6.1.7 В умовній позначці стінових каменів перша група цифр означає тип стінового каменю за геометричними розмірами (таблиця 3), буква - вид стінового каменю за призначенням, наступна група цифр - марку стінового каменю за міцністю при стиску (таблиця 5). Наприклад:

- умовна познака ІЛ75 означає: стіновий камінь завдовжки 390 мм, завширшки 190 мм, заввишки 188 мм, лицьовий, марки 75 (середня міцність при стиску 75 кгс/см², найменша міцність при стиску для окремого зразка 50 кгс/см²);

- умовна познака 3/4 III P50 означає: стіновий камінь завдовжки 292 мм, завширшки 190 мм, заввишки 288 мм, рядовий, марки 50 (середня міцність при стиску 50 кгс/см², найменша міцність при стиску для окремого зразка 35 кгс/см²);

- умовна познака ІІВЛ 100 означає: лицьовий стіновий камінь з середньою густиною більше ніж 2100 кг/м³ для влаштування зовнішніх стін неопалюваних приміщень і внутрішніх стін будинків, завдовжки 490 мм, завширшки 240 мм, заввишки 188 мм, марки 100 (середня міцність при стиску 100 кгс/см², найменша міцність при стиску для окремого зразка 75 кгс/см²);

- умовна познака 3/4ІВР35 означає: рядовий стіновий камінь з середньою густиною більше ніж 2100 кг/м³ для влаштування зовнішніх стін неопалюваних приміщень і внутрішніх стін будинків, завдовжки 292 мм, завширшки 190 мм, заввишки 188 мм, марки 35 (середня міцність при стиску 35 кгс/см², найменша міцність при стиску для окремого зразка 25 кгс/см²).

6.2 Основні показники стінових каменів

6.2.1 Границі відхилів від номінальних розмірів стінових каменів, перелічених у таблиці 2, наведені у таблиці 6.

Таблиця 6

2. Розшарування, прошарки глини і мергелю в лицьових і рядових каменях, не допускається.

3. Не вважається відбитим, якщо відкол одного з ребер менше 1/3 величини нормативного допуску.

4. Кількість парного половняку - стінових каменів, що складаються з парних половинок або з наявними наскрізними тріщинами, не повинні перевищувати в партії, %:

• 15 для стінових каменів маркою за міцністю при стиску до 25 кгс/см²;

• 10 для каменів маркою за міцністю при стиску 25 кгс/см² і вище.

7 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ І УТИЛІЗУВАННЯ

1. Виробник повинен забезпечувати безпеку праці та охорону довкілля згідно з вказівками ДБН А.3.2-2, ДСТУ 3273 та ГОСТ 12.3.002.

2. Вироби безпечні для людини, не забруднюють навколишнє середовище при виробництві, транспортуванні, зберіганні, використанні та утилізації за умови дотримання вимог цього стандарту.

Вироби є негорючими та вибухобезпечними.

7.3 При виготовленні виробів необхідно дотримуватись вимог ДСТУ ГОСТ 12.1.012, ГОСТ 12.1.003, ГОСТ 12.1.005, ГОСТ 12.1.044, ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.3.020, ГОСТ 27574, ГОСТ 27575, СНиП ПИ.

4. Приміщення, в яких виготовляють вироби, параметри виробничого середовища мають відповідати вимогам ДБН В.1.1-7, ДСТУ Б А.3.2-12, ГОСТ 12.1.004, ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039, ДСН 3.3.6.042.

5. Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами припливно-витяжної вентиляції, аспірації та опалення згідно з ДСТУ Б А.3.2-12, СНиП 2.09.02 та СНиП 2.04.05; освітлення - згідно з ДБН В.2.5-28; водопровідною системою та каналізацією - відповідно до СНиП 2.04.01; побутовими приміщеннями - згідно зі СНиП 2.09.04.

6. Мікроклімат у виробничих приміщеннях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005 і ДСН 3.3.6.042.

7. Рівень шуму в робочій зоні повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003, ДСН 3.3.6.037.

