Страница 2: ДСТУ-Н Б EN 1999-1-1:2010. Єврокод 9. Проектування алюмінієвих конструкцій. Частина 1-1. Загальні правила для конструкцій / Eurocode 9. Design of aluminium structures. Part 1-1. General structural rules (60373)

C.3.4 Спеціальні правила розрахунку для ливарних виробів

C.3.4 Special design rules for castings

236

C.4 З’єднувальні деталі

C.4 Connecting devices

239

C.4.1 Алюмінієві болти

C.4.1 Aluminium bolts

239

C.4.2 Алюмінієві заклепки

C.4.2 Aluminium rivets

239

Додаток D [Довідковий] – Корозія та захист поверхонь

Annex D [Informative] – Corrosion and surface protection

241

D.1 Корозія алюмінію у різних умовах

D.l Corrosion of aluminium under various exposure conditions

241

D.2 Ступені довговічності алюмінієвих сплавів

D.2 Durability ratings of aluminium alloys

243

D.3 Антикорозійний захист

D.3 Corrosion protection

243

D.3.1 Загальні положення

D.3.1 General

243

D.3.2 Повний антикорозійний захист конструкцій

D.3.2 Overall corrosion protection of structural aluminium

244

D.3.3 Контакт алюмінію з алюмінієм та іншими металами

D.3.3 Aluminium in contact with aluminium and other metals

247

D.3.4 Поверхні контакту між алюмінієм та неметалевими матеріалами

D.3.4 Aluminium surfaces in contact with non-metallic materials

247

Додаток E [Довідковий] – Аналітичні моделі залежності напруження – деформація

Annex E [Informative] – Analytical models for stress strain relationship

254

E.1 Галузь застосування

E.l Scope

254

E.2 Аналітичні моделі

E.2 Analytical models

254

E.2.1 Кусково-лінійні моделі

E.2.1 Piecewise linear models

254

E.2.2 Гладкі моделі

E.2.2 Continuous models

256

E.3 Наближене обчислення

E.3 Approximate evaluation of

260

Додаток F [Довідковий] ‑ Робота перерізів за межею пружності

Annex F [Informative] – Behaviour of cross-sections beyond the elastic limit

261

F.1 Загальні положення

F.l General

261

F.2 Визначення граничних станів попе­речних перерізів

F.2 Definition of cross-section limit states

261

F.3 Класифікація перерізів за гранич­ними станами

F.3 Classification of cross-sections according to limit states

262

F.4 Обчислення гранично допустимого осьового навантаження

F.4 Evaluation of ultimate axial load

264

F.5 Обчислення гранично допустимого згинального моменту

F.5 Evaluation of ultimate bending moment

265

Додаток G [Довідковий] – Граничний кут повороту перерізу

Annex G [Informative] – Rotation capacity bers

267

Додаток Н [Довідковий] – Метод пластичних шарнірів для нерозрізних балок

Annex H [Informative] – Plastic hinge method for continuous beams

270

Додаток І [Довідковий] – Поперечно-крутильна втрата стійкості балок та крутильна або крутильно-згинна втрата стійкості стиснутих елементів

Annex I [Informative] – Lateral torsional buckling of beams and torsional or torsio­nal-flexural buckling of compressed mem

273

I.1 Пружний критичний момент і гнучкість

I.1 Elastic critical moment and slenderness

273

I.1.1 Основні положення

I.1.1 Basis

273

I.1.2 Загальна формула для балок із пос­тійним поперечним перерізом, симетрич­ним відносно другої або першої головної осі

I.1.2 General formula for beams with uniform cross-sections symmetrical about the minor or major axis

273

I.1.3 Балки з постійними перерізами, си­метричними відносно головної осі, цент­рально симетричними та подвійно симет­ричними

I.1.3 Beams with uniform cross-sections symmetrical about major axis, centrally symmetric and doubly symmetric cross-sections

280

I.1.4 Консольні балки з постійними по­перечними перерізами, симетричними від­носно другої головної осі

I.1.4 Cantilevers with uniform cross-sections symmetrical about the minor axis

282

I.2 Гнучкість при поперечно-крутиль­ній втраті стійкості

I.1.5 Slenderness for lateral torsional buckling

286

I.3 Пружна критичка осьова сила для крутильної та крутильно-згинної втрати стійкості

