Страница 13: ДСТУ 4466-1:2008. Системи газового пожежогасіння. Проектування, монтаж, випробування, технічне обслуговування та безпека. Частина 1. Загальні вимоги (61194)

С.6.1.3.2 Випробовування

Дерев’яний штабель розташовують на випробовувальному стенді, сконструйованому так, щоб забезпечити вільний доступ повітря до нижнього краю штабеля і щоб його нижній край був приблизно на 300 мм вище краю дека. На процес вільного горіння не повинні впливати погодні умови, такі як дощ, вітер, сонце тощо. Максимальна швидкість вітру поблизу вогнища не повинна перевищувати З м/с. У разі потреби можна використовувати відповідні засоби захисту проти вітру та інших неспри­ятливих погодних умов. Фіксують погодні умови, зокрема розташування штабеля, температуру по­вітря, вологість і швидкість вітру.

Підпалюють гептан і забезпечують можливість вільного горіння штабеля. Тривалість вільного горіння штабеля повинна бути 6 хв⁺¹₀°с.

Під час приведення системи пожежогасіння до дії вміст кисню всередині споруди не повинен бути більше ніж на 0,5 % (об.) нижчим за нормальну концентрацію кисню в атмосфері. Протягом випробовування концентрацію кисню не треба змінювати внаслідок виділення продуктів згоряння більше ніж на 1,5 % (об.). Цю зміну потрібно визначати порівнянням даних, одержаних під час прове­дення холодних дослідів із подаванням вогнегасної речовини, з даними, одержаними під час вимірю­вання концентрації кисню у цьому досліді (середнє значення). Якщо початкове значення концентрації кисню під час проведення вогневих випробовувань і холодних випробовувань із подаванням вогнегас­ної речовини має різні значення, це треба враховувати під час порівняння концентрацій кисню.

Після завершення подавання з системи газової вогнегасної речовини приміщення повинне лиша­тися закритим протягом 10 хв. Після завершення часу витримування видалити штабель із приміщення і визначити, чи лишилися горючі речовини у кількості, достатній для підтримання горіння, а також ознаки повторного займання. Зафіксувати таке:

1. наявність і розташування тліючих вуглин;

2. наявність займання тліючих вуглин або штабеля;

3. маса штабеля після завершення випробовувань.

У разі потреби підвищити концентрацію газової вогнегасної речовини і повторити експерименти до моменту досягнення позитивного результату у трьох дослідах.

С.6.1.3.3 Реєстрування результатів

Після закінчення вільного горіння записують такі дані для кожного досліду:

1. ефективну тривалість подавання газової вогнегасної речовини. У разі використовування зріджених газових вогнегасних речовин — це проміжок часу, що дорівнює сумі проміжку часу, що пе­редує появі рідини і проміжку часу виходу двофазового потоку. У разі використовування незріджених газових вогнегасних речовин — це проміжок часу від моменту відкривання клапану (клапанів) резер­вуарів для зберігання газової вогнегасної речовини до примусового припинення її подавання. Три­валість подавання зрідженої газової вогнегасної речовини потрібно визначати за тиском перед насад­ком, температурою потоку газової вогнегасної речовини на виході з насадка, або за обома цими показниками;

2. проміжок часу, необхідний для досягнення гасіння, с, його визначають спостереженням або іншим прийнятним способом;

3. загальну масу газової вогнегасної речовини, поданої у приміщення для проведення випробо­вувань;

4. час витримування (проміжок часу від завершення подавання системою газової вогнегасної речовини до відкривання приміщення для проведення випробовування);

5. профіль температури у дерев'яному штабелі.

Примітка. Закінчення подавання газової вогнегасної речовини — це момент фактичного припинення її подавання У разі ви­користовування зріджених газових вогнегасних речовин, які знаходяться під надлишковим тиском, — це момент переходу потоку у переважно газоподібний стан У разі використовування зріджених газових вогнегасних речовин, які зберігають без надлишкового тиску, а також незріджених газових вогнегасних речовин, якщо для припинення їх подавання використовують пристрій примусового перекривання, — це момент зниження тиску перед насадком до нуля

С.6.1.4 Визначання нормативної концентрації газової вогнегасної речовини для пожежогасіння об’ємним способом

За мінімальну вогнегасну концентрацію газової вогнегасної речовини, визначену у лабораторних умовах, беруть таку її концентрацію, за якої у трьох дослідах досягають успішного гасіння полум’я (через ЗО с після завершення подавання газової вогнегасної речовини відсутні повторні займання або тліючі вуглини). Замість цього у різний час можна провести три досліди з позитивними результатами і використати результати досліду, в якому використано найбільшу масу газової вогнегасної речовини або тривалість її подавання мала найбільше значення). Нормативну концентрацію для пожежогасіння об'ємним способом визначають як мінімальну вогнегасну концентрацію, визначену у лабораторних умовах, помножену на певний «коефіцієнт безпеки».

