4.3 Класифікація напірних труб та визначення умов їх застосування при проектуванні та
монтажу конкретного об'єкта проводиться за їх стандартним розмірним відношенням SDR та (або)
серійним числом S.

При будівництві мереж холодного водопостачання з максимальним робочим тиском більше 1,6 МПа доцільно використання труб із поліолефінів армованих згідно з чинною нормативною документацією та технічними свідоцтвами, затвердженими Мінрегіонбудом України у встановленому порядку.

Класифікація труб безнапірних для використання при будівництві зовнішніх підземних мереж каналізації проводиться за показником номінальної кільцевої жорсткості SN.

Зведену таблицю основних фізико-механічних властивостей труб та фасонних виробів та порядок їх класифікації наведено у додатку А.

4.4 Показники хімічної стійкості полімерних матеріалів для труб та фасонних виробів згідно з
цим стандартом наведені у додатку Б.

Металеві елементи трубопроводу (вставки, фланці, прохідні гільзи тощо) повинні бути захищені від корозійного впливу рідини, що транспортується, та (або) зовнішнього середовища із застосуванням активних або пасивних методів захисту.

4.5 Труби, фасонні вироби та деталі з'єднувальні повинні мати сертифікати відповідності
вимогам чинних національних стандартів України або вимогам чинних технічних умов України
(у разі відсутності національного стандарту) та (або) технічні свідоцтва щодо можливості засто
сування в будівництві, видані у порядку, встановленому Мінрегіонбудом України.

Труби та фасонні вироби, що призначені для застосування у мережах холодного та гарячого водопостачання, повинні мати у маркуванні відповідну познаку та отримати позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи органів МОЗ України.

5 ПРОЕКТУВАННЯ ВНУТРІШНІХ МЕРЕЖ ВОДОПОСТАЧАННЯ

5.1 Види та способи з'єднання

5.1.1 Напірні труби та фасонні вироби, призначені для внутрішніх водопроводів, повинні з'єд
нуватися залежно від виду полімерного матеріалу:

зварюванням нагрітим інструментом встик або врозтруб та (або) терморезисторним зварюванням (труби та фасонні вироби з ПЕ та поліпропілену);

врозтруб із використанням клею (труби та фасонні вироби з НПВХ та ХПВХ);

механічним шляхом за допомогою рознімних і нерознімних деталей з'єднувальних (труби з РЕ-Х та металопластикові труби).

5.1.2 Способи з'єднання пластмасових труб, деталей з'єднувальних та арматури й місця
їхнього розташування встановлюються проектом залежно від :

призначення трубопроводу;

властивостей матеріалу;

виду, номенклатури й розмірів труб, деталей з'єднувальних і арматури;

робочого тиску й температури води, що транспортується;

виду й властивостей речовини, що транспортується;

нормативного терміну служби трубопроводу;

• способу прокладання трубопроводу й умов виконання будівельно-монтажних робіт;

• температури навколишнього середовища;

• планувальних рішень.

3. Вид з'єднання слід приймати з урахуванням умов забезпечення герметичності та міцності трубопроводу на весь прогнозований термін його експлуатації, а також технологічності проведення монтажних робіт і можливості ремонту трубопроводу.

4. Рознімні з'єднання передбачаються в місцях установлення на трубопроводі арматури приєднання до устаткування з можливістю демонтажу елементів трубопроводу в процесі експлуатації. Ці з'єднання повинні бути розташовані у місцях, доступних для огляду й ремонту.

5. З'єднання труб із різнорідних полімерних матеріалів (модифікованих, композитних тощо), що не склеюються й не зварюються, здійснюється з використанням механічних з'єднань, конструкція й технологія застосування яких установлюються у відповідності з даними виготовлювачів та постачальників для конкретного полімерного матеріалу.

6. Металеві деталі з'єднань повинні бути виготовлені з корозійностійкого матеріалу.

7. Термін служби з'єднань повинен відповідати терміну служби труб.

5.2 Траса та спосіб прокладання

5.2.1 Трасування трубопроводів водопроводу виконується з урахування фізичних (хімічних) і
механічних властивостей матеріалу труб, способів їх з'єднання й вимог, зазначених у СНиП 2.04.01.

При монтажі труб зварюванням можна застосовувати традиційні схеми прокладання водопроводів - кільцеві й тупикові, у разі з'єднання труб із використанням фасонних виробів (фітингів) системи рекомендується виконувати із використанням колекторних вузлів із розміщенням у них запірної й регулюючої арматур, вузлів приєднання ділянок трубопроводів і приладів обліку кількості й витрати води.