I.1.6 Elastic critical axial force for torsional and torsional-flexural buckling

289

I.4 Гнучкість для крутильної та кру­тильно-згинної форм втрати стійкості

I.1.7 Slenderness for torsional and torsional-flexural buckling

291

Додаток J [Довідковий] – Характер­ристики поперечних перерізів

Annex J [Informative] – Properties of cross sections

299

J.1 Константа кручення I_t

J.1 Torsion constant I_t

299

J.2 Розташування центрів зсуву S

J.2 Position of shear centre S

299

J.3 Константа депланації I_w

J.3 Warping constant I_w

300

J.4 Характеристики відкритих тонко­стінних перерізів

J.4 Cross section constants for open thin-walled cross sections

305

J.5 Характеристики відкритих перері­зів з відгалуженнями

J.5 Cross section constants for open cross section with branches

307

J.6 Константа кручення і центр зсуву перерізів з замкнутими фрагментами

J.6 Torsion constant and shear center of cross section with closed part

308

Додаток К [Довідковий] – Ефект запізнення зсуву при розрахунку елемента

Annex К [Informative] – Shear lag effects in member design

309

К.1 Загальні положення

K.l General

309

K.2 Розрахункова ширина для ефекту запізнення зсуву у пружній області

K.2 Effective width for elastic shear lag

309

K.2.1 Коефіцієнт розрахункової ширии для ефекту запізнення зсуву

K.2.1 Effective width factor for shear lag

309

K.2.2 Розподіл напружень для ефекту запізнення зсуву

K.2.2 Stress distribution for shear lag

311

K.2.3 Ефекти від передачі зусиль у площині

K.2.3 In-plane load effects

312

K.3 Ефект запізнення зсуву у граничному стані за втратою несучої здатності

K.3 Shear lag at ultimate limit states

313

Додаток L [Довідковий] – Класифікація вузлів та з’єднань

Annex L [informative] - Classification of joints

314

L.1 Загальні положення

L.l General

314

L.2 Повністю відновлювані з’єднання

L.2 Fully restoring connections

315

L.3 Частково відновлювані з’єднання

L.3 Partially restoring connections

316

L.4 Класифікація за жорсткістю

L.4 Classification according to rigidity

317

L.5 Kласифікація за міцністю

L.5 Classification according to strength

317

L.6 Класифікація за піддатливістю

L.6 Classification according to ductility

317

L.7 Загальні розрахункові вимоги до з’єднань

L.7 General design requirements for connections

318

L.8 Вимоги до рамних з’єднань

L.8 Requirements for framing connections

318

L.8.1 Загальні положення

L.8.1 General

318

L.8.2 Номінально шарнірні з’єднання

L.8.2 Nominally pinned connections

320

L.8.3 Моментні з’єднання

L.8.3 Built-in connections

321

Додаток M [Довідковий] – Клейові з’єднання

Annex M [Informative] –- Adhesive bonded connections

322

M.1 Загальні положення

M.l General

322

M.2 Марки клею

M.2 Adhesives

323

M.3 Проектування клейових з’єднань

M.3 Design of adhesive bonded joints

324

M.3.1 Загальні положення

M.3.1 General

324

M.3.2 Характеристична міцність клею

M.3.2 Characteristic strength of adhesives

325

M.3.3 Розрахункове дотичне напруження

M.3.3 Design shear stress

326

M.4 Випробування

M.4 Tests

326

Додаток НА [Довідковий] – Перелік національних стандартів України (ДСТУ), ідентичних МС, посилання на які є в EN 1999-1-1:2007

327

Зміна EN 1999-1-1:2007/А1:2009

Modification EN 1999-1-1:2007/А1:2009

329

Вступ

Даний Європейський стандарт (EN 1999-1-1:2007) під­готовлений Технічним комітетом CEN/TC 250 “Будівельні Єврокоди”, секретаріат яко­го підтримується BSI.

Цьому Європейському стандарту буде нада­ний статус національного з публікацією ідентичного тексту або схваленням не піз­ніше жовтня 2002 року і при скасуванні кон­фліктуючих національних стандартів не піз­ніше березня 2010 року.

Даний Європейський Стандарт замінює ENV 1999-1-1:1998.

У відповідності з внутрішніми постановами CEN/CENELEC національні органи зі стан­дартизації таких країн зобов’язані здійснити імплементацію цього Європейського стан­дарту: Австрія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ісландія, Іспанія, Ірландія, Італія, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Португалія, Фінляндія, Франція, Чеська Республіка, Швеція та Швейцарія.

Foreword

This European Standard (EN 1999-1-1:2007) has been prepared by Technical Committee CEN/TC 250 «Structural Eurocodes», the secretariat of which is held by ВSI.

This European Standard shall by given the status of a national standard, either by publication of an identical text or by endorsement, at the latest by October 2002, and conflicting national standards shall be withdrawn at the latest by March 2010.

This European Standard supersedes ENV 1999-1-1:1998.

According to the CEN/CENELEC Internal Regulations, the national standards organizations of the following countries are bound to implement this European Standard: Austria, Belgium, Czech Republic, Denmark, Finland, France, Germany, Greece, Iceland, Ireland, Italy, Luxembourg, Malta, Netherlands, Norway, Portugal, Spain, Sweden, Switzerland and the United Kingdom.

Основи програми Єврокодів

У 1975 році Комісія Європейської Спіль­ноти вирішила розпочати програму дій у сфері будівництва на підставі статті 95 Договору. Метою програми було усунення технічних перешкод для торгівлі і узгод­ження технічних умов.

У рамках цієї програми дій Комісія взяла на себе ініціативу встановити систему узгоджених технічних правил для проекту­вання будівель і споруд, які на першій стадії мали слугувати альтернативою чин­ним національним правилам Держав-чле­нів, а зрештою мали замінити їх.

Упродовж п’ятнадцяти років Комісія за допомогою Робочого комітету, до складу якого входили представники Держав-членів, вела розробку програми Єврокодів, яка призвела до публікації комплекту першого покоління Європейських кодів у 80-х роках.

У 1989 році Комісія та Держави-члени EU (Європейської Спільноти) та EFTA (Євро­пейської Асоціації Вільної Торгівлі) на ос­нові угоди¹ між Комісією та CEN (Євро­пейським комітетом зі Стандартизації) ви­рішили передати підготовку та публікацію Єврокодів CEN за допомогою серії Манда­тів, що в результаті надало б Єврокодам в майбутньому статусу Європейського стан­дарту (EN). Це пов’язує Єврокоди з поло­женнями Директив Ради і Рішень Комісії щодо Європейських стандартів (тобто Ди­рективи Ради 89/106/EEC щодо будівель­них виробів – CPD – та Директив Ради 93/37/EEC, 92/50/EEC та 89/440/EEC відносно суспільних робіт та послуг і екві­валентних директив EFTA, започаткова­них, щоб допомогти заснуванню внутрішнього ринку).

Background of the Eurocode programme

In 1975, the Commission of the European Community decided on an action programme in the field of construction, based on article 95 of the Treaty. The objective of the programme was the elimination of technical obstacles to trade and the harmonisation of technical specifications.

Within this action programme, the Commission took the initiative to establish a set of harmonised technical rules for the design of construction works which, in a first stage, would serve as an alternative to the national rules in force in the Member States and, ultimately, would replace them.

For fifteen years, the Commission, with the help of a Steering Committee with Representatives of Member States, conducted the development of the Eurocodes programme, which led to the first generation of European codes in the 1980’s.

In 1989, the Commission and the Member States of the EU and EFTA decided, on the basis of an agreement¹ between the Commission and CEN, to transfer the preparation and the publication of the Eurocodes to CEN through a series of Mandates, in order to provide them with a future status of European Standard (EN). This links de facto the Eurocodes with the provisions of all the Council’s Directives and/or Commission’s Decisions dealing with European standards (e.g. the Council Directive 89/106/EEC on construction products - CPD - and Council Directives 93/37/EEC, 92/50/EEC and 89/440/EEC on public works and services and equivalent EFTA Directives initiated in pursuit of setting up the internal market).

Структурна програма Єврокодів включає такі стандарти, які в основному складаються з декількох частин:

EN 1990 Єврокод: Основи проектування конструкцій

EN 1991 Єврокод 1: Дії на конструкції

EN 1992 Єврокод 2: Проектування бетон­них конструкцій

EN 1993 Єврокод 3: Проектування стале­вих конструкцій

EN 1994 Єврокод 4: Проектування стале­залізобетонних конструкцій

EN 1995 Єврокод 5: Проектування де­рев`яних конструкцій

EN 1996 Єврокод 6: Проектування кам’яних конструкцій

EN 1997 Єврокод 7: Геотехнічне проектування

EN 1998 Єврокод 8: Проектування конст­рукцій при сейсмічному навантаженні

EN 1999 Єврокод 9: Проектування алюмі­нієвих конструкцій

Стандарти Єврокодів визнають відповіда­льність регуляторних органів Держав-чле­нів та захищають їх право на призначення величин, які пов’язані з регулюванням пи­

The Structural Eurocode programme comprises the following standards generally consisting of a number of Parts:

