При обпиранні балки на іншу балку, а не на стіну або колону, необхідно передбачати та розраховувати армування для сприйняття дії взаємної реакції. Таке армування повинно бути додатковим до необхідного для інших дій. Це правило застосовується для плит, що не обпираються на верх балок.
Опорна арматура між двома балками повинна включати хомути, що охоплють основну арматуру опорного елемента. Деякі із з'єднань можуть розподілятись за межі об'єму бетону, що є спільним для двох балок (рисунок 8.7).
Рисунок 8.7 – Розміщення опорної арматури у зоні перетину двох балок (вид у плані)
Цей розділ застосовується до плит, суцільних в одному або двох напрямках, у яких становлять не менше ніж 5h (5.3.1 ДБН В.2.6-98).
8.3.1 Арматура, що працює на згин
У головних напрямках застосовуються мінімальні та максимальні відсотки армування згідно з 8.2.1.
У суцільних в одному напрямку плитах допоміжна поперечна арматура повинна становити не менше ніж 20 % від кількості основної арматури. У приопорних зонах поперечна до верхніх основних стрижнів арматура не вимагається, якщо відсутні поперечні згинальні моменти.
Крок стрижнів не повинен перевищувати :
- для основної арматури 400 мм, де – загальна товщина плити;
- для додаткової арматури 450 мм.
У зонах зосереджених навантажень або максимальних моментів рекомендуються наступні величини:
для основної арматури 250 мм;
для додаткової арматури 400 мм;
Також застосовуються положення, наведені у 8.2.3.1 - 8.2.3.3, 8.2.4.1 - 8.2.4.3 та 8.2.5, але при .
У шарнірно обпертих плитах половина визначеної для прольоту арматури повинна продовжуватись аж до опори і заанкеровуватись у ній згідно з 7.2.
Обривання і заанкерування арматури виконується відповідно до 8.2.3, 8.2.4 і 8.2.5.
За наявності часткового защемлення вдовж грані плити, не врахованого у розрахунку, верхня арматура повинна розраховуватись на сприйняття щонайменше 25 % максимального моменту у прилеглому прольоті. Ця арматура повинна продовжуватись на відстань не менше ніж 0,2 від величини прилеглого прольоту, виміряного від грані опори. Вона повинна бути нерозривною на проміжних опорах і заанкеровуватись на крайніх опорах. На крайній опорі величину моменту, який повинен сприйматись, можна зменшити до 15 % від максимального у прилеглому прольоті.
Вдовж вільних (без обпирання) граней плита, як правило, повинна мати поздовжнє і поперечне армування, розміщене, як показано на рисунку 8.8.
З вичайне армування плит може працювати як арматура граней.
Рисунок 8.8 – Армування грані плити
8.3.2 Поперечне армування
Плита, у якій передбачається поперечне армування, повинна мати товщину щонайменше 200 мм.
При конструюванні поперечної арматури застосовується визначення мінімальної величини і відсотка армування за 8.2.6, якщо нижченаведене не змінює цих положень.
У плитах, якщо (4.6), поперечна арматура може повністю складатись із загнутих стрижнів або виробів для поперечного армування (каркасів).
8.3.2.4 Максимальний крок у поздовжньому напрямку розташованих один за одним хомутів становить:
8.3.2.5 Максимальний крок поперечної арматури не повинен перевищувати
8.4.1 Плити біля середніх колон
Розміщення арматури у плитах плоскої конструкції повинно відображати характер роботи в умовах експлуатації. Як правило, це приводить до концентрації арматури навколо колон.
Біля середніх колон, якщо не виконується точна перевірка за граничними станами II групи, верхня арматура площею повинна розташовуватись на ширині 0,125 від сумарної ширини плити або сторони колони. виражає площу арматури, яка необхідна для сприйняття повного негативного моменту, як сумарного з двох половин прольоту плит по обидві сторони колони.
Біля середніх колон нижню арматуру ( 2 стрижнів) необхідно встановлювати у кожному ортогональному напрямку і ця арматура повинна проходити через колону.
8.4.2 Плити біля крайніх і кутових колон
Арматура, перпендикулярна до відкритої грані, необхідна для передачі згинальних моментів від плити на крайню або кутову колону і повинна розміщуватись у межах робочої ширини показаної на рисунку 8,9.
а – крайня колона; б – кутова колона
Рисунок 8.9 – Робоча ширина плоскої плити
Примітка. У випадку крайньої колони може бути > , а у випадку кутової колони може бути > , а може бути > , де – відстань від грані плити до найбільш віддаленої внутрішньої грані колони.
