---

- вміст хлор-іонів максимально допустимий, що наведений у документах виробника на кожний вид сировинних матеріалів;

- вміст хлор-іонів, що обчислюється щомісячно як середнє з 25 останніх визначень кількості хлор-іонів в кожному сировинному матеріалі, плюс коефіцієнт 1,64, помножений на стандартні відхили, підраховані для кожного сировинного матеріалу.

5.2.7.3 Максимальний вміст хлор-іонів у суміші бетонній за рахунок цементу, піску, щебеню, води, добавок не повинен перевищувати значень, наведених у таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 – Максимальний вміст іонів хлору в бетонній суміші

4. Хлорид кальцію і добавки на основі хлоридів (хлоридмісткі добавки) заборонені до використання в бетонній суміші, що передбачена для виготовлення залізобетонних виробів і конструкцій із напруженою і ненапруженою арматурою та закладними деталями.

5. При виробництві залізобетонних, бетонних виробів і конструкцій допустимий вміст хлор-іонів (клас вмісту хлоридів за таблицею 5.1) визначається на стадії проектування виробу, конструкції.

5.2.8 Температура бетонної суміші

При постачанні бетонної суміші її температура має бути не нижче 5 °С. Будь-які вимоги щодо штучного охолодження або підігрівання бетонної суміші перед її доставкою мають бути погоджені між виробником і споживачем.

5.3 Вимоги до бетонів з урахуванням впливу навколишнього середовища

5.3.1 Загальні вимоги

У зв'язку з відсутністю погоджених євростандартів щодо випробувань бетонів на довговічність у різних середовищах експлуатації в даному стандарті вимоги щодо забезпечення довговічності представлені через вимоги до складів і відповідних характеристик бетону.

Має виконуватись профілактичний ремонт будівлі чи споруди, повинні здійснюватись заходи захисту арматури від корозії відповідно до [48].

5.3.2 Граничні значення складу бетону

Вимоги забезпечення довговічності бетону (додаток Е) відповідно до класу впливу навколишнього середовища мають враховувати термін служби будівлі чи споруди, положення [4], [7], [45], [46] і містити:

- вказівки щодо придатних видів і марок (класів) складових (компонентів) бетону;

- максимально допустимі величини В/Ц;

- мінімально необхідний вміст цементу;

- мінімальний клас бетону за міцністю, показники за водонепроникністю та морозостійкістю, за необхідності;

- мінімальну кількість залученого повітря.

Окрім того повинні бути враховані:

- консистенція бетонної суміші;

- технологія транспортування, укладання та ущільнення бетонної суміші;

- умови тверднення бетону з урахуванням впливу навколишнього середовища при експлуатації виробів і конструкцій;

- технологія догляду за бетоном.

Примітка 1. Внаслідок відсутності достатнього досвіду щодо взаємозв'язку між класами впливу на бетон середовища експлуатації і технічними характеристиками бетону для визначення складів і технічних характеристик бетону, які мають забезпечувати його довговічність, слід використовувати додаткові документи щодо географічних і кліматичних зон експлуатації.

Примітка 2. Водоцементне відношення слід призначати із збільшенням на 0,05, мінімальний вміст цементу – із збільшенням на 20 кг/м³, клас важкого бетону за міцністю наведено в таблиці 4.7, легкого бетону -в таблиці 4.8. Рекомендації щодо вибору граничних значень складу і властивостей бетону наведені в додатку Е при використанні цементів загальнобудівельного призначення.

Примітка 3. Вимоги мають встановлюватись із необхідності забезпечення терміну надійної експлуатації будівлі чи споруди не менше 50 років. У разі більшого чи меншого розрахункового терміну експлуатації можуть висуватися більш чи менш жорсткі вимоги щодо характеристик бетону.

У цих випадках для певних видів бетонів або при вимогах щодо захисту арматури необхідно керуватися положеннями [48] щодо антикорозійного захисту арматури і металевих конструкцій та іншими національними документами.