С.6.2 Випробовування з використовуванням дека з гептаном

С.6.2.1 Випробовувальне обладнання устатковання

С.6.2.1.1 Конструкція

Конструкція приміщення для проведення випробовувань повинна відповідати С.6.1.1.1.

С.6.2.1.2 Апаратура

Вимірювальна апаратура у приміщенні для проведення випробовувань повинна відповідати С.6.1.1.2 і С.6.1.1.6.

С.6.2.2 Вимоги до горючих матеріалів

С.6.2.2.1 Гептан

Гептан повинен відповідати вимогам С.5.1.2 2.

С.6.2.2.2 Конструкція та розташування модельного вогнища

Модельне вогнище — квадратне металеве деко площею основи 0,25 м² і висотою не менше ніж 100 мм із товщиною стінки 6 мм, як описано у С.6.1.2.1. У деко заливають 12,5 л гептану. Рівень геп­тану в деці повинен бути на 50 мм нижчим від його верхнього краю.

Металеве деко повинне бути розташоване в центрі приміщення для проведення випробовувань так, щоб його нижній край був на 600 мм вище рівня її підлоги.

С.6.2.3 Проведення випробовувань

С.6.2.3.1 Готування до проведення випробовування

Перед початком випробовування необхідно визначити склад газової вогнегасної речовини прове­денням аналізування.

С.6.2.3.2 Випробовування

Гептан підпалюють. Тривалість вільного горіння становить ЗО с.

Через ЗО с закривають усі отвори, а систему пожежогасіння приводять до дії ручним способом. Під час приведення системи до дії вміст кисню у повітрі всередині приміщення не повинен бути більше ніж на 0,5 % (об.) нижчим за нормальну концентрацію кисню в атмосфері. Протягом випробо­вувань концентрація кисню не повинна змінюватися внаслідок виділення продуктів згоряння більше ніж на 1,5 % (об.). Цю зміну потрібно визначати порівнянням даних, одержаних під час проведення холодних дослідів із подаванням вогнегасної речовини, з даними, одержаними під час вимірювання концентрації кисню у цьому досліді (середнє значення).

У разі потреби збільшують концентрацію газової вогнегасної речовини і повторюють усю проце­дуру проведення випробовувань, поки у трьох послідовних дослідах не буде одержано позитивних результатів гасіння.

С.6.2.3.3 Перевіряння якості вогнегасної речовини

Склад газової вогнегасної речовини, яку використовують, повинен бути підтверджений сертифі­катом або результатами аналізу.

С.6.2.3.4 Реєстрування результатів

Результати потрібно реєструвати відповідно до С.6.1.3.3, за винятком переліку е).

С.6.2.4 Визначання нормативної концентрації газової вогнегасної речовини для пожежогасіння об’ємним способом

За мінімальну вогнегасну концентрацію газової вогнегасної речовини, визначену у лабораторних умовах, беруть таку її концентрацію, за якої у трьох дослідах досягається успішне гасіння полум’я (через ЗО с після припинення подавання газової вогнегасної речовини відсутнє повторне займання). Замість цього у різний час можуть бути проведені три досліди з позитивними результатами, і викори­стано результати досліду, в якому використано найбільшу масу газової вогнегасної речовини або три­валість її подавання мала найбільше значення). Нормативну концентрацію для пожежогасіння об’єм­ним способом визначають як мінімальну вогнегасну концентрацію, визначену у лабораторних умовах, помножену на певний «коефіцієнт безпеки».

С.6.3 Випробовування з гасіння полімерного листа

С.6.3.1 Випробовувальне обладнання

С.6.3.1.1 Конструкція

Конструкція приміщення для проведення випробовувань повинна відповідати С.5.1.1.1.

С.6.3.1.2 Апаратура

Вимірювальна апаратура у приміщенні для проведення випробовувань повинна відповідати

С.5.1.1.2—С.6.1.1.6.

