---

Таблиця 4.8 – Класи міцності легкого бетону на стиск

4.3.2 Класи легкого бетону за середньою густиною

Класи легких бетонів за середньою густиною наведені в таблиці 4.9 [4].

Таблиця 4.9 – Класифікація легкого бетону за густиною

5 ВИМОГИ ДО БЕТОНУ І МЕТОДИ ПЕРЕВІРЯННЯ

5.1 Основні вимоги до компонентів бетону

5.1.1 Загальні вимоги

1. Компоненти бетонної суміші не повинні містити будь-яких небезпечних речовин, які могли б вплинути на термін служби бетону або стати причиною корозії арматури.

2. Придатність компонентів має бути встановлена для кожного конкретного складу бетону й умов його застосування за вимогами цього стандарту і відповідних національних стандартів.

Примітка. У разі відсутності нормативного документа на той чи інший компонент бетону або якщо його властивості значно відхиляються від вимог цього стандарту, придатність цього компонента для використання в бетоні може бути встановлена на основі:

- технічних умов;

- технічного свідоцтва на даний компонент щодо можливості його використання згідно з вимогами цього стандарту;

- стандарту організації України.

5.1.2 Цемент

Загальна придатність цементу встановлюється згідно з EN 197-1.

Для приготування бетонних сумішей застосовують портландцемент згідно з [9], [20], [22], сульфатостійкий портландцемент згідно з [17], інші види цементу на основі портландцементного клінкеру згідно зі стандартами або технічними умовами. Спеціальні цементи можуть бути застосовані з урахуванням їх властивостей відповідно до технічної документації щодо них.

5.1.3 Заповнювачі

Для приготування бетонних сумішей застосовують крупний щебінь і гравій згідно з EN 1097-3, EN 1097-6 [14], [15], [16]; пісок згідно з [5]; шлаковий заповнювач згідно з [6]; легкий заповнювач згідно з EN 13055-1 [3]; золошлакові суміші згідно з [43].

5.1.4 Вода для замішування

Придатність води та оборотної води для замішування бетонних сумішей визначається згідно з EN 1008, [42].

5.1.5 Добавки

Загальна придатність хімічних добавок для бетону встановлюється згідно з [25].

5.1.6 Добавки мінеральні (включно з мінеральними наповнювачами і пігментами)

Загальна придатність добавок типу І (3.1.22) має відповідати вимогам стандартів:

- мінеральні наповнювачі – EN 12878, [23];

- пігменти – EN 12878, [30].

Загальна придатність добавок типу II (активні мінеральні) має відповідати вимогам стандартів:

зола-винесення – EN 12390-3, EN 450, [44];

- мікрокремнезем – EN 13263, [23].

5.2 Основні вимоги до складу бетонної суміші та бетону

5.2.1 Загальні вимоги

Склад бетонної суміші та бетону і компоненти повинні визначатися згідно з (6.1) так, щоб бетонні суміші відповідали технічним вимогам щодо консистенції, технологічних параметрів виготовлення виробів, технології виконання бетонних робіт, а характеристики бетону відповідали експлуатаційним вимогам, зокрема міцності, довговічності, захисту арматури та закладних деталей від корозії.

Якщо вимоги замовника є недостатньо вичерпними, виробник повинен вибрати компоненти з встановленою придатністю до застосування в конкретних умовах експлуатації бетону.

Примітка 1. Склад бетонної суміші повинен забезпечувати мінімальне її розшарування і водовідділення згідно з [18], якщо не передбачено інше.

Примітка 2. Необхідна якість бетону в конструкції досягається за умови ретельного дотримання вимог щодо приготування бетонної суміші, її транспортування та виконання бетонних робіт. Тому з наданням вимог до бетону (6.1) додатково до вимог цього стандарту мають бути враховані вимоги стосовно транспортування, укладання, ущільнення бетонної суміші, витримування і догляду за свіжоукладеним бетоном. Зазначені вимоги здебільшого пов'язані між собою, їх виконання забезпечує досягнення заданих технічних характеристик бетону.

Склад бетону виробника обмежується:

- природними щільними заповнювачами;

- мінеральними добавками у порошкоподібному стані, які не враховуються при визначенні витрати цементу і В/Ц;

- хімічними добавками за винятком повітровтягувальних.

Склад бетону повинен задовольняти критерію придатності згідно з рекомендаціями додатка А.

Примітка 3. Територіальні норми, технічні умови, стандарт організації України (СОУ) можуть містити перелік видів місцевих матеріалів із встановленою придатністю для використання в бетонах.

5.2.2 Вибір цементу

Вибір цементу, якщо відсутні спеціальні вказівки, виконують, враховуючи:

- вимоги до суміші бетонної та бетону;

- спосіб транспортування суміші бетонної;

- вид виробу, конструкції (розміри, можливість екзотермічного розігрівання);

- умови виконання бетонних робіт, зокрема параметри навколишнього середовища (вологість, температура);

- умови тверднення бетону;

- умови експлуатації виробу, конструкції (зокрема природно-кліматичні умови району будівництва), агресивність середовища експлуатації (4.1);

-луго-реакційна здатність заповнювача.

5.2.3 Використання заповнювачів

5.2.3.1 Загальні положення

Тип заповнювача, його гранулометричний склад та властивості, зокрема, міцність, вміст зерен голчастої та лещадної форми, морозостійкість, стираність, дробимість, обмеження щодо вмісту пилоподібних домішок, шкідливих сполук тощо, необхідно вибирати з урахуванням:

- вимог до суміші бетонної та бетону;

- армування виробу, конструкції;

- способу транспортування суміші бетонної;

- умов тверднення бетону;

- умов виконання бетонних робіт;

- призначення будівля або споруди;

- умов експлуатації;

- при оголенні заповнювача – способу оголення та інструментів із оброблення поверхні.

