s відноситись до класів V-2 або HF-2 щодо вогнетривкості;
s витримувати випробовування на вогнетривкість згідно з А.2;
s відповідати вимогам щодо вогнетривкості, встановленим стандартами ІЕС на відповідні компоненти, якщо вони містять такі вимоги.
Вищенаведені вимоги не поширюються на:
s електричні компоненти, які не становлять пожежонебезпеки у разі порушень нормальних умов експлуатації під час проведення випробовування за 5.3.6;
s матеріали та компоненти, які перебувають усередині повністю металевого, без вентиляційних отворів, кожуха з об’ємом, який не перевищує 0,06 м3, або у герметичному блоці, заповненому інертним газом;
s один або більше шарів тонкого ізоляційного матеріалу, такого як клейка стрічка, що застосовують безпосередньо на якій-небудь поверхні усередині протипожежного кожуха, зокрема поверхні струмоносівних частин, та який забезпечує разом із поверхнею відповідність вимогам для класів V-2 або HF-2 щодо вогнетривкості;
Примітка. Яіщо вищенаведений тонкий ізоляційний матеріал перебуває на внутрішній поверхні самого протипожежного кожуха, вимоги до протипожежного кожуха згідно з 4.6.2 зберігаються.
s корпуси вимірювальних приладів (якщо передбачене інше місце для розташування частин із небезпечною напругою), лицьові панелі вимірювальних приладів, індикаторні лампи або лампові ковпачки;
s електронні компоненти, такі як інтегральні схеми, оптотрони, конденсатори та інші дрібні вироби, встановлені на матеріалі класу V 1 щодо вогнетривкості;
s електропроводка, кабелі та з’єднувачі, які мають ізоляцію із PVC, TFE, PTFE. FEP, неопрену або поліаміду;
s окремі пристрої скріплення (за винятком спіральних або інших довгих обмоток), тасьма та кабельні скоби, які застосовують під час монтування проводки;
s нижчеперелічені частини, за умови, що вони відокремлені повітряним зазором не меншим ніж 13 мм або суцільною перегородкою з матеріалу класу V 1 щодо вогнетривоксті від електричних частин (за винятком ізольованої проводки та кабелів), які у разі несправності можуть нагрітись до температури, достатньої для займання:
елементи зубчастих передач, кулачки, ремені, підшипники та інші дрібні деталі, які істотно не впливають на пожежонебезпеку, зокрема шильдики, кнопки тощо;
елементи живлення, витратні матеріали, носії інформації та матеріали реєстрації;
частини, в яких матеріал визначають функціями, які вони виконують, такі як, наприклад, ґумові ролики для подавання паперу та тюбики для фарби;
трубки для повітряних та рідинних систем, контейнери для порошків або рідин та частини із
спінених пластмас, які відповідають класу НВ за вогнетривкстю, якщо найменша визначена
товщина матеріалу менша 3 мм, або класу НВ40, якщо найменша визначена товщина матеріалу
більша або дорівнює 3 мм, або HBF.
Відповідність перевіряють оглядом апаратури та аналізом характеристик матеріалів та, за необхідності, відповідним випробовуванням або випробовуваннями згідно з додатком А.
4.3.7.5 Матеріали для пристроїв повітряних фільтрів
Пристрої повітряних фільтрів повинні бути виготовлені з матеріалів класу V-2 або HF-2 щодо вогнетривкості.
Ця вимога не поширюється на такі конструкції:
s пристрої повітряних фільтрів у системах циркуляції повітря, незалежно від їх герметичності, які не призначені для вентиляції за межами протипожежного кожуха;
s пристрої повітряних фільтрів, розташовані усередині або зовні протипожежного кожуха та відокремлені від частин, які здатні загорітись, металевим екраном, який може бути перфорованим та повинен відповідати вимогам 4 6.2 для днищ протипожежних кожухів;
s каркаси повітряних фільтрів з матеріалу класу НВ75 за вогнетривкості, якщо найменша визначена товщина матеріалу менша 3 мм, або класу НВ40, якщо найменша визначена товщина матеріалу не повинна перевищувати 3 мм, або класу HBF, за умови, що вони відокремлені від електричних частин (окрім заїзольованої проводки та кабелів), які за умов несправності можуть мати температуру, достатню для загоряння, повітряним проміжком не меншим ніж 13 мм або суцільною перегородкою з матеріалу класу V-1 за вогнетривкістю;
s пристрої повітряних фільтрів, розташованих за межами протипожежного кожуха та виконаних з матеріалів КЛАСУ НВ75 за вогнетривкістю, якщо найменша визначена товщина матеріалу менша 3 мм, або класу НВ40, якщо найменша визначена товщина матеріалу 3 мм, або класу HBF.
