3.5 скло безпечне при експлуатації та зміцнене

скло багатошарове – згідно з ДСТУ Б В.2.7-123;

скло загартоване – згідно з ДСТУ Б В.2.7-110;

скло термічно зміцнене – скло, піддане спеціальній термічній обробці, у результаті якої його механічна й термічна міцність стає більше, ніж у звичайного скла, але менше ніж у загартованого, при цьому, на відміну від загартованого скла характер руйнування термічно зміцненого скла залишається небезпечним;

стемаліт – загартоване непрозоре скло; на скло перед процесом загартування наноситься спеціальна фарба;

скло хімічно зміцнене - скло, що піддають спеціальній хімічній обробці, яка забезпечує склу високу механічну й термічну стійкість;

скло армоване – згідно з ДСТУ Б В.2.7-148

скло низькоемісійне - скло з м’яким або твердим покриттям, яке зменшує втрати тепла через скління;

скло сонцезахисне – скло забарвлене в масі (кольорове) або скло із сонцезахисним покриттям, яке призначене для захисту приміщень від проникнення надлишкового сонячного випромінювання

3.7 склодеталі конструкції – прозорі або непрозорі вироби зі скла, які призначені для комплектації і є елементами конструкції

4 ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ І ХАРАКТЕРИСТИКИ

4.1 Енергетичні характеристики

Енергетичні характеристики огороджувальних конструкцій розраховуються із врахуванням вимог ДБН В.2.5-28, ДБН В.2.6-31, ДБН В.2.6-33, ДСТУ 2339, ДСТУ 4065 та ДСТУ 4110.

4.1.1 Енергетична ефективність фасадних світлопрозорих огороджувальних конструкцій

4.1.1.1 Енергетична ефективність фасадних світлопрозорих огороджувальних конструкцій визначається залежно від їх розмірів, термічного опору, світлопропускання та сонячного фактора.

4.1.2 Показники термічного опору світлопрозорих огороджувальних конструкцій

4.1.2.1 Величина термічного опору світлопрозорої огороджувальної конструкції визначається за проектними даними, що розраховані відповідно до вимог норм проектування теплової ізоляції будинків.

4.1.2.2 Для неоднорідної світлопрозорої огороджувальної конструкції необхідно приймати величину приведеного опору теплопередачі, яка визначається кваліфікованими випробуваннями згідно з ДБН В.2.6-31 та іншими діючими в Україні нормативними документами.

4.1.2.3 Для будинку, що запроектований зі світлопрозорими огороджувальними конструкціями з різним термічним опором, обчислюється узагальнений термічний опір фасадного скління (R_ФС) за формулою:

(1)

де – приведений термічний опір кожної світлопрозорої

конструкції, м²К/Вт;

– площа відповідної світлопрозорої конструкції, м² .

4.1.2.4 Узагальнений термічний опір огороджувальної конструкції будинку (R_У) обчислюється за формулою:

R_У= R_ФC× а_ФC+ R_CT× а_CT+ R_П× а_П , (2)

де: R_ФC, R_CT, R_П – величини термічного опору світлопрозорих огороджувальних конструкцій, зовнішніх стін і перекриття будинку, що проектується, м²К/Вт;

а_CT, а_В, а_П – питомі площі світлопрозорих огороджувальних конструкцій, зовнішніх стін і перекриття будинку, м², що проектується, які обчислюють за формулами:

, (3)

, (4)

, (5)

А_ЗОВН = А_ФC+А_СТ+ А_П , (6)

де: А_ФС, А_CT, А_П – площі вікон, зовнішніх стін і перекриття, м².

4.1.2.5 Термічний опір світлопрозорих огороджувальних конструкцій повинен бути не менше за встановлений згідно з ДБН В.2.6-31.

4.2 Основні положення з проектування

1. Приведений опір теплопередачі світлопрозорих будівельних конструкцій є обов’язковим показником для внесення в енергетичний паспорт будинку.

2. Залежно від призначення, розміщення та видів навантажень скління повинне проектуватися відповідно архітектурним рішенням, бути безпечним при експлуатації, забезпечувати показники енергоефективності, освітленості, звукоізоляції та захист приміщення від перегріву.

3. При проектуванні зовнішнього скління повинні бути враховані відповідно до чинних в Україні нормативних документів:

• інтенсивність і тривалість сонячного випромінювання, що поглинається склінням;

• мінімальна можлива температура й максимальний атмосферний тиск в районі застосування скління;

• максимальна температура й мінімальний атмосферний тиск в районі застосування скління;

• експлуатаційні навантаження (визначаються в завданні на проектування);

• максимальне вітрове навантаження на скління та висота застосування скління;

• максимальне снігове навантаження (з урахуванням можливості утворення снігових мішків) в районі застосування скління;

• вага скління.

4. Проектування скління повинно виконуватися ліцензованими організаціями у відповідності до вимог Законодавства.