EN 1990 Eurocode: Basis of Structural Design

EN 1991 Eurocode 1: Actions on structures

EN 1992 Eurocode 2: Design of concrete structures

EN 1993 Eurocode 3: Design of steel structures

EN 1994 Eurocode 4: Design of composite steel and concrete structures

EN 1995 Eurocode 5: Design of timber structures

EN 1996 Eurocode 6: Design of masonry structures

EN 1997 Eurocode 7: Geotechnical design

EN 1998 Eurocode 8: Design of structures for earthquake resistance

EN 1999 Eurocode 9: Design of aluminium structures

Eurocode standards recognise the responsi­bility of regulatory authorities in each Member State and have safeguarded their right to

determine values related to regulatory safety

¹Угода між Комісією Європейських Спільнот і Європейським комітетом зі стандартизації (CEN) щодо роботи над Єврокодами для проектування будівель і споруд (CONSTRUCT 89/019).

¹Agreement between the Commission of the European Communities and the European Committee for Stan­dardisation (CEN) concerning the work on EURO­CODES for the design of building and civil engineering works (BC/CEN/03/89).

тань безпеки на національному рівні там, де вони відрізняються від країни до країни.

Статус та галузь застосування Єврокодів

Держави-члени EU та EFTA визнають те, що Єврокоди діють як еталонні документи для таких цілей:

– як засіб доведення відповідності будівель і споруд основним вимогам Директиви Ради 89/106/EEC, зокрема основній вимозі N°1 – Механічна стійкість та стабільність і основній вимозі N°2 – Пожежна безпека;

matters at national level where these continue to vary from State to State.

Status and field of application
of Eurocodes

The Member States of the EU and EFTA recognise that Eurocodes serve as reference documents for the following purposes:

– as a means to prove compliance of building and civil engineering works with the essential requirements of Council Directive 89/106/ EEC, particularly Essential Requirement N°1 – Mechanical resistance and stability – and Essential Requirement N°2 – Safety in case of fire;

– як основа для укладання контрактів для будівель і споруд та пов’язаних з ними інженерних послуг;

– як основа для складання узгоджених технічних специфікацій для будівельних виробів (ENs та ETAs).

– as a basis for specifying contracts for construction works and related engineering services ;

– as a framework for drawing up harmonised technical specifications for construction products (ENs and ETAs).

Єврокоди, оскільки вони безпосередньо відносяться до будівельних споруд, мають прямий зв’язок з Тлумачними докумен­тами² розділу 12 CPD, незважаючи та те, що вони мають різну природу з гармоні­зованими стандартами на вироби³. Таким чином, технічні аспекти, які випливають з Єврокодів для будівель і споруд, повинні в повній мірі бути розглянутими Технічними

The Eurocodes, as far as they concern the construction works themselves, have a direct relationship with the Interpretative Docu­ments² referred to in Article 12 of the CPD, although they are of a different nature from harmonised product standards³. Therefore, technical aspects arising from the Eurocodes work need to be adequately considered by CEN Technical Committees and/or EOTA

²Відповідно до ст. 3.3 CPD Основні вимоги (ER) отримають конкретну форму у тлумачних доку­ментах для створення необхідних зв’язків між Основними вимогами та мандатами на hEN і ETA.

³Відповідно до ст. 12 CPD тлумачні документи мають:

а) надати конкретну форму Основним вимогам, узгодивши термінологію і технічні засади і вказавши класи або рівні для кожної вимоги, де це необхідно;

b) вказати методи встановлення співвідношення між цими класами або рівнями вимог з технічними вимогами, наприклад, методи розрахунку і перевір­ки, технічні правила проектування і т. ін.;

c) слугувати рекомендацією для встановлення узгоджених стандартів і настанов для Європейсь­кого технічного ухвалення.

Єврокоди фактично відіграють подібну роль у сфері ER 1 і частині ER 2.

²According to Art. 3.3 of the CPD, the essential requirements (ERs) shall be given concrete form in interpretative documents for the creation of the necessary links between the essential requirements and the mandates for harmonised ENs and ETAGs/ETAs.

³According to Art. 12 of the CPD the interpretative documents shall :

a) give concrete form to the essential requirements by harmonising the terminology and the technical bases and indicating classes or levels for each requirement where necessary;

b) indicate methods of correlating these classes or levels of requirement with the technical specifications, e.g. methods of calculation and of proof, technical rules for project design, etc.;

c) serve as a reference for the establishment of harmonised standards and guidelines for European technical approvals.

The Eurocodes, de facto, play a similar role in the field of the ER 1 and a part of ER 2.