Відповідність перевіряють оглядом апаратури та аналізом характеристик матеріалів та, за необхідності, відповідним випробовуванням або випробовуваннями згідно з додатком А
4.7.3.6 Матеріали, які застосовують у високовольтних компонентах
Високовольтні компоненти, які працюють під напругою, подвійна амплітуда якої перевищує 4 кВ. повинні відповідати класу V-2 або HF-2 за вогнетривкістю, або відповідати 14.4 ІЕС 60065, або витримувати випробовування голчастим полум’ям відповідно до ІЕС 60695-2-2.
Відповідність перевіряють оглядом апаратури та аналізом характеристик матеріалів та, за необхідності, випробовуванням згідно з 14.4 ІЕС 60065, або випробовуванням голчастим полум’ям згідно з ІЕС 60695-2-2.
Додатково до розділю ІЕС 60695-2-2 застосовують такі уточнення:
Розділ 5 - Тривкість
Випробовувальне полум’я прикладають 10 с. Якщо самостійне горіння не перевищує 30 с, випробовувальне полум’я прикладають знову на
1 хв до тієї самої точки або якої-небудь іншої. Якщо знову самостійне горіння не перевищує 30 с, випробовувальне полум’я у такому випадку прикладають на 2 хв до тієї самої точки або якої-небудь іншої точки.
Розділ 6 - Попередні дії
За винятком високовольтних перетворювачів або помножувачів зразки витримують 2 год у шафі за температури (100 і 2) °С.
Для високовольтних перетворювачів, високовольтну обмотку спочатку навантажують потужністю у 10 Вт (постійного струму або змінного струму з частотою мережі). Цю потужність підтримують 2 хв, після чого її збільшують поступовими кроками у 10 Вт, тривалістю у 2 хв, до 40 Вт.
Спостерігають протягом 8 хв поки не буде розриву е обмотці або суттєвого розтріскування захисного покриву.
Примітка 1. Повні трансформатори сконструйовані так, що для них попередні дії виконати неможливо. У таких випадках застосовують термопари підготовні
Для високовольтних помножувачів напругу отримують від відповідних високовольтних перетворювачів для кожного зразка, вихідні кола їх закорочують.
Вхідну напругу підтримують таким чином, щоб струм короткого замикання спочатку дорівнював (25 t 5) мА. Цей струм підтримують 30 хв поки не буде розриву кола або не буде суттєвого розтріскування захисного покриву.
Примітка 2. Якщо конструкція високовольтного помножувача така, шо отримати струм короткого замикання у 25 мА неможливо, застосовують струм який відповідає максимально досяжному струму, визначеному або конструкцією помножувала, або умовами його застосування у реальних апаратах.
Розділ 10 - Оцінювання результатів випробовування
Після першого прикладання випробовувального полум’я, випробовувальний зразок не повинен згоріти повністю.
Після будь-якого прикладання випробовувального полум’я, самостійне горіння повинно припинитись у межах 30 с.
Не повинно виникнути горіння цигаркового паперу та обвуглювання деревини.
Таблиця 4D - Узагальнення вимог до матеріалів щодо вогнетривкості
|
Частина |
Вимога |
||
|
Протипожежний кожух 4.7.3.2 |
Стаціонарна апаратура та пересувна апаратура з масою, що перевищує 18 кг |
2 (якщо повітряний проміжок від частин з високою температурою, що може спричинити загорання, менший ніж 13 мм |
|
|
Пересувна апаратура з масою, що не перевищус 18 кг |
|
||
|
Частини, які закривають отвори |
|
||
|
Компоненти та частини, зокрема механічні та електричнв кожухи, які розташовані зовні протипожежного кожуха 4 7.11 та 4.7.34 |
з ІЕС 60695-2-11 Стосовно з’єднувачів та винятків див. 4.7.3.3 |
||
|
Компоненти та частини, зокрема механічні та електричні кожухи, які розташовані всередині протипожежного кожуха 4.7.3.4 |
Стосовно винятків див. 4.7.3.4 |
||
|
Пристрої повітряних фільтрів 4.7.3.5 |
- Клас V-2 |
||
Клас HF-2
Випробовування відповідно до А.2
Стосовно винятків див. 4.7.3.5
|
Високовольтні (понад 4 кВ) компоненти 4.7.3.6 |
|
5 ЕЛЕКТРИЧНІ ВИМОГИ ТА ІМІТАЦІЯ ПОРУШЕНЬ НОРМАЛЬНИХ УМОВ
Струм дотику та струм проводу захисту
У цьому підрозділі вимірювання струму, який протікає через кола, які імітують повний опір тіла людини, розглядають як вимірювання струму дотику.
