---

4.4 Вологість добавок не повинна перевищувати 20 % .

4.5 Добавки не повинні містити сторонніх включень (будівельне сміття, круп-нозернисті пісковики, залучений метал та ін.).

4.6 Додаткові вимоги до органовмісних добавок

4.6.1 Питома теплота згорання не повинна перевищувати 8000 кДж/кг.

4.6.2 Питома поверхня має бути від 3500 до 6900 см² г.

4.6.3 Вміст вуглецю не повинен перевищувати 20 % .

4.6.4 Вміст низькотемпературних летких речовин в органовмісних добавках не допускається.

5 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ І ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО

СЕРЕДОВИЩА

5.1 Добавки енергозберігаючі, що застосовуються при виробництві кера­мічних виробів, відносяться до речовин малонебезпечних та нетоксичних і від­повідають IV класу згідно з класифікацією за ГОСТ 12.1.007.

5.2 Відповідно до вимог ДБН В.1.4-0.01, ДБН В.1.4-1.01 ефективна питома активність природних радіонуклідів у добавках не повинна перевищувати 370 Бк/кг. Контроль - за ДБН B.1 .4-2.01.

5.3 При виконанні робіт робітники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту: спецодяг - згідно з ГОСТ 12.4.099, ГОСТ 12.4.100, ГОСТ 27574, ГОСТ 27575, спецвзуття згідно з ГОСТ 28507, каски згідно з ГОСТ 12.4.087, засоби індивідуального захисту очей згідно з ГОСТ 12.4.013, засоби індивідуального захисту органів дихання згідно з ГОСТ 12.4.034, рес­піратори ШБ-І "Лепесток" згідно з ГОСТ 12.4.028, засоби індивідуального за­хисту від шуму згідно з ГОСТ 12.4.051, засоби індивідуального захисту рук згідно з ГОСТ 12.4.002 та ГОСТ 12.4.010.

Можливе використання імпортних засобів індивідуального захисту за умови забезпечення необхідного рівня безпеки працюючих.

5.4 Загальні вимоги захисту працюючих - згідно з ГОСТ 12.4.011.

5.5 Вантажно-розвантажувальні роботи повинні здійснюватися відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009 та СНіП ІІІ-4, а переміщення вантажів - згідно з ГОСТ 12.3.020.

5.6 До роботи на обладнанні та до виконання вантажно-розвантажувальних робіт допускаються особи не молодше 18 років, яких навчили правилам екс­плуатації обладнання і які мають посвідчення про складання іспитів з техніки безпеки та пройшли медогляд.

6 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

6.1 Добавки приймають партіями. Партією вважається кількість добавки, що відвантажена одному споживачеві протягом доби.

6.2 Добавки підлягають приймально-здавальним та періодичним випробу­ванням.

6.3 Приймально-здавальні випробування виконуються для кожної партії за показниками:

- зерновий склад;

- вологість;

- наявність сторонніх включень.

6.4 Періодичні випробування виконуються за показниками:

• ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів, питома теп­лота згорання, питома поверхня, вміст вуглецю, вміст низькотемпературних летких речовин - один раз на рік;

- хімічний склад - один раз на рік або у разі зміни родовища, відвалу, шламосховища тощо.

6.5 Для проведення приймально-здавальних випробувань від партії відби­рають пробу масою від 5 до 7 кг.

6.6 Порядок відбору проб

6.6.1 Загальну пробу складають не менше ніж з 10 разових проб, відібраних у рівній кількості.

6.6.2 Проби добавки відбирають у місці завантаження транспортних засобів для відправлення споживачам.

6.7 Для контрольних перевірок споживачем якості добавки, відвантаженої залізничним або водним транспортом, проби відбирають не менше ніж з 10 місць у рівній кількості на різній глибині, при відвантаженні автомобільним транс­портом - не менше ніж з 5 машин.

6.8 Маркування та протокол відбору проб мають містити:

- найменування виготовлювача добавки;

- найменування та позначення проб;

- місце і дату відбору проб;

- посаду та прізвище особи, яка відбирала пробу.

