Не допускається перезатягування кріпильних елементів, після затяжки кріпильний елемент треба відпустити на 1 – 2 оберти.
Рисунок 12 – Правила розміщення кріпильних елементів при влаштуванні полівінілхлоридних вікон
Головки дюбелів та шурупів треба заглиблювати у внутрішній фальц профілю коробки блока, зверху отвори кріплення повинні бути закриті декоративними заглушками.
При використанні дюбелів або будівельних шурупів у нижній горизонтальній частині вікна виникає вірогідність попадання дощової води в стіну (через нещільності в зовнішньому контурі засобу кріплення та через наскрізні просвердлені отвори в коробці віконного блока під улаштування дюбеля або шурупа), тому після монтажу їх треба загерметизувати.
При кріпленні "глухих" віконних блоків треба виключити можливість дотику кріпильних елементів до кромки склопакета.
За необхідності використання у нижній частині рами дюбелів отвори після монтажу треба загерметизувати.
Після закінчення робіт зі встановлення кріпильних механічних елементів необхідно видалити допоміжні клини крім колодок-підкладок відповідно до 6.6.6 і 6.6.7. Ще раз треба перевірити вертикальність та горизонтальність блоків та їх діагоналі.
Після завершення робіт зі встановлення механічного кріплення треба попередньо пере вірити експлуатаційні функції вікон та дверей (відчинення, зачинення). Потрібно навісити елементи вікон і дверей (стулки, полотна дверей) та перевірити виконання експлуатаційних функцій, а також надійність кріплення блоків до конструкції стін.
Ізоляційні роботи рекомендується проводити зі знятими навісними елементами блоків.
6.7.23 Кріплення з використанням додаткових елементів
6.7.23.1 До елементів кріплення віконних і дверних блоків належать:
з'єднувальні профілі (з'єднувачі);
з'єднувальні профілі з підсилювачами;
розширювальні профілі (розширювачі)
сталеві підсилювачі з плаваючою опорою;
приєднувальні кутники.
6.7.23.2 У разі необхідності з'єднання декількох віконних або дверних блоків між собою або віконного блока з балконним дверним блоком треба використовувати з'єднувальні профілі згідно з рисунками 14 – 16.
Використання цих елементів кріплення необхідно підтверджувати розрахунками на навантаження від дії зусиль зрізу.
6.7.23.3 Для з'єднання між собою віконних блоків з алюмінію використовують аналогічні допоміжні профілі.
Вертикальні бруски коробки віконних блоків треба кріпити до стовпчика за допомогою шурупів для дерева.
Рисунок 13 – Правила розміщення кріпильних елементів для віконних блоків із деревини та алюмінію
Рисунок 14 – З'єднання конструкцій віконних блоків із використанням з'єднувального профілю з посиленням на прикладі віконного блока з ПВХ
Рисунок 15 – З'єднання конструкцій віконних блоків із використанням з'єднувального профілю без посилення на прикладі віконного блока з ПВХ
Рисунок 16 – З'єднання конструкцій віконних блоків із використанням з'єднувального профілю з посиленням, що сприймає температурні впливи на прикладі віконного блока з ПВХ
Рисунок 17 – Приклад з'єднання дерев'яних віконних блоків
6.7.23.4 3 метою забезпечення міцності широкі віконні конструкції (площа одного елемента перевищує 6 м2) треба розділити на декілька окремих.
Для з'єднання сегментів такої конструкції треба використовувати спеціальні сталеві підсилювачі з використанням плаваючої опори, яка повинна компенсувати рух будівельної конструкції (рисунок 18).
Рисунок 18 – Використання з'єднувальних профілів зі підсилювачами для кріплення широких (високих) сегментів вікна
6.7.23.5 Підсилювачі з'єднувальних профілів вікон треба кріпити до стін будинків за допомогою приєднувальних кутників.
При використанні підсилювачів у комбінації з профілями, що компенсують температурні подовження, у кріпленні кутика плаваючої опори потрібно передбачити можливість переміщення кріплення у площині вікна.
6.7.23.6 Дверні блоки, які є складовою частиною заповнення прорізу, треба влаштовувати з використанням з'єднувальних профілів із підсилювачами.
6.8.1 Виходячи з умов енергозбереження з'єднувальний шов повинен бути виконаний так, щоб він зберігав своє нормоване допустиме значення повітряпроникнення впродовж всього строку експлуатації вікон та дверей.
Шви повинні бути водонепроникними.
Функціональний тепло-, звукоізоляційний прошарок повинен бути виконаний суцільною ділянкою по всьому периметру.
6.8.2 З'єднувальний шов повинен бути виконаний так, щоб забезпечити виконання основних функцій, залежно від умов експлуатації (рисунок 19).
