Страница 2: ДСТУ IEC 60706-2:2008. Ремонтопридатність устатковання. Частина 2. Вимоги до ремонтопридатності та дослідження на етапі проектування та конструювання (61159)

ВІТЕ —обладнання внутрішнього контролю

FMEA — методи відмов та аналіз ефективності

FTA —аналіз розподілення дефектів

ILS — інтегрована логістична підтримка

LCC — вартість життєвого циклу

LRU —лінійно замінна одиниця

LSA — логістично підтримуваний аналіз

MART — середня тривалість активного ремонту

MTTR — середня тривалість ремонту (або реставрації чи відновлення)

RCM — надійність технічного обслуговування

SSI — програмне забезпечення виробу.

4. ЗАГАЛЬНИЙ ПІДХІД

Важливою частиною вартості використовування виробу є головні ресурси, що витрачаються на ті завдання, які необхідні для збереження виробу чи відновлення його до задовільного стану.

Це головне зусилля пов'язане з кількістю цих завдань, їх складністю і тривалістю.

Проектування виробу має гарантувати три речі, а саме:

1. можливість виконання необхідних робіт;

2. надійність;

3. ремонтопридатність.

Друга та третя з цих характеристик безпосередньо впливають на технічне обслуговування виробу, при цьому досягнута надійність відображає частоту позапланових обслуговувань, а ремонтопри­датність відображає зусилля, необхідне для здійснення всього обслуговування.

Тому дії, виконувані протягом проектування виробу й передбачені для впливу на норму відмови і серйозність відмови, впливають переважно на методи надійності, тоді як вони призначені впливати на профілактичне та позапланове технічне обслуговування та їх тривалість, вартість підтримки техн­ічного обслуговування, завдань, призначених переважно для ремонтопридатності.

Виріб, який можна легко обслуговувати, і його обслуговує компетентна й ефективна експлуата­ційна організація, має більшу доступність і меншу вартість життєвого циклу, ніж той, який не має цих властивостей. Ступінь зусилля, який прикладають для досягнення хорошої ремонтопридатності й ефективної організації підтримки, залежить від виду виробу та його використовування, і заснований на експлуатаційному, економічному й безпечному чинниках.

Протягом етапу проектування зношені складники треба ідентифікувати, і їх життєвий цикл визна­чити, наприклад, за використання аналізування Вейбула (див. ІЕС 61649).Знайдений компроміс між складниками з вищим життєвим циклом у порівнянні з вартістю на профілактичне чи позапланове технічне обслуговування потрібно документально оформити. Так сис­тему можна проектувати для мінімального обслуговування.

4. ПРИНЦИП РЕМОНТОПРИДАТНОСТІ

Цей стандарт установлює вимоги до характеристик ремонтопридатності, пов’язаних із проекту­ванням і параметрами використовування, а також взаємозв'язок з плануванням обслуговування. Ре­монтопридатність має суттєвий вплив на вартість підтримки і придатність обладнання і забезпечується під час проектування, виготовляння та експлуатування, які впливають на здатність виробу відпові­дати вказаним вимогам використовування й обслуговування. Цю здатність зазвичай визначають як у якісних, так і в кількісних характеристиках.

Примітка. Концепції, описані в цьому стандарті, можна застосовувати до невеликого продукту або до головного проекту й тому, як визначено в ІЕС 60050(191): 191-01-01:1990 «виріб» використовують, щоб означити будь-яку частину, пристрій, підсистему, функційний пристрій, обладнання чи систему, яку можна розглядати індивідуально.

Характеристики ремонтопридатності залежать від:

1. здатності виробу бути збереженим або відновленим під час обслуговування (під час нада­вання засобів для діагностики та наявності запчастин тощо), всіх умов використовування, які беруть до уваги. Ремонтопридатність виробу спрямована на вирішення цих питань, але підпорядкована об­меженням Ь);

2. експлуатаційної підтримки, яку фактично використовують (персонал, навчання, запасні части­ни, засоби, настанови тощо). Ефективність системи технічного обслуговування регламентує терміни проведення ремонту.