5.2.2 Трубопроводи, як правило, повинні прокладатися приховано (у шахтах, штробах тощо).
Відкрите прокладання трубопроводів дозволяється в місцях підведення води до водорозбірних
арматур, а також у місцях, де виключені їхні механічні ушкодження.

Прокладати трубопроводи під перекриттям підвальних приміщень треба тільки в тих випадках, коли передбачений захист від механічних ушкоджень.

При горизонтальному прокладанні ділянки водопровідних ліній із пластмасових труб варто прокладати вище каналізаційних трубопроводів. При неможливості забезпечити прокладання вище каналізаційного трубопроводу, що транспортує агресивні, токсичні, пахучі рідини, водопровід варто проектувати із труб тільки зі зварними або клейовими з'єднаннями.

5.2.3 При проектуванні трубопроводів варто повністю використовувати їх здатність до компен
сації. Це досягається шляхом вибору раціональної схеми прокладання й правильним розміщенням
нерухомих опор, що ділять трубопровід на ділянки, температурна деформація яких відбувається
незалежно один від одного й сприймається компенсаційними елементами трубопроводу.

Опори розміщують у наступній послідовності:

на схемі трубопроводів намічають місця розташування нерухомих опор із урахуванням компенсації температурних змін довжини труб елементами трубопроводу;

перевіряють розрахунком здатність компенсаційних ділянок;

намічають розташування ковзних і нерухомих опор.

У разі перевищення температурними змінами довжини здатності елементів трубопроводу до їх компенсації, на трубопроводі необхідно встановлювати додатковий компенсатор, як правило, посередині між нерухомими опорами.

При розміщенні опор варто враховувати, що переміщення труби в площині, перпендикулярній до осі труби, обмежується відстанню від поверхні до стіни.

5.2.4 Запірна й водорозбірна арматури повинні мати нерухоме кріплення до будівельних
конструкцій, щоб зусилля, що виникають при користуванні арматурою, не передавалися на труби.

Запірні елементи діаметром менше 32 мм із корпусом з полімерних матеріалів допускається встановлювати без кріплення до будівельних конструкцій.

5. При паралельному та перехресному прокладанні відстань між трубопроводами з полімерних матеріалів і трубопроводами, виконаними з інших матеріалів, у тому числі сталевими, визначається згідно з чинною нормативною та конструкторською документацією, що затверджена у встановленому порядку.

6. Приховане прокладання в борознах і штробах повинне забезпечувати компенсацію деформацій пластмасових трубопроводів без механічних ушкоджень їхніх елементів.

7. При складанні фланцевих з'єднань трубопроводів забороняється усунення перекосу фланців шляхом нерівномірного затягування болтів, а зазорів між фланцями - за допомогою клинових прокладок і шайб.

8. При прихованому прокладанні трубопроводів із полімерних матеріалів внутрішня поверхня борозен або каналів не повинна мати твердих гострих виступів.

9. При складанні різьбових з'єднань повинна бути дотримана співвісність металевих і пластмасових труб і деталей. Поверхня різьби деталі повинна бути рівною, чистою й не мати задирок.

5.2.10 У місцях проходу через будівельні конструкції труби з полімерних матеріалів повинні
прокладатися з використанням прохідних комплектів (у гільзах та (або) муфтах з ущільнювачами) з
негорючих матеріалів згідно з нормативною документацією, що погоджена та затверджена у вста
новленому порядку. Довжина прохідного комплекту повинна перевищувати товщину будівельної
конструкції на товщину будівельних оздоблювальних матеріалів, а над поверхнею підлоги підні
матися не менше як на 20 мм. Розташування стиків труб у прохідних комплектах не допускається.

При перетинанні трубопроводами з полімерних матеріалів протипожежних перешкод (стін, перегородок, перекриттів) межа вогнестійкості труби у прохідному комплекті повинна відповідати вимогам 4.18 ДБН В.1.1-7.

11. Для трубопроводів із полімерних матеріалів застосовуються рухомі (ковзні) опори, що допускають переміщення труб в осьовому напрямку, і нерухомі опори, що не допускають таких переміщень.

5.2.12 Нерухомі опори на трубах варто виконувати за допомогою приварених або приклеєних (у залежності від матеріалу труб) до тіла труби опірних кілець, муфт - для труб діаметром менше 160 мм або сегментів - для труб діаметром більше 160 мм.

Приклади розміщення опор наведені на рисунку 1.

Рисунок 1 - Приклади розміщення нерухомих опор

Нерухоме кріплення трубопроводу на опорі шляхом стискання труби не допускається.