1 – зовнішня водонепроникна паропроникна ділянка; 2 – центральна теплоізоляційна ділянка; 3 – внутрішня пароізоляційна ділянка
Рисунок 19 – Принципова схема з'єднувального шва
6.8.3 Вимоги до ізоляційних матеріалів
6.8.3.1 Для ізоляції примикань віконних і дверних блоків використовують ізоляційні матеріали згідно з додатком Ж:
однокомпонентні пінополіуретани, монтажні (монтажні піни) – для тепло-, звукоізоляції згідно з ДСТУ Б В.2.7-150;
попередньо стиснуті ущільнювальні стрічки;
однокомпонентні акрилові, герметизуючі матеріли (для зовнішнього захисту від намокання з'єднувального шва, герметизації окремих ділянок підвіконня);
імпрегнувальні ущільнювальні стрічки та прокладки;
ізоляційні плівки.
Потрібно використовувати тільки ті ізоляційні матеріали, призначення яких вказано у нормативному документі для кожного виду, типу або марки віконних чи дверних блоків.
Кожний вид ізоляційного матеріалу застосовують у будівництві з дотриманням вимог ДБН В.1.1-7 на підставі визначених показників пожежної безпеки за групою горючості, димоутворення та виділення токсичних речовин під час горіння.
Незалежно від виду ізоляційного матеріалу температура його експлуатації повинна бути від мінус 30 °С до плюс 70 °С.
Пінополіуретани монтажні за своїми фізико-технічними характеристиками повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.7-150 та нормативному документу на окремий вид, тип або марку матеріалу.
При використанні пінополіуретанів монтажних необхідне суворе дотримання строку готовності до механічного оброблення шва. У будь-якому разі він повинен становити не менше ніж 24 год. Для окремих марок монтажних пін це повинно бути не менше ніж 36 год або 48 год, про що повинно бути зазначено у нормативному документі.
Після механічного оброблення (зрізування надлишків) у структурі перерізу пінополіуретану не повинен спостерігатися "ефект вторинного розширення".
Границя міцності на зсув повинна бути не менше ніж 0,1 МПа.
Структура пінополіуретану в перерізі повинна бути суцільно рівномірною, щільною, з закрито-комірковою структурою в межах від 90 % до 100 %, без видимих дефектів, відшарувань від поверхонь, що ізолюють, не повинно бути наскрізних отворів, просідань, кратерів, раковин завглибшки та завширшки більше ніж 10 мм.
Опір текучості необхідно встановлювати у нормативному документі на конкретний вид пінополіуретану монтажного і він повинен бути не більше 7 мм.
Пінополіуретани монтажні повинні бути стійкими до циклічного впливу температури. Максимальна деформація (анізотропне просідання) після циклічного впливу температури не повинна перевищувати 4 %.
Теплостійкість пінополіуретанів монтажних повинна бути не нижче 80 °С.
Пінополіуретани монтажні повинні утримуватися і не витікати з горизонтальних, вертикальних та похилих порожнин .
На утворення структури пінопласту в перерізі не повинні впливати матеріали поверхонь, на які нагнітають монтажні піни.
Пінополіуретани монтажні повинні бути стійкими до впливу кліматичних факторів.
6.8.3.6 Однокомпонентні акрилові герметизуючі матеріали повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.7-158.
Герметизуючі матеріали повинні утримуватися, не випадати і не витікати з горизонтальних, вертикальних та похилих порожнин.
Опір текучості герметизуючих матеріалів не повинен перевищувати 1 мм за його товщини 2 мм.
Герметизуючі матеріали не повинні містити токсичних розчинників, повинні бути стійкими до деформації 10 %, що виникають у шві під час експлуатації.
Герметизуючі матеріали повинні бути водонепроникними, стійкими до ультрафіолетового випромінювання, довговічними, не чинити агресивної дії на будівельні конструкції.
Границя міцності зчеплення повинна бути не менше ніж 0,1 МПа.
Адгезійна міцність до матеріалів будівельних конструкцій повинна бути не менше ніж 0,1 МПа.
Дозволяється перед застосуванням герметизуючих матеріалів провести нанесення праймерів на поверхні, що ущільнюються.
6.8.3.7 Імпрегнувальні (просочені) ущільнювальні стрічки та прокладки повинні мати спучену структуру в перерізі відповідно до вимог нормативного документа на конкретний вид, тип або марку.
Границя міцності на розрив під час розтягнення повинна бути не менше ніж 0,1 МПа. Ущільнювальні стрічки повинні бути стійкими до розриву, проколу, роздирання.
6.8.3.8 Ізоляційні плівки повинні відповідати вимогам чинних нормативних документів на конкретний вид, тип або марку плівки.
Плівки повинні бути стійкими до розриву, проколу, роздирання.
6.8.3.9 Забороняється використовувати ізоляційні матеріали, що містять у своєму складі бітум.
