Кінець таблиці 14

Вимоги

Посилання на пункти

Класифікація

Символ

1

2

Підошва

Площина рифлення

Товщина рифлених підошв

Висота рифлення підошв

Стійкість до контакту з гарячою поверхнею

6.4.1

6.4.2

6.4.3

6.4.4

X X

X X

X X

X X

R НРО

Примітка. Застосування вимоги до специфічної класифікації позначено у таблиці так: X — Якщо є зазначена властивість, вимогу потрібно виконувати.

6.2 Взуття



  1. Стійкість до проколювання

    1. Визначання стійкості до проколювання

Під час випробовування взуття, згідно з 5.8.2 EN ISO 20344, сила, необхідна для проколю­вання підошви, має бути не менше ніж 1100 Н.

  1. Конструкція

Прокол остійку вставку треба розміщувати у підошві так, щоб її видалення призводило до ушкодження взуття. Вставка не повинна бути вище безпечного виступу або захисного підноска і не повинна до нього кріпитися.

  1. Розміри

Розміри прокол ості йкої вставки визначають згідно з 5.8.1 EN ISO 20344.

За винятком п’яткової частини, проколостійка вставка повинна мати такий розмір, щоб макси­мальна відстань між виступним краєм копила і краєм пластини (X) становила 6,5 мм. У п’ятковій частині максимальна відстань між лінією, представленою виступним краєм копила, і прокладкою (У) становила 17 мм (див. рисунок 4).

Проколостійка вставка повинна мати не більше трьох отворів із максимальним діаметром не більше ніж 3 мм для кріплення її до деталей низу взуття.

Отвори не повинні бути у заштрихованій частині (див. рисунок 4).


Познаки:

1 —лінія лівого краю виступу копила; 5— заштрихована частина 1;

2— можливі форми вставок; 6— заштрихована частина 2;

З — вставка; L довжина внутрішньої частини

4 — п’яткова частина; підошви взуття.


Рисунок 4 — Положення проколостійкої вставки

  1. Опір багаторазовому згинанню проколостійких вставок

Під час випробовування згідно з 5.9 EN ISO 20344 проколостійкі вставки для всіх типів взуття ма­ють витримувати 1 х 106 згинань без утворення тріщин.

  1. Характеристика проколостійких вставок

    1. Корозійна тривкість проколостійких металевих вставок

Під час випробовування суцільноґумового взуття згідно з 5.6.1 EN ISO 20344 на металевих проколостійких вставках дозволено появу не більше 5 зон корозії, площа кожної з яких не пере­вищує 2,5 мм2.

Під час випробовування металевих проколостійких вставок в усіх інших типах взуття згідно з 5.6.3 EN ISO 20344 дозволено появу не більше ніж 5 зон корозії, площа кожної з яких не пере­вищує 2,5 мм2.

  1. Проколостійкі неметалеві вставки

Проколостійкі неметалеві вставки мають відповідати вимогам 5.2 EN ISO 12568. Вимірюють максимальну силу після оброблення згідно з 7.1.5 EN ISO 1258.

  1. Електричні властивості

    1. Електропровідне взуття

Під час випробовування згідно з 5.10 EN ISO 20344 після створення необхідних умов у сухому середовищі (5.10.3.3а) EN ISO 20344) електричний опір має бути не більше ніж 100 кОм.

  1. Антистатичне взуття

Під час випробовування згідно з 5.10 EN ISO 20344 після створення необхідних умов у сухо­му та вологому середовищі (5.10.3.3а) і b) EN ISO 20344) електричний опір має бути не менше ніж 100 кОм і не більше ніж 1000 МОм.

  1. Електрично-ізольоване взуття

Під час випробовування згідно з 5.11 EN ISO 20344 взуття має відповідати електричному кла­су О або ОО.

  1. Стійкість до несприятливого середовища

    1. Стійкість до впливу підвищеної температури підошвового комплексу

Під час випробовування згідно з 5.12 EN ISO 20344 температура на верхній поверхні устіл­ки не повинна бути більше ніж 22 °С.

Не повинно бути деформації або ламкості підошви, що зменшує функційні можливості.

Ізоляційний матеріал треба закріплювати у взутті так, щоб його видалення призводило до пошкодження взуття.

  1. Стійкість до впливу зниженої температури підошвового комплексу

Під час випробовування згідно з 5.13 EN ISO 20344 температура на верхній поверхні устіл­ки не повинна бути менше ніж 10 °С.

Ізоляційний матеріал треба закріплювати у взутті так, щоб його видалення призводило до пошкодження взуття.

  1. Поглинання енергії удару в п'ятковій частині

Під час випробовування згідно з 5.14 EN ISO 20344 поглинання енергії удару у п’ятковій частині повинно бути не менше ніж 20 Дж.

  1. Водостійкість

Під час випробовування згідно з 5.15.1 EN ISO 20344 сумарна площа водного проникання має бути не більше ніж 3 см2 або згідно з 5.15.2 EN ISO 20344. Проникання води за 15 хв не допустимо.

  1. Метатарзальний захист

    1. Конструкція

Метатарзальний захисний пристрій має бути зроблений з придатних матеріалів та такої фор­ми, щоб сила удару розподілялася рівномірно на підошву, захисний підносок і якнайбільшу по­верхню ноги.

Метатарзальний захисний пристрій повинен прикріплюватися так, щоб його видалення при­зводило до пошкодження взуття.

Метатарзальний захисний пристрій повинен відповідати внутрішній та зовнішній формі взуття та бути сконструйований так, щоб не погіршувати нормальну ходу.

  1. Стійкість удару

Під час випробовування згідно з 5.16 EN ISO 20344 мінімальний проміжок після удару має відповідати вимогам, наведеним у таблиці 15.

Таблиця 15 — Мінімальній проміжок після удару

Розмір взуття

Мінімальний проміжок після удару, мм

Французька система нумерування

Англійська система нумерування

36 і менше

До 3'/2

37,0

37 і 38

Від 4 до 5

38,0


Кінець таблиці 15

Розмір взуття

Мінімальний проміжок після удару, мм

Французька система нумерування

Англійська система нумерування

39 і 40

Від 51/2 до 6 }

39,0

41 і 42

Від 7 до 8

40,0

43 і 44

Від 81/2 до 10

40,5

45 і більше

Від 101/& і вище

41,0



  1. Захист щиколотки

Під час випробовування згідно з 5.17 EN ISO 20344 середнє значення результатів випробо­вування не повинно перевищувати 20 кН, а одиничне значення — ЗО кН.

  1. Верх взуття

    1. Водопроникність і водопоглинальність

Під час випробовування згідно з 6.13 EN ISO 20344 водопроникність (виражена приростом маси вбиральної тканини після 60 хв) не повинна бути більше ніж 0,2 г, і водопоглинальність — не повинна бути більше ніж ЗО %.

  1. Конструкція

Нефункційний та декоративні шви, а також перфорації не використовують для взуття, верх якого має бути водостійкий.

  1. Стійкість до порізу

    1. Модель

Взуття моделі А, яку описано у розділі 4, не буде стійке до порізу.

  1. Конструкція

Взуття повинне мати захисну поверхню, яка пролягає вище принаймні на ЗО мм від кромки підош­ви та від підноска до кінця п’яткової частини взуття. Вона продовжується за задню кромку підноска при­наймні на 10 мм.

При цьому не повинно бути щілини між підноском та захисним матеріалом. Захисний мате­ріал має бути наглухо прикріплений до взуття. Якщо використовують різні захисні матеріали від порізу, кожний з них має бути прикріплений так, щоб заходити один на одний (див. рисунок 5).

Познаки:

1 — 10 мм часткового накладення зверху підноска;

2 — захисна поверхня;

З — задня кромка підноска;

4 — ЗО мм мінімум вище за висоту лінії підошви.


Рисунок 5 — Покрив захисної поверхні




  1. Стійкість до порізу

Під час випробовування згідно з 6.14 EN ISO 20344 коефіцієнт має бути не менше ніж 2,5.

  1. Стійкість до проколювання

Взуття має також відповідати вимогам 6.2.1.

  1. Підошва

    1. Площина рифлення

За винятком геленкової частини, заштрихована площа, показана на рисунку 5, повинна мати рифлення, відкрите збоку.

Рисунок 6 — Площина рифлення



  1. Товщина рифлених підошв

Під час випробовування згідно з 8.1 EN ISO 20344 для підошв прямого лиття, звулканізованих або сформованих, товщина d| має бути не менше ніж 4 мм. Для багатошарових підошв товщина має бути не менше ніж 4 мм.

Для суцільноґумового і суцільнополімерного взуття товщина di має бути не менше ніж 3 мм і товщина d3 має бути не менше ніж 6 мм.

  1. Висота рифлення

Під час випробовування згідно з 8.1 EN ISO 20344 для підошв прямого лиття, звулканізованих або сформованих, висота рифлення d2 має бути не менше ніж 2,5 мм, для багатошарових підошв висота рифлення <4 має бути не менше ніж 2,5 мм і для суцільноґумового й суцільнополімерного взуття висота рифлення d2 має бути не менше ніж 4 мм.

Примітка. Підошву з висотою рифлення менше ніж 2,5 мм оцінюють як нерифлену.

  1. Стійкість до контакту з гарячою поверхнею

Під час випробовування згідно з 8.7 EN ISO 20344, ґумові й полімерні підошви не повинні плавитися, утворювати тріщини після згинання їх навколо осердя. Після такого самого випробо­вування на шкіряній підошві не повинні з’являтися тріщини або обвуглювання, які проникають у шкіру після згинання навколо осердя.

  1. МАРКОВАННЯ

Кожну напівпару безпечного взуття чітко і надійно маркують, наприклад тисненням або тав­руванням, із зазначенням такої інформації:

  1. розмір;

  2. торгова марка виробника;

  3. назва підприємства-виробника;

  4. дата виготовлення (принаймні рік і квартал);

  5. номер цього стандарту;

  6. символи з таблиці 14, відповідного захисту, або відповідної категорії (SB, S1 ...S5), що на­ведено в таблиці 16.

Примітка. Марковання, зазначене в е) має бути розміщено поряд з маркованням, зазначеним в f).

Таблиця 16 — Марковання категорій захисного взуття

Категорія

Основні вимоги (таблиця 2 І таблиця 3)

Додаткові вимоги

SB

І чи II


S1

і

Закрита п'яткова частина Антистатичні властивості Поглинання енергії удару в п’ятковій частині

S2

і

Як81, а також водопроникність і водопоглинальність

S3

і

Як S2, а також стійкість до проколювання, рифлена підошва


Кінець таблиці 16

Категорія

Основні вимоги (таблиця 2 і таблиця 3)

Додаткові вимоги

S4

II

Антистатичні властивості, поглинання енергії удару в п’ятковій частині

S5

II

Як84, а також стійкість до проколювання, рифлена підошва

Примітка. Для зручності марковання таблиця 13 розділяє захисне взуття по категоріях з найбільш використовуваними ком­бінаціями основних і додаткових вимог.



  1. ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ КОРИСТУВАЧА

    1. Загальна інформація

Безпечне взуття потрібно постачати користувачу з інформацією, написаною принаймні на офіційній мові(-ах) держав призначення. Уся інформація повинна бути зрозумілою. Потрібно надавати таку інформацію:

  1. назва і повна адреса виробника та (або) його уповноваженого представника;

  2. позначення уповноваженого органу з оцінки відповідності, який видав сертифікат перевірки типу для продукції категорій II та III;

  3. номер і рік стандарту;

  4. пояснення будь-яких піктограм, марковань і рівнів захисту. Пояснення випробовувань, які застосовували до взуття;

  5. Інструкції для використання:

  1. випробовування, які виконує користувач перед використанням, якщо потрібно;

  2. пристосування; як надягати й знімати взуття, якщо доречно;

  3. застосування; основна Інформація щодо можливих використань, подають детальну інформацію, джерело;

  4. обмеження використання (наприклад температурний діапазон);

  5. інструкції для зберігання й обслуговування, з максимальними періодами між перевірками технічного стану (якщо важливо, спосіб висушування);

  6. інструкції для чищення та (або) дезактивації;

  7. гарантійний термін;

  8. за потреби, попередження про незручності, які можуть трапитися (зміна конструкції може призвести до скасування затвердженого типового зразка, наприклад ортопедич­не взуття);

  9. якщо корисно, додаткові ілюстрації, номера частин тощо;