Страница 18: ДСТУ 4467-1:2005. Апаратура обробляння інформації. Безпека. Частина 1. Загальні вимоги (61037)

2.10.6.4 Термовитримування

Зразок 2 треби витримати у сушильній камері за температури та протягом часу, які визначають по графіку, наведеному на рисунку 2G, використовуючи температурні лінії, які відповідають максимальним робочим температурам покритих друкованих плат. Температуру у камері потрібно підтримувати з точністю ± 2 ^оС. Температура, яху використовують для визначення температурних ліній, це найбільша температура на платі, отримана під час перевіркина безпечність

Під час використання рисунка 2G, допустима інтерполяція між двома найближчими температурними лініями.

Температура у омар ( С)

Рисунок 2G - Тривалість термовитримування

Зразки 1 та 2 після попередніх випробовувань на витримування в умовах вологості відповідно до 2.9.2 (48 год) повинні витримувати відповідні випробовування на електричну міцність між провідниками згідно з 5.2.2.

Зразок 3 піддають такому випробовуванню.

Упоперек п'яти пар провідних частин та зазорів, які їх відокремлюють, у місцях, де буде найбільший потенціал під час випробовувань, наносять подряпини.

Подряпини наносять за допомогою сталевої загартованої голки, кінчик якої має форму конуса з кутом при вершині 40^о. Вершина повинна бути відполірована та закруглена з радіусом (0,25 ± 0,02) мм.

Подряпини наносять проведенням голкою по поверхні плати, перпендикулярно до країв провідників, із швидкістю (20 ± 5) мм/с, як показано на рисунку 2Н. Голку навантажують таким чином, щоб зусилля вздовж її вісі дорівнювало (10 ± 0,5) Н. Подряпини треба нанести на відстані, принаймні, 5 мм одна від одної та від краю зразка.

Після цього випробовування на шарі покриву не повинно бути відшаровування або проколів та він повинен витримувати випробовування на електричну міцність між провідниками як обумовлено у 5.2.2. За наявності у платі металевого осердя, підкладка є одним із провідників.

Примітка. Голку розташовують у площині ABCD, яка перпендикулярна до випробовувального зразка.

Рисунок 2Н - Випробовування шарів покриву на зносотривкість

2. .10.7 Герметично закриті або залиті частини

Дли внутрішніх зазорів та шляхів витоку компонентів та частин, які надійно загерметизовані або залиті для запобігання проникнення бруду або вологи, приймають значення, відповідні ступеню забрудненості 1.

Примітка. Прикладами таких конструкцій є частини, розташовані у коробках і герметично залиті компаундом, та частини, захищені покривом, виконаним зануренням.

Відповідність перевіряють зовнішній оглядом, вимірюванням та, якщо потрібно, випробовуванням. Компонент або блок розглядають як достатньо загерметизований, якщо зразки витримують такі випробовування.

Зразок піддають дії 10-ти температурних циклів у такій послідовності:

68. год за температури Т1 ± 2 С

1. год за температури 25 ^оС ±2 ^оС

2. год за температури 0 ^оС±2 ^оС

не менше 1 год за температури 25 ^оС ±2 ^оС

Т1 = T2 + Т_вир - Т_нак + 10 К, визначають відповідно до 1.4.5 та, за необхідності, із 1.4.13, або дорівнюють 85 ^оС, обирають те значення, яке більше. Але Якщо температуру вимірюють за допомогою вбудованої термопари, доданок 10К не додають.

Т2 - температура частини, яка виміряна під час випробовувань згідно з 4.5.1.

Визначення Тви_р та Тнак наведено у 1.4.12.1.

Тривалість переходу від однієї температури до іншої не встановлюють, але перехід повинен бути плавний.

Потім зразок охолоджують до кімнатної температури, витримують в умовах вологості відповідно до 2.9.2 та одразу випробовують на електричну міцність згідно з 5.2.2.

Для трансформаторів, магнітних котушок зв’язку та подібних пристроїв, для яких ізоляція визначає безпеку, під час проведення температурних циклів, між обмотками прикладають напругу у 500 В дійового значення змінного струму з частотою 50 Гц або 60 Гц. Пробою ізоляції під час випробовування не повинно бути.