Роботи з ізоляції з використанням пінополіуретанів монтажних, герметизуючих мате ріалів, ущільнювальних стрічок та ізоляційних плівок необхідно виконувати тільки за плюсової температури повітря від 5°С до 35°С.
При підготовці ізоляційних матеріалів до використання треба враховувати їх особливості щодо умов застосування (температуру, вологість повітря, якість матеріалу поверхні прорізу).
Однокомпонентні герметизуючі полімерні матеріали готові до застосування, їх нанесення здійснюють із використанням механічних пристосувань – шпателів, пензлів або монтажних пістолетів.
Підготовка пінополіуретанів монтажних потребує особливої уваги, тому що від цього буде залежати якість структури пінопласту після проходження реакції отвердіння.
Наступний шар наносять, за необхідності, тільки після повного отвердіння попереднього шару.
7.1 Перевірити відповідності габаритних розмірів блоків відповідному прорізу в стіні. Зазори повинні відповідати вимогам 6.3.17. Перевірити й прийняти за специфікацією замовлення комплектуючі і додаткові елементи (ручки, заглушки, підвіконня, зливи, розширювачі, з'єднувачі, кріпильні елементи тощо).
Провести обробку поверхонь прорізу глибоко проникаючою ґрунтовкою, гідроізолюючими розчинами і/або наклеїти ізоляційний матеріал у відповідності з вибраною схемою виконання з'єднувального шва.
Провести демонтаж стулок чи полотен, за необхідності – демонтаж склопакета в місцях глухих стулок (занотувавши порядок і кількість підкладок для розклинювання склопакетів), видалити захисну плівку з зовнішнього боку коробки (за наявності).
Змонтувати розширювачі і з'єднувачі, якщо вони не були змонтовані раніше; якщо перед бачені москітні сітки, то закріпити їх.
У відповідності з обраним засобом кріплення згідно з 6.7.11 виконати свердлення отворів у коробці під дюбелі (будівельні шурупи) або монтаж анкерних пластин до коробки. Анкерні пласти і дюбелі встановлюють у місцях розташування завіс і відповідних запірних вузлів. Вибір кріпильних елементів і відстань між ними по контуру прорізу, а також глибину закладання у товщі стіни встановлюють у робочій документації на підставі розрахунку в залежності від площини і ваги блока, конструкції стінового прорізу, міцності стінового матеріалу, величини вітрових та інших експлуатаційних навантажень.
Якщо передбачено встановлення блоків на монтажні дюбелі, то після свердління отворів відповідного діаметра для запобігання потраплянню пилу і стружки у компоненти фурнітури їх треба продути.
7.5.1 Кріпильні елементи встановлюють у місцях розташування завіс і відповідних запірних вузлів з урахуванням вимог 6.7.12.
Вибір кріпильних елементів і відстань між ними по контуру прорізу, а також глибину закладання у товщі стіни встановлюють у робочій документації на підставі розрахунку в залежності від площини та ваги блока, конструкції стінового прорізу, міцності стінового матеріалу, величини вітрових та інших експлуатаційних навантажень.
7.6 Встановити віконні і /або дверні блоки по рівню так, щоб відхилення за вертикаллю та горизонталлю сторін коробок змонтованих блоків відповідало вимогам 6.6.9, і зафіксувати монтажними клинами. Відносно зовнішніх горизонтальних розмірів віконного чи дверного прорізу
коробка встановлюється за можливості на однаковій відстані. При встановленні віконних блоків в одному приміщенні необхідно перевірити рівень за горизонталлю між сусідніми прорізами. Нижня частина блока повинна бути на одному рівні. В окремих випадках розташування погоджується із замовником чи його відповідальним представником.
При встановленні віконних блоків у прорізи з чвертю потрібно враховувати, що коробка повинна заходити за чверть на відстань від 1/3 до 2/3 висоти профілю коробки.
Виконати отвори відповідного діаметра для кріплення анкерів чи дюбелів у відповідному прорізі, при їх встановленні та затягуванні використовувати шуруповерт і для запобігання викривленню рами з протилежного боку використовувати клини або спеціальні дистанційні прокладки.
Передавання навантажень на з'єднувальні шви не допускається. Для передавання навантажень, що діють у площині віконного чи дверного блока, на несучу будівельну конструкцію використовують несучі опорні і дистанційні колодки. Використовують несучі колодки з полімерних матеріалів (можливе використання підкладок під склопакети) або просоченої захисними засобами деревини твердих порід із твердістю не менше 80 одиниць за Шором А. Довжина підкладок повинна бути від 100 мм до 200 мм. Опорні і дистанційні колодки встановлюють до кріплення віконного чи дверного блока до стінового прорізу кріпильними елементами. Посадка розпірних (бокових) під кладок повинна бути щільною, але без силового впливу на коробку.
