11.2.29.5 Оброблення результатів:

- результатом випробувань є середнє арифметичне значення прогину зразка, мм, як відстань від точки максимального прогину до горизонтальної поверхні зразка, коли з'явилася перша тріщина.

11.2.30 Визначення міцності на виривання анкера

1. Міцність на виривання анкера визначають як зусилля, яке необхідно прикласти для виривання анкера певного розміру, який закріплений у бетонній основі за допомогою розчину на основі суміші для анкерування

2. Засоби випробувань та допоміжні прилади:

• випробувальна машина (адгезіометр), призначена для випробувань з прямим прикладанням зусилля відриву потужністю не менше 10 000 Н та чутливістю не більше 10 Н/мм². Машина повинна бути здатною прикладати навантаження до анкера, яке збільшується зі швидкістю (250±50) Н/с, через відповідний вузол кріплення, що не передає будь-якого згинального зусилля;

• не менше 5 анкерів - сталевих нарізних шпильок з метричною нарізкою не менше М6; довжина нарізки повинна бути не менше 50 мм, у верхній частині анкер повинен мати пристрій для з'єднання з вузлом випробувальної машини, який передає виривне зусилля;

• плита з бетону класу за міцністю не ниже В30, товщиною не менше 70 мм;

• шпатель пластинчастий згідно з ДСТУ Б В.2.8-22.

11.2.30.3 Порядок підготовки зразків і проведення випробувань:

• у бетонній плиті висвердлюють круглі отвори глибиною не менше 50 мм. Допускається утворення отворів за допомогою закладних деталей при формуванні плити, діаметр отворів призначають в залежності від діаметра анкера та рекомендацій "Інструкції щодо використання" суміші, що випробовують;

• розчинову суміш готують у відповідності з 11.2.11.2;

• у центр отвору бетонної плити вертикально встановлюють анкер. У простір між анкером та внутрішньою поверхнею отвору за допомогою шпателя укладають приготовану згідно з "Інструкцією щодо використання" розчинову суміш;

• глибина закладки анкерів повинна дорівнювати (50±1,5) мм;

• після приготування зразок витримують в повітряно-сухих умовах протягом 28 діб;

• після закінчення терміну витримування анкер за допомогою випробувальної машини піддають навантаженню, випробування виконують до виривання анкера з бетону, при цьому фіксують максимальне прикладене зусилля.

У такий спосіб випробовують 5 однакових зразків. Зусилля виривання (Н) відносять до площі перетину анкерів (мм²). Розраховують середнє значення міцності на виривання за всіма отриманими одиничними результатами випробувань, Н/мм², з точністю до 10 Н/мм². Порівнюють кожний одиничний результат з розрахованим середнім значенням. Якщо він відрізняється від середнього більше ніж на ±20 %, його відкидають. Якщо в кінці залишається більше половини отриманих одиничних результатів, за ними розраховують нове середнє значення, яке і є кінцевим результатом визначення міцності на виривання анкера. Якщо в наведених межах залишається менше половини одиничних результатів, випробування повторюють на новій серії зразків.

12 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

1. Виготовлені суміші повинні бути прийняті підрозділом підприємства-виробника, якому доручено здійснювати технічний контроль.

2. Суміші повинні прийматись партіями. Партією вважають кількість суміші одного складу, виготовлену з одних вихідних матеріалів на одному технологічному обладнанні протягом однієї зміни.

Кожна партія суміші (або частина її, що відвантажується одному споживачу) супроводжується документом про якість.

12.3 Документ про якість має містити таку інформацію:

• найменування і /або знак для товарів і послуг підприємства-виробника та його адресу;

• номер і дату видачі документа;

• назву та умовну познаку суміші;

• дату виготовлення (число, місяць, рік);

• номер партії;

• масу нетто партії, що відвантажується, кг;

• масу нетто пакувальної одиниці, кг;

• кількість пакувальних одиниць у партії, шт.;

- запис про відповідність результатів приймально-здавальних випробувань;

• штамп служби технічного контролю (підпис представника підрозділу підприємства-виробника, який відповідає за технічний контроль);

• знак відповідності згідно з ДСТУ 2296 (для сертифікованої продукції).

До документа про якість додається "Інструкція щодо використання", затверджена під-приємством-виробником у встановленому порядку (за відсутності безпосередньо на упаковці).

12.4 Суміші приймають за результатами періодичного та приймально-здавального контролю.

5. Вхідний контроль матеріалів, що застосовуються при виготовленні сумішей, повинен виконуватись згідно з інструкціями, що розроблені підприємством- виробником, з урахуванням вимог ГОСТ 24297.

6. Контроль радіаційної активності сумішей проводять відповідно до вимог ДБН В.1.4-2.01 раз на рік, а також у випадку зміни вихідних матеріалів.

7. Кількість суміші в пакованні перевіряють зважуванням на вагах згідно з ГОСТ 29329 за інструкцією виробника.

8. Якість пакування і маркування, а також комплектність перевіряють оглядом за інструкцією виробника.

9. Приймальний контроль передбачає проведення приймально-здавальних та періодичних випробувань.

Приймально-здавальним випробуванням піддають кожну партію суміші.

Періодичним випробуванням піддають партію суміші, що пройшла приймально-здавальні випробування.

У разі зміни вихідних матеріалів або технологічного регламенту виготовлення суміші піддають періодичним випробуванням.

Періодичність контролю фізико-технічних показників сумішей у залежності від призначення наведено в таблиці 13.

12.10 Для перевірки відповідності сумішей встановленим вимогам слід відбирати проби згідно з технологічним регламентом виробника:

контрольні - для проведення приймально-здавальних і періодичних випробувань;

арбітражні - для зберігання в закритій тарі в спеціальному приміщенні протягом гарантійного терміну зберігання.

12.11 Якщо отримані незадовільні результати випробувань хоча б за одним показником, повинні бути виконані повторні випробування на іншій пробі подвійної кількості з тієї самої партії.

Якщо отримані незадовільні результати повторних випробувань, партія прийманню не підлягає.

12.12 Споживач має право проводити перевірку сумішей на відповідність даним документа про якість, використовуючи методи випробувань, наведені в розділі 11 цього стандарту.

Таблиця 13 - Види і періодичність випробувань (контролю) фізико-технічних показників сумішей, розчинових сумішей та розчинів на їх основі

Продовження таблиці 13