Якщо склад бетону визначено згідно з граничними вимогами для даних умов експлуатації, можна вважати, що бетон забезпечить довговічність будівлі чи споруди протягом передбаченого терміну експлуатації за умови, що:

- бетон належним чином укладений, ущільнений, витриманий відповідно до [2], [47];

- будівля або споруда експлуатується в тих же середовищах, для яких були визначені граничні значення складу і властивостей бетону;

- захисні шари для арматури відповідають умовам середовища експлуатації;

- здійснюється передбачене в проектній документації технічне обслуговування споруди.

5.3.3 Методи оцінки експлуатаційної надійності на базі експериментальних даних

На базі аналізу динаміки змін стану будівель, споруд, конструкцій залежно від класів впливу середовища експлуатації можуть бути складені прогнозні оцінки і вимоги забезпечення експлуатаційної надійності в конкретних умовах експлуатації (додаток И).

У процесі проектування виробів, конструкцій, складів бетону в технічній документації має бути:

- зазначено передбачений клас впливу навколишнього середовища;

- визначені технічні, технологічні, організаційні заходи, що зумовлені передбаченим класом впливу навколишнього середовища, для забезпечення заданої довговічності виробів і конструкцій.

Настанова щодо методів проектування на базі експериментальних даних, пов'язаних з експлуатаційною надійністю, наведена в додатку И.

5.4 Вимоги до бетонної суміші

5.4.1 Консистенція (легкоукладальність)

5.4.1.1 Для визначення легкоукладальності бетонної суміші застосовують методи згідно з EN 12350-2, EN 12350-3, EN 12350-4, EN 12350-5, [21]:

- рухомість бетонної суміші визначають за осіданням конуса, EN 12350-2; розпливанням конуса, EN 12350-5;

- жорсткість суміші – за часом Вебе, EN 12350-3;

- ущільнюваність бетонної суміші – за ступенем ущільнюваності, EN 12350-4;

- спеціальні методи, узгоджені між виробником і споживачем (для сумішей певного призначення – наприклад, ґрунтобетонні суміші).

Примітка. Внаслідок недостатньої чутливості методів визначення за межами певних значень консистенції рекомендується використовувати зазначені методи для визначення:

- осідання конуса – більше 10 мм і менше 260 мм EN 12350-2;

- часу ущільнення за методом Вебе – більше 5 с і менше 30 с EN 12350-3;

- ступеня ущільнюваності – більше 1,04 і менше 1,46 EN 12350-4;

- розпливання конуса – більше 340 мм і менше 620 мм EN 12350-5.

5.4.1.2 Консистенцію бетонної суміші визначають під час її укладання, а для товарного бетону – при доставці споживачу.

Якщо бетонна суміш доставляється в автобетонозмішувачі або в автобетоновозі із збудником, консистенцію визначають із першої розвантаженої порції суміші, що складає орієнтовно 0,3 м³. Пробу для визначення консистенції відбирають згідно з EN 12350-1, [21].

3. Легкоукладальність бетонних сумішей має відповідати вимогам EN 12350-2, [18].

4. Легкоукладальність може бути задана відповідно до 4.2.1 або, в особливих випадках, представлена заданим значенням.

Допустимі відхили показників легкоукладальності бетонної суміші та ступеня її ущільнюваності наведені в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 – Допустимі відхили показників легкоукладальності бетонної суміші та ступеня її ущільнюваності

5.4.1.5 Суміші бетонні повинні відповідати вимогам [18], а отримані на їх основі бетони – вимогам [7] (важкий бетон) та [4] (легкий бетон).

5.4.2 Вміст цементу і водоцементне відношення

5.4.2.1 При встановленні водоцементного відношення необхідно визначити масу використаного цементу та ефективного вмісту води (для рідинних добавок за 5.2.6). При визначенні ефективного вмісту води слід ураховувати воду, адсорбовану заповнювачем для важкого і легкого заповнювача [14], [37], [38].