8. Захист від вібрації необхідно здійснювати відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 12.1.012, ДСН 3.3.6.039. Контроль рівня вібрації виконують згідно з ГОСТ 12.4.012.

9. Технологічне обладнання і виробничі процеси повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003, СП 1042 та ГОСТ 12.3.002.

10. Виробниче обладнання повинно експлуатуватися з урахуванням вимог ГОСТ 12.1.019 і ПУЭ. Обладнання та комунікації повинні бути заземленні від статичної електрики відповідно до ГОСТ 12.1.018.

11. При виконанні підіймально-транспортних операцій та експлуатації вантажопідіймальних механізмів необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 12.1.019, ГОСТ 12.3.009, ГОСТ 12.4.011, ГОСТ 21650, ГОСТ 25835.

12. Вантажопідіймальні роботи (переміщення, складування, навантажування, розвантажування, монтаж) для пакетів з виробами масою більше ніж 15 кг повинні бути механізовані.

7.13 При виконанні робіт повинні застосовуватись засоби захисту працюючих згідно з ГОСТ 12.4.011.

14. Попередні і періодичні медичні огляди працюючого персоналу повинні проводитись згідно з вимогами чинного законодавства.

15. До роботи можуть допускатись особи не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд, інструктаж щодо безпеки праці згідно з вимогами "Типового положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці".

16. При виконанні робочих операцій, які супроводжуються виділенням у повітря пилу, необхідно застосовувати індивідуальні засоби захисту: органів дихання згідно з ДСТУ ГОСТ 12.4.041, спецодяг - згідно з ГОСТ 12.4.029, ГОСТ 27574 та ГОСТ 27575, спецвзуття - відповідно до ДСТУ 12.4-162, ДСТУ 3962 та захисні окуляри - згідно з ГОСТ 12.4.013.

17. Для охорони шкіри рук працюючих слід використовувати засоби індивідуального захисту згідно з ГОСТ 12.4.010 і ГОСТ 12.4.068.

18. Вміст шкідливих речовин та пилу в повітрі робочої зони не повинен перевищувати норм. Періодичність контролю вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони встановлюють відповідно до ГОСТ 12.1.005, ГОСТ 12.1.007.

19. Гірські породи, що застосовуються для виробництва, за радіаційною безпекою повинні відповідати вимогам ДБН В.1.4-2.01. Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у матеріалах не повинна перевищувати 370 Бк/кг.

20. Викиди шкідливих речовин в атмосферу не повинні перевищувати норм, установлених ДСП 201 і ГОСТ 17.2.3.02. Контроль за вмістом шкідливих речовин в атмосферному повітрі здійснюють згідно з ГОСТ 17.2.3.01.

21. Відходи виробництва повинні повертатись у технологічний процес для виготовлення виробів менших розмірів.

22. Непридатні для повторного використання відходи складають у спеціально організованих місцях та утилізують відповідно до ДСанПіН 2.2.7.029.

8 МАРКУВАННЯ

8.1 Маркування здійснюють на пакеті фарбою або маркувальним олівцем, що не змиваються, безпосередньо на нелицьових поверхнях виробів. Маркування містить познаку типу виробів, їх розміри, товарний знак підприємства-виробника.

Приклад маркування для каменів бортових заввишки 300 мм, завширшки 150 мм, завдовжки 700 мм:

"1ПГ (300x150x700) - товарний знак".

Приклад маркування для каменів стінових типу І, марки за міцністю 100, завдовжки 390 мм, завширшки 190 мм, заввишки 188 мм:

"І 100 (390x190x188) - товарний знак".

2. Маркування здійснюється на поверхнях двох виробів не менше ніж з однієї сторони пакета.

3. Транспортне маркування виконують відповідно до ГОСТ 14192 на етикетці, яку наклеюють на кожний транспортний пакунок. Транспортне маркування містить:

• найменування, товарний знак, юридичну адресу підприємства-виробника;

• найменування та умовну познаку виробів;

• номер партії, дату виготовлення;

• кількість продукції в пакунку, масу транспортного пакета;

• знак відповідності згідно з вимогами ДСТУ 2296, якщо вироби сертифіковані.