6.9 Приймання добавки здійснюється технічним контролем підприємства-ви­готовлювача за результатами приймально-здавальних та періодичних випробу­вань які документують за формою згідно з рекомендованим додатком А.

6.10 При незадовільних результатах випробувань хоча б за одним із показ­ників, які вказані в 6.3 і 6.4, проводять повторні випробування за цим показником на подвоєній кількості проб. При незадовільних результатах повторних випро­бувань партія добавки прийманню не підлягає.

6.11 Кожна партія добавки повинна супроводжуватися документом про якість, в якому наводиться:

- найменування виготовлювача, його адреса;

- найменування та умовне позначення добавки;

- номер і дата видачі документа;

- номер партії і обсяг добавки, що відвантажується;

- результати випробувань;

- штамп ВТК.

На вимогу замовника повинна видаватися копія сертифіката радіаційного контролю.

6.12 Споживач має право проводити контрольну перевірку якості добавки згідно з вимогами даного стандарту.

7 МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

7.1 Визначення зернового складу добавок

7.1.1 Для добавок, окрім органовмісних.

Суть методу полягає у визначенні вмісту зерен, що виходять за межі вста­новлених розмірів.

7.1.1.1 Для визначення зернового складу добавок використовують:

- ваги з похибкою зважування не більше 1 г;

- набір сит з круглими отворами діаметром від 1 до 5 мм.

7.1.1.2 Проведення аналізу.

Наважку масою 500 г просіюють через сита з розмірами отворів, що від­повідають верхній і нижній границям фракції, яка випробовується, і зважують.

Вміст зерен, що виходять за межі фракції XI, Х2, у відсотках, визначають за форму-лами (1,2):

(1)

(2)

де X1 - кількість добавки, яка складається з більших зерен ніж розмір фракції, у відсотках;

X2 - кількість добавки, яка складається з менших зерен ніж розмір фракції, у відсотках;

G - маса проби, яку брали для визначення, г;

G₁ - маса добавки з розміром зерен, більшим за верхню межу фракції, г;

G₂ - маса добавки з розміром зерен, меншим за нижню межу фракції, г.

7.1.2 Зерновий склад органовмісних добавок визначають за ГОСТ 2093.

7.2 Визначення вологості

7.2.1 Для добавок, окрім органовмісних.

Для проведення випробувань використовують:

- сушильну шафу;

- ваги з похибкою зважування не більше 0,01 г.

Наважку масою 100 г поміщають у попередньо висушений посуд і зважують. Потім висушують у сушильній шафі при температурі 105-110 °С. Витягують із сушильної шафи, охолоджують в ексикаторі і зважують.

Висушування повторюють до досягнення постійної маси наважки. Час конт­рольного висушування - 30 хв.

Вологість W, у відсотках за масою, визначають з точністю до 0,1 відсотка за формулою (3):

(3)

де G - маса наважки до висушування, г;

G₁ - маса наважки після висушування, г.

Вологість добавки визначають як середнє арифметичне результатів випро­бувань трьох проб.

7.2.2 Вологість органовмісних добавок визначають за ГОСТ 11014.

7.3 Хімічний аналіз добавок

7.3.1 Вміст оксидів визначають:

- двооксиду кремнію - за ГОСТ 2642.3;

- оксиду алюмінію - за ГОСТ 2642.4;

- оксиду заліза - за ГОСТ 2642.5;

- оксиду кальцію - за ГОСТ 2642.7;

- оксидів калію і натрію - за ГОСТ 2642.11.

7.3.2 Вміст SO₃ визначають за ГОСТ 5382, а у органовмісних добавках - за ГОСТ 2059.

7.3.3 Хімічний склад органовмісних добавок визначають за ГОСТ 10538.

7.4 Питому теплоту згорання визначають за ГОСТ 147.

7.5 Вміст вуглецю визначають за ГОСТ 2408.1.

7.6 Питому поверхню визначають за ГОСТ 13144.

7.7 Наявність сторонніх включень визначають візуально.

7.8 Вміст летких речовин визначають за ГОСТ 6382.

8 ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ

8.1 Добавки поставляються навалом залізничним, водним та автомобільним транспортом відповідно до вимог правил, що діють на кожному виді транспорту. Умови транспортування мають забезпечувати збереження якості добавок.

