а – допуски для віконних прорізів (приклад для номінального розміру 1620 мм). Граничний відхил розмірів ±12 мм; б – підгонка віконних рам. Граничний відхил розмірів ±4 мм.

Рисунок 5 – Допуски для віконних прорізів

6.4.9 Під час проведення обмірювання необхідно визначити прямокутність прорізів для врахування можливих перекосів (особливо у панельних будинках), щоб не заховати за чверть не тільки саму коробку вікна або дверей, але і край склопакета.

a – вертикальний переріз; б – горизонтальний переріз

Рисунок 6 – Приклад обмірювання прорізу з існуючими вікнами чи дверима, що підлягають демонтажу

Рисунок 7 – Використання розширювальних профілів для оптимізації товщини ізоляційного шва

6.4.10 Прямокутність прорізів треба визначати за вимірюванням довжин діагоналей та їх різниці або за допомогою повірочного кутника.

У таблиці 1 наведені допустимі відхили діагоналей прорізу для визначення його прямокутності.

Таблиця 1 – Допустимі відхили при номінальних розмірах діагоналей

6.4.11 На рисунку 8 показано, як правильно запроектувати влаштування майбутнього вікна у перекошеному прорізі.

Рисунок 8 – Визначення розташування віконного блока в перекошеному прорізі

12. При влаштуванні арочних вікон або дверей висоту прорізу замірюють по всій довжині арки через кожних 100 мм – 150 мм.

13. При визначенні розміру майбутнього віконного або дверного блока треба витримати мінімально необхідну ширину з'єднувальних швів місць примикань до стін будинків згідно з 5.2.3 ДСТУ Б В.2.6-79.

При цьому враховують вказівки дотримання мінімального з'єднувального шва виробників конструкцій вікон та дверей.

6.4.14 Після завершення робіт з обмірювання необхідно скласти "Аркуш обміру" (додаток Д). Аркуш обміру повинен містити повну інформацію для підготовки та проведення технологічного процесу влаштування вікон та дверей.

15. На підставі протоколу огляду та аркуша обміру остаточно вносять корективи у конструкторську документацію, повідомляють про це у письмовій формі замовника робіт.

16. Роботи з виконання огляду об'єкта та обмірювання прорізів обов'язково повинні бути передбачені у договорі на влаштування вікон або дверей.

6.5 Підготовка прорізу до монтажу віконних та дверних блоків

6.5.1 Перед початком улаштування вікон або дверей необхідно підготувати проріз та пере вірити виконання таких робіт:

• відповідність розмірів прорізу номінальним розмірам з урахуванням допустимих відхилів;

• співвісність вікон за вертикаллю та горизонталлю;

• прямолінійність прорізів;

• перпендикулярність кутів прорізу;

• якість поверхні прорізу у зоні примикань вікон та дверей до стін будинків.

2. У разі необхідності виконують роботи з доведення розмірів прорізів до проектних вимог згідно з таблицею 1 з наданням прямолінійності поверхням та перпендикулярності кутам. При цьому застосовують матеріали, сумісні з матеріалами конструкції стіни і віконного чи дверного блока.

3. Виконують простукування наявної штукатурки на укосах та ближніх ділянках стін, визначають наявність можливих порожнин, міцність тримання шару штукатурки. Певні місця у разі необхідності ремонтують.

4. Забороняється при зовнішніх ремонтних роботах використовувати розчини на основі гіпсових в'яжучих речовин та подібних їм неводостійких матеріалів.

5. Перед виконанням робіт кромки та поверхні зовнішніх та внутрішніх укосів повинні бути зачищені від накидань розчину, бруду та пилу, а в зимовий період – від снігу та льоду.

6. Не допускається нанесення ізоляційних пінних матеріалів на поверхні, де є обледеніння.

7. Дефектні місця поверхні (тріщини, раковини, сколи тощо) повинні бути зашпакльовані водостійкими матеріалами.

8. Пустоти в прорізах стін, наприклад, порожнини на стиках облицювального та основних шарів цегляної кладки, в місцях стиків перетинок та кладки, а також пустоти, що утворилися при заміні вікна або дверей, треба заповнити вставками із жорстких утеплювачів або деревини антисептованої.

9. Пухкі або сипкі ділянки поверхонь повинні бути очищені від нетривких матеріалів та зміцнені, наприклад, шляхом оброблення зв'язуючими матеріалами (глибоко проникаючими ґрунтовками тощо) або спеціальними матеріалами.

6.5.10 Після виконання робіт із підготовки прорізів треба повторно виконати їх обмірювання згідно з 6.4.

