---

6.3 Грани образца, контактирующие с рабочими поверхностями плит прибора, должны быть плоскими и параллельными. Отклонение лицевых граней жесткого образца от параллельности не должно быть более 0,5 мм.

Жесткие образцы, имеющие разнотол-щинность и отклонения от плоскостности, шлифуют.

6.4 Толщину образца-параллелепипеда измеряют штангенциркулем с погрешностью не более 0,1 мм в четырех углах на расстоянии (50,0±5,0) мм от вершины угла и посередине каждой стороны.

Толщину образца-диска измеряют штангенциркулем с погрешностью не более 0.1 мм по образующим, расположенным в четырех взаимно перпендикулярных плоскостях, проходящих через вертикальную ось.

За толщину образца принимают среднеарифметическое значение результатов всех измерений.

6.5 Длину и ширину образца в плане измеряют линейкой с погрешностью не более 0,5 мм.

6.6 Правильность геометрической формы и размеры образца теплоизоляционного материала определяют по ГОСТ 17177.

6.7 Средний размер включений (гранулы заполнителя, крупные поры и т.п.), отличных по своим теплофизическим показателям от основного образца, должен составлять не более 0,1 толщины образца.

Допускается испытание образца, имеющего неоднородные включения, средний размер которых превышает 0.1 его толщины. В протоколе испытания должен быть указан средний размер включений.

6.8 Определяют массу образца m₁ при его получении от изготовителя.

ДСТУ Б В.2.7-105-2000 (ГОСТ 7076-99) С.7

6.9 Зразок висушують до постійної маси при температурі, вказаній у нормативному документі на матеріал або виріб. Зразок вважають висушеним до постійної маси, якщо втрата його маси після чергового висушування протягом 0,5 год не перевищує 0,1 %. Після закінчення сушіння визначають масу зразка М₂ та його густину р, після чого зразок негайно розміщують або у приладі для визначення його термічного опору, або у герметичній посудині.

Допускається випробування вологого зразка при температурі холодної лицьової грані більше 273 К і перепаді температури не більше 2 К на 1 см товщини зразка.

6.10 Зразок висушеного насипного матеріалу повинен бути розміщений у ящику, дно і кришка якого виготовлені з тонкого листового матеріалу. Довжина і ширина ящика повинні бути рівними відповідним розмірам робочих поверхонь плит приладу, глибина - товщині зразка, який випробовують. Товщина зразка насипного матеріалу повинна бути не менше ніж у 10 разів більше середнього розміру гранул, зерен і лусочок, з яких складається цей матеріал.

Відносна напівсферична випромінювальна здатність поверхонь дна і кришки ящика повинна бути більше 0,8 при тих температурах, які ці поверхні мають у процесі випробуваня.

Термічний опір R_L листового матеріалу, з якого виготовляють дно і кришку ящика, повинен бути відомий.

6.11 Пробу насипного матеріалу ділять на чотири рівні частини, які по черзі насипають у ящик, ущільнюючи кожну частину так, щоб вона зайняла відповідну частину внутрішнього об'єму ящика. Ящик закривають кришкою. Кришку прикріплюють до бокових стінок ящика.

6.12 Зважують ящик із зразком насипного матеріалу. За визначеним значенням маси ящика із зразком і попередньо визначеним значенням внутрішнього об'єму і маси порожнього ящика обчислюють густину зразка насипного матеріалу.

6.13 Похибка визначення маси і розміру зразків не повинна бути більше 0,5 %.

7 ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАННЯ

7.1 Випробування повинні проводитись на попередньо градуйованому приладі. Порядок і періодичність градуювання наведені у додатку Б.

6.9 Образец высушивают до постоянной массы при температуре, указанной в нормативном документе на материал или изделие. Образец считают высушенным до постоянной массы, если потеря его массы после очередного высушивания в течение 0,5 ч не превышает 0,1 %. По окончании сушки определяют массу образца М₂ и его плотность р. после чего образец немедленно помещают либо в прибор для определения его термического сопротивления, либо в герметичный сосуд.

Допускается испытание влажного образца при температуре холодной лицевой грани более 273 К и перепаде температуры не более 2 К на 1 см толщины образца.