8.2 Добавки повинні зберігатися в умовах, які виключають можливість за­бруднення сторонніми домішками.

8.3 Різні види добавок повинні зберігатися окремо в умовах, що виключають їх змішування.

9 ГАРАНТІЇ ВИГОТОВЛЮВАЧА (ПОСТАЧАЛЬНИКА)

Підприємство-виготовлювач (постачальник) повинне гарантувати відповід­ність добавок вимогам даного стандарту при дотриманні умов транспортування та зберігання.

Додаток А

(рекомендований)

Форма журналу приймального контролю добавок

1. Обкладинка журналу

_____________________________________________________________________________

(назва підприємства, організації)

ЖУРНАЛ

приймального контролю добавок

Початий _________________________________

Закінчений _______________________________

Всього аркушів____________________________

2. Результати приймального контролю добавки

Примітка 1. У графі 5 наводять висновки про приймання чи бракування даної

партії добавки.

Примітка 2. У графі 6 має бути наведене прізвище і підпис відповідальної особи

за технічний контроль добавок на підприємстві-виготовлювачі.

91.100.25

Ключові слова:

енергозберігаючі добавки, енерговитрати, польовий шпат, пегматит, скло, вапняк, доломіт, магнезит, мелений шлак, зола, золошлакові суміші, тирса, мелене вугілля, відходи вуглевидобутку і вуглезбагачення, мелена солома, коксовий шлам, торфовий пил, мелений кокс, шамот, пил, зерновий склад.

ДСТУ Б В.2.7-120-2003

ГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ УКРАИНЫ

========================================================================================

Строительные материалы

Добавки энергосберегающие

для керамических строительных изделий

Общие технические требования

Издание официальное

Госстрой Украины

2003

ПРЕДИСЛОВИЕ

1 РАЗРАБОТАН

Техническим комитетом стандартизации "Строительные материалы" с участием Украинского научно-исследовательского и проектно-конструкторского института строительных материалов и изделий (НИИСМИ)

2 ВНЕСЕН

Управлением научно-технической политики в строительстве Госстроя Украины

3 УТВЕРЖДЕН И ВВЕДЕН В ДЕЙСТВИЕ

Приказом Госстроя Украины от 25 февраля 2003 г. № 14

4 ВВОДИТСЯ ВПЕРВЫЕ

Право собственности на этот документ принадлежит государст­ву. Воспроизводить, тиражировать и распространять этот доку­мент полностью или частично на различных носителях инфор­мации без официального разрешения Государственного комите­та Украины по строительству и архитектуре запрещено. Относи­тельно урегулирования прав собственности обращаться в Госу­дарственный комитет Украины по строительству и архитектуре

СОДЕРЖАНИЕ

1 Область применения 1

2 Нормативные ссылки 1

3 Классификация 3

4 Технические требования 5

5 Требования безопасности и охраны окружающей среды ....... 6

6 Правила приемки ............................. 6

7 Методы контроля ............................. 8

8 Транспортирование и хранение ..................... 9

9 Гарантии изготовителя ......................... 10

Приложение А

Форма журнала приемочного контроля добавок................................................................ 11

ГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ УКРАИНЫ

====================================================================

Строительные материалы

Добавки энергосберегающие для керамических

строительных изделий

Общие технические требования

Будівельні матеріали

Добавки енергозберігаючі для керамічних

будівельних виробів

Загальні технічні вимоги

Building materials

Energy economy additions

for building tarthenware

Common technical requirements

_____________________________________________________________________________

Дата введения 2003-07-01

1 ОБЛАСТЬ ПРИМЕНЕНИЯ

Настоящий стандарт распространяется на добавки, которые при введении в шихту для производства керамических изделий снижают энергорасходы при изго­товлении продукции. К ним относятся: полевой шпат, пегматит, стекло, известняк, доломит, молотый шлак, зола, золошлаковые смеси, опилки, молотый уголь, от­ходы угледобычи и углеобогащения, молотая солома, коксовый шлам, торфяная пыль, молотый кокс, шамот, пыль от производства керамзита и другие.