4. ПРОЦЕС РЕМОНТОПРИДАТНОСТІ

В ЖИТТЄВОМУ ЦИКЛІ

У цьому стандарті розглянуто процес ремонтопридатності під час проектування і на етапі конст­руювання, а також на інших етапах життєвого циклу виробу та пов’язаний з ремонтопридатністю і об­слуговуванням, визначення і досягнення яких допомагають у забезпеченні необхідної придатності та гарантуванні рентабельності системи.

Цей процес описано нижче.

Умови використовування і технічного обслуговування виробу вносять обмеження у концепцію, яку необхідно розглянути протягом техніко-економічного обґрунтовування витрат і прогнозування життє­вого циклу. Головні обмежувальні чинники можна розділити на дві частини, а саме: операції та ресур­си, основні складники кожної з яких наведено в 6.2.2 і 6.2.3.

Протягом розробляння концепції та визначання етапу, потрібно розглянути такі чинники:

• операційні потреби й виконання;

• вимоги клієнтів;

• вплив кліматичних умов на операцію та технічне обслуговування;

• засоби ідентифікування технічного обслуговування, особливо виявляння пошкоджень і локалі­зування причин пошкоджень (тестування докладніше описано в ІЕС 60706-5);

• обмеження доступу в процесі технічного обслуговування;

• вплив людських чинників;

• устатковання, програмне забезпечення і гібридне розділення виробу, для технічного обслуго­вування обумовлене місцерозташуванням, рівнем ремонту і класифікацією якості обслуговування.

Докладно ресурси не розглядаються на цьому етапі, оскільки початкову оцінку потрібно зробити з можливого використання наявних ресурсів підтримки, але потрібно розглянути наступні чинники:

• наявна чи обов'язкова організація, місцерозташування, персонал і навчання;

• задіяні ресурси;

• гнучкість у придбанні нових ресурсів.

Див. у ІЕС 60300-3-12 та ІЕС 60300-3-14 додаткову інформацію щодо постачання ресурсів для підтримки технічного обслуговування.

У вимогах до ремонтопридатності треба враховувати експлуатаційні умови, надійність і вимоги щодо безпеки, а також обмеження вартості. Це має привести до кількісного і якісного підготування специфікації ремонтопридатності, у якій розглянуто концепцію технічного обслуговування та інші вимоги до виробу. Настанову за пунктами ремонтопридатності в специфікаціях і контрактах подано в розділі 7. Треба також врахувати на цьому етапі додержання вимог для контролю, як це пояснено в ІЕС 60706-3.

Ефективний засіб задовольняння вимог ремонтопридатності полягає в тому, щоб здійснювати програму ремонтопридатності, спроектовану як логічна частина цілої технічної програми. Настанову для усебічної програми ремонтопридатності подано в ІЕС 60300-3-10.

Планувати забезпечення підтримки технічного обслуговування треба одночасно з конструюван­ням елемента, щоб гарантувати, що технічне обслуговування доступне, коли виріб розміщено для використовування.

Головні елементи, які потрібно зазначити в плані експлуатаційної підтримки, вказано нижче:

• процедури для обслуговування виробу (охоплюючи капітальний ремонт або модернізацію про­грамного забезпечення);

• попереднє постачання запчастин, засобів, випробувального устатковання й інструментів;

• наявність і навчання обслуговувального персоналу;

• технічна настанова тощо;

• контрольованість;

• система збирання даних технічного обслуговування.

План треба узгодити з концепцією технічного обслуговування і регулярно оновлювати.

Також потрібно встановити систему записування, аналізування і зворотного зв'язку даних. Реко­мендовані процедури подано в ІЕС 60706-3.

Встановлення ремонтопридатності, важливе на етапах проектування і конструювання, спрямовано на експлуатаційне використовування виробу і є перевіркою того, що властивої ремонтопридатності при цьому було досягнуто ще під час проектування.

Це прогресивна діяльність, ступінь якої залежить від походження і складності виробу та перед­бачає ремонт, технічне обслуговування і проведення експлуатаційних випробовувань дослідних зразків, здійснюваних спочатку на прототипах обладнання, щоб гарантувати, що вони відповідають установленій ремонтопридатності. Подальшу настанову з перевірки і збору характеристик технічного обслуговування подано в ІЕС 60706-3.

