Характеристику реакції на вогонь фасаду або облицювання оцінюють під час безпосереднього потрапляння полум'я на лицьову поверхню фасаду або облицювання. Зразок виготовляють із вхідним кутом 90°, при цьому меншу стінку встановлюють паралельно екрану від протягів. Цей тип конструкції найчастіше використовується на практиці та створює найбільш несприятливі умови.
Поширення полум'я та механічні зміни у поведінці зразка оцінюють непрямими методами вимірювань у внутрішній порожнині фасаду або безпосередньо за результатами спостереження за лицьовою поверхнею фасаду.
5.1 Загальні положення
Випробувальне обладнання повинно складатися з опорної конструкції, яка утримує зразок та джерела вогню. Схематичне зображення випробувального обладнання наведено на рисунку 1.
5.2 Опорна конструкція для утримання зразка
Опорна конструкція для утримання зразка (рисунок 1) складається з задньої стінки з трьома секторами та трьох бокових стінок. Бокові стінки опорної конструкції повинні бути розташовані перпендикулярно до задньої стінки.
1 – місце розташування перетворювача теплового потоку; 2 – задня стінка тримача; 3 – екран від протягів; 4 – задня стінка зразка; 5 – бокова стінка зразка; 6 – пальник
Рисунок 1 – Випробувальне обладнання із зразком
При цьому менша бокова стінка має бути завширшки 0,6 м. Задню частину зразка для випробування закріплюють на тримачі зразка, який є середнім сектором задньої стінки. Висота всіх стінок повинна складати 2,8 м.
Задня стіна опорної конструкції складається з двох плит мінеральної вати завтовшки 100 мм та густиною 100 кг/м3, які вважаються крайніми секторами, та тримача зразка кутової конфігурації завширшки 1,2 м, виготовленого з негорючого матеріалу (завтовшки 12 мм, номінальною густиною 750 кг/м3). Менша бокова стінка тримача зразка завширшки 0,6 м виготовляється з такого ж негорючого матеріалу. Тримач зразка розташовують по центру між плитами мінеральної вати. Загальна ширина задньої стінки повинна складати 2,4 м.
Зразок для випробування має бути закріплено до верхньої частини тримача зразка так, щоб нижній край зразка був вищим за рівень підлоги на 0,4 м за умови, що розташування тримача зразка є вертикальним. Бокові стінки (екрани від протягів) опорної конструкції повинні бути завширшки 2,4 м та виготовлені з негорючого матеріалу. Бокові стінки мають бути з'єднані з підлогою без утворення повітряного зазору. Опорну конструкцію для утримування зразка встановлюють у відкритому середовищі лабораторії за наявності відповідної вентиляції та відповідних засобів видалення продуктів горіння.
|
Національний відхил Замінити у першому абзаці: 0,6 м на "0,60 м ±0,05 м"; 2,8 м на "2,8 м ±0,1 м"; у другому абзаці 100 мм на "100мм ±2мм"; 100 кг/м3 на "не менше за 100 кг/м3"; 1,2 м на"1,20 м ±0,05м"; 12 мм на"12,0мм ±1,0 мм"; 750 кг/м3 на "від 750 кг/м3 до 1000 кг/м3"; 0,6 м на "0,60 м ±0,05 м"; 2,4 м на "2,40 м ±0,05 м"; у третьому абзаці: 0,4 м на "0,4 м ±0,01 м "; 2,4 м на "2,40 м ±0,05 м". |
Попередження. Все обладнання пальника (труби, з'єднувальні муфти, витратоміри тощо) повинно бути призначено для роботи з пропаном. Установка повинна бути виконана за існуючими правилами (інструкціями). Для безпечної роботи пальник повинен бути обладнаний приладом із дистанційним управлінням запалювання (наприклад, пусковим факелом або розжареним дротом). Для негайного автоматичного відключення газу від системи живлення (магістралі) у випадку затухання полум'я пальника необхідно передбачити у конструкції пальника систему сигналізації від витоку газу та клапани.
Джерелом вогню є пропановий пальник з прямокутною верхньою поверхнею та шаром пористого інертного матеріалу (наприклад, піску) на ній. Розміри пальника 1,2 м х 0,1 м х 0,15 м (довжина х ширина х висота). Конструкція пальника має бути такою, щоб забезпечити рівномірний розподіл газового потоку, який підводиться до всієї відкритої поверхні. Пальник розташовують на підлозі під зразком вздовж його довжини, при цьому краї пальника повинні збігатися з краями зразка. Задня стінка (край) пальника повинна примикати до тримача зразка. До пальника підводять натуральний сортовий пропан (95 % чистоти). Газовий потік (витрату газу) до пальника вимірюють з точністю ±3 %. Теплова потужність пальника повинна бути (100 ±5) кВт протягом всього випробування. Інтенсивність тепловиділення пальника розраховують множенням витрати газу на питому теплоту згоряння пропану. Застосовується значення 46,4 кДж/г.