6.10 Образец высушенного насыпного материала должен быть помещен в ящик, дно и крышка которого изготовлены из тонкого листового материала. Длина и ширина ящика должны быть равны соответствующим размерам рабочих поверхностей плит прибора, глубина - толщине испытываемого образца. Толщина образца насыпного материала должна быть не менее чем в 10 раз больше среднего размера гранул, зерен и чешуек, из которых состоит этот материал.

Относительная полусферическая излуча-тельная способность поверхностей дна и крышки ящика должна быть более 0,8 при тех температурах, которые эти поверхности имеют в процессе испытания.

Термическое сопротивление R_L листового материала, из которого изготавливают дно и крышку ящика, должно быть известно.

6.11 Пробу насыпного материала делят на четыре равные части, которые поочередно насыпают в ящик, уплотняя каждую часть так. чтобы она заняла соответствующую ей часть внутреннего объема ящика. Ящик закрывают крышкой. Крышку прикрепляют к боковым стенкам ящика.

6.12 Взвешивают ящик с образцом насыпного материала. По определенному значению массы ящика с образцом и предварительно определенным значениям внутреннего объема и массы пустого ящика вычисляют плотность образца насыпного материала.

6.13 Погрешность определения массы и размера образцов не должна быть более 0,5 %.

7 ПРОВЕДЕНИЕ ИСПЫТАНИЯ

7.1 Испытания должны проводиться на предварительно градуированном приборе. Порядок и периодичность градуировки приведены в приложении Б.

ДСТУ Б В.2.7-105-2000 (ГОСТ 7076-99) С.8

7.2 Зразок, який підлягає випробуванню, розміщують у приладі. Розташування зразка -горизонтальне або вертикальне. При горизонтальному розташуванні зразка напрямок теплового потоку зверху вниз.

У процесі випробування різниця температур лицьових граней зразка Т_u повинна складати 10-30 К. Середня температура зразка при випробуванні повинна бути вказана у нормативному документі на конкретний вид матеріалу або виробу.

7.3 Встановлюють задані значення температур робочих поверхонь плит приладу і послідовно через кожні 300 с проводять вимірювання:

- сигналів тепломіра e_u і датчиків температур лицьових граней зразка, якщо щільність теплового потоку крізь зразок, який випробовують, вимірюють за допомогою тепломіра;

- потужності, яка подається на нагрівник зони вимірювання гарячої плити приладу і сигналів датчиків температур лицьових граней зразка, якщо щільність теплового потоку крізь зразок, що випробовується, визначають щляхом вимірювання електричної потужності, котра подається на нагрівник зони вимірювання гарячої плити приладу.

7.4 Тепловий потік крізь зразок, який випробовується, вважається усталеним (стаціонарним), якщо значення термічного опору зразка, обчислені за результатами п'яти послідовних вимірювань сигналів датчиків температур і щільності теплового потоку, відрізняються один від одного менше ніж на 1 %, при цьому ці величини не зростають і не убувають монотонно.

7.5 Після досягнення стаціонарного теплового режиму вимірюють товщину зразка d_u, який розміщений у приладі, штангенциркулем з похибкою не більше 0,5 %.

7.6 Після закінчення випробування визначають масу зразка М₃.

8 ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАННЯ

8.1 Обчислюють відносну зміну маси зразка внаслідок його сушкіння m_r, та у процесі випробування m_w, і густину зразка р_u за формулами:

7.2 Подлежащий испытанию образец помещают в прибор. Расположение образца -горизонтальное или вертикальное. При горизонтальном расположении образца направление теплового потока сверху вниз.

В процессе испытания разность температур лицевых граней образца Т_u должна

составлять 10-30 К. Средняя температура образца при испытании должна быть указана в нормативном документе на конкретный вид материала или изделия.

7.3 Устанавливают заданные значения температур рабочих поверхностей плит прибора и последовательно через каждые 300 с проводят измерения:

- сигналов тепломера e_u и датчиков температур лицевых граней образца, если плотность теплового потока через испытываемый образец измеряют при помощи тепломера;

- мощности, подаваемой на нагреватель зоны измерения горячей плиты прибора и сигналов датчиков температур лицевых граней образца, если плотность теплового потока через испытываемый образец определяют путем измерения электрической мощности, подаваемой на нагреватель зоны измерения горячей плиты прибора.