Після монтажу та під’єднання виробу профілактичне і позапланове технічне обслуговування здійснюють за потребою. Важливі взаємопов'язані дії ремонтопридатності — збирання, аналізування і зворотний зв'язок даних технічного обслуговування.

Ці дані вирішують таке:

• оцінку ефективності процесу технічного обслуговування;

• удосконалення проектування, яке може привести до модифікації виробу;

• рішення щодо життєздатності технічного обслуговування і можливості відновлення виробу, охоплюючи вироби із заздалегідь визначеними життєвими циклами.

Рішення щодо утилізування виробу регулюється частково його здатністю продовжувати задо­вільно функціювати, його рівнем надійності та ремонтопридатності та його експлуатаційною вартістю.

Ці чинники залежать від продовження постачання запасних частин та обслуговування, а також готовності обладнання до заміни.

Безпечна утилізація виробу стає щодень важливішою, і може регулюватися передбаченими за­коном правилами.

4. СПЕЦИФІКАЦІЯ ВИМОГ ДО РЕМОНТОПРИДАТНОСТІ

   1. Встановлювання вимог до ремонтопридатності

Ремонтопридатність треба визначати так, щоб проектувальнику було зрозуміло про необхідність технічного обслуговування і методу, за яким виріб потрібно обслуговувати. Це можна відобразити в заяві, яка визначає вимоги, вказані в контракті.

Проте не всі вимоги до ремонтопридатності можуть бути зазначені в контракті, наприклад, коли новий продукт проектують згідно з внутрішніми вимогами до ремонтопридатності або цілями, основа­ними на політиці компанії і передбаченому використанню навколишнього середовища.

Так чи інакше, важливо те, щоб вимоги було чітко вказано, і їх можна було перевірити.

Примітка. У цьому стандарті термін «вимога» використовують для визначення заявленої цілі автора й того, чи це здійснено згідно з індивідуальною договірною ситуацією, чи ні.

Вимоги до ремонтопридатності в специфікації можуть містити кількісні або якісні вимоги, або і ті й інші.

Методи для підтверджування того, що вимоги було задоволено, треба заявляти, оскільки необхідно вказати на існування будь-яких обмежень, які можуть негативно впливати на характеристики ремонто­придатності виробу.

Є прогресивний зв'язок між вимогою, специфікацією і контрактом, а саме:

• вимога — початкова заява робочих характеристик, які розробив споживач, котрому потенцій­ний постачальник може надати цінову пропозицію. Цю заяву може також бути видано в межах органі­зації після дослідження ринку майбутнього продукту;

• специфікація — запропоновані робочі характеристики виробу, які, як очікують, відповідатимуть вимозі;

• якщо специфікацію запропонованого виробу прийнято, узгоджені робочі характеристики мож­на вписати в контракт, і вони стають узгодженими вимогами. Вимоги до ремонтопридатності є части­ною повної специфікації, і їх можна доповнити докладними положеннями. Повне викладення вимог до ремонтопридатності охоплює такі чотири основні напрямки:

• характеристики ремонтопридатності, які буде досягнуто підчас проектування виробу;

• обмеження щодо розміщення виробу, яке буде впливати на його обслуговування;

• вимоги програми ремонтопридатності, які буде досягати постачальник, щоб довести, що виріб, який постачають, має необхідні характеристики ремонтопридатності;

• забезпечення планування експлуатаційної підтримки.

У специфікації до ремонтопридатності потрібно деталізувати вимоги до ремонтопридатності та метод, якого треба дотримуватися для їх досягнення.

Специфікацію треба заявляти у визначеннях вимог до ремонтопридатності, деякі з них необхідно визначати як істотні, а інші — як бажані. Вимоги потрібно надати у вимірних значеннях, які можуть бути кількісними або якісними і такими, які можна перевірити на подальших етапах відповідно до при­писаних процедур.

Специфікація до ремонтопридатності зазвичай охоплює вимоги для досягнення ремонтопридат­ності на експлуатаційному рівні.

Проте, починаючи з ремонтопридатності, оскільки характеристики елемента стосуються витрат на підтримку й технічне обслуговування, а також можуть стосуватися тривалості обслуговування на різних рівнях обслуговування, заяви треба долучати до специфікації, що охоплює досягнення, не­обхідні на всіх рівнях, розглянутих згідно з концепцією обслуговування.