Страница 2: ДСТУ Б А.1.1-91:2008. Система стандартизації та нормування в будівництві. Вимоги до побудови, викладання, оформлення та видання будівельних норм (60728)

Для чіткішого окреслення сфери застосування можуть бути використані формулювання:

• "Ці будівельні норми не поширюються на..."

• "Ці будівельні норми не застосовуються..."

5.8 "Нормативні посилання"

1. Розділ "Нормативні посилання" подають, якщо в тексті є посилання на чинні в Україні
   нормативно-правові акти та нормативні документи, положення яких разом з положеннями буді-
   вельних норм становлять сукупність їх положень та вимог.

2. Список нормативних документів починають словами: "У цих нормах є посилання на такі
   нормативні документи". Список розташовують за зростанням реєстраційних номерів. Він повинен
   містити повні позначення документів, назву мовою оригіналу та переклад назви українською мовою
   у круглих дужках.

Документи подають у такому порядку:

• нормативно-правові акти центральних органів державної влади;
  - державні будівельні норми;

• національні стандарти України;

• міждержавні стандарти;

• міжнародні та регіональні стандарти.

У будівельних нормах вищого порядку не наводять посилання на будівельні норми нижчого порядку.

5.8.3 Розділ "Нормативні посилання" оформлюють відповідно до вимог пунктів 4.8.3, 4.8.5,
4.8.6, 4.8.7 ДСТУ 1.5.

5

ДСТУ Б А. 1.1 -91:2008

5.9 "Терміни та визначення понять"

5.9.1 У цьому розділі не повинно бути вимог.

Наведені у цьому розділі терміни та визначення понять, які встановлює розроблюваний документ, повинні відповідати вимогам ДСТУ 3966 до термінів та визначень понять.

5.9.2 У тексті будівельних норм можуть застосовуватися науково-технічні терміни, визначення
та позначення, встановлені вимогами інших нормативно-правових актів та чинних будівельних
норм. Посилання на першоджерело обов'язкове.

Якщо у будівельних нормах використано кілька термінів, установлених в іншому документі, можна подати окремим пунктом перелік цих термінів без визначень із посиланням на першоджерело.

3. Список термінів починають словами: "Нижче подано терміни, вжиті в цих будівельних
   нормах, та визначення позначених ними понять".

4. Кожен термін нумерують.

5. Для термінів, які встановлює розроблюваний документ, додається коротке й однозначне
   визначення понять.

6. Для кожного поняття треба подавати такі відомості:

• термін як назву поняття;

• коротку форму, ініціальне скорочення;

• визначення (тлумачення) поняття, позначеного терміном;

• позначення першоджерела, з якого запозичений термін (за наявності).

5.10 "Познаки та скорочення"

1. Цей структурний елемент містить список познак та скорочень, використаних у буді-
   вельних нормах і потрібних для розуміння їх тексту.

2. Познаки та скорочення подають з потрібним розкриттям і поясненнями.

3. Познаки та скорочення подають у такій послідовності:

• за українською абеткою;

• за латинською абеткою;

• за грецькою абеткою;
  - за іншими абетками;

• познаки та скорочення, які починаються числами, - у послідовності зростання цих чисел.

5.11 "Вимоги до об'єкта нормування"

У структурному елементі "Вимоги до об'єкта нормування" викладають сутнісну частину будівельних норм.

5.12 "Додатки"

1. У додатках можуть бути розміщені матеріали, що доповнюють або унаочнюють поло-
   ження будівельних норм (таблиці, креслення, розрахунки тощо).

1. Додатки можуть мати статус:

- обов'язковий;
- довідковий.

В обов'язковому додатку подають детальний виклад окремих положень будівельних норм, щоб уникнути переобтяження основного тексту.

У довідковому додатку наводять відомості, які доповнюють або пояснюють положення будівельних норм.

3. Додатки позначають великими літерами української абетки, починаючи з А, за винятком
   Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

3. Кожен додаток повинен мати назву.

4. Познаку, статус і назву додатка друкують з абзацу напівгрубим шрифтом.

6

ДСТУ Б А. 1.1-91:2008

6. Текст кожного додатка за потреби можна поділити на розділи, підрозділи, пункти,
   підпункти.

7. У додатках розділи, підрозділи, пункти, підпункти, рисунки, таблиці та формули нуме-
   рують у межах кожного додатка. Перед номерами ставлять літерне позначення цього додатка.

8. Усі додатки до будівельних норм повинні мати загальну з текстом документа нумерацію
   сторінок.