Аналогічно слід обчислювати відношення вода/(цемент + k × мінеральна добавка) або вода/(цемент + мінеральна добавка) (5.2.5) і для дрібного легкого заповнювача.

Жодне визначене значення В/Ц не повинне перевищувати більше ніж на 0,2 граничного значення.

Якщо вміст цементу, добавок або значення водоцементного відношення будуть необхідні для цілей експертизи, методи їх визначення та допустимі відхили мають бути погоджені між виробником і споживачем.

Примітка. Звіт CEN CR 13902 "Визначення водоцементного відношення у бетонній суміші".

5.4.3 Вміст повітря

Вміст повітря визначається для важких та легких бетонів згідно з EN 12350-7, ASTM С 173, [21]. Вміст повітря нормується за мінімальним значенням. Верхня межа вмісту повітря дорівнює мінімальному значенню плюс 4 % від нього для всіх нормованих значень.

5.4.4 Максимальний розмір зерен заповнювача

Максимальний розмір зерен заповнювача не повинен бути більше розрахункового розміру згідно з EN 933-1, [15], [14].

5.5 Вимоги до бетону

5.5.1 Міцність

5.5.1.1 Загальні вимоги

Клас міцності бетону на стиск визначається відповідно до [39] на зразках циліндричної (діаметр 150 мм, висота 300 мм) або кубічної (довжина ребра 150 мм) форми із забезпеченістю 95 % у віці 28 діб відповідно до EN 12390-1, виготовлених і витриманих за нормальних умов згідно з EN 12390-2, з проб, взятих згідно з EN 12350-1, [41].

При визначенні міцності можуть бути використані інші розміри зразків та інші режими витримування за умови подібності до стандартизованих зразків з достатньою точністю, що необхідно підтвердити документально.

5.5.1.2 Міцність на стиск

Визначена міцність на стиск має бути представлена як f_ck.cube, якщо використані кубічні зразки, і як f_ck.cyl, якщо використані циліндричні зразки відповідно до EN 12390-3, [39].

Виробник має повідомити споживача щодо форми зразків, які передбачені для випробувань. Інші методи випробувань зразків мають також бути узгоджені між споживачем і виробником.

В особливих випадках, передбачених проектом, міцність на стиск може бути визначена у віці менше чи більше 28 діб (наприклад, це може стосуватися гідротехнічних масивних конструктивних елементів або випробування зразків після теплової обробки).

Примітка. Оцінка міцності бетону в конструкції або її елементах має виконуватись згідно з EN 13791, [46].

5.5.1.3 Міцність на розтяг при розколюванні

Визначення міцності на розтяг при розколюванні бетону виконується відповідно до вимог EN 12390-6, [39]. Якщо не зазначено інакше, міцність на розтяг при розколюванні визначають на зразках у віці 28 діб.

Характеристична міцність на розтяг при розколюванні бетону має бути рівною або перевищувати задану міцність на розтяг при розколюванні.

Примітка. При визначенні міцності на розтяг при згині використовують EN 12390-6, [39].

5.5.2 Середня густина

Бетон визначають як важкий, легкий та особливо важкий (надважкий) за його середньою густиною у висушеному стані відповідно до вимог EN 12390-7, [24].

Важкий бетон має середню густину вище 2000 кг/м³, але не вище 2500 кг/м³, легкий бетон – відповідно до EN 12390-7, [4], [7].

Середня густина легкого бетону у висушеному стані може бути позначена класом за середньою густиною (таблиця 4.9).

Якщо середня густина бетону задана заздалегідь, її відхил від заданого значення має бути в межах ±100 кг/м³.

5.5.3 Опір проникненню води (водонепроникність)

Водонепроникність бетону важкого і легкого визначається за [24].

У разі визначення цього показника інакше метод і критерії відповідності повинні бути погоджені між споживачем і виробником.