8.4 Маркування здійснюють українською мовою. При відвантаженні виробів за межі України, маркування додатково виконують мовою, передбаченою контрактом, і наносять напис "Виготовлено в Україні".

9 ПАКУВАННЯ

1. Пакування виробів необхідно здійснювати відповідно до ГОСТ 21650, ГОСТ 26598, ДБН Г.1-4.

2. У пакетах вироби можуть бути скріплені сталевою стрічкою згідно з ГОСТ 3560 або поліпропіленовою стрічкою, сталевим дротом відповідно до ГОСТ 3282, упаковані термоусадковою плівкою на піддоні або без піддону.

3. На одному піддоні згідно з ГОСТ 18343 чи в одному контейнері згідно з ГОСТ 20259 повинні бути вироби одного типу, одних розмірів, одного кольору та з однаковими фізико-механічними параметрами. За вимогою споживача допускається комплектувати на одному піддоні чи в контейнері вироби різних типів відповідно до комплектності познак.

4. Транспортні пакети формують згідно з ГОСТ 21650 та ГОСТ 24597.

5. У пакетах, контейнерах, на піддонах вироби повинні бути щільно укладені один до одного на бічну або торцеву поверхню. Конструкція пакета та його технічні показники узгоджуються зі споживачем виробів.

6. Допускається використовувати інші засоби пакування, що відповідають вимогам чинних нормативних документів, за умови забезпечення збереження якості виробів під час транспортування та зберігання.

10 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

10.1 Приймання бортових і стінових каменів здійснюють партіями. У партію входять однотипні вироби за геометричними розмірами і міцністю при стиску, виготовлені з матеріалу одного виду та якості і за одною технологією.

Вхідний контроль продукції здійснюють згідно з ГОСТ 24297.

10.2 Об'єм партії повинен бути: бортових каменів у кількості не більше ніж 500 шт., а стінових каменів - не більше ніж 200 м².

3. Для перевірки відповідності виробів вимогам цього стандарту, виробник повинен здійснювати приймально-здавальні та періодичні випробовування.

4. Приймально-здавальним випробовуванням піддаються вироби кожної партії за показниками:

• форми, розмірів та відхилів геометричних параметрів, якості лицьової поверхні, кольору, наявності тріщин;

• якості пакування та маркування, підготовлених для відвантаження виробів (не менше ніж на трьох випадково відібраних пакунках).

5. Контроль зовнішнього виду, форми і якості лицьової поверхні, кольору, наявності тріщин, а також геометричних параметрів, проводять вибірково від кожної партії в кількості, вказаній в таблиці 7.

6. Партію бортових і стінових каменів приймають, якщо кількість дефектних виробів у вибірці менше або дорівнює приймальному числу, і не приймають, якщо їх кількість більше або дорівнює бракувальному числу.

7. Бортові і стінові камені з партії, не прийнятої в результаті вибіркового контролю, приймають поштучно, при цьому потрібно контролювати збереження тих вимог, за якими партія не була прийнята.

8. Періодичні випробовування виробник повинен здійснювати на виробах, що пройшли приймально-здавальні випробовування, за показниками:

• середня густина;

• марка за міцністю;

• марка за морозостійкістю;

• коефіцієнт зниження міцності при насиченні водою;

• водопоглинання;

• радіаційно-гігієнічна оцінка.

Періодичні випробовування бортових каменів проводять не рідше одного разу на рік, а стінових каменів - не рідше одного разу на шість місяців, а також кожен раз при освоюванні виробництва, зміні гірської породи і умов її залягання в кар'єрі, зміні технології, виду та якості матеріалів.

Партія виробів, що не пройшла за результатами будь-яких випробувань хоча б за одним із показників, повинна піддаватися повторному прийманню. При цьому обсяг вибірки збільшується вдвічі. При повторному прийманні випробовування виробів виконують за показниками, за якими партія не була прийнята.

Таблиця 7