---

8 МАРКУВАННЯ

8.1 Маркування споживчої тари виконується друкарським способом безпосередньо на тарі, воно
повинно бути чітким і містити таку інформацію:

• назву, товарний знак і адресу підприємства-виробника;

• назву та умовне позначення суміші;

• основні споживчі властивості та галузь застосування, інструкцію щодо застосування;

• дату виготовлення та номер партії;

• термін придатності;

• масу нетто;

• маніпуляційний знак "Оберігати від вологи";

• знак відповідності згідно з ДСТУ 2296 (для сертифікованої продукції).
  Транспортне маркування слід виконувати у відповідності з вимогами ГОСТ 14192.

8.2 Маркування виконується українською мовою. У разі поставки сумішей за межі України мар­-
кування може додатково виконуватись мовою замовника, що попередньо зазначається в договорі на
поставку продукції.

9 ПАКУВАННЯ

1. Суміші повинні пакуватись у тару, яка виключає можливість зволоження сумішей, порушення
   однорідності та дії прямих сонячних променів, які можуть призвести до зміни їх властивостей під час
   транспортування та зберігання.

1. Для пакування сумішей використовують:

• мішки паперові згідно ГОСТ 2226;

• мішки-вкладиші плівкові згідно ГОСТ 19360;

• пакети згідно ГОСТ 17339 або згідно ГОСТ 24370;

• пакети з полімерних та комбінованих матеріалів згідно ГОСТ 12302;

• барабани сталеві згідно ГОСТ 5044.

Допускається пакувати суміші в іншу упаковку за чинною нормативною документацією, забезпе­чуючи вимоги 9.1.

3. Після заповнення тара повинна бути щільно закрита: поліетиленові мішки і пакети - заварені,
   паперові мішки і пакети (крім обладнаних клапанами) - заклеєні або прошиті, барабани - щільно
   закриті кришками.

4. Суміші у розфасовці укладають в групову тару, яку формують з використанням плоских
   піддонів згідно ГОСТ 9078, термоусадкової плівки згідно ГОСТ 25951 або інших засобів пакетування у
   відповідності з чинною нормативною документацією при виконанні правил перевезення вантажів.

5. Кількість суміші, що упаковується в тару, визначається виробником і повинно складати від 1 кг
   до 50 кг.

3. При пакуванні сумішей похибка зважування згідно ГОСТ 8.579 не повинна перевищувати:

• 1,5 % маси від 1 кг до 10 кг включно;

• 150 г маси більше 10 кг до 15 кг включно;

• 1 % маси більше 15 кг до 50 кг включно.

10 ПРАВИЛА ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

1. Транспортування і зберігання сумішей забезпечують згідно ДСТУ Б В.2.7-112.

2. Суміші транспортують усіма видами критого транспорту згідно з правилами перевезення
   вантажів, які діють на даному виді транспорту, з урахуванням вимог ДБН Г.1-4.

3. Способи транспортування повинні забезпечувати цілісність тари, виключення зволоженості
   та порушення однорідності сумішей, а також дії прямих сонячних променів.

4. Споживчу тару слід зберігати в сухих критих приміщеннях за температури не вище ніж 40 °С з
   відносною вологістю не вище 75 %.

14

ДСТУ-П Б В.2.7-126:2006

10.5 Складування розфасованих сумішей здійснюють на піддонах в стоси висотою не вище 1,8 м.

Умови зберігання - ЖЗ згідно ГОСТ 15150.

Термін зберігання сумішей з моменту виготовлення: для цементних - не менше 12 місяців, гіпсових та швидкотверднучих цементних - не менше 6 місяців за умови забезпечення вимог цього розділу.

11 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

11.1 Загальні вимоги

1. Випробування проводять у приміщеннях в повітряно-сухих умовах. Перед початком вип­-
   робувань суміш і вода повинні мати температуру, що відповідає температурі повітря у приміщенні.

2. Проби для проведення випробувань відбирають з урахуванням вимог ДСТУ Б В.2.7-44 з
   точністю ±1 %.