7.1 Зразок для випробування за конструкцією та складом матеріалів повинен відповідати фасаду, який використовується на практиці. Застосування матеріалів на випробувальному стенді повинно бути таким, як на практиці.
Усі конструктивні з'єднання, кріплення тощо повинні бути виконані та розташовані, як на практиці.
Зразок для випробування повинен бути виготовлений кваліфікованим персоналом, який має практичний досвід виготовлення таких систем.
7.2 Зразок для випробування повинен містити достатню кількість облицювання або деталей фасаду разом з кріпленням та ізоляцією, де необхідно, і займати площу: 1,2 м завширшки і 2,4 м заввишки (задня стінка зразка); 0,6 м завширшки і 2,4 м заввишки (бокова стінка). З'єднання та кріплення встановлюють так, як під час експлуатації. Зразок для випробування повинен містити центральний горизонтальний шов посередині висоти і центральний вертикальний шов. Нижній край зразка має бути виконаний так, як на практиці виконується рама вікна (косяк).
|
Національний відхил Долучити підрозділ 7.3 "Для випробування необхідно виготовити один зразок. Конструкцію зразка, спосіб закріплення на опорній конструкції має визначати замовник випробувань (за участю проектних організацій, базових наукових організацій науково-технічної діяльності центрального органу виконавчої влади з питань будівництва тощо) на основі аналізу роботи конструкції у складі будівельного об'єкта відповідно до вимог технічної документації на цю конструкцію з урахуванням вимог розділу 7 цього стандарту. Замовник (за участю проектної організації) розробляє технічну документацію на зразок, в якій має бути надано опис та креслення конструкції, а також опис і технічні рисунки зразка, що моделює конструкцію, в яких зокрема мають бути обов'язково вказані схема розташування та перелік шарів матеріалів, з яких виконано фасад або облицювання, та їх характеристики (товщина, густина, група горючості та інші дані, які впливають на характеристики реакції на вогонь). У разі виникнення розбіжностей під час розроблення технічної документації на зразок для їх усунення замовник має звертатися до базової наукової організації центрального органу виконавчої влади з питань будівництва для прийняття остаточного рішення." |
8.1 Термопари
По центру зовнішніх поверхонь зразка (великої та меншої) розташовують п'ять термопар вздовж шва на поверхні зразка на відстані 0,5 м; 1,0 м; 1,5 м; 2,0 м; 2,4 м від нижнього краю зразка (рисунок 2). Якщо зразок для випробування містить порожнину, тоді температуру в цій порожнині вимірюють двома термопарами, які встановлюють у ній. Розташування цих термопар повинно бути по центру на відстані 1,2 м та 2,3 м від нижнього краю зразка.
|
Національний відхил Долучити у першому та другому реченні після слова "відстані" вислів "не менше". |
Застосовують термопари в оболонці (захисному кожусі) або зварні. Якщо термопари в оболонці з нержавіючої сталі, то вони повинні бути типу К хромель-алюмелеві з діаметром дроту 0,3 мм та зовнішнім діаметром (1,5 ±0,1) мм. Гарячий спай повинен бути ізольований і не заземлений. Якщо термопари зварні, то їх діаметр повинен бути меншим або дорівнювати 0,3 мм. Гарячі спаї термопар, які розташовані на поверхні, повинні торкатися зовнішньої поверхні зразка. Застосування термопар із мідним диском рекомендується для вимірювання температури на поверхні, а зварні термопари без оболонки – для вимірювання температури газу (продуктів горіння). Термопари повинні мати 1-й клас допуску згідно з ІЕС 60584-2.
