Перейти до вмісту
ДНАОП — нормативні документи з охорони праці
ДСТУ 4446:2005
/ 4

Секундомір із похибкою вимірювання ± 1с.

Дозволено застосовувати інші засоби вимірювальної техніки, що мають метрологічні харак­теристики, не гірші за наведені.

    1. Готування до випробовування

      1. Випробовуванню піддають не менше 3 півпар захисного взуття.

      2. Випромінювальну поверхню розташовують перед вимірювальним перетворювачем теплового потоку на такій відстані від джерела теплового випромінювання і таким чином, щоб одержувати на поверхні випробного зразка захисного взуття стабільне опромінювання тепловим потоком, густина якого відповідає вимогам показника 1 таблиці 1. Стабільність випромінювання досягають тоді, коли його інтенсивність змінюється не більше ніж на + 10 % протягом 3 хв.

    2. Випробовування

      1. Вимірювальний перетворювач теплового потоку замінюють випробним зразком за­хисного взуття, який розташовують зовнішньою поверхнею паралельно випромінювальній по­верхні.

      2. Зразок опромінюють протягом часу та густиною теплового потоку згідно з показни­ком 1 таблиці 1 відповідно до виду захисного взуття. Після закінчення опромінювання зразок за­хисного взуття видаляють і він має бути охолоджений за нормальних умов протягом 10 хв.

    3. Оформлювання результатів випробування

      1. Результати випробування оформлюють протоколом відповідно до 7.2.2.1.

      2. Зразок захисного взуття вважають таким, що витримав випробовування, якщо відсутні зміни зовнішнього вигляду матеріалу — здеформованість, обвуглення, сформованість підпалин, загоряння та розплавлення.

  2. Визначання стійкості до дії відкритого полум’я

Суть методу полягає у визначанні тривалості залишкового горіння і (або) залишкового тління зразків матеріалу деталей верху захисного взуття після дії на нього відкритого полум’я.

  1. Засоби випробовування

Лабораторна шафа об’ємом 1 м3 з індивідуальною витяжкою.

Газовий пальник згідно з ДСТУ EN 532 із регулятором довжини полум’я. Як паливо використо­вують газ пропан, бутан або їх суміш згідно з ДСТУ 4047 із ступенем очищення не менше ніж 95 %.

Лінійка металева згідно з ГОСТ 427 із ціною поділки 1 мм.

Секундомір із похибкою вимірювань ± 1 с.

Дозволено застосовувати інші засоби вимірювальної техніки, що мають метрологічні харак­теристики, не гірші за наведені.

  1. Готування до випробовування

Контрольні точки для випробовування взуття на стійкість до дії відкритого полум’я наведено в додатку В.

    1. Випробовуванню піддають 3 напівпари захисного взуття.

    2. Випробний зразок захисного взуття, розташовують вертикально. Пальник установлюють під кутом (45 ± 5)° до горизонталі. Перед початком випробовування пальник запалюють і про­грівають не менше ніж 2 хв. Полум’я має бути відрегульоване так, щоб відстань між верхньою частиною пальника і верхівкою зовнішнього конуса жовтої частини полум’я у разі вертикального направлення пальника дорівнювала (40 ± 2) мм.

  2. Випробовування

    1. Верхівкою внутрішнього конуса жовтої частини полум’я торкаються до поверхні за­хисного взуття в трьох контрольних точках (А, В, С) відповідно до додатка В. Тривалість контакту зразка захисного взуття з полум’ям залежно від виду захисного взуття складає:

  • для шкіряного взуття — 15 с;

  • для гумового взуття — 10 с.

Після цього зразок захисного взуття видаляють із полум’я і фіксують тривалість залишкового горіння і (або) тління.

  1. Оформлювання результатів випробування

  1. Результати випробування оформлюють протоколом відповідно до 7.2.2.1.

  2. Зразок захисного взуття вважають таким, що витримав випробовування, якщо три­валість залишкового горіння і (або) залишкового тління відповідає вимогам показника 2 таблиці 1, коли дія відкритого полум’я на нього закінчиться.

  3. Визначання теплостійкості

Суть методу полягає у визначанні тривалості перебування зразків захисного взуття у камері тепла за температури, за якої у зразках відбудеться деформування, спалахування та руйнуван­ня зовнішньої поверхні.

  1. Засоби випробовування

Камера тепла об’ємом не менше ніж 0,01 м3, яка здатна створювати необхідну температуру випробовування зі стабільністю температури в установленому тепловому режимі не гірше ± З °С.

Секундомір із похибкою вимірювання ± 0,4 с.

Дозволено застосовувати інші засоби вимірювальної техніки, що мають метрологічні харак­теристики, не гірші за наведені.

  1. Готування до випробовування

    1. Випробовуванню піддають 3 напівпари захисного взуття.

    2. Створюють у камері тепла температуру відповідно до показника 3 таблиці 1 та вит­римують протягом (ЗО ± 1) хв до початку випробовування.

  2. Випробовування

    1. Зразок захисного взуття встановлюють у камері тепла та витримують протягом часу, який відповідає вимогам показника 3 таблиці 1. Під час установлювання зразків захисного взут­тя двері камери мають бути відкритими не більше ніж 7 с.

    2. Після видалення зразків захисного взуття з камери тепла вони мають бути охолод­жені за нормальних умов протягом 10 хв та оглянуті.

  3. Оформлювання результатів випробування

    1. Результати випробування оформлюють протоколом відповідно до 7.2.2.1.

    2. Зразок захисного взуття вважають таким, що витримав випробовування, якщо під час зовнішнього оглядання його відсутні: здеформованість, спалахування та руйнування зовнішньої поверхні.

  1. Визначання стійкості підошви до контакту з нагрітою до 400 °С твердою поверхнею

Суть методу полягає у визначанні тривалості контакту зразка підошви захисного взуття з нагрітою до 400 °С твердою поверхнею, за якого у зразка не відбудеться загоряння або скрізно- го прогару.

  1. Засоби випробовуванння

Камера тепла з об’ємом робочої камери не менше ніж 0,004 м3, яка здатна створювати не­обхідну температуру випробовування зі стабільністю температури в установленому тепловому режимі не гірше ніж ± З °С.

Керамічна поверхня з термоелектричним перетворювачем типу ХК— (хромель-копелевий) або ХА — (хромель-алюмелевий).

Вторинний засіб вимірювання температури з межами вимірювання від 0 °С до 500 °С та кла­сом точності 0,5 , який електрично з’єднується з перетворювачем.

Секундомір із похибкою ± 0,4 с.

Дозволено застосовувати інші засоби вимірювальної техніки, що мають метрологічні харак­теристики, не гірші за наведені.

    1. Готування до випробовування

      1. Випробовуванню піддають 3 зразки підошви захисного взуття.

    2. Випробовування

      1. Установлюють зразок підошви захисного взуття на нагріту керамічну поверхню. З моменту встановлення зразка відраховують час витримки — тривалість контактування. Три­валість контактування відповідає вимогам показника 4 таблиці 1.

      2. Коли тривалість витримування закінчиться, зразок знімають із нагрітої керамічної поверхні. Після вилучення зразка підошви захисного взуття його охолоджують за нормальних кліматичних умов протягом 10 хв та оглядають зовнішній вигляд.

    3. Оформлювання результатів випробування

      1. Результати випробування оформлюють протоколом відповідно до 7.2.2.1.

      2. Зразок підошви вважають таким, що витримав випробовування, якщо відсутні загоряння або скрізний прогар.

  2. Визначання водопромокання

    1. Водопромокання на відповідність вимогам показника 5 таблиці 1 визначають згідно з ГОСТ 26362, як для шкіряного, так і для гумового взуття.

    2. Результати випробування оформлюють протоколом відповідно до 7.2.2.1.

  3. Визначання стійкості до дії розчинів поверхнево-активних речовин

Суть методу полягає у визначанні стійкості зразка захисного взуття до дії розчинів поверх­нево-активних речовин.

  1. Засоби випробовування

Ємність розмірами, достатніми для розміщення в ній зразка напівпари захисного взуття: дов­жиною — 300 мм, висотою — 400 мм.

Секундомір із похибкою вимірювання ± 1,1 с.

Лінійка металева згідно з ГОСТ 427 із ціною поділки 1 мм.

Дозволено застосовувати інші засоби вимірювальної техніки, що мають метрологічні харак­теристики, не гірші за наведені.

  1. Готування до випробовування

    1. Випробовуванням піддають 2 напівпари захисного взуття, як шкіряного, так і гумового.

    2. У якості розчинів поверхнево-активних речовин використовують:

  • робочий розчин піноутворювача загальної призначеності згідно з ДСТУ 3789;

  • робочий розчин піноутворювача спеціальної призначеності згідно з ДСТУ 4041.

  1. Випробовування

У ємкість наливають робочий розчин поверхнево-активних речовин у такій кількості, щоб висота рівня цього розчину від дна ємкості становила (200 ± 2) мм.

Зразок півпари захисного взуття лишають під дією розчину протягом часу відповідно до по­казника 6 таблиці 1.

      1. Протягом випробовування зразок напівпари захисного взуття оглядають та фіксують проміжок часу, за який трапились зміни зовнішнього вигляду, знебарвлення та промокання.

    2. Оформлювання результатів випробування

      1. Результати випробування оформлюють протоколом відповідно до 7.2.2.1.

      2. Зразок півпари захисного взуття пожежника вважають таким, що витримав випробо­вування, якщо не трапилось змін зовнішнього вигляду, знебарвлення та промокання коли час вип­робовувань буде вичерпано.