3. Воду для проведення випробувань застосовують у кількості, зазначеній у вказівках щодо
   застосування суміші відповідної групи, з точністю ± 1 %.

4. Всі випробування виконують з використанням повірених в установленому порядку приладів
   та обладнання.

11.1.5 Значення кожного показника визначають як середнє арифметичне значення результатів
випробувань не менше трьох зразків, якщо інше не вказано в конкретних методиках.

11.2 Вимоги до методів контролювання

1. Вологість та крупність заповнювача сумішей визначають згідно ГОСТ 8735.

2. Рухомість, водоутримувальну здатність розчинових сумішей визначають згідно ГОСТ 5802.

3. Паропроникність розчинів визначають згідно ГОСТ 28575.

4. Стираність розчинів визначають згідно ГОСТ 13087.

5. Густину розчинів визначають згідно ГОСТ 5802.

6. Час можливого технологічного пересування по укладеній плитці та заповнених швах виз­-
   начається в годинах, як час, коли міцність зчеплення розчинів з основою згідно 11.2.19 становить не
   менше 0,3 МПа.

7. Вміст повітряних пор у розчинах визначають за методикою ГОСТ 12730.4 і цим стандартом
   з виготовленням зразків-балочок 40 ммх40 ммх160 мм та використанням як рідини гасу, в який їх
   занурюють під час випробувань.

8. Пакування, маркування сумішей перевіряють оглядом підготовленої до відвантаження
   продукції.

9. Масу нетто в одиниці споживчої тари перевіряють зважуванням на вагах згідно ГОСТ 29329.

10. Зовнішній вигляд суміші визначають візуально. Наважку сухої суміші масою 10 г роз-­
    міщують на скляну пластинку і розрівнюють шпателем шаром до найбільшої крупності частинок, але
    не менше 1 мм. Суміш повинна бути однорідною за кольором і не містити сторонніх включень, які
    видно неозброєним оком.

11. Границю міцності на розтяг при вигині та границю міцності на стиск розчину на повітряних
    в'яжучих визначають згідно ДСТУ Б В.2.7-82 і цим стандартом. Для гіпсових сумішей - після вит-­
    римування 7 діб в повітряно-сухих умовах, а потім - висушування до постійної маси за температури
    (50 + 5) °С. Міцність розчину на гідравлічних в'яжучих - згідно ГОСТ 5802 у віці трьох днів та 28 днів,
    які тверднули у повітряно-сухих умовах. Для розчинів на основі анкерних сумішей - через 6 год після
    кінця тужавлення, у віці одного дня та 28 днів.

11.2.12 Водонепроникність розчинів на основі гідроізоляційних сумішей визначають згідно
ГОСТ 12730.5 (розділ 2) і цим стандартом. Для випробування виготовляються зразки-циліндри
діаметром 150 мм та заввишки 50 мм, у них роблять прорізи завширшки від 1,0 мм до 1,5 мм та
завдовжки 100 мм (рисунок 1). Ці зразки встановлюють у випробувальну камеру стенду за схемою,
наведеною на рисунку 2.

15

ДСТУ-П Б В.2.7-126:2006

О150

1 - бетонний зразок; 2- випробувальне покриття; 3 -проріз

Рисунок 1. Загальний вигляд зразка для випробувань на водонепроникність

1 - бетонний зразок; 2 - покриття сумішшю, що випробовується; 3 - проріз; 4 - поверхня зразка, що випро­бовується; 5 - випробувальна камера стенду; 6- ущільнення

Рисунок 2 - Схема розташування зразка для випробування на водонепроникність

16

ДСТУ-П Б В.2.7-126:2006

11.2.13 Колір декоративних розчинів визначають з використанням відповідного зразка за "Ката-­
логом зразків кольору" підприємства-виробника.

Відповідність кольору розчину та зразка визначають на виробах круглої форми діаметром 10 см та заввишки 1 см. Приготовлені проби розчинової суміші розрівнюють під час формування виробів, які залишають у вологих умовах на одну добу. Далі виконується візуальна оцінка відповідності кольору виробу зразку.