Максимальний розмір зерен заповнювача Д_mах повинен призначатися з урахуванням забезпечення товщини захисного шару, мінімальних розмірів конструкції в перерізі та щільності армування.

5.2.3.2 Природна піщано-гравійна суміш

Відповідно до EN 12620 піщано-гравійна суміш може використовуватись тільки для отримання бетону, клас міцності на стиск якого менше С12/15.

5.2.3.3 Утилізований заповнювач

Заповнювач, утилізований з промивної води або бетонної суміші, може бути використаний як заповнювач у бетоні. Невідокремлений від залишків бетонної суміші заповнювач може повторно використовуватись у бетонній суміші у кількості до 5 % від загальної кількості заповнювача. При використанні більше 5 % такого заповнювача він має бути розділений за фракціями та відповідати вимогам EN 12620, [5], [16].

5.2.3.4 Стійкість проти реакції "луг-кремнєзем"

За наявності у заповнювачах включень реакційноздатного кремнезему (опал, халцедон, обсидіан тощо) застосування сировинних матеріалів, що містять луги і солі лужних металів, допускається після їх перевіряння за [5], [14], [15], [16], [36].

Примітка. Повинні бути вжиті запобіжні заходи для попередження негативних наслідків використання заповнювачів із реакційною здатністю до лугів. Ці заходи викладені у звіті CEN Report CR 1901, [17].

5.2.4 Використання оборотної води

Оборотна вода після промивання бетонозмішувального устаткування, транспортних засобів може застосовуватись для приготування бетонних сумішей за умови її очищення і перевіряння результатів застосування за вказівками додатка А і відповідати вимогам EN 1008, [42].

5.2.5 Використання мінеральних добавок

5.2.5.1 Загальні положення

Кількість мінеральних добавок (тип І і тип II) визначається при первинному встановленні складу бетону за додатком А.

Добавки мінеральні (3.1.22) не повинні містити шкідливих домішок у кількостях, що можуть вплинути на довговічність бетону або спричинити корозію арматури та закладних деталей. Повинні використовуватись тільки добавки, сумісність яких зі складовими бетону експериментальне доведена.

Примітка 1. Слід взяти до уваги значний вплив добавок на технологічні властивості бетонної суміші та характеристики бетону.

При введенні добавок типу II має бути уточнена кількість цементу, значення водоцементного відношення на базі результатів експериментальних випробувань. Введення золи-винесення та мікрокремнезему з метою зменшення витрати цементу може бути враховано за допомогою коефіцієнта k (додаток Б).

При використанні інших критеріїв, наприклад, концепція еквівалентних характеристик бетону без добавки і з добавкою (5.2.5.2), модифікації коефіцієнта k, більш високі значення k ніж визначені у додатку Б, інші добавки (у тому числі тип І) або комбінації добавок мають бути встановлені достовірні експериментальні залежності характеристик бетонної суміші і бетону від кількості використаних добавок.

Примітка 2. Встановлена придатність добавок має бути підтверджена:

- технічним свідоцтвом, яке засвідчує придатність добавки для використання в бетоні та залізобетонних виробах і конструкціях;

- національними стандартами, технічними умовами, стандартом організації України із зазначенням, що використання добавок у бетоні виконується згідно з цим стандартом.

5.2.5.2 Поняття забезпечення еквівалентних експлуатаційних характеристик бетону

При використанні конкретної добавки у сполученні з конкретним цементом, характеристики яких визначені і підтверджені документально, можливі відхили від вимог цього стандарту щодо мінімального вмісту цементу в бетоні та максимального водоцементного відношення (В/Ц). При цьому експериментальне має бути доведено, що даний цемент із цією добавкою забезпечують отримання еквівалентних, тобто таких самих експлуатаційних властивостей і довговічності бетону, що і бетон, виготовлений на цементі без добавки, особливо в умовах впливу агресивного середовища (5.3.2).

У додатку Д наведені принципи оцінки еквівалентних характеристик щодо експлуатаційної довговічності бетону в умовах однакових впливів середовища експлуатації. При виробництві бетону з урахуванням вказівок додатка Д мають бути випробувані серії зразків, виготовлених із бетону з різним співвідношенням цементу і добавки. Отримані достовірні результати мають підтвердити, що бетон з добавками має експлуатаційні характеристики, еквівалентні тим, що і бетон без добавок (5.2.5.1).

5.2.6 Використання хімічних добавок

Загальна кількість хімічних добавок не повинна перевищувати максимальної величини, рекомендованої виробником добавок, і має не перевищувати 50 г/кг цементу, якщо відсутнє достовірне експериментальне підтвердження забезпечення довговічності бетону при підвищених витратах добавки.

Добавки, що використовуються у кількості до 2 г/кг цементу, треба вводити у складі води замішування для забезпечення рівномірного розподілення в усьому обсязі бетонної суміші.

Якщо загальна кількість рідкої добавки перевищує 3 л/м³ бетонної суміші, вміст води у ній необхідно враховувати при розрахунку водоцементного відношення.

При використанні більш ніж однієї добавки їх сумісність повинна бути перевірена під час первинних визначень і випробувань складів бетону.

Примітка. Бетонні суміші з консистенцією > S4, V4, С3 або ≥ F4 [18], [21] доцільно готувати із застосуванням суперпластифікуючих добавок.

5.2.7 Вміст хлоридів

1. Вміст хлоридів у суміші бетонній та бетоні подається як відсоток хлор-іонів від маси цементу.

2. Загальна кількість хлор-іонів у суміші бетонній та бетоні визначається як сума їх вмісту в кожному сировинному компоненті за такими даними: