Страница 3: ДСТУ EN 14404:2007. Спорядження індивідуального захисту. Наколінники для роботи у позі напівсидячи з опиранням на коліно (61044)

а) Відносне розташування трьох перетворювачів сили.

Ь) Відношення виставлених поверхонь перетворювачів сили до поверхні випробного коліна.

1 — перетворювач сили;

Ц — поверхні кожного перетворювача, порівнювані з контуром коліна «Каоді», ± 0,5 мм;

4 — відстань між центрами перетворювачів сили, (28 ± 2) мм;

4 — діаметр перетворювачів сили, (10 ± 0,1) мм;

л — радіус кривизни кутів перетворювачів сили, (1,0 ± 0,1) мм.

Рисунок 3 — Виміри перетворювачів сили та їхнє відношення
до поверхні випробовувального коліна

Наколінник, який необхідно перевіряти, розміщують так, щоб випробовувальне коліно було при­тиснуто у подібному положенні, де і повинно бути коліно випробовувана. Наколінники Типу 1 і Типу 2 потрібно кріпити ременями або липкою стрічкою.

Випробовувальне коліно потрібно просовувати на (50 ± 5) мм/хв, доки не буде досягнуто макси­мальної сили (750 ± 10) Н. Цю силу потрібно підтримувати протягом (20 ± 2) с. Силу перетворювачів потрібно вимірювати в кожному коліні (15 ± 1) с і після того, коли сили стискання буде досягнуто до 750 Н, отримані значення реєструють. Наколінники перевіряють тричі. Середнє значення результатів від кожного перетворювача розраховують.

Наколінники потрібно перевіряти під впливом ударного елемента у вертикальній системі приладу, який дозволяє вимірювати масу удару з найбільшою швидкістю, яка повинна бути не більше ніж ± 2 % за потрібну швидкість. Повна маса разом із плоским сталевим елементом, діаметром (80 ± 1) мм, по­винна бути (2500 ± 100) г.

Висоту падіння маси має бути відрегульовано вище верхньої поверхні наколінника так, щоб швидкість удару забезпечила енергію удару, як показано в таблиці 3, з точністю ± 5 %.

1 — Комірка вантажу або перетворювач сипи; її — висота наковальні (220 ± 20) мм; /₂ — діаметр наковальні (100 ± 2) мм;

Гі — радіус кривизни наковальні (50 ± 1) мм.

Рисунок 4 — Наковальня для випробовування

Наковальня, як показано на рисунку 4, повинна складатися із вертикального сталевого циліндра діаметром (100 ± 2) мм, установленого безпосередньо на комірку вантажу або перетворювач, типу п’єзо­електричної комірки вантажу. Вона повинна мати півсферичну верхню частину радіусом (50 ± 1) мм. Наковальня повинна мати висоту принаймні (220 ± 20) мм. Її потрібно виготовляти зі сталі масою (10 ± 1,5) кг, яка більша за комірку вантажу. Наковальня і комірка вантажу повинні кріпитися болтами до бетонної або подібної масивної основи, масою принаймні 1000 кг.

Значення частоти перетворювача вантажу повинно бути принаймні 10 кГц. Система має бути здатна записувати значення прикладеної сили неперервно з часом або виявляти найбільше значення прикладеної сили. Вибірка системи повинна мати мінімальну норму 10 кГц. Уся система повинна ви­мірювати силу до 10 кН Із точністю ± 0,05 кН між 1 кН і 10 кН.

Пружні ремені повинні забезпечувати утримування випробовувальних зразків, які контактують із наковальнею, з силою напруги (25 ± 5) Н.

Випробовувальні зразки наколінників потрібно готувати для вимірювання мінімальних зон захисту, позначених на їх зовнішній поверхні. Наколінник потрібно розміщувати і стягувати віддаленими реме­нями так, щоб внутрішня поверхня наколінника контактувала з наковальнею. Пружні ремені потрібно використовувати, щоб утримувати їх у необхідному місці. Коли виріб втрачає цілісність від удару, граничні краї повинні бути з липкою стрічкою, щоб дотримати нормального зв’язку між компонентами виробу.