Національна примітка

Замість наведеного в ISO 14520-1 «С 6 1 1 6» правильним вважати посилання «С 5 1 1 6»

С.6.3.2 Вимоги до горючих матеріалів

С.6.3.2.1 Горюча рідина для підпалювання

Джерелом запалювання слугує деко з гептаном, виготовлене з м’якої або «неіржавої» сталі тов­щиною 2 мм, із внутрішніми розмірами 51 мм х 112 мм, глибиною 21 мм, встановлене на відстані 12 мм від нижнього краю комплекту пластмасових листів (див. рисунок С.8). Сторону дека довжиною 51 мм встановлюють паралельно листам горючого полімеру. У деко заливають 6 мл гептану (вимоги до нього викладено у С.5.1.2.2) на водяну подушку (40 мл води).

С.6.3.2.2 Горючі полімери

Випробовування проводять із використовуванням трьох видів горючих полімерів:

• поліметилметакрилат (ПММА);

• поліпропілен (ПП);

• акрилонітрил-бутадієн-стирольний сополімер (АБС-пластик).

Властивості полімерів наведено у таблиці С.2.

Таблиця 2 — Властивості полімерів

С.6.3.2.3 Комплект горючих полімерних листів

Комплект горючих полімерних листів містить чотири одиниці довжиною (405 ± 5 ) мм і шириною (200 ± 5) мм кожна. Товщина листів повинна бути така:

• поліметилметакрилат (ПММА) — (10 мм ± 1 мм);

• поліпропілен (ПП) — (10 мм ± 1 мм);

акрилонітрил-бутадієн-стирольний сополімер (АБС-пластик) — (10 мм ± 1 мм).Полімерні листи розміщують і розташовують відповідно до рисунків С.8 і С.9. Нижня частина горючого матеріалу повинна знаходитися на висоті 203 мм від підлоги. Листи необхідно закріплювати на заданому місці механічно. Під час проведення випробовування не повинно спостерігатися суттє­вого їх прогину.

Горючий матеріал повинен бути розташований у центрі приміщення для проведення випробовувань.

С.6.3.2.4 Екран для пального

Навколо комплекту полімерних листів потрібно встановити екран для пального, що складається з металевої рами та металевих листів, які знаходяться зверху і з двох боків (рисунки С.8 і С.9). Шири­на, висота і глибина екрану повинні дорівнювати відповідно 380 мм, 850 мм і 610 мм. Сторони екрану шириною 610 мм і висотою 850 мм, а також його верх розмірами 610 мм х 380 мм виготовляють із металевих листів. Інші дві сторони і дно лишаються відкритими.

Товщина металевого листа повинна бути у межах від 2 мм до 3 мм.

Комплект полімерних листів повинен бути розташований відносно екрана так, щоб сторони горю­чого матеріалу, які мають довжину 200 мм, були паралельні стороні екрана довжиною 610 мм.

1 — канальна металева споруда, покрита металевими листами зверху і з двох боків, 2 — рама з двох металевих кутків, що має 3 опори для горючого матеріалу і 4 точки опори

Рисунок С.8 — Вогнище, що складається з полімерних листів

С.6.3.2.5 Зовнішні перегородки

Зовнішні перегородки виготовляють відповідно до рисунка С.10 і розміщують навколо зовнішньої сторони горючого матеріалу на висоті 90 мм від підлоги. Верхня перегородка може повертатися на 45° відносно нижньої перегородки.

С.6.3.3 Проведення випробовувань

С.6.3.3.1 Готування до випробовування

Перед початком випробовувань потрібно визначити склад газової вогнегасної речовини проведен­ням аналізування, а також зафіксувати масу полімерних листів.

С.6.3.3.2 Випробовування

Підпалюють гептан і дають йому повністю вигоріти. Через 210 с із моменту підпалювання закри­вають усі отвори і приводять до дії систему пожежогасіння ручним способом.

Під час введення системи до дії вміст кисню всередині споруди не повинен бути більше ніж на 0,5 % (об.) нижчим за нормальну концентрацію кисню в атмосфері. Протягом випробовувань кон-

Розміри у міліметрах

Вид спереду Вид збоку

Вид у плані

а

Розміри у міліметрах

1 — рама з металевих кутків, 2 — точка опори, 3 — опори для горючого матеріалу

Рисунок С.9 — Стояк для розташування полімерних листів