5. При проектуванні скління повинні бути проведені розрахунки міцності скла, що гарантують відсутність його руйнування в умовах експлуатації, передбаченої завданням на проектування.

6. Факторами підвищеної небезпеки є конструкції з елементами скління, розташовані у місцях скупчення й проходу повз них людей, де ризики від травмування збільшуються. Стелі й дахи з елементами скління також являють собою підвищену небезпеку травматизму людей у випадку руйнування склодеталей.

7. Для забезпечення безпеки, захисту людей і майна від осколків скла, а також для уникнення падіння людини вниз в громадському та житловому будівництві (в місцях підвищеної небезпеки) необхідно використовувати безпечне скло: багатошарове, загартоване, армоване, а також передбачати стаціонарний захист скла та спеціальне маркування.

8. При проектуванні скління необхідно враховувати наступне:

• конструкція (включаючи скло, кріплення й несучі елементи) повинна забезпечити неможливість падіння людини вниз через конструкцію. Скло і його кріплення повинно витримувати всі навантаження, яким вони піддаватимуться у звичайних умовах експлуатації (експлуатаційні, кліматичні, тощо);

• вимоги до скляних поручнів повинні враховувати призначення приміщення й висоту можливого падіння людей;

• при руйнуванні скла, осколки не повинні викликати травми в людей, які знаходяться в зоні зіткнення зі склом або в зоні падіння скла;

• вимоги щодо запобігання падінню людини й захисту від осколків повинні виконуватися як окремо, так і одночасно.

9. У місцях, де можливе зіткнення зі склом, необхідно передбачати нанесення помітного маркування, див. додаток Б.

10. Для склопакетів, що проектуються для скління світлових отворів в неопалюваних приміщеннях, коефіцієнт термічного опору не нормується.

4.3 Вимоги до матеріалів та комплектуючих

1. При проектуванні фасадних світлопрозорих конструкцій використовуються методики, атестовані у встановленому порядку, а також дані випробувань партій скла, з яких буде виготовлятися скління, або фізико-механічні характеристики, наведені у таблиці 1.

Таблиця 1 - Основні фізико-механічні характеристики прозорого листового та загартованого скла

Найменування показника	Значення
Густина (при 18 оС)	2500 кг/м3
Міцність на стиск листового скла	(700 – 900) МПа
Міцність на розтяг листового скла	30 Мпа
Міцність на згин листового скла	15 МПа
Міцність на згин загартованого листового скла	120 МПа
Міцність на згин загартованого візерункового скла	80 МПа
Теплопровідність	1,0 Вт/(м х К)
Модуль пружності (модуль Юнга)	(7 х 1010 )Па
Коефіцієнт Пуассона	0,2
Температурний коефіцієнт лінійного розширення (в інтервалі температур від мінус 60 оС до 300 оС)	(9,0 х 10-6) К-1
Теплопоглинальна здатність	720 Дж/(кг х К)
Температура розм'якшення	600 оС
Термостійкість листового скла	40 оС
Термостійкість загартованого скла	120 оС
Твердість за шкалою Муна	6 одиниць
Коефіцієнт теплопровідності	5,8 Вт/(м2 х К)
Коефіцієнт заломлення світла	1,5
Коефіцієнт спрямованого відбиття світла	0,08

1. Для виготовлення фасадних світлопрозорих огороджувальних конструкцій повинні використовуються види скла та склопакети, що наведені у таблиці 2.

Таблиця 2 - Види скла та склопакетів для виготовлення світлопрозорих конструкцій

4.3.4 Склодеталі конструкції повинні відповідати вимогам діючих стандартів на скло та вироби з нього.

4.4 Основні вимоги до світлопрозорих конструкцій

1. Загальні вимоги

1. Для забезпечення ефективного скління фасадних світлопрозорих конструкцій, останні повинні забезпечувати в річному циклі мінімальні сумарні витрати енергії на опалення, охолодження та освітлення приміщення згідно з ДБН В.2.6-31. При проектуванні повинні виконуватися відповідні розрахунки.

2. До енергоефективного відноситься скління (таблиця В.2) із застосуванням наступних видів скла:

• низькоемісійне скло з м’яким або твердим покриттям;

• сонцезахисне скло з твердим або м'яким покриттям;

• скло забарвлене у масі.

4.4.1.3 Класифікацію скла із низькоемісійним покриттям наведено у таблиці 3. Низькоемісійне покриття скла класів і₁-і_5, як правило, є м'яким, класу k - твердим.

Таблиця 3 – Класифікація скла з низькоемісійним покриттям

Клас енергозбереження низькоемісійного скла	Коефіцієнт емісії
З м’яким покриттям
і1	до 0,025 вкл.
і2	0,026 – 0,050
і3	0,051 – 0,070
і4	0,071 – 0,090
і5	0,091 – 0,110
З твердим покриттям
k	не більше 0,18

4.4.1.4 Для забезпечення ефективного скління застосовуються склопакети, класифікацію яких наведено у таблиці 4.

Таблиця 4 – Класифікація склопакетів