6.2.3.3 Вміст фракцій ґрунту розміром більше ніж 0,5 мм; 0,25 мм і 0,1 мм L у відсотках обчислюють за формулою:

6.2.3.4 За даними кожного вимірювання ареометром обчислюють сумарний вміст ґрунту L_tot у відсотках за формулою:

5. Визначивши сумарний відсотковий вміст фракцій ґрунту за допомогою ареометра, обчислюють відсотковий вміст кожної фракції ґрунту послідовним відніманням від великої величини меншої.

6. Фракцію від 0,10 мм до 0,05 мм знаходять як різницю: із 100 % віднімають суму всіх фракцій, визначених за допомогою ареометра й ситовим методом.

7. Результати випробування реєструють у журналі (додаток Б), у якому вказують відсотковий вміст у ґрунті фракцій розміром більше ніж 10 мм; від 10 мм до 5 мм; від 5 мм до 2 мм; від 2 мм до 1 мм; від 1 мм до 0,5 мм; від 0,5 мм до 0,25 мм; від 0,25 мм до 0,1 мм; від 0,1 мм до 0,05 мм; від 0,05 мм до 0,01 мм; від 0,01 мм до 0,005 мм і менше ніж 0,005 мм, а також методи підготовки ґрунту до випробування.

Результати випробування супроводжують вказівкою відсоткового вмісту гігроскопічної (або природної) вологості та хімічної речовини, що застосована для стабілізації суспензії.

6.3 Визначення гранулометричного (зернового) складу ґрунтів піпеточним методом

6.3.1 Підготовка до випробування

6.3.1.1 Виконують операції відповідно до 6.2.1.1-6.2.1.3. Вага середньої проби для випробування має становити для глин близько 10 г, для суглинків близько 15 г, для супісків близько 20 г.

Зважування середньої проби виконують на аналітичних вагах.

2. Середню пробу ґрунту поміщають у колбу ємністю 250 см³, змиваючи залишок проби в чашці або скляному стаканчику струменем води з промивалки, та доливають у колбу води не більше ніж 200 см³.

3. Додають у колбу 25 см³ 4 % або 6,7 % пірофосфорнокислого натрію (4 % - з розрахунку на безводний пірофосфорнокислий натрій (Na₄P₂O₇); 6,7 % - з розрахунку на водний пірофосфор-нокислий натрій (Na₄P₂O₇•10Н₂О)).

Колбу закривають пробкою із зворотним холодильником або лійкою діаметром від 4 см до 5 см і кип'ятять суспензію протягом 1 год (кип'ятіння не повинне бути бурхливим).

6.3.1.4 Далі виконують операції, зазначені в 6.2.1.8; 6.2.1.10-6.2.1.12.

6.3.2 Проведення випробування

1. Перед відбором кожної проби вимірюють температуру суспензії.

2. Приготовлену суспензію перед відбором проби збовтують протягом 1 хв до повного каламучення осаду із дна циліндра, не допускаючи вихлюпування суспензії, та залишають циліндр у спокої до моменту відбору проби.

3. Час відбору проб суспензії (з розмірами часток менше ніж 0,05 мм; 0,01 мм; 0,005 мм і 0,001 мм) з початку відстоювання визначають у залежності від питомої ваги ґрунту та температури згідно з додатком В.

Тривалість наповнення піпетки суспензією при відборі проб наведена в таблиці 6.3.

Таблиця 6.3

4. При відборі проби піпетку в закритому положенні необхідно підняти по штативу й опустити по центру в циліндр із суспензією. Після закінчення відведеного часу поворотом крана, що з'єднує піпетку з аспіратором, усмоктують суспензію в піпетку до вимірювальної позначки.

5. Кран закривають, піпетку виймають та відводять її вбік від циліндра, опускають долілиць до упорного кільця й переносять суспензію в заздалегідь зважений скляний стаканчик або порцеляновий тигель.

6. Піпетку промивають невеликими порціями дистильованої води, зливаючи її в.той же стаканчик або тигель із колби, розміщеної у верхній частині штатива, яка з'єднується з піпеткою за допомогою гумового шланга й одноходового крана.