6.6 Установлення віконних та дверних блоків у прорізах стін

1. Коробки віконних або дверних блоків повинні бути встановлені на нижні несучі колодки-підкладки. За допомогою розпірних колодок-підкладок, а також тимчасово встановлених клинів (рисунок 9) віконному чи дверному блоку надають проектне положення.

2. Несучі опорні колодки-підкладки повинні бути виконані з матеріалу, що витримує діючі на вікна або двері навантаження та передає їх на стінові конструкції.

Розташування зазначених колодок-підкладок не повинно перешкоджати лінійному розширенню віконних або дверних блоків.

3. Місця розташування опорних та розпірних колодок-підкладок визначають залежно від конструктивного виду та розміру віконних та дверних блоків.

4. Несучі колодки-підкладки розташовують по кутах коробок (під поворотними завісами), у зоні стояків та вертикальних імпостів.

Опорні колодки-підкладки повинні бути розташовані на відстані від 150 мм до 200 мм від лінії внутрішніх кутів рам. При цьому підкладки за довжиною повинні бути не менше 100 мм, а за шириною більше ніж підставочний профіль, але менше ніж товщина коробки віконного чи дверного блока.

Рисунок 9 – Схеми розташування опорних (несучих та тимчасових) колодок-підкладок при влаштуванні вікон та дверей

5. Опорні колодки-підкладки не повинні перешкоджати подальшому безперервному процесу ізоляційних робіт. Тому за своїм розміром вони повинні бути трохи менше (на 1 mm ± 0,5 мм) ширини коробки віконного або дверного блока і не виступати за межі ширини коробки.

6. Допоміжні клини, що використовують під час улаштування вікон або дверей, обов'язково повинні бути видалені після механічного закріплення коробок блоків до стін.

7. Для встановлення конструкцій віконних або дверних блоків за вертикаллю та горизонталлю як допоміжний тимчасовий засіб можна використовувати дерев'яні клинки або спеціальні монтажні пластмасові клини, які мають зубчасту зовнішню поверхню, що не дає можливості зміщення виробу в зворотній бік.

8. Для вимірювання вертикальності та горизонтальності встановлення віконних і дверних блоків використовують рівень-планку. Остаточну вивірку треба проводити з точністю до 1 мм.

При цьому також вимірюють довжину діагоналей блоків та порівнюють їх між собою. Відхил довжин діагоналей коробки блока не повинно перевищувати значень, вказаних у таблиці 1.

6.6.9 Допускаються відхили за вертикаллю та горизонталлю в площині конструкцій вікон і дверей не більше ніж 2 мм на 1 м висоти і при цьому не більше ніж 3 мм за всією довжиною. Відхил за шириною – не повинен перевищувати 2 мм.

Відхили визначають згідно з ДСТУ-Н Б В.1.3-1.

6.7 Кріплення та елементи кріплення

1. Навантаження, що діють на вікна та двері (вітрові, експлуатаційні, від власної ваги), повинні передаватися на будівельну стінову конструкцію.

1. Вітрові навантаження приймають відповідно до ДБН В.1.2-2.

2. Кріплення вікон і дверей необхідно здійснювати тільки механічним способом, щоб забезпечити задане перенесення навантажень.

3. Для кріплення віконних і дверних блоків заборонено використовувати пінополіуретани монтажні (монтажні піни) або інші клеючі матеріали.

6.7.5 При встановленні механічних кріпильних елементів потрібно дотримуватися таких правил:

• отвір треба тільки висвердлювати, не дозволяється використання ударних інструментів (виняток – бетонна стіна);

• при кріпленні в цегляну кладку отвір, за можливості, потрібно свердлити в шов, заповнений розчином;

• несуча здатність та довжина дюбелів повинна відповідати конструкції стіни, при цьому враховують вказівки виробників кріпильних елементів;

• просвердлені отвори необхідно продувати від пилу;

• враховувати розташування опорних несучих колодок-підкладок.

6. Забороняється забивати в конструкції цвяхи.

7. Для монтажу віконних і дверних блоків треба використовувати кріпильні елементи, зазначені у проекті з улаштування вікон або дверей.