|
Національний відхил Замінити останнє речення реченням: "Значення інструментальної похибки термопар не повинно перевищувати ± 4,0 °С. Основні вимоги щодо вибору та використання термопар повинні відповідати вимогам ДСТУ 2837 (ГОСТ 3044) та ДСТУ 3622 (ГОСТ 30543)". |
1 – місце розташування перетворювача теплового потоку; 2 – задня стінка тримача; 3 – екран від протягів; 4 – задня стінка зразка; 5 – бокова стінка зразка; 6 – пальник: висота 150 мм, ширина 100 мм, довжина 1200 мм; х – місце розташування термопар на поверхні
Рисунок 2 – Розташування термопар та перетворювача теплового потоку
8.2 Засоби вимірювальної техніки для вимірювання густини теплового потоку
Датчик теплового потоку повинен бути типу Garden, або це має бути термобатарея типу Schidt-Boolter з межами вимірювання від 0 кВт/м2 до 50 кВт/м2. Датчик теплового потоку повинен бути круглим із діаметром чутливої плоскої поверхні не більшим за 10 мм, яка має міцне чорне матове покриття. Датчик повинен знаходитися в корпусі з водяним охолодженням. Передня металева частина корпусу датчика повинна бути діаметром, не меншим за 25 мм, злегка відполірована, плоска, та збігатися з поверхнею датчика. На датчик повинен падати повний тепловий потік без втрат. Прилад повинен бути міцним, простим для установки та експлуатації, не чутливим до протягів, стійким під час калібрування. Інструмент повинен мати точність, не меншу за ±3 % та повторюваність 0,5 %. Датчик теплового потоку калібрують за всією шкалою. Датчик теплового потоку розташовують лицьовою поверхнею паралельно площині, в якій знаходиться вертикальна лицьова поверхня зразка для випробування, на рівні верхнього краю зразка (див. рисунок 1). Датчик теплового потоку розміщують на квадратній негорючій ізолювальній плиті розмірами 200 мм х 200 мм, мінімальною товщиною 25 мм, яка закріплена та розташована в тій же площині, що і зразок. У плиті повинен бути круглий отвір, розташований уздовж вертикальної центральної лінії, діаметром 25 мм та вище на 30 мм за верхній край зразка.
|
Національний відхил Замінити текст підрозділу на такий: "Перетворювач теплового потоку (ПТП)повинен забезпечувати вимірювання повної густини теплового потоку в діапазоні від 0 кВт/м2 до 100 кВт/м2 та відкалібрований за всією шкалою. ПТП повинен мати абсолютну похибку вимірювання в діапазоні від 0 кВт/м2 до 5,00 кВт/м2, не більшу за 0,25 кВт/м2, та відносну похибку в діапазоні від 5 кВт/м2 до 100 кВт/м2, не більшу за ±3 %. Прилад повинен мати водяне охолодження, бути міцним, простим для установки та експлуатації, не чутливим до протягів та стійким під час калібрування. ПТП розташовують лицьовою поверхнею паралельно площині, в якій знаходиться вертикальна лицьова поверхня зразка для випробування, на рівні верхнього краю зразка (див. рисунок 1) на квадратній негорючій ізолювальній плиті розмірами 200 мм х 200 мм, мінімальною товщиною 25 мм, яку закріплено та розташовано в тій же площині, що і зразок. Прилад закріплюють в отворі плити, який розташовано уздовж вертикальної центральної лінії, на віддалі (ЗО ±5) мм від верхнього краю зразка." |
8.3 Інше обладнання
8.3.1 Збір інформації
Застосовують реєстратор даних, який повинен записувати та зберігати вхідні дані вимірювальних приладів. Інтервал реєстрування даних не повинен перевищувати 10 с.
8.3.2 Засоби вимірювальної техніки для вимірювання проміжку часу
Використовують секундомір з точністю, не меншою за 1 с та ціною поділки 1 с, або інший аналогічний прилад для вимірювання проміжку часу.
|
Національний відхил Долучити п. 8.3.3 у такій редакції: "8.3.3 Для вимірювання довжини пошкодженої зони зразка використовують рулетки з ціною поділки 1 мм. |
Зразки, які мають у своєму складі гігроскопічний матеріал, перед випробуванням повинні бути кондиційовані до постійної маси за температури 23 °С ±2 °С та відносної вологості 50 % ±5 %.
Примітка. Ці вимоги відповідають рекомендаціям кондиціювання, які надано в ISO 554.
|
Національний відхил Вилучити примітку |
Зразок без вмісту гігроскопічного матеріалу повинен знаходитись за таких умов навколишнього середовища не менше 48 год до початку випробування.
Температура навколишнього середовища від початку встановлення випробувального зразка та під час його випробування повинна бути 20 °С ± 10 °С.
11.1 Початкові умови
До початку випробування повинні виконуватись такі умови:
швидкість вітру біля випробувального стенда не повинна перевищувати 0,5 м/с;
пальник повинен торкатися опорної конструкції, в яку встановлений зразок;
до початку випробування зразок слід сфотографувати або зняти на відео.
11.2 Випробування
Для проведення випробування необхідно:
встановити випробувальний зразок на опорну конструкцію (тримач зразка), як визначено виробником;
нанести видимі поперечні лінії з інтервалом 0,5 м на зразок з метою візуального спостереження за поширенням полум'я по поверхні під час випробування;
встановити пальник, прилади для вимірювання температури та теплового потоку;
не більше ніж за 2 хв до підпалу пальника включити засоби вимірювальної техніки та зареєструвати початкові значення;
запалити пальник, теплову потужність довести до рівня 100 кВт протягом 10 с від початку горіння пальника;