7. Проби в стаканчиках випарюють на піщаній бані, висушують до постійної ваги за температури (105±2) °С та зважують на аналітичних вагах.

6.3.3 Обробка результатів випробування

1. Вагу середньої проби ґрунту обчислюють згідно з 6.2.3.2.

1. Відсотковий вміст фракцій фунту, що затрималися на ситах, обчислюють згідно з 6.2.3.3.

2. Вміст фракцій ґрунту менше ніж 0,05 мм, менше ніж 0,01 мм, менше ніж 0,005 мм і менше ніж 0,001 мм L у відсотках обчислюють за формулою:

6.3.3.4 Вміст фракцій від 0,05 мм до 0,01 мм обчислюють за різницею між відсотковим вмістом фракцій менше ніж 0,05 мм і менше ніж 0,01 мм.

Аналогічно обчислюють відсотковий вміст фракцій ґрунту від 0,01 мм до 0,005 мм і від 0,005 мм до 0,001 мм.

5. При розрахунку фракції ґрунту менше ніж 0,001 мм вноситься поправка на вміст введеного диспергатора, для чого від ваги даної фракції ґрунту віднімається вага введеного абсолютно - сухого диспергатора в об'ємі піпетки.

6. Фракцію ґрунту від 0,1 мм до 0,05 мм знаходять як різницю: від 100 % віднімають суму всіх фракцій, визначених за допомогою піпетки (з урахуванням поправки на введення диспергатора), і даними, отриманими ситовим методом.

7. Результати випробування представляють у вигляді таблиці, в якій вказується відсотковий вміст у ґрунті фракцій розміром більше ніж 10 мм; від 10 мм до 5 мм; від 5 мм до 2 мм; від 2 мм до 1 мм; від 1 мм до 0,5 мм; від 0,5 мм до 0,25 мм; від 0,25 мм до 0,1 мм; від 0,1 мм до 0,05 мм; від 0,05 мм до 0,01 мм; від 0,01 мм до 0,005 мм; від 0,005 мм до 0,001 мм і менше ніж 0,001 мм (згідно з додатком Г).

Результати випробування супроводжують вказівкою відсоткового вмісту гігроскопічної (або природної) вологості та питомої ваги застосованого диспергатора.

6.4 Визначення мікроагрегатного складу ґрунтів піпеточним методом

6.4.1 Підготовка до випробування

6.4.1.1 Виконують операції, зазначені в 6.2.1.1 -6.2.1.3. Вага середньої проби для випробування має становити для глин близько 10 г, для суглинків близько 15 г, для супісків близько 20 г.

Зважування середньої проби виконують на аналітичних вагах.

2. Пробу ґрунту переносять у колбу ємністю 0,5 л, змиваючи залишок проби в чашці або стаканчику струменем води із промивалки, потім до проби ґрунту в колбу додають 250 см³ дистильованої води та залитий ґрунт залишають на добу розмокати.

3. Колбу щільно закривають гумовою пробкою й збовтують протягом 2 год з інтенсивністю 200 поштовхів за хвилину.

4. Суспензію з колби переносять у літровий циліндр згідно з 6.2.1.8.

5. Сито із частками ґрунту, що затрималися на ньому, переносять в порцелянову чашку й заливають водою так, щоб частки в ситі були покриті водою; вміст сита кілька разів інтенсивно струшують в чашці без розтирання. Частки, що пройшли крізь сито з розміром отворів 0,1 мм, переносять у циліндр із суспензією.

Струшування сита в чашці з водою і перенесення в циліндр часток, що пройшли крізь сито, необхідно робити доти, поки вода у чашці не буде прозорою.

6. Частки ґрунту, що затрималися на ситі, переносять до чистої чашки, а з неї в заздалегідь зважений порцеляновий тигель або скляний стаканчик, випарюють на піщаній бані та висушують до постійної ваги.

7. Виконують операції, викладені в 6.2.1.12.

6.4.2 Проведення випробування

6.4.2.1 Послідовно виконують операції, зазначені в 6.3.2.1-6.3.2.7.

6.4.3 Обробка результатів випробування

6.4.3.1 Результати випробування обробляти відповідно до вказівок, наведених у 6.3.3.1-6.3.3.7, виключивши поправку на диспергатор.

7 ОЦІНЮВАННЯ ПОХИБКИ ВИМІРЮВАНЬ

7.1 Зважувати проби ґрунту на технічних вагах необхідно з похибкою до 0,01 г, а при вазі проб ґрунту 1 000 г і більше зважування допускається робити з похибкою до 1 г.

Зважування на аналітичних вагах повинно проводитись із похибкою до 0,001 г.

2. Похибка вимірювання температури визначається згідно з ГОСТ 28498 та 6.2.2.3.

3. Результати обчислення гранулометричного (зернового) і мікроагрегатного складу ґрунтів мають визначатися з похибкою до 0,1 %.

8 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

1. До самостійної роботи з лабораторного визначення гранулометричного (зернового) та мікроагрегатного складу допускаються особи не молодше 18 років, що пройшли медичну комісію, навчання та атестовані за правилами технічної безпеки, пожежної безпеки, електробезпеки та охорони праці.

2. Виконання лабораторної роботи дозволяється за наявності засобів індивідуального захисту (респіратор, бавовняний халат, гумові рукавички, захисні окуляри) та витяжної вентиляції.

3. На всіх ділянках робіт повинні бути попереджувальні написи та інструкції з експлуатації приладів.

1. При роботі з аміаком слід виконувати вимоги техніки безпеки згідно з ГОСТ 3760.

2. При роботі з натрієм фосфорнокислим слід виконувати вимоги техніки безпеки згідно з ГОСТ 342.

3. При роботі зі ртутними термометрами необхідно додержуватись вимог СанПиН 4607.

ДОДАТОК А

(обов'язковий)

КАЛІБРУВАННЯ АРЕОМЕТРА

Б.1 Визначення поправки на нульове показання ареометра

Ареометр опускають у мірний циліндр із дистильованою водою, що має температуру 20 °С, і роблять відлік щільності води. Отриманий відлік приймають за одиницю щільності.

Різниця між прийнятою одиницею та заміряним відліком за ареометром дорівнює поправці, яку вводять у розрахунок.

Поправку додають до кожного відліку за шкалою ареометра, якщо ареометр при перевірці показує менше ніж 1,000, та віднімають, якщо ареометр показує більше ніж 1,000.

Б.2 Визначення поправки на висоту меніска

Поправку на висоту меніска вводять у розрахунок, якщо ареометр градуйований на заводі по нижньому краю меніска. Для цього ареометр опускають у циліндр із дистильованою водою, що має температуру 20 °С. Роблять відліки по нижньому та верхньому краях меніска. Різниця між заміряними відліками і буде поправкою на висоту меніска. Поправки додають до кожного відліку за шкалою ареометра при вимірюванні щільності суспензії.

Рисунок Б.1 - Креслення ареометра зі шкалою 0,995-1-1,030 і ціною тиску 0,001

Якщо ареометр градуйований по верхньому краю меніска, то поправка не потрібна. Б.3 Визначення поправки на диспергатор

Ареометр опускають у мірний циліндр, в який налито 950 см³ дистильованої води, що має температуру 20 °С, і роблять відлік по верхньому краю меніска.

Додають у циліндр диспергуючу речовину. Потім доливають у циліндр воду до 1 л, суміш збовтують, вдруге опускають до неї ареометр і роблять відлік по верхньому краю меніска.

Різниця між другим і першим відліком є поправкою на диспергатор. Поправку віднімають від кожного відліку за шкалою ареометра при вимірюванні щільності суспензії.

ДОДАТОК Б

(довідковий)

ЖУРНАЛ ЛАБОРАТОРНОГО ВИЗНАЧЕННЯ ГРАНУЛОМЕТРИЧНОГО (ЗЕРНОВОГО) СКЛАДУ ҐРУНТУ