8.4.3 Поперечне армування на продавлювання
8.4.3.1 Якщо необхідно встановлювати поперечну арматуру на продавлювання (4.8), вона повинна розміщуватись між площею навантаження колони і всередині контрольного периметра, з якого поперечної арматури вже не вимагається. Арматура повинна встановлюватись щонайменш по двох периметрах у вигляді вертикальних елементів (хомутів) (рисунок 8.10). Крок з'єднувальних хомутів між периметрами не повинен перевищувати .
Крок хомутів по периметру не повинен перевищувати у першому контрольному периметрі ( від площі навантаження) і - для периметрів за межами першого контрольного периметра, якщо допускається, що та частина периметра робить внесок у несучу здатність на зсув (рисунок 4.25).
Для відігнутих вниз стрижнів, як показано на рисунку 8.10, один периметр з'єднувальних елементів (хомутів) може вважатись достатнім.
8.4.3.2 Якщо вимагається поперечне армування, то площа хомутів (або їх еквівалент) визначається за виразом:
(8.11)
де – кут між поперечною арматурою і основною арматурою (наприклад, для вертикальних хомутів = 90º, а = 1);
– крок хомутів у радіальному напрямку;
– крок хомутів у тангенціальному напрямку;
– у МПА.
У розрахунку можуть враховуватись тільки ті вертикальні компоненти попередньо напруженої арматури, які проходять на відстані від колони.
а – крок з'єднувальних хомутів ; б – крок відігнутих стрижнів
Рисунок 8.10 – Поперечне армування на продавлювання
Відігнуті стрижні, які проходять через площу навантаження або на відстані, що не перевищує від цієї площі, можуть використовуватись як поперечна арматура на продавлювання (рисунок 8.10б, зверху).
Відстань між гранню колони, або контуром площі навантаження та найближчою поперечною арматурою, що враховується при розрахунку, не повинна перевищувати . Ця відстань повинна вимірюватись на рівні розтягнутої арматури. Якщо передбачається тільки один контур відігнутих стрижнів, їх нахил можна зменшувати до 30°.
8.5.1 Загальні положення
Цей розділ відноситься до колон, у яких більший розмір не перевищує більш ніж у 4 рази менший розмір .
Поздовжні стрижні повинні бути діаметром не менше ніж = 8 мм.
Загальна кількість поздовжньої арматури повинна бути не менше ніж :
8.5.1.4 Площа поперечного перерізу поздовжньої арматури не повинна перевищувати .
Величину рекомендується приймати 0,04 за межами напусків, якщо тільки не показано, що цілісність бетону не порушується, і що повний опір досягається у граничному стані. Ця границя повинна підвищуватись до 0,08 в напусках.
8.5.1.5 Для колон полігонального поперечного перерізу як мінімум один стрижень повинен розміщуватись у кожному куті. Кількість поздовжніх стрижнів у круглій колоні повинна бути не менше чотирьох.
8.5.3 Поперечне армування
Діаметр поперечної арматури (хомутів, петель або спіральної арматури) повинен бути не менше ніж 6 мм, або чверть від максимального діаметра поздовжніх стрижнів залежно від того, яка з величин більша. Діаметр дротів зварних сіток для поперечного армування повинен бути не менше ніж 5 мм.
Поперечна арматура повинна заанкеровуватись відповідним чином.
Крок поперечної арматури вдовж колони не повинен перевищувати . Величину рекомендується приймати найменшу із наступних трьох відстаней:
20-кратний мінімальний діаметр поздовжньої арматури;
найменший розмір колони;
400 мм.
8.5.3.4 Максимальний крок, визначений за 8.5.3.3, необхідно зменшувати застосуванням коефіцієнта 0,6:
у перерізах, розташованих на відстані, що дорівнює більшому розміру перерізу колони, вище або нижче балки чи плити;
біля з'єднань напуском, якщо максимальний діаметр поздовжніх стрижнів більший ніж 14 мм, необхідно встановлювати мінімум три рівномірно розміщених стрижні.
Якщо напрям поздовжніх стрижнів змінюється (наприклад, при зміні розміру колони), крок поперечної арматури необхідно визначати з урахуванням бокових зусиль, що виникають. Ці впливи можна не враховувати, якщо зміна напрямку менша або дорівнює 1/12.
Кожний поздовжній стрижень або пучок, що розташований у куті, повинен утримуватись поперечною арматурою. Жоден із стрижнів у межах стиснутої зони не повинен бути далі ніж 150 мм від стрижня, який закріплюється.