8. Під час установлення кріплення треба дотримуватися параметрів згідно з рисунком 10:

• максимальну відстань між коробкою віконного або дверного блока та стіною;

• максимальну корисну величину дюбеля d_a;

• мінімальну глибину кріплення h_v;

• відстань дюбеля від кромки k;

- діаметр свердління отвору d та мінімальну глибину отвору t_d;

- довжину дюбеля L .

d_a – максимальна корисна довжина дюбеля; h_v – мінімальна глибина кріплення; d – діаметр свердлення отвору; t_d – мінімальна глибина свердлення отвору для кріплення; k – відстань дюбеля від крайки; L – довжина дюбеля

Рисунок 10 – Параметри, яких потрібно дотримуватися під час кріплення

6.7.9 Кріплення вікон і дверей до стін потрібно виконувати за допомогою трьох видів спеціальних механічних засобів (рисунок 11): – дюбелів будівельних;

• шурупів-саморізів будівельних;

• пластин монтажних.

а – кріплення будівельними анкерами (дюбелями); б – кріплення монтажними пластинами; в – кріплення шурупами будівельними

Рисунок 11 – Варіанти механічного кріплення віконних і дверних блоків на прикладі блоків з ПВХ

6.7.10 Монтажні пластини, товщина яких повинна становити не менше 1,5 мм, на відміну від анкерів, дюбелів та шурупів, повинні бути заздалегідь закріплені на стороні коробки, яка прилягає до поверхні прорізу, ще до встановлення конструкцій віконного чи дверного блока безпосередньо у проріз.

До стіни кожну монтажну пластину кріплять за допомогою двох шурупів діаметром не менше 5 мм та завдовжки не менше 40 мм.

Використання цвяхів для кріплення монтажної пластини до вікон або дверей заборонено.

6.7.11 При використанні того або іншого механічного засобу кріплення треба враховувати особливості кріплення будівельними анкерами (дюбелями, шурупами будівельними та монтаж ними пластинами).

6.7.11.1 Анкерне кріплення здатне сприймати великі навантаження зусилля зрізу, вигину, відриву. Його застосовують у бетонних та цегляних стінах, у стінових конструкціях із натурального каменю. Застосування цього виду кріплення вимагає жорсткого дотримання певної відстані між стінами та блоками.

Перевагами анкерного кріплення є висока міцність з'єднань віконних і дверних блоків із конструкціями стін будинків. Недоліками жорсткого кріплення анкерами та монтажними шурупами є порушення цілісності конструкцій віконних і дверних блоків, концентрація механічних напружень у місцях установлення кріплення, що може призвести до появи тріщин у зоні примикань віконних і дверних блоків під дією ударних навантажень та появи містків холоду біля механічного кріплення. Не допускається нерівномірне закручування анкерів по периметру блока.

2. Шурупи будівельні застосовують під час улаштування вікон і дверей у легкому бетоні, дереві, керамічних блоках та цеглі з вертикальними пустотами і вони сприймають ті ж самі навантаження, що й анкери (дюбелі). Мінімальне заглиблення в стіну повинно становити від 30 мм до 60 мм і погоджуватися з виробниками шурупів та з урахуванням матеріалу стіни.

3. Монтажні пластини є менш жорстким кріпленням ніж анкери та шурупи, проте вони добре сприймають вертикальні зміщення конструкцій під час їх експлуатації;

4. Дюбелі, що складаються з пластмасової втулки та шурупа металевого, так само, як і анкери, здатні сприймати великі навантаження (зусилля зсуву, вигину, зрізу) і їх застосовують для кріплення вікон і дверей до всіх поверхонь стін, але при цьому вони добре сприймають дію знакозмінних температур.

6.7.12 Для запобігання деформаціям коробок віконних і дверних блоків треба враховувати загальні правила дотримання відстані між місцями кріплення:

- для вікон із ПВХ профілів – кріплення з кроком не більше ніж 700 мм згідно з рисунком 12;

- для дерев'яних та алюмінієвих вікон – кріплення з кроком не більше ніж 800 мм згідно з рисунком 13.

13. Відстань від осі горизонтального імпоста до найближчої точки кріплення повинна бути близько 150 мм, для кольорових ПВХ профілів – 250 мм.

14. Для встановлення вибраного елемента кріплення треба провести розмітку на коробці віконного або дверного блока під отвори.

15. Свердлити отвори треба свердлами відповідного діаметра та достатньої довжини. Під час свердлення недопустимо порушувати поверхню блоків патроном із свердлом.

16. При використанні дюбелів та монтажних шурупів необхідно свердлити отвори від 10 мм до 15 мм глибше від розміру гільзової частини деталей кріплення. Необхідно враховувати також вимоги виробників кріпильних елементів.

17. У прорізах кладки із порожнистої цегли, що має вертикальні порожнини, свердлити отвори потрібно у шов розчину.

18. Кріпильні елементи треба затягувати рівномірно по всьому периметру віконного або дверного блока, не допускаючи його перекосів.