11.2.14 Визначення розтічності сумішей

1. Розтічність розчинових сумішей визначають за діаметром розпливу суміші з кільця
   приладу Віка (далі - кільце), що визначається за наступною методикою.

2. Засоби випробування та допоміжні пристрої:

• ваги з похибкою зважування ± 1 г згідно ГОСТ 29329 або згідно ГОСТ 24104;

• миска пластикова з закругленим дном об'ємом не менше 500 см³, діаметром 20 ±3 см;

• шпатель пластинчастий згідно ГОСТ 10778;

• термометр згідно ГОСТ 13646;

• скло розміром 500 мм х 500 мм х 4 мм;

• кільце приладу Віка згідно ГОСТ 310.3;

• лінійка завдовжки не менше 300 мм згідно ГОСТ 427;

• секундомір;

• змішувач з насадкою із швидкістю валу 400 - 600 обертів за хвилину (рисунок 3).

1 - стрижень діаметром (7 + 2) мм; 2 - лопаті діаметром (50 ± 5) мм, завтовшки від 1,5 мм до 2 мм, загнуті під кутом (45 ± 5)°, які розташовані одна від одної на відстані від 60 до 80 мм

Рисунок 3 - Загальний приблизний вигляд насадки для змішувача

11.2.14.3 Порядок підготування до проведення випробувань:

• воду в кількості, яка визначена "Інструкцією щодо використання" даної суміші, виливають в
  миску;

• пробу суміші вагою (300 ± 1) г висипають в миску з водою;

• включають секундомір та перемішують змішувачем суміш з водою протягом (60 + 5) с;

• залишають розчинову суміш на (120 + 5) с без перемішування та знову перемішують її протягом
  (ЗО ±2) с

11.2.14.4 Порядок проведення випробування:

- скло протерти вогкою ганчіркою і поставити на нього кільце, в яке вилити отриману розчинову
суміш так, щоб воно було повністю заповнене;

17

ДСТУ-П Б В.2.7-126:2006

- швидким рухом підняти кільце (одночасно включити секундомір) догори так, щоб розчинова суміш вільно розтікалася;

- ретельно обчистити кільце від залишків розчинової суміші та помістити ці залишки в середину маси;

- через 60 с з моменту підняття кільця заміряти лінійкою діаметр розпливу маси з точністю до 0,5 см у двох взаємно перпендикулярних напрямках.

11.2.14.5 Оброблення результатів випробування за 11.1.5.

11.2.15 Визначення терміну придатності саморозтічних розчинових сумішей до розтікання

11.2.15.1 Термін придатності визначається часом суттєвої втрати їх пластичності.

11.2.15.2 Засоби випробування та допоміжні пристрої:

- ваги з похибкою зважування + 1 г згідно ГОСТ 29329 або згідно ГОСТ 24104;

- миска пластикова з закругленим дном об’ємом не менше 500 см³, діаметром (20+3) см;

- шпатель пластичний згідно ГОСТ 10778;

- скляна паличка згідно ГОСТ 23932;

- термометр згідно ГОСТ 13646;

- секундомір;

Змішувач з насадкою згідно 11.2.14.2.

11.2.15.3 Порядок підготування до проведення випробувань згідно 11.2.14.3.

11.2.15.4 Порядок проведення випробування:

- розчинову суміш залишити в мисці на термін, на 5 хв менший за термін придатності, зазначений в таблиці 3;

- через 5 хв через середину миски (за діаметром) скляною паличкою залишити в розчиновій суміші канавку глибиною від 5 мм до 7 мм. Після видалення скляної палички з розчинової суміші спостерігати, чи вирівнялась її поверхня або має канавку від палички;

- випробування виконують через кожні 5 хв до того часу, доки розчинова суміш втратить здатність заповнювати канавку від скляної палички.