7.4 Тепловой поток через испытываемый образец считают установившимся (стационарным), если значения термического сопротивления образца, вычисленные по результатам пяти последовательных измерений сигналов датчиков температур и плотности теплового потока, отличаются друг от друга менее чем на 1 %, при этом эти величины не возрастают и не убывают монотонно.

7.5 После достижения стационарного теплового режима измеряют толщину помешенного в прибор образца d_u штангенциркулем с погрешностью не более 0,5 %.

7.6 После окончания испытания определяют массу образца М₃.

8 ОБРАБОТКА РЕЗУЛЬТАТОВ ИСПЫТАНИЯ

8.1 Вычисляют относительное изменение массы образца вследствие его сушки m_r, и в процессе испытания m_w и плотность образца р_u по формулам:

(2)

(3)

ДСТУ Б В.2.7-105-2000 (ГОСТ 7076-99) С.9

(4)

Об'єм V_uзразка, який випробовують, обчислюють за результатами вимірювання його довжини і ширини після закінчення випробування, а товщини - у процесі випробування.

8.2 Обчислюють різницю температур Т_u лицьових граней і середню температуру Т_mu зразка, що випробовують, за формулами:

Объем V_uиспытываемого образца вычисляют по результатам измерения его длины и ширины после окончания испытания, а толщины - в процессе испытания.

8.2 Вычисляют разность температур Т_u лицевых граней и среднюю температуру Т_mu испытываемого образца по формулам:

(5)

(6)

8.3 При обчисленні теплофізичних показників зразка і щільності стаціонарного теплового потоку в розрахункові формули підставляють середньоарифметичні значення результатів п'яти вимірювань сигналів датчиків різниці температур і сигналу тепломіра або електричної потужності, виконаних після встановлення стаціонарного теплового потоку крізь зразок, який випробовують.

8.4 При проведенні випробування на приладі, зібраному за асиметричною схемою, термічний опір R_u зразка обчислюють за формулою

8.3 При вычислении теплофизических показателей образца и плотности стационарного теплового потока в расчетные формулы подставляют среднеарифметические значения результатов пяти измерений сигналов датчиков разности температур и сигнала тепломера или электрической мощности, выполненных после установления стационарного теплового потока через испытываемый образец.

8.4 При проведении испытания на приборе. собранном по асимметричной схеме, термическое сопротивление R_u образца вычисляют по формуле

(7)

де R_k - приймають таким, що дорівнює

0,005 м^{2 .} К/Вт, (а для теплоізоляційних матеріалів і виробів -нулю).

8.5 Ефективну теплопровідність ма -

теріалу зразка обчислюють за формулою

где R_{k -} принимают равным 0.005 м^2. К/Вт,

(а для теплоизоляционных материалов

и изделий - нулю).

-

8.5 Эффективную теплопроводность материала образца вычисляют по формуле

. (8)

8.6 Термічний опір R_u і ефективну теплопровідність зразка насипного матеріалу образца обчислюють за формулами:

8.6 Термическое сопротивление R_u эффективную теплопроводность и насыпного материала вычисляют по формулам:

, (9)

(10)

ДСТУ Б В.2.7-105-2000 (ГОСТ 7076-99) C.10

8.7 Щільність стаціонарного теплового потоку q_u крізь зразок, який випробовують на приладі, зібраному за асиметричною і симетричною схемами, обчислюють відповідно за формулами:

8.7 Плотность стационарного теплового потока q_u через образец, испытываемый на приборе, собранном по асимметричной и симметричной схемам, вычисляют соответственно по формулам:

q_{u =}f_ue_u , (11)

(12)

8.8 При проведенні випробування на приладі з гарячою охоронною зоною, у котрому щільність теплового потоку визначають шляхом зміни електричної потужності, яка подається на нагрівник зони вимірювання гарячої плити приладу, термічний опір, ефективну теплопровідність і щільність стаціонарного теплового потоку крізь зразок обчислюють за формулами:

8.8 При проведении испытания на приборе с горячей охранной зоной, в котором плотность теплового потока определяют путем измерения электрической мощности, подаваемой на нагреватель зоны измерения горячей плиты прибора, термическое сопротивление, эффективную теплопроводность и плотность стационарного теплового потока через образец вычисляют по формулам:

, (13)

, (14)

(15)

Під час випробування насипних матеріалів у формули (13) і (14) замість R_k підставляють значення R_L.

Скачать бесплатно