---

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

Під назвою «н-гептан» розуміють суміш насичених аліфатичних вуглеводнів, із вказаними по­казниками якості.

С.5.1.2.3 Вимоги до пального і пальників

У випробовувальні пальники можна заливати гептан або гептан на водяній подушці. Якщо вони містять гептан і воду, товщина шару гептану має бути не менше ніж 50 мм. Рівень гептану, що знахо­диться у деках, повинен бути нижче верху їх бортів щонайменше на 50 мм.

С.5.1.2.4 Розташування випробовувальних пальників

Випробовувальні пальники потрібно розміщувати в усіх кутах приміщення на відстані не більше ніж 50 мм від кутів, утворених його стінками. Крім того, залежно від висоти приміщення, один або два пальники необхідно розміщувати безпосередньо за екраном (див. рисунки С.1 і С.2). Випробовувальні пальники треба розміщувати на відстані не більше ніж 300 мм від верхньої чи нижньої частин при­міщення, або верхньої та нижньої його частин, якщо конструкція приміщення дає змогу здійснити таке розташування.

С.5.1.3 Порядок проведення випробовувань

С.5.1.3.1 Перевіряння якості вогнегасної речовини

Склад газової вогнегасної речовини, яку використовують, повинен бути підтверджений сертифі­катом або експериментально.Розміри у міліметрах

Примітка Висота приміщення Н (0 3 м точки у яких проводять вимірювання (М, - М₃) розташовані уздовж двох або трьох осей

Рисунок С.З — Розташування апаратури для проведення випробовувань із визначання мінімальної висоти розташування насадка і максимального захищуваного простору (вигляд зверху)

Розміри у міліметрах

А—А

Примітка Висота приміщення Н (0 3 м точки, у яких проводять вимірювання (M-MJ розташовані уздовж двох або трьох осей

Рисунок С.4 — Розташування апаратури для проведення випробовувань із визначання мінімальної висоти розташування насадка та максимального захищуваного простору (вигляд збоку)

С.5.1.3.2 Проведення випробовувань

Заповнені гептаном випробовувальні пальники підпалюють. Тривалість вільного горіння дорівнює ЗО с, під час горіння отвори, що знаходяться над пальниками, повинні бути відкритими.

Через ЗО с треба закрити всі отвори і ручним способом привести до дії систему пожежогасіння. Під час приведення системи до дії вміст кисню у повітрі всередині приміщення не повинен бути більше ніж на 0,5 % (об.) нижчим за нормальну концентрацію кисню в атмосфері. Протягом випробо­вувань концентрація кисню не повинна змінюватися внаслідок виділення продуктів згоряння більше ніж на 1,5 % (об.). Цю зміну потрібно визначати порівнянням даних, одержаних під час проведення холодних дослідів із подаванням вогнегасної речовини, з даними, одержаними під час вимірювання концентрації кисню у цьому досліді (середнє значення для трьох давачів).

Примітка. Закінченням подавання вогнегасної речовини вважають момент фактичного припинення її подавання У разі вико­ристовування зріджених газових вогнегасник речовин, які зберігають в умовах створення надлишкового тиску, цей момент відпов­ідає моменту переходу потоку вогнегасної речовини у переважно газовий стан. У разі використовування зріджених вогнегасних речовин, які зберігають без надлишкового тиску, а також незріджених газових вогнегасних речовин, коли застосовують механізм для примусового припинення подавання вогнегасної речовини, моментом припинення подавання вогнегасної речовини вважають момент падіння тиску перед насадком до нуля.

С.5.1.4 Реєстрація результатів

Після закінчення часу вільного горіння реєструють такі дані для кожного досліду:

3. ефективна тривалість подавання газової вогнегасної речовини. У разі використовування зріджених газових вогнегасних речовин — це проміжок часу, що дорівнює сумі проміжку часу, що пе­редує появі рідини, і проміжку часу виходу двофазового потоку. У разі використовування незріджених газових вогнегасних речовин — це проміжок часу від моменту відкривання клапану (клапанів) резер­вуарів для зберігання газової вогнегасної речовини до примусового припинення її подавання. Три­валість подавання зрідженої газової вогнегасної речовини визначають за тиском перед насадком, тем­пературою потоку газової вогнегасної речовини на виході з насадка, або за обома цими показниками;

4. проміжок часу, необхідний для досягнення гасіння, с, його визначають спостереженням або іншим прийнятним способом;

5. загальна маса газової вогнегасної речовини, поданої у приміщення для проведення випро­бовувань.

С.5.1.5 Випробовування з визначання рівномірності розподілу, яку забезпечує насадок

Гасіння випробовувальних дек треба досягати у проміжок часу, що не перевищує ЗО с після за­вершення подавання вогнегасної речовини.

Замість використовування сталевих дек, заповнених гептаном, концентрацію газової вогнегасної речовини (або кисню у разі використовування незріджених газових вогнегасних речовин) можна визна­чити у місцях, призначених для встановлення цих дек. Концентрацію необхідно визначати у кожній точці, її значення має досягати щонайменше мінімальної вогнегасної концентрації через ЗО с після закінчення подавання газової вогнегасної речовини.

С.5.2 Випробовування за максимальної висоти розташування насадка

С.5.2.1 Випробовувальне обладнання

С.5.2.1.1 Конструкція

Приміщення для проведення випробовувань повинне відповідати таким вимогам.

6. Мінімальний об’єм приміщення для проведення випробовувань — 10 м³. Розміри підлоги (ши­рина та довжина) повинні бути не менше ніж 4 м. Висота приміщення для проведення випробовувань повинна відповідати мінімальній висоті, вказаній в інструкції виробника щодо монтування системи пожежогасіння.

7. Необхідно передбачити пристій для скидання тиску.

8. Повинні бути передбачені вентиляційні отвори безпосередньо над випробовувальними паль­никами для забезпечення можливості провітрювання безпосередньо перед приведенням системи по­жежогасіння до дії.

9. Між підлогою і стелею повинен бути встановлений екран, висота якого дорівнює висоті при­міщення. Його необхідно встановлювати посередині між місцем розташування насадка і стінами при­міщення (див. рисунок С.1 для насадків, які забезпечують подавання вогнегасної речовини з кутом розподіляння 360° і рисунок С.2 для насадків, які забезпечують подавання вогнегасної речовини з ку­том розподіляння 180°). Екран повинен бути розташований перпендикулярно напрямку подавання вогнегасної речовини з насадка, його довжина повинна становити 20 % від довжини найкоротшої стінки,

С.5.2.1.2 Прилади

Прилади, які встановлюють у приміщенні, повинні відповідати С.5.1 1.2,

С.5.2.2 Вимоги до пального

Конструкція випробовувальних пальників, їхня форма, розташування, а також вимоги, що вису­вають до пального, повинні відповідати С.5.1.2.

С.5.2.3 Проведення випробовувань

С.5.2.3.1 Перевіряння якості газової вогнегасної речовини

Перед проведенням випробовувань необхідно визначити склад газової вогнегасної речовини про­веденням аналізування.

С.5.2.3.2 Проведення випробовувань

Підпалюють гептан і дають йому вільно горіти протягом ЗО с, під час вільного горіння венти­ляційні отвори, що можуть закриватися, повинні знаходитися у відкритому положенні.

Через ЗО с закривають вентиляційні отвори і приводять систему пожежогасіння до дії вручну. Під час приведення системи до дії вміст кисню у повітрі всередині приміщення не повинен бути більше ніж на 0,5 % нижчим за нормальну концентрацію кисню в атмосфері. Протягом випробовування кон­центрація кисню не повинна змінюватися внаслідок виділення продуктів згоряння більше ніж на 1,5 %. Цю зміну треба визначати порівнянням даних, одержаних під час проведення холодних дослідів із подаванням вогнегасної речовини, зданими, одержаними під час вимірювання концентрації кисню у цьому досліді (середнє значення).

С.5.2.3.3 Реєстрація результатів

Реєстрацію результатів необхідно здійснювати відповідно до С.5.1.4.

С.5.2.4 Випробовування з визначання рівномірності розподілянням, яку забезпечує насадок

У разі подавання газової вогнегасної речовини у кількості, яка забезпечує досягнення мінімаль­ної вогнегасної концентрації, визначеної відповідно до С.5.2, усі випробовувальні вогнища повинні бути погашені у проміжок часу не більше ніж ЗО с після завершення подавання газової вогнегасної речовини.

Замість використання сталевих дек, заповнених гептаном, концентрацію газової вогнегасної ре­човини (або кисню у разі використовування незріджених газових вогнегасних речовин) можна визна­чити у місцях, призначених для встановлення цих дек. Концентрацію необхідно визначати у кожній точці, її значення має досягати щонайменше мінімальної вогнегасної концентрації через ЗО с після завершення подавання газової вогнегасної речовини.

С.6 Випробовування з визначання мінімальної вогнегасної концентрації

С.6.1 Випробовування з гасіння дерев’яного штабеля

С.6.1.1 Випробовувальне обладнання устатковання

С.6.1.1.1 Конструкція

Приміщення для проведення випробовувань повинне відповідати таким вимогам:

1. об’єм приміщення повинен бути не менше ніж 100 м³. Висота повинна становити не менше ніж 3,5 м. Розміри підлоги (довжина, ширина) повинні бути щонайменше 4 м х 4 м;

2. повинен бути передбачений засіб для скидання тиску;

3. на початку кожного досліду температура всередині приміщення повинна бути (20 ± 5) °С, про­міжок часу між дослідами повинен бути достатній для досягнення вказаної температури.

С.6.1.1.2 Апаратура

Відбирати зразки та реєструвати дані щодо показів давачів, описаних нижче, потрібно з часто­тою щонайменше 10 Гц.

С.6.1.1.3 Концентрація кисню

Концентрацію кисню потрібно вимірювати повіреним кисневим аналізатором, придатним до вимі­рювань відсоткового вмісту кисню з точністю не нижче ніж 0,1 %. Вимірювальне обладнання повинне забезпечувати безперервне вимірювання та реєстрування концентрації кисню всередині приміщення протягом усього випробовування. Жоден із продуктів горіння не повинен впливати на точність вимі­рювальних приладів.

У приміщенні повинні бути встановлені не менше ніж три давані (див. рисунки С.5 і С.6). Один із них повинен бути розташований на висоті, яка дорівнює еквівалентній відстані від підлоги до верху об’єкта, яку використовують для проведення випробовувань, відстань по горизонталі між цим об’єктом і даванем повинна бути у межах від 0,6 м до 1 м. Два інших давані треба розміщувати на висоті 0,1Н і 0,9Н, де Н— висота приміщення (див. рисунки С.5 і С.6).

Розміри у міліметрах

1 —точка вимірювання; 2 — об'єкт, який використовують для проведення випробовувань

Рисунок С.5 — Розташування апаратури для проведення випробовувань із визначання мінімальної вогнегасної концентрації (вид зверху)

Розміри у міліметрах

1 — об’єкт, який використовують для проведення випробовувань

Рисунок С.6 — Розташування апаратури для проведення випробовувань із визначання мінімальної вогнегасної концентрації (вид збоку)С.6.1.1.4 Тиск перед насадком

Під час подавання вогнегасної речовини з системи пожежогасіння необхідно реєструвати тиск у трубопроводі на відстані не більше ніж 1 м від насадка за допомогою давана тиску.

С.6.1.1.5 Температура у приміщенні для проведення випробовування

Давані температури повинні бути розташовані на висоті 100 мм над центральною частиною об’єк­та, який використовують для проведення випробовувань, і на висоті 0,9Н, третій давач — на висоті, яка дорівнює відстані від підлоги до верху об’єкта, який використовують для проведення випробо­вувань, відстань по горизонталі між цим об’єктом і давачем повинна бути у межах від 0,6 м до 1 м (див. рисунки С.5 і С.6).

С.6.1.1.6 Температура вогнегасної речовини, що виходить із насадка

У разі використовування зріджених газових вогнегасних речовин, необхідно реєструвати темпе­ратуру струменя вогнегасної речовини у безпосередній близькості від насадка.

С.6.1.2 Вимоги до горючих матеріалів

С.6.1.2.1 Горюча речовина для запалювання дерев’яного штабеля

Штабель запалюють за допомогою гептану, взятого у кількості 1,5 л (вимоги до нього наведено у С.5.1.2.2), який наливають на шар води у кількості 12,5 л, що знаходиться у квадратному сталевому деці площею 0,25 м² із висотою стінок 100 мм і товщиною стінок 6 мм (див. рисунок С.7).

500

Рисунок С.7 — Геометричні розміри дека, яке використовують для підпалювання штабеля і для дослідів із використовуванням дек, заповнених н-гептаном

С.6.1.2.2 Конфігурація та розташування вогнища

Дерев’яний штабель повинен складатися з чотирьох шарів, у кожному по шість брусків із сухої ялини або піхти перетином приблизно 40 мм х 40 мм і довжиною (450 ± 50) мм, вологість яких стано­вить від 9 % до 13 %. Шари дерев’яних брусків розташовують під прямим кутом один до одного.

Окремі бруски розташовують рівномірно в кожному шарі, щоб вони утворили квадрат зі стороною, що дорівнює зазначеній довжині брусків. Бруски, які утворюють зовнішні грані штабеля, скріплюють ско­бами або цвяхами.

Дерев’яний штабель установлюють на стенд, який підтримує його на висоті 300 мм над деком, із горючою рідиною для підпалювання (див. С.5.1.2.1). Нижню частину штабеля треба розміщувати на висоті 600 мм від підлоги.

С.6.1.3 Проведення випробовування

С.6.1.3.1 Готування проведення випробовування

Перед початком випробовування потрібно визначити склад газової вогнегасної речовини прове­денням аналізування, а також зафіксувати масу та вологість штабеля.