Якщо простори між провідними частинами заповнені ізоляційним компаундом так. що ізоляція надійно з ним з'єднана, а зазорів та шляхів витоку немає, застосовують тільки вимоги до товщини ізоляції 2.10.5.1.

Примітка. Прикладами такої обробки є заливання, капсулювання та вакуумне прокочування

Відповідність перевіряють оглядом, вимірюваннями та випробовуваннями Якщо виміряти зазори та шляхи витоку неможливо, то або зразки піддають дії термоциклів, умовам вологості та випробовуванням на електричну міцність, або застосовують таке:

• для компонентів, у яких ізоляційний компаунд створює між провідниками суцільну ізоляцію, випробовування проводять на серійному зразку компонента. Випробовування складаються з огляду, зокрема розтину, та вимірювання. В ізоляційному компаунді не повинно бути тріщин та виразок, які порушують відповідність 2.10.5.1;

• для компонентів, у яких ізоляційний компаунд створює з'єднання різних заізольованих частин, надійність з'єднання перевіряють випробовуваннями трьох зразків на електричну міцність із прикладанням випробовувальної напруги до місця з'єднання. Якщо у компоненті застосовують обмотку, виконану проводами з ізоляцією з розчинної емалі, з'єднання під час випробовувань щільно обгортають металевою фольгою або кількома витками незаізольованого проводу. Потім три зразки випробовують таким чином:

• один із зразків випробовують на електричну міцність відповідно до 5.2.2 безпосередньо після закінчення останнього періоду підвищеної температури циклу, але без збільшення випробовувальної напруги в 1,6 рази;

• інші зразки випробовують на електричну міцність відповідно до 5.2.2 безпосередньо після закінчення дії вологи, але без збільшення випробовувальної напруги в 1,6 рази.

На зазори між компонентами пристроїв зовнішніх з'єднань поширюють вимоги 2.10.1, 2.10.2, 2.10.3 або додатка G та 2.10.4, якщо вони не мають покриву матеріалом, який задовольняє вимоги 2.10.6, зокрема вимоги до керування якістю, як, наприклад, зазначено у R.1. В останньому випадку на компоненти до покриву поширюють вимоги стосовно мінімальних відстаней, які відокремлюють, відповідно до таблиці 2N (див. 2.10.6.1). Між будь-якими двома непокритими провідними частинами та, додатково, зовнішньою стороною покриву повинні бути застосовані вимоги до мінімальних зазорв згідно з 2.10.3 або додатком G та мінімальних шляхів витоку відповідно до 2.10.4.

Якщо покриви, які застосовують у пристроях зовнішніх з'єднань, збільшують дійові шляхи витоку та зазори, механічна побудова та жорсткість пристроїв повинна бути достатньою, щоб за звичайного торкання, встановлення в апаратуру та наступного використання пристрої не деформувались з утворенням тріщин покриву або зменшенням відокремлювальних відстаней між провідними частинами нижче значень, наведених у таблиці 2N (див. 2.10.6.1).

Відповідність перевіряють оглядом, з урахуванням рисунка F.10, та послідовною перевіркою 2.10.6.2, 2.10.6.3, 2.10.6.4 та 2.10.6.5. Випробовування проводять на зібраному блоці разом з компонентом (-тами).

Випробовування на зносотривкість згідно з 2.10.6.6 проводять на спеціально виготовленому зразку друкованої плати, як описано для зразка 3 відповідно до 2.10.6.2, за винятком забезпечення між провідними частинами мінімальних відокремлювальних відстаней та максимальних градієнтів потенціалу, які застосовують у блоці.

Якщо робочна напруга ізоляції трансформатора змінюється уздовж обмотки, то повинні змінюватись, відповідно, і вимоги до значень зазорів шляхів витоку та товщини.

Примітка. Прикладом такої конструкції є обмотка на 30 кВ, яка складається з ряду секцій, з’єднаних послідовно та уземлених на одному кінці.

3 ЕЛЕКТРОПРОВОДКА, ПІД'ЄДНАННЯ ТА ЖИВЛЕННЯ

Для того, щоб не було перевищення максимально допустимої для ізоляції проводів температури, поперечний переріз внутрішніх проводів та з’єднувальних кабелів має відповідати струму, який може проходити крізь них під час роботи апаратури за умов нормального навантаження.

Уся внутрішня проводка (зокрема шини) та з’єднувальні кабелі, задіяні у розподілі живлення первинних кіл, повинні бути захищені від перевантажень та коротких замикань пристроями захисту відповідного рівня.

Проводка, яка безпосередньо не входить у систему розподілу, захисту не потребує, якщо може бути показано, що виникнення небезпек неможливо (наприклад, кола індикації).

Примітка 1. Пристрої для захисту компонентів від перевантаження можуть одночасно забезпечувати захист приєднувальної проводки.

Примітка 2. Внутрішні копа, приєднані до основного джерела живлення змінного або постійного струму можуть потребувати індивідуальною захисту, залежно від довжини проводів та їх зменшеного поперечною перерізу

Відповідність перевіряють оглядом та. за необхідності, випробовуваннями відповідно до 4.5.1.

Шлях розташування проводки повинен бути рівним та без різких перегинів. Проводка повинна бути захищена так, щоб її стикання із задирками, ребрами радіаторів охолодження, рухомими частинами та чимось подібним, що може пошкодити ізоляцію, було неможливим. Отвори у металевих частинах, через які проходять заізольовані проводи, повинні бути з гладкою закругленою поверхнею або бути захищені ізоляційними втулками.

Допустиме розташування проводки впритул до стояків із прикрученими проводами та тому подібним, якщо будь-яке пошкодження ізоляції не створює небезпеки або потрібний механічний захист забезпечує сама застосована ізоляція.

Відповідність перевіряють оглядом.

Внутрішня проводка повинна бути укладена, закріплена, зафіксована або мати інше забезпечення по зменшенні імовірності:

• надмірного натягування проводів та з'єднань на клемах;

• послаблення з'єднань на клемах:

• пошкодження ізоляції проводів.

Відповідність перевіряють оглядом.

За винятком зазначеного у 2.1.1.3 b), ізоляцію окремих проводів внутрішньої проводки треба виконувати відповідно до вимог 2.10.5, і вона повинна витримувати випробовування на електричну міцність згідно з 5.2.2.

Якщо шнур живлення, ізоляція якого відповідає вимогам 3.2.5, застосовують у середині апаратури як уведену частину зовнішнього шнура живлення, або як незалежний кабель, оболонку шнура у 3.1.4 розглядають як додаткову ізоляцію.

Примітка. Вимоги стосовно кольору ізоляції наведено у 2.6.3.4

Відповідність перевіряють оглядом та оцінюванням результатів випробовувань, які повинні показати, що ізоляція витримує потрібну випробовувальну напругу.

Якщо результати подібних випробовувань відсутні, проводять випробовування на електричну міцність зразка довжиною близько одного метра з прикладанням відповідної випробовувальної напруги таким способом:

• для ізоляції проводу: за методикою, наведеною у розділі 3 ІЕС 60885-1, із застосуванням випробовувальної напруги 5.2.2 цього стандарту, яка відповідає рівню розгляденої ізоляті;

• для додаткової ізоляції (наприклад, оболонка навколо групи проводів): між проводом, який перебуває всередині оболонки та металевою фольгою, довжиною не менше ніж 100 мм, щільно обгорнутою навколо оболонки.

Ізоляційні намистини та аналогічні керамічні ізолятори під час розташування на проводах:

• повинні бути так зафіксовані або закріплені, щоб не могли зміститись та створити небезпеку;

• не повинні бути розташовані на гострих краях або кутах.

Якщо намистини перебувають всередині гнучкої металевої трубки, вони повинні бути в ізоляційній оболонці, за винятком випадку, коли металева трубка змонтована або закріплена так. що її зміщення під час нормального застосування не створює небезпеки.

Відповідність перевіряють оглядом та, за необхідності, таким випробовуванням

До ізоляторів або до трубки прикладають зусилля у 10Н. Результати зміщування, якщо воно трапиться, не повинні створювати небезпеки у розумінні цього стандарту

Якщо потрібно мати щільний електричний контакт, ґвинти мають бути вгвинчені щонайменше на два повних витки нарізі у металеву плату, металеву гайку або металеву вставку.

Ґвинти з ізоляційних матеріалів не допустимо застосовувати для електричних з'єднань, зокрема захисного уземлення, а також у випадках, коли їх заміна на металеві ґвинти може послабити додаткову або посилену ізоляцію.