9. Додатки розташовують у порядку посилання на них у тексті, за винятком довідкового
   додатка "Бібліографія".

5.12.10 Додаток "Бібліографія" містить список бібліографічних описів документів, на які є
посилання в тексті будівельних норм, а також інші документи, використані під час їх розроблення, а
саме:

- нормативні документи, які не мають статусу загальнодержавної застосовності (галузеві
будівельні норми, територіальні будівельні норми, стандарти, технічні умови, настанови тощо
інших рівнів прийняття);

- національні будівельні норми та стандарти інших країн, не чинні в Україні;
- документи, на які дають лише довідкове посилання;

- інші документи, які під час розроблення стандарту слугували довідковим матеріалом.
Документи у списку рекомендовано розташовувати в порядку посилання на них у тексті буді-
вельних норм. В кінці списку подають документи, на які не посилаються.

Назви документів подають мовою оригіналу і в перекладі українською мовою в круглих дужках. Довідковий додаток "Бібліографія" розміщують останнім із додатків.

6 ПОДІЛ ТА НУМЕРУВАННЯ СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ БУДІВЕЛЬНИХ НОРМ

6.1 Поділ будівельних норм

6.1.1 Кожну частину багаточастинних будівельних норм оформлюють як окремі будівельні норми.

2. Назви всіх частин будівельних норм повинні мати однакові груповий (за наявності) і
   основний складники, а додатковий складник у назві кожної частини є власне назвою цієї частини. У
   повній назві будівельних норм додатковому складнику передує "Частина" із зазначенням її номера,
   відокремлена від назви частини знаком "крапка".

3. У "Вступі" кожної частини будівельних норм можна подавати назви всіх частин буді-
   вельних норм.

6.2 Поділ основної частини будівельних норм на структурні елементи

6.2.1 Залежно від об'єкта нормування та обсягу конкретних будівельних норм їх основну
частину звичайно ділять на структурні елементи чотирьох рівнів підпорядкованості: розділи, під-
розділи, пункти, підпункти.

Якщо обсяг основної частини будівельних норм не перевищує п'яти сторінок, дозволено ділити її тільки на пункти або пункти і підпункти, заголовки яким не дають.

2. Кожне закінчене положення чи вимогу будівельних норм треба оформлювати як окремий
   структурний елемент, щоб дати змогу посилатися на нього.

3. За потреби текст положень та вимог можна ділити на абзаци, не нумеруючи їх.

6.3 Заголовки та нумерування структурних елементів

1. Для розділів і підрозділів наявність заголовків обов'язкова. Для структурних елементів
   рівнів підпорядкованості, нижчих за розділи та підрозділи, заголовки не обов'язкові. У межах одного
   структурного елемента не рекомендовано наявність заголовків одних структурних елементів ниж-
   чого рівня підпорядкованості і відсутність їх в інших елементах того самого рівня підпорядкованості.

2. Заголовок треба формулювати так, щоб у ньому було відображено зміст структурного
   елемента.

7

ДСТУ Б А.1.1-91:2008

3. Заголовки розділів треба друкувати з абзацу великими літерами напівгрубим шрифтом, а
   підрозділів та інших структурних елементів нижчого рівня підпорядкованості треба друкувати з
   абзацу з першої великої літери.

4. У кінці заголовка крапку не ставлять. Якщо заголовок складається з кількох речень, їх
   відокремлюють крапкою. Розривати слова знаком переносу в заголовках заборонено.

5. Розділи будівельних норм нумерують арабськими цифрами, починаючи з цифри "1", якою
   нумерують "Сферу застосування". Нумерувати треба всі розділи, крім додатків.

6. Підрозділи як складові частини розділу нумерують у межах кожного розділу окремо.
   Номер підрозділу складають із номера відповідного розділу та порядкового номера підрозділу
   через крапку.

7. Пункти нумерують арабськими цифрами у межах структурного елемента (розділу чи
   підрозділу).

8. Підпункти нумерують арабськими цифрами. Номер підпункту містить номер структурного
   елемента вищого рівня підпорядкованості (розділу, підрозділу чи пункту) та порядковий номер
   підпункту в межах пункту через крапку.

9. Після останньої цифри у номері будь-якого структурного елемента крапку не ставлять.

10. Первинний підпункт можна ділити на понумеровані вторинні підпункти; за потреби
    підпункти можна ділити й далі, долучаючи номер відповідного підпункту до номера підпункту
    вищого рівня підпорядкованості.

11. Якщо структурний елемент будівельних норм має лише один елемент нижчого рівня
    підпорядкованості, то цей елемент не нумерують.