11.2.15.5 Оброблення результатів випробування

Результатом випробування є час у хвилинах від початку змішування води з сумішшю до моменту останнього випробування, коли розчинова суміш ще заповнювала канавку, залишену скляною паличкою.

При цьому зниження показників рухомості (згідно методики 11.2.) не повинно перевищувати 20%, а розтічності (згідно методики 11.2.14) – 10 %.

Визначення термінів придатності інших розчинових сумішей на гідравлічних в’яжучих провадять згідно ГОСТ 5802, на повітряних в’яжучих – згідно ДСТУ Б В.2.7-82.

11.2.16 Визначення відкритого часу

11.2.16.1 Відкритий час, як допустимий час витримування розчинової суміші для закріплення матеріалів, визначають від початку її нанесення на основу до моменту утворення кірки на поверхні розчинової суміші, яка запобігає закріпленню матеріалу.

11.2.16.2 Засоби випробування та допоміжні пристрої:

- ваги з похибкою зважування + 1 г згідно ГОСТ 29329 або згідно ГОСТ 24104;

- миска пластикова з закругленим дном об’ємом не менше 500 см³, діаметром (20+3) см;

- шпатель пластинчастий згідно ГОСТ 10778;

- термометр згідно ГОСТ 13646;

- секундомір;

- плита бетонна 400 мм х 400 мм х 40 мм згідно 11.2.19.3;

- гиря масою 2 кг згідно ДСТУ ГОСТ 7328;

- керамічна плитка згідно ДСТУ Б В. 2.7-67 розміром 50мм х 50 мм з водопоглиненням (15+3) % для клеїв групи ЗК1, ЗК3, ЗК5 і ЗК6; плитка з природного каменю або склоподібна розміром 50 мм х 50 мм і водопоглиненням не більше 0,2% для клеїв групи ЗК 2, ЗК 4;

- шпатель з квадратними зубцями 6 мм х 6 мм згідно ГОСТ 10778;

- змішувач з насадкою згідно 11.2.14.2.

18

ДСТУ-П Б В.2.7-126:2006

3. Порядок підготування до проведення випробувань згідно 11.2.14.3

4. Порядок проведення випробування:

• розчинову суміш за допомогою зубчастого шпателя, який необхідно тримати під кутом близько
  60° до поверхні, нанести на бетонну плиту;

• через 5, 10, 15, 20, 25, ЗО хв після нанесення на розчинову суміш приклеїти шість плиток на
  відстані 50 мм одна від одної. Кожну з них навантажити гирею 2 кг на (ЗО ± 5) с;

• через 28 днів витримування в повітряно-сухих умовах провести їх випробування згідно з
  ГОСТ 28089.

11.2.16.5 Оброблення результатів випробування:

• показник міцності зчеплення з основою визначають з точністю до 0,1 МПа як відношення
  сумарного навантаження до площі склеювання;

• відкритим часом у хвилинах вважають максимальний інтервал часу, за який випробуваний
  розчин відповідає міцності зчеплення з основою на розтяг не менше 0,5 МПа.

11.2.17 Визначення часу коригування

1. Час коригування положення матеріалу, що закріплюється, оцінюють як час від початку
   приклеювання першої плитки до моменту випробування останньої плитки, коли ще не відбулося її
   відривання після коригування положення.

2. Засоби випробування та допоміжні пристрої:

• ваги з похибкою зважування ± 1 г згідно ГОСТ 29329 або згідно ГОСТ 24104;

• миска пластикова з закругленим дном об'ємом не менше 500 см³, діаметром (20 ±3) см;

• шпатель пластинчастий згідно ГОСТ 10778;

• термометр згідно ГОСТ 13646;

• секундомір;

• плита бетонна 400 мм х 400 мм х 40 мм;

• керамічна плитка 50 мм х 50 мм згідно ДСТУ Б В.2.7-67;

• гиря масою 500 г згідно ДСТУ ГОСТ 7328;

• шпатель з квадратними зубцями 6 мм х 6 мм згідно ГОСТ 10778 ;

• змішувач з насадкою згідно 11.2.14.2.