8.2.5 Міцність бетону на розтяг при вигині (5.7) слід визначати згідно з ГОСТ 18105 та ГОСТ 10180 – за контрольними зразками конструкції огородження.
8.2.6 Морозостійкість бетону, цементного розчину (5.7, 5.10) слід визначати згідно з ДСТУ Б В.2.7-49.
8.3 Перед початком виробництва огородження і один раз за п’ять років підприємство-виробник повинен перевірити відповідність конструкції марки з найбільшою стримувальною здатністю вимогам призначення за надійності (5.1…5.6) в умовах дії визначеного типу розрахункового наїзду (5.12) в натурних умовах на спеціальному полігоні.
8.3.1 Порядок проведення натурних випробувань конструкції огородження, вимоги до полігону, транспортного засобу, засобів вимірювання та спостереження, а також порядок складання документів щодо відповідності конструкції огородження вимогам цього стандарту повинні бути визначені в розробленій підприємством-виробником програмі та методиці випробувань, узгодженими і затвердженими в установленому порядку.
8.3.2 Контроль виконання вимог призначення (5.2, 5.4) та надійності (5.5, 5.6) випробуваного огородження здійснюється візуально за результатами натурних випробувань – відповідного типу наїзду на нього транспортного засобу (таблиці 2 та 3).
У процесі натурних випробувань за допомогою приладів, встановлених у легковому автомобілі, з параметрами наведеними в таблиці 3, визначають максимальні інерційні уповільнення, а також індекс інерційного перевантаження (ASI).
8.4 Якщо при проведенні контролю або випробуванні буде виявлена будь-яка невідповідність конструкції огородження технічним вимогам цього стандарту, приймання огородження припиняється.
9.1 Стаціонарні огородження групи СДЦ, СМБ та СМЦ підлягають застосуванню в якості варіанта спільно з іншими огородженнями першої групи тросового та бар’єрного типів згідно з ДСТУ 2734 та ДСТУ 2735.
9.2 Огородження парапетного типу використовуються в стримувальній системі, якщо розрахунковий поперечний прогин огороджень бар’єрного або тросового типу не спроможний забезпечити вимоги призначення та надійності в певних умовах руху на штучній споруді або ділянці дороги.
9.3 Огородження повинні встановлюватись відповідно до проектної документації на будівництво, реконструкцію або ремонт штучної споруди, ділянки автомобільної дороги, вулиці. Місце встановлення, протяжність, та рекомендована марка огородження парапетного типу на діючій автомобільній дорозі, вулиці для заміни існуючого огородження іншого типу визначається проектом (схемою) організації дорожнього руху.
Огородження повинне перекривати небезпечну зону та ділянки підходу до неї: перед початком зони з розpахунку чотирьох метрів та в кінці – трьох метрів на один метр висоти насипу.
9.4 Огородження СДБ можуть бути застосовані:
на узбіччях доріг у гірській місцевості, а також на дорогах де насип з крутизною укосу понад 1:1,6 має висоту 4 м і більше;
перед перешкодою (опорами шляхопроводу, освітлення, дорожнього знака), розташованою ближче 1 м від краю проїзної частини;
в нижній частині підпірної стінки, розташованої з зовнішнього боку кривої в плані.
9.5 Стаціонарне бічне огородження - складова частина (робоча ділянка) стримувальної системи – потребує приєднання початкової та кінцевої (або перехідної) ділянок огородження бар’єрного типу, що мають відповідну стримувальну здатність. Довжина початкової ділянки повинна бути при дозволеній швидкості руху 60 км/год – не менше 6 м, 90 км/год – 12 м та понад 90 км/год – 15 м. Довжина кінцевої ділянки – відповідно не менше 4 м, 8 м та 12 м.
9.6 Стаціонарне центральне огородження парапетного типу повинне мати на кінцях амортизаційні пристрої або бути з'єднане з двостороннім металевим огородженням бар'єрного типу відповідної стримувальної здатності.
9.7 Стаціонарне бічне дорожнє огородження зниженої висоти (5.10) повинно бути встановлене не ближче 0,75 м від краю узбіччя. Допускається його встановлювати безпосередньо біля краю проїзної частини або укріпленої смуги узбіччя.
9.8 Стримувальну систему з з'єднаними між собою блоками ТБ слід застосовувати для поздовжнього та поперечного огородження ділянки проведення робіт, якщо глибина траншеї, корита у межах проїзної частини, розділювальної смуги чи узбіччя більше 0,3 м.
9.8.1 Блоки поздовжнього огородження слід встановлювати на відстані не менше 1,0 м від місця виконання робіт.
9.8.2 Блоки поперечного огородження слід встановлювати на відстані (20…25) м перед місцем проведення робіт. Лінія нахилу огородження до осі дороги повинна бути 1:3, якщо дозволена швидкість руху 60 км/год та 1:5, якщо швидкість понад 60 км/год. За складних умов виконання робіт на дорозі допускається встановлення блоків під кутом 45° до осі дороги. Торець кінцевої ділянки огородження повинен бути обладнаний амортизаційним пристроєм.
9.9 При застосуванні стаціонарного огородження в межах проїзної частини дороги встановлювати його слід на щойно укладений матеріал основи дорожнього одягу з тим, щоб після влаштування покриття (в т.ч. поверхневої обробки) висота огородження відповідала вимогам 5.9 та мала допустимі відхилення плюс, мінус 10 мм. На узбіччі огородження слід встановлювати в корито глибиною (40…50) мм.
9.10 Контроль експлуатаційного стану огородження повинен здійснюватися щомісячно.
При виявленні невідповідності огородження вимогам цього стандарту строки ліквідації недоліків не повинні перевищувати терміни, визначені ДСТУ 3587.
9.11 Візуальний контроль вертикальної розмітки (світлоповертальних елементів) огородження вимогам ДСТУ 2587 слід проводити двічі на рік в темну пору доби.
10.1 Підприємство-виробник повинно гарантувати відповідність огородження вимогам цього стандарту.
10.2 Гарантійний строк експлуатації огородження повинен бути не менше 10 років з дня його встановлення.
УДК 621.778 8.006.354 93.080.30
Ключові слова: огородження дорожнє парапетного типу, автомобільна дорога, система стримувальна, здатність стримувальна, стаціонарне дорожнє огородження, стаціонарне мостове огородження, тимчасове огородження
15