  2. Визначання електричного опору

    1. Електричний опір захисного взуття на відповідність вимогам показника 7 таблиці 1 визначають згідно з ДСТУ ISO 8782-1, лише для гумового взуття. ■

    2. Результати випробування оформлюють протоколом відповідно до 7.2.2.1.

  3. Визначання міцності кріплення підошви

    1. Міцність кріплення підошви захисного взуття на відповідність вимогам показника 8 таблиці 1 визначають згідно з ГОСТ 9292, лише для шкіряного взуття.

    2. Результати випробувань оформлюють протоколом відповідно до 7.2.2.1.

  4. Визначання стійкості підошви до багаторазового згинання

    1. Стійкість підошви захисного взуття до багаторазового згинання на відповідність вимо­гам показника 9 таблиці 1 визначають згідно з ДСТУ ISO 8782-1, як для шкіряного, так і для гу­мового взуття.

    2. Результати випробувань оформлюють протоколом відповідно до 7.2.2.1.

  5. Визначання гнучкості підошви захисного взуття

    1. Гнучкість підошви захисного взуття на відповідність вимогам показника 21 таблиці 1 для шкіряного взуття визначають згідно з ГОСТ 9718, а для гумового — ГОСТ 12.4.162.

    2. Результати випробувань оформлюють протоколом відповідно до 7.2.2.1.

  6. Визначання внутрішнього безпечного зазору підноска під час динамічної навантаги

    1. Внутрішній безпечний зазор підноска під час динамічні навантаги захисного взуття на відповідність вимогам показника 10 таблиці 1 визначають згідно з ДСТУ ISO 8782-1, лише для шкіряного взуття.

    2. Результати випробувань оформлюють протоколом відповідно до 7.2.2.1.

  7. Визначання стійкості підошви до проколювання

    1. Стійкість підошви захисного взуття до проколювання на відповідність вимогам показни­ка 11 таблиці 1 визначають згідно з ГОСТ 12.4.177, як для шкіряного, так і для гумового взуття.

    2. Результати випробувань оформлюють протоколом відповідно до 7.2.2.1.

  8. Визначання міцності швів

    1. Міцність швів на відповідність вимогам показника 12 таблиці 1 визначають згідно з ГОСТ 9290, лише для шкіряного взуття.

    2. Результати випробувань оформлюють протоколом відповідно до 7.2.2.1.

  9. Визначання розривального зусилля матеріалу деталей верху

    1. Зразки матеріалу деталей верху для визначання розривального зусилля на відповідність вимогам показника 13 таблиці 1 випробовують згідно з ДСТУ ISO 8782-1, лише для шкіряного взуття.

    2. Результати випробувань оформлюють протоколом відповідно до 7.2.2.1.

  10. Визначання опору багаторазовому згинанню матеріалу верху

    1. Зразки матеріалу верху щодо визначання опору багаторазовому згинанню на відповідність вимогам показника 14 таблиці 1 випробовують згідно з ДСТУ ISO 8782-1, лише для гумового взуття.

    2. Результати випробувань оформлюють протоколом відповідно до 7.2.2.1.

  11. Визначання коефіцієнта зниження міцності кріплення підошви після дії розчинів кислот та лугів

    1. Коефіцієнт зниження міцності кріплення підошви після дії розчинів кислот та лугів на відповідність вимогам показника 15 таблиці 1 визначають згідно з ГОСТ 12.4.165, лише для шкіря­ного взуття.

    2. Результати випробувань оформлюють протоколом відповідно до 7.2.2.1.

  12. Визначання збільшення маси зразка захисного взуття після дії розчинів кислот та лугів

    1. Збільшення маси зразка після дії розчинів кислот та лугів на відповідність вимогам показника 16 таблиці 1 визначають згідно з ГОСТ 9.030, лише для гумового взуття.

    2. Результати випробувань оформлюють протоколом відповідно до 7.2.2.1.

  13. Визначання коефіцієнта зниження міцності кріплення підошви після дії нафтопро­дуктів

    1. Коефіцієнт зниження міцності кріплення підошви після дії нафтопродуктів на відповідність вимогам показника 17 таблиці 1 визначають згідно з ГОСТ 12.4.165, лише для шкіря­ного взуття.

    2. Результати випробувань оформлюють протоколом відповідно до 7.2.2.1.

  14. Визначання збільшення маси зразка захисного взуття після дії нафтопродуктів

    1. Збільшення маси зразка після дії нафтопродуктів на відповідність вимогам показни­ка 18 таблиці 1 визначають згідно з ГОСТ 9.030, лише для гумового взуття.

    2. Результати випробувань оформлюють протоколом відповідно до 7.2.2.1.

  15. Визначання стійкості до низької температури

Побачили розбіжність з офіційним текстом?

Повідомити про неточність

Напишіть, що саме розходиться з офіційною публікацією. Код документа вкажіть у повідомленні — так ми швидше знайдемо потрібне місце.

Перейти до форми зворотного зв'язку

Дивіться також

Весь розділ →