12. Якщо елемент вищого рівня підпорядкованості має відомості, що стосуються всіх еле-
    ментів нижчого рівня, то ці відомості розміщують одразу після заголовка структурного елемента
    вищого рівня і їх не нумерують.

7 ВИКЛАДАННЯ БУДІВЕЛЬНИХ НОРМ

7.1 Загальні положення

7.1.1 Викладання будівельних норм повинно відповідати вимогам цього стандарту. Текст
будівельних норм повинен бути стислий, точний, недвозначний та логічно послідовний.

Вимоги викладають, дотримуючись чинного українського правопису, використовуючи стиль ділового мовлення, придатний для службових документів. Діалектизмів, засобів художньої літератури (образності, метафор тощо), новітніх іншомовних запозичень треба уникати.

7.1.2 Наявні в термінах дієслова і віддієслівні іменники відповідно до контексту, в якому вжито
термін, можна замінювати всіма нормативними граматичними формами та категоріями. Наприк-
лад, використане в застандартизованому терміні дієслово доконаного виду чи похідний від нього
віддієслівний іменник за контекстом можна замінювати дієсловом недоконаного виду чи відпо-
відним віддієслівним іменником. Викладаючи текст положення чи вимоги, треба скрізь, де це
можливо, уникати нагромадження віддієслівних іменників на "-ння", вживаючи замість них відпо-
відні дієслова.

Зворотну форму дієслова відповідно до її прямого призначення треба вживати лише тоді, коли йдеться про неперехідну дію і не вживати, коли йдеться про перехідну дію (в якій беруть участь і виконавець, і об'єкт).

3. Позначаючи загальну назву процесу (дії), іменники вживають в однині.

3. Треба відрізняти назву процесу від назви наслідку процесу, використовуючи, де це
   можливо, різні іменники.

8

ДСТУ Б А. 1.1-91:2008

7.1.5 У будівельних нормах заборонено вживати іншомовні слова та терміни за наявності
рівнозначних слів і термінів в українській мові. Якщо в академічних словниках є слово іншомовного
походження і рівнозначне українське, перевагу треба надавати українському слову.

Якщо іншомовного слова чи терміна в академічних словниках немає, треба визначити його в будівельних нормах.

7.1.6 У будівельних нормах заборонено вживати:

- звороти розмовної мови;

- техніцизми та професіоналізми з професійних говірок;

• в одному документі для одного поняття різні науково-технічні терміни;

• скорочення слів, крім установлених правилами українського правопису та чинними стан-
  дартами;

• відмінкові закінчення при ініціальних скороченнях.

У будівельних нормах у всіх сумнівних випадках необхідно користуватися застандартизованою науково-технічною термінологією, установленою стандартами на терміни та визначення понять, якщо застандартизованих термінів немає, - Словником української мови.

Якщо немає потрібних слів у словниках, їх можна утворити за правилами українського словотворення, зокрема наведеними в ДСТУ 3966.

7. Залежно від особливостей і змісту будівельних норм їх положення та вимоги викладають у
   формі тексту, таблиць, рисунків або їх поєднання.

8. Викладаючи обов'язкові вимоги, у тексті будівельних норм треба вживати слова і слово
   сполучення "потрібно", "треба", "треба, щоб", "повинен", "має", "дозволено тільки", "не можна",
   "заборонено" тощо, а також дієслова у третій особі множини. Викладаючи інші положення, треба
   вживати такі слова і словосполучення: "можна", "можуть бути", "за потреби", "можуть мати", "у разі",
   "дозволено" тощо.

9. Потрібно використовувати безособову форму викладу тексту будівельних норм, яка не
   потребує означення виконавця дії, а лише наголошує на події, що відбулася.

7.1.10 Коли наводять найбільше або найменше значення величини, треба вживати слово
сполучення "повинно бути не більше (-ий, -а) ніж (від, за)", "не менше (-ий, -а) ніж (від, за)", "не
повинно (-єн, -а) перевищувати".

Коли наводять допустимі значення відхилень зазначених у будівельних нормах вимог, граничні значення допустимих похибок виміру, треба вживати словосполучення "не повинен бути більший ніж (від, за)", "менший ніж (від, за)", "не повинен перевищувати".

Для характеристики значення тиску, напруги, температури тощо треба вживати звороти "має бути не вище ніж (від, за)", "не нижче ніж (від, за)".

Для характеристики параметрів із від'ємними значеннями треба вживати словосполучення "повинен бути не гірший ніж (від, за)", "кращий ніж (від, за)".