Якщо для конструкції наколінника потрібна вся зона захисту, то під час випробовування потрібно позначити на наколіннику п’ять точок. Середні точки потрапляння потрібно позначити на випробову- вальному зразку на відстані не менше ніж 60 мм, а зони захисту від краю не менше ніж ЗО мм. Якщо ділянки з різними конструкціями або з можливими ділянками були відзначені під час випробовування відповідно до 6.4, з забезпеченням меншого захисту, то потрібно позначити дві допоміжні точки на кожному типі цих ділянок. Кожну позначену точку під час випробовувань потрібно перевіряти таким самим способом. Під час випробовування наколінник потрібно помістити на наковальню і ударити молотковою дробаркою у центр ділянки з енергією, вказаною в таблиці 3. Місце положення на наколін­нику потрібно повторно визначити і ударити тричі у точку. Завершальне випробовування на ділянці — реєстрація сили, яку прикладають під час випробовування. Проведення усіх чотирьох випробовувань згідно з попередніми умовами потрібно закінчувати протягом 5 хв. Під час випробовувань, згідно з по­передніми умовами, потрібно ударити у ту саму частину наколінника. Значення повинні бути з точні­стю ± 1 мм. Для проведення випробовування рекомендовано позначити випробовувальну ділянку лінією, накресленою навкруги за шаблоном діаметром 80 мм. Молоткову дробарку можна знижувати на наколінник тоді, коли визначають розташування наколінника кожного разу до того самого поло­ження і піднімати молоткову дробарку на відносну висоту падіння. Щоб наколінники міцно трималися в кишенях, потрібно вставляти їх до виробу із тканини або в кишені зменшеного розміру. У цій сис­темі можуть використовуватися основні елементи, шви або інше. Мета полягає в тому, щоб гаранту­вати ту саму частину наколінника, яка була під впливом випробовування, позначеного на матеріалі під час випробовування відповідно до попередніх умов.

Середнє значення усіх результатів від проведених випробовувань і значення індивідуальних про­ведених випробовувань потрібно зазначати у протоколі випробовування.

Наколінник потрібно кріпити до макета або частини зразка тіла, або потрібно надівати на випро­бовувана. Макет або випробовувач повинні бути у межах вимірювання позначених виробником для користувачів щодо наколінників. Наколінник потрібно кріпити І відре гульову вати відповідно до інфор­мації, наданої виробником.

Безмін, шаблон сили або інший подібний пристрій потрібно приєднати до нижнього краю наколін­ника і прикласти силу у напрямку донизу кістки голінки, паралельно випробуваної довгої осі.

Для підтримування сили (10 ± 1) Н потрібно принаймні ЗО с і потім відпустити. Коли силу при­кладено і коли силу знято, рухи наколінника потрібно вимірювати з точністю 5 % максимально дозво­леного зміщення. Якщо рухи менше ніж 75 % або більше ніж 150 % максимально дозволеного руху, цей факт можна зареєструвати замість точного вимірювання. Між вимірюваннями потрібно відрегульо- вувати місце положення наколінника і систему кріплення. Випробовування потрібно виконувати тричі.

Наколінник потрібно зняти і процедуру повторити.

Результат випробовування потрібно записати до протоколу випробовувань.

Наколінники, які утримуються в незакритих кишенях штанів, потрібно перевіряти за допомогою тискача утримування і стягування з силою (100 ± 5) Н по черзі до кожного кута наколінника безпосе­редньо віддаленого від ноги (нормальне положення ноги до довгої осі) з силою (100 ± 5) Н. Силу потрібно підтримувати до 10 с. Будь-які відхили наколінника потрібно зареєстровувати.

Частина фільтрувального паперу товщиною (0,175 ± 0,025) мм повинна відповідати розміру на­колінника і контактувати з внутрішньою частиною наколінника. Наколінник прикріплюють до коліна випробовувана стисканням, як описано у 6.6.1.

Контейнер для води має бути з поверхневою площею (2500 ± 500) см². У контейнер потрібно на­ливати воду з-під крану глибиною (5 ± 1) мм. Наколінник із випробовувальним коліном потрібно по­містити у воду зі швидкістю (50 ± 5) мм/хв і силою до (750 ± 10) Н. З такою силою потрібно утриму­вати протягом (ЗО ± 3) с. Наколінник потрібно витягувати і повторювати процедуру загалом 50 разів. Кожна тривалість циклу повинна бути (2 ± 0,5) хв. Після 50 циклів фільтрувальний папір І внутрішню частину наколінника потрібно перевіряти на проникання води.

Випробовування наколінника потрібно проводити у контейнері з водою.

Випробовування потрібно проводити щодо відповідного модифікування вищезгаданих процедур.

Наколінники, призначені для п’ятьох випробовувачів із різними вимірюваннями тіла будуть дос­тупні, якщо будуть у межах діапазону розмірів користувачів. Випробовувач без пошкоджень коліна з медичної точки зору повинен надіти пару наколінників відповідного розміру. Випробовувач повинен відрегулювати ремені та інші установки відповідно до інструкції виробника. Він повинен рухатися протягом (15 ± 1) хв і в цей час ставати на коліно і підніматися десять разів. Протягом випробовуван­ня випробовувач повинен переміщуватися уперед (10 ± 1) м на колінах по конкретній гладкій поверхні приблизно десять хвилин.

Випробовувач протягом випробовування не повинен регулювати або переміщувати наколінник, в одній позі зупинитися і стояти на колінах до (5 ± 0,5) хв.

Він повинен повідомити, чи залишаються наколінники у відповідному положенні. Випробовувач повинен також повідомити про суттєвий дискомфорт.

Надалі двоє випробовувачів повинні повторити випробовування.

Наколінники прийнятні, якщо два випробовувача позитивно повідомляють відносно їх розташу­вання та комфорту. Якщо повідомлення трьох випробовувачів негативне щодо наколінників, випробо­вування не виконують. Якщо повідомлення двох випробовувачів негативне, то надалі випробовування повинні виконувати два випробовувача. Якщо двоє Із них повідомляють позитивно щодо прийнятності наколінників, то інші випробовування вони не виконують.

Процедура випробовування для наколінника Типу 2 така сама як і для наколінника Типу 1. Ви­пробовувані повинні носити штани з перевіреними і прийнятими наколінниками, які розробляються і точно їм відповідають. Випробовувані повинні повідомляти під час стояння на наколінниках, чи пра­вильно вони поміщені між їхніми колінами і ґрунтом.

Процедура випробовування для наколінника Типу 3 така сама як і для наколінника Типу 1, за ви­нятком того, що переміщування уперед не потрібно починати. Випробовувач повинен нести наколін­ник між стоянням на колінах. Він повинен повідомити відносно невимушеності, з якою можна помістити коліно до наколінника і комфорту колін, голінок і стегон під час стояння на колінах.

Наколінник Типу 4 потрібно оцінювати за проведеною вище процедурою.

Ремені утримування наколінників Типу 11 Типу 4 потрібно перевіряти за апаратурою, як показано на рисунку 5. Наколінник потрібно розміщувати на твердій основі. У наколінник потрібно вміщувати циліндр із твердого дерева, металу або пластмаси, принаймні 200 мм довжиною, діаметром (110 ± 5) мм і масою (7 ± 2) кг і половину циліндра із легкого порожнього металу або пластмаси, розміщеного вище нього. Ця половина циліндра повинна бути із полірованою поверхнею, на якій ремені із тканини повинні руха­тися вільно. Ремені утримування наколінника повинні кріпитися навколо циліндра і половини циліндра згідно з інструкціями виробника. Ремені повинні бути відрегульовані так, щоб вони були невільні. Потрібно застосовувати силу, рівної масі половини циліндра плюс (10 ± 1) Н до ременя, щоб підняти половину циліндра вертикально уверх і протягувати ремінь або ремені. Дистанцію рухів половини циліндра потрібно вимірювати. Потрібно перевіряти, що ці рухи протягування кожного із ременів утри­мування принаймні до 40 мм. (Якщо рухи половини циліндра 20 мм, то нормальне протягування реме­ня — 40 мм).

a) b)

1. Вид збоку;

2. схематичний вид кінця.

1. — Направлення прикладеної сили;

2. — утримування ременів наколінника;

3. — легкий порожній метал або пластмасова половина циліндра;

4. — твердий циліндр із дерева, металу або пластмаси;

5. — наколінник;

6. — тверда основа;

7—дистанція рухів половини циліндра до прикладеної сили.

Рисунок 5 — Апаратура для оцінювання ременів утримування

7 МАРКОВАННЯ

Наколінники треба постійно і чітко маркувати за процедурою, як мінімум на державній мові штату або регіону, де будуть розміщувати виріб на ринку:

1. Маркування потрібно повторити на штанях для наколінників Типу 2 і в кишенях, пришитих до штанів.

2. Назву або торгову марку виробника, або його уповноваженого представника в Євросоюзі, або країні, де будуть розміщувати виріб на ринку.

3. Позначення номера Типу виробу, коду й ідентифікаційного номера виробу.

4. Позначення розміру виробу.

5. Номер цього стандарту і рівень експлуатаційних властивостей виробу.

6. Позначення внутрішньої (або зовнішньої) поверхні наколінника Типу 2.

д) Якщо доречно, потрібно маркувати ту сторону наколінника, яка буде контактувати з тілом.

8. Інструкцію з інформацією до виробу, яку надає виробник (див. розділ 8). Інформацію щодо використовування треба додавати до кожного виробу.

9. Тип робіт для яких наколінники призначено. Будь-який тип робіт для яких наколінники необов’язкові.

10. Небезпеку, визначену під час роботи у позі напівсидячи з опиранням на коліно, проти якої за­хист не надається. (Цю інформацію потрібно підкреслити грубшим шрифтом).

11. Тканину і матеріал наколінників.