Як виняток із застосування 5.1.8.2, - вимоги цього пункту не застосовують до апаратури, призначено, для живлення тільки від основного джерела живлення постійного струму.
Загальні вимоги
Апаратура повинна бути сконструйована та виготовлена так, щоб струм дотику або струм проводу захисту не створювали небезпеки ураження електричним струмом
Відповідність перевіряють випробовуваннями згідно з 5.1.2-5.1.7 та, за необхідності, 5.1.в (див. також 1.4.4).
Однак, якщо з аналізу електричних схем апаратури постійного під’єднання або апаратури з під’єднанням з’єднувачем типу В, які мають провід захисного уземлення, ясно, що коли струм дотику буде перевищувати 3,5 мА дійового значення, струм проводу захисту не перевищить 5 % від значення вхідного струму, випробовування згідно з 5.1.5, 5.1.6 та 5.1.7 не проводять.
Апаратура, яку випробовують (EUT)
Для систем взаємно з’єднаної апаратури, яка має індивідуальні під’еднання до основного джерела живлення, кожний зразок апаратури треба випробовувати окремо. Систему взаємно з’єднаної апаратури, яка має одне загальне під’еднання до основного джерела живлення, треба розглядати як один зразок апаратури. Див. також 1.4.10 відносно вилучання необов'язкових характеристик.
Примітка. Системи взаємно з’єднаної апаратури детальніше покласифіковані у ІЄС 60990 додаток А.
Апаратуру, яка має можливість під’єднання до декількох джерел живлення (наприклад, для резервування), але використовує одночасно лише одне, треба випробовувати під час під’еднання лише одного джерела.
Апаратуру, для роботи якої потрібне живлення від двох або більше джерел, треба випробовувати під час під’єднання усіх потрібних джерел живлення
Схема випробовування
Під час проведення випробовування апаратуру під’єднують відповідно до схеми, наведеної на рисунку 5А (дпя однофазної апаратури, яку під’єднують лише до системи розподілу електроживлення TN або ТТ, виконаних за схемою зірки), або на рисунку 5В (для трифазної апаратури, яку під’єднують лише до системи розподілу електроживлення TN або ТТ, виконаних по схемі зірки) або, за необхідності, іншим схемам випробовувань згідно з ІЕС 60990, рисунки 7, 9, 10, 12, 13 або 14.
Застосування відокремлювального випробовувального трансформатора не обов'язкове. Відокремлювальний випробовувальний трансформатор (Т на рисунках 5А і 56) та уземлення основної клеми захисного уземлення апаратури, яку випробовують, застосовують, щоб забезпечити максимальний захист. У цьому разі необхідно враховувати будь-який ємнісний витік у трансформаторі. Як альтернативу уземленню випробовуваної апаратури, вторинну обмотку трансформатора та апаратуру залишають вільними (не уземленими), і у такому разі ємнісний витік трансформатора можна не враховувати.
Примітка. Цей рисунок узято з ІЕС 60990, рисунок 6
Рисунок 5А - Схема для вимірювання струму дотику однофазної апаратури з системою розподілу електроживлення TN або ТТ, виконаних
за схемою зірки
Якщо трансформатор Т не застосовують, апаратуру встановлюють на заїзольованому стенді та вживають необхідні заходи застерігання від можливої появи на корпусі апаратури небезпечної напруги.
Апаратуру, яку під’єднують до системи розподілу електроживлення IT, випробовують аналогічно (див. рисунки 9, 10 та 12 ІЕС 60990). Таку апаратуру можна також під’єднувати до системи розподілу електроживленння TN або ТТ.
Однофазну апаратуру, призначену для під’єднання між двох фазових проводів, випробовують із застосуванням трифазної випробовувальної схеми, такої як на рисунку 56.
Якщо випробовувати апаратуру за найнесприятливішої напруги важко (див. 1.4.5), допустимо випробовувати апаратуру за будь-якоі іншої можливої напруги у межах допуску номінальної напруги або діапазону номінальної напруги з подальшим перерахуванням результатів випробовування.
Примітка. Цей рисунок узято з ІЕС 60990, рисунок 11.