8.6.1 Загальні положення
Цей розділ поширюється на залізобетонні стіни із співвідношенням довжини до товщини 4 або більше, і в яких арматура враховується при розрахунку несучої здатності. Кількість і належне конструювання арматури можна отримувати за допомогою стиснуто-розтягнутих моделей (4.9). Для стін, що переважно зазнають згину із площини, застосовуються правила, як для плит (8.3).
8.6.2 Вертикальне армування
8.6.2.1 Площу вертикальної арматури необхідно призначати між і .
Якщо мінімальна площа арматури є контрольною при розрахунку, то половина цієї площі повинна розміщуватись на кожній грані.
Відстань між двома прилеглими вертикальними стрижнями не повинна перевищувати більше ніж у 3 рази товщину стіни або 400 мм у залежності від того, яка з величин менша.
8.6.3 Горизонтальне армування
Горизонтальна арматура, що проходить паралельно граням стіни (і вільним граням) повинна встановлюватись на кожній грані. Вона повинна бути не менше ніж . Рекомендується приймати величину або 25 % від вертикальної арматури, або 0,001 , у залежності від того, яка з величин більша.
Відстань між двома прилеглими горизонтальними стрижнями не повинна бути більше ніж 400 мм.
8.6.4 Поперечне армування
У будь-якій частині стіни, де загальна площа вертикальної арматури на двох гранях перевищує 0,02 , необхідно передбачати поперечну арматуру у вигляді хомутів відповідно до вимог для колон (8.5.3). Більший розмір, що згадується у 8.5.3.4, не потрібно приймати більшим за чотирикратну товщину стіни.
Якщо основна арматура встановлюється близько до грані стіни, поперечну арматуру також необхідно передбачати у вигляді хомутів у кількості щонайменше чотирьох хомутів на 1 м2 площі стіни.
Примітка. Поперечну арматуру не потрібно передбачати, якщо використовуються зварні сітки із дроту і стрижнів 16 мм та захисному шарі бетону більше ніж
Балки-стінки (5.3.1.3 ДБН В.2.6-98) необхідно армувати ортогональною арматурною сіткою біля кожної грані при мінімумі армування . Величину рекомендується приймати 0,1 % , але не менше ніж 150 мм2/м на кожній грані та в кожному напрямку.
Відстань між двома прилеглими стрижнями сітки не повинна перевищувати менше значення із подвійної товщини балки-стінки або 300 мм.
Арматура, що відповідає умовному розтягнутому елементу у розрахунковій моделі, повинна повністю заанкеровуватись для рівноваги у вузлі (4.9.3) загинанням стрижнів, використанням U-подібних петель або анкерних пристроїв, окрім випадків, коли забезпечується належна довжина між вузлом та кінцем балки, яка дозволяє використати довжину зони анкерування .
8.8.1 Пальові ростверки
8.8.1.1 Відстань від зовнішньої грані палі до грані пальового ростверка повинна бути такою, щоб зусилля розтягу умовних елементів належним чином заанкеровувались у ростверку. Необхідно враховувати очікуване відхилення паль на майданчику.
У відповідних випадках арматуру пальового ростверка необхідно визначати із застосуванням методу стиснуто-розтягнутих елементів або зігнутих елементів.
Основна розтягнута арматура, що сприймає впливи, повинна концентруватись у напру жених зонах між оголовками паль. Необхідно дотримуватись вимог щодо мінімального діаметра стрижня = 8 мм. Якщо площа цієї арматури дорівнює мінімальній, то рівномірно розподілені стрижні вдовж нижньої грані елемента можна не встановлювати. Також можна не армувати верхні ділянки елемента, якщо немає ризику виникнення розтягу у цих частинах елемента.
Для заанкерування розтягнутої арматури можна застосовувати приварені поперечні стрижні. У цьому випадку поперечний стрижень може розглядатись як частина поперечної арматури у зоні заанкерування арматурного стрижня, що розглядається.
Допускається приймати, що стиск, спричинений опорною реакцією від палі, розподіляється під кутами 45º від грані палі (рисунок 8.11). При розрахунку довжини зони заанкерування цей стиск можна враховувати.
Рисунок 8.11 – Стиснута зона, що підвищує несучу здатність заанкерення
8.8.2 Фундаменти колон і стін
Основна арматура повинна заанкеровуватись згідно з вимогами 7.2. Необхідно забезпечувати мінімальний діаметр стрижня . Для фундаментів може застосовуватись роз рахункова модель, показана у 8.8.2.4.
Основна арматура круглих фундаментів може бути ортогональною і зосереджуватись у середині фундаменту на ширині 50 % 10 % діаметра фундаменту (рисунок 8.12). У цьому випадку неармована частина елемента повинна розглядатись як звичайний бетон для цілей проектування.