Як рухомі опори слід застосовувати підвісні опори або хомути, виконані з металу або полімерного матеріалу, внутрішній діаметр яких повинен бути на (1-3) мм (з урахуванням радіального теплового розширення) більше зовнішнього діаметра трубопроводу, що монтується.

Між трубопроводом і металевим хомутом слід розмістити прокладку з м'якого матеріалу. Ширина прокладки повинна перевищувати ширину хомута не менше ніж на 2 мм.

5.2.13 Розміщення нерухомих опор слід приймати таким, щоб температурні зміни довжини
ділянок трубопроводів не перевищували їхню здатність до компенсації.

Допускається прокладання трубопроводів на суцільній основі при неможливості із конструктивних міркувань установлення кріплень на розрахунковій відстані.

5.2.14 Довжина незакріплених горизонтальних трубопроводів у місцях поворотів і місцях флан
цевого з'єднанням їх з приладами та устаткуванням не повинна перевищувати 0,5 м (рисунок 2).

Рисунок 2 - Прокладання трубопроводів у шахтах

15. Закладення (закриття) штробів, коробів, отворів у міжповерхових перекриттях і стінах слід виконувати після закінчення всіх робіт із монтажу й випробування трубопроводів.

5.2.16 Трубопроводи для гарячої води (крім підводів до водорозбірних приладів) з полімерних труб повинні мати теплову ізоляцію. Теплову ізоляцію трубопроводів визначають розрахунком згідно з СНиП 2.04.14. Коефіцієнт теплопровідності матеріалу повинен бути не більше 0,05 Вт/(м°С), але при цьому товщина теплової ізоляції повинна бути не менше 10 мм.

5.3 Розрахунки трубопроводів

5.3.1 Гідравлічний розрахунок

5.3.1.1 Величина напору, необхідна для подачі води споживачеві, визначається за формулою:

де- питомі втрати напору за температури води (втрати напору на одиницю довжини трубопроводу), м/м;

_{-довжина ділянки трубопроводу, м;}

- втрати напору у стикових з'єднаннях та у локальних місцях опору, м;

- геометрична висота (відмітка найвищої точки розрахункової ділянки трубопроводу), м;

- вільний напір при виливанні з трубопроводу, м (для санітарно-технічних приладів
приймається згідно з додатком 2 СНиП 2.04.01).

Примітка. Допускається приймати рівною 20 % - 30%Проведення розрахунків проводиться з урахуванням додатків А, Б, В, Г і Д.

5.3.1.2 Втрати напору на одиницю довжини трубопроводу без урахування гідравлічного опору
стикових з'єднань визначаються за формулою:

де- коефіцієнт гідравлічного опору по довжині трубопроводу;

- середня швидкість руху води, м/с;

- прискорення вільного падіння, м/с²;

- розрахунковий внутрішній діаметр трубопроводу, м.
Коефіцієнт гідравлічного опору слід визначати за формулою:

де- число подібності режимів бігу води;

- число Рейнольдса фактичне;

- коефіцієнт еквівалентної шорсткості, у м, (згідно з документацією виробника, але
не менше 0,00001 м).

Число подібності режимів бігу води визначається за формулою:

(при b >2 слід приймати b = 2). Фактичне число Рейнольдса визначають за формулою:

де - коефіцієнт кінематичної в'язкості води, м²/с.

Число Рейнольдса, що відповідає квадратичній області гідравлічних опорів при турбулентному русі води, визначається за формулою:

5.3.1.3 Для орієнтовних розрахунків за вище наведеними формулами можна використовувати
номограми, що наведені в додатку В.

Номограми на рисунках В.1 і В.2 додатка В призначені для визначення питомих втрат напору на тертя при транспортуванні води температурою 10 °С.

За номограмами на рисунках В.З та В.4 додатка В визначається поправковий коефіцієнт до величини, якщо температура води не відповідає 10 °С.

5.3.2 Розрахунок здатності до компенсації температурного подовження

1. При проектуванні та монтажу трубопроводів із полімерних матеріалів необхідно враховувати значні температурні зміни довжини й вживати відповідних заходів щодо їхньої компенсації.

2. Величину температурної зміни довжини трубопроводу визначають за формулою:

де- коефіцієнт теплового лінійного розширення матеріалу труби,°С^-1;

- різниця між максимальною й мінімальною температурами трубопроводу;
- довжина трубопроводу, м.

5.3.2.3 Поздовжні зусилля , що виникають у трубопроводі при зміні температури, без ураху
вання компенсації температурних деформацій визначають за формулою: