---

5.4.8 Станини, піддони, металоконструкції та інші масивні предмети, які зазнали вибухового подрібнення, не повинні мати зарядів, що не вибухнули, або їхніх залишків.

5.5 Розробляння і відвантажування металобрухту відповідно до вимог 5.4, потрібно проводити окремо від іншого металобрухту.

5.6 Розвантажування і перевіряння металобрухту, що надходить на підприємства, щодо вибу-хобезпечності згідно з вимогами, які викладено у 5.4, потрібно проводити під керівництвом особи, що пройшла спеціальне підготовлювання та має відповідне посвідчення. Результати перевіряння потрібно заносити у книгу обліку металобрухту, що надходить на підприємство, із зазначенням:

— назви підприємства (організації)-відправника;

— номера накладної;

— посвідчення про вибухобезпечність;

— прізвища особи, що проводила приймання металобрухту, та його підпис. Вибухобезпечність пакетів забезпечує відправник.

5.7 Безпосередньо перед завантаженням у мульди, совки і бадді металобрухт потрібно перевіряти щодо вибухобезпечності відповідно до вимог, викладених у 5.3. Результати перевіряння повинні бути занесені у книгу обліку металевої шихти за підписом особи, що проводила контролювання металобрухту.

5.8 Усі роботи, пов'язані з перевірянням металобрухту щодо вибухобезпечності та з його знешкодженням, потрібно проводити за освітлення не менше 30 лк.

5.9 У випадку знаходження вибухонебезпечних предметів потрібно скласти акт, форму якого наведено у додатку Д.

5.10 Вибухонебезпечні предмети (окрім незнешкоджених боєприпасів) зберігають у спеціальних сховищах.

У сховищах та на відстані менше 30 м від них заборонено використовувати відкритий вогонь і проводити газоелектрозварювальні роботи.

Сховища потрібно забезпечувати блискавкозахисним і протипожежним інвентарем згідно з чинними нормами та правилами.

5.11 Вибухонебезпечні предмети, що надійшли у сховища, потрібно укладати у стійкому положенні, щоб унеможливити їх падання.

5.12 Металобрухт, що надходить з хімічних виробництв, повинен бути очищений від хімічних речовин згідно з чинними нормами, зокрема від речовин, які є джерелом шкідливих домішок у процесі виробництва сталі та чавуну.

5.13 Вимоги безпеки під час переробляння металобрухту повинні відповідати ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 3.1120, ГОСТ 12.3.027 та технологічній документації, що затверджена у встановленому порядку.

5.14 Під час відбирання, підготовлювання проб, проведення випробовування потрібно виконувати вимоги безпеки згідно з ГОСТ 12.1.005, ГОСТ 12.1.007, ГОСТ 12.2.009, ГОСТ 12.4.013, ГОСТ 12.4.021 і згідно з правилами, затвердженими у встановленому порядку.

6 ВИМОГИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

6.1 Охорону атмосфери від викидів шкідливих речовин під час проведення робіт з металобрухтом потрібно виконувати згідно з ГОСТ 17.2.3.02 і ДСП 201 [1].

6.2 Стічні води від переробляння та проведення робіт з металобрухтом потрібно очищати та скидати згідно з вимогами СанПиН 4630 [2].

6.3 Промислові відходи від переробляння та проведення робіт з металобрухтом потрібно тимчасово зберігати, транспортувати, знешкоджувати та захороняти згідно з вимогами ДСанПіН 2.2.7.029 [3].

7 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

7.1 Металобрухт приймають партіями. Партія повинна складатися з металобрухту одного виду, яку відвантажують в одиниці транспортних засобів або одиниці паковання, та супроводжують одним документом про якість, який містить:

— назву підприємства-виробника;

— вид і підвид;

— походження металобрухту;

— масу партії металобрухту;

— дату відправлення;

— номер транспортного засобу (вагона, автомобіля тощо);

— хімічний склад (для вуглецевих чорних металів не регламентовано; для легованих чорних металів за згодою сторін).

Допускають, у разі заготівлі металобрухту за марками сталей або чавунів, зазначати тільки їхню марку та познаку стандарту, хімічний склад вказувати тільки для чорних металів, що їх виготовляють за технічними умовами.

8 одиниці транспортних засобів повинен бути металобрухт тільки одного виду (підвиду). За згодою сторін в одиниці транспортного засобу може бути кілька видів (підвидів) металобрухту, які супроводжує єдиний документ про якість, коли постачальник забезпечує вимоги, які унеможливлюють змішування цих видів (підвидів).

За наявності у партії кількох видів (підвидів) металобрухту, не розділених відповідним способом, усю партію приймають за більш низьким видом (підвидом), що в ній є, якщо інше непогод-жено сторонами.

7.2 Кожну партію металобрухту потрібно супроводжувати посвідченням про вибухову, хімічну та радіаційну безпечність згідно з додатком Г.

7.3 Кожну партію металобрухту (кожен транспортний засіб) підприємств, що використовують у виробничому процесі радіоактивні речовини, потрібно супроводжувати документом про дезактивацію та радіаційний контроль.

7.4 Кожну партію металобрухту (кожен транспортний засіб) з хімічних виробництв, супроводжують документом про знешкодження від шкідливих хімічних речовин.

7.5 Металобрухт приймають за масою нетто на терезах споживача, яка визначається як різниця між масою брутто та масою транспортного засобу або тари, з урахуванням фактичного перевищення допустимих цим стандартом значень засміченості нешкідливими домішками, яке визначають під час приймання.

8 МЕТОДИ ВИПРОБОВУВАННЯ

8.1 Відповідність партії виду металобрухту вимогам цього стандарту визначають візуально. Якщо результати візуального оцінювання спричинюють сумнів, то партію металобрухту перевіряють за допомогою технічних засобів та засобів вимірювальної техніки.

8.2 Щоб перевірити відповідність металобрухту вимогам цього стандарту щодо засміченості, розмірів, маси, щільності, складу легованих компонентів від партії, відбирають не менше як п'ять проб.

8.3 Масу та розміри кускового металобрухту контролюють зважуванням та вимірюванням.

8.4 Від партії кускового металобрухту відбирають за допомогою крану не менше п'яти проб рівномірно за висотою партії або у процесі його вивантажування з транспортного засобу.

8.5 Щоб перевірити показники якості стружки від партії, довільно відбирають не менше п'яти проб з різних місць рівномірно за висотою партії або у процесі її вивантажування з транспортного засобу. Маса кожної проби повинна бути не менше 1 кг.

8.6 Щоб перевірити показники якості пакету, пробу відбирають довільно з його зовнішньої частини, для брикету пробу відбирають ззовні та усередині брикету.

Щоб перевірити масову частку легувальних елементів у сталевої або чавунної стружки від загальної проби масою не меншою 3 кг, відбирають скорочуючи наважку масою 0,5 кг, з якої потім довільно відбирають проби у кількості, що регламентована методиками хімічного аналізування.

Допускають визначати масову частку легувальних елементів за результатами аналізування контрольної проби металу, одержаної методом переплавляння у лабораторній або промисловій печі. У цьому разі результат аналізування контрольної проби є остаточний.

8.7 Щоб визначити наявність металобрухту легованих і кольорових металів у кускових сталевому та чавунному брухті та відходах, відібрані куски перевіряють ручним магнітом, на стилоскопі або за допомогою інших приладів і способів контролювання.

8.8 Щоб визначити фактичну засміченість кускового металобрухту нешкідливими домішками, пробу зважують, відчищають від неметалевих домішок за допомогою галтувального барабана або трьохкратним скиданням з висоти двох метрів на бетонну площадку та зважують повторно.

Значення засміченості нешкідливими домішками (X) у відсотках обчислюють за формулою:

X = 100 ∙ (m-m₁) / m (1)

де т, m₁ — маса проби, відповідно, до та після очищення, кг.

8.9 Розміри металобрухту визначають вимірюванням за допомогою рулетки металевої за ГОСТ 7502 або лінійки металевої за ГОСТ 427.

8.10 Довжину витка сталевої стружки та ступінь чистоти сталевої або чавунної стружки визначають із загальної проби, відібраної відповідно до 8.5, масою не менше 3 кг, яку ретельно перемішують на чистій площадці з покриттям, що унеможливлює всмоктування вологи та мастил.

Від загальної проби за допомогою металевого совка відбирають дві наважки масою 1 або 0,5 кг.

8.10.1 Довжину витка сталевої стружки визначають з наважки масою 1 кг, від неї відбирають та зважують витки довжиною більше установленої стандартом. Довжину витка вимірюють лінійкою за ГОСТ 427.

Масову частку стружки з довжиною витків більше установленої (Х₁) у відсотках обчислюють за формулою:

X₁ = 100 ∙ m₁ / m (2)

де т — маса вихідної наважки, г;

т₁ — маса стружки з довжиною витка більше установленої стандартом, r.

8.10.2 Засміченість сталевої або чавунної стружки нешкідливими домішками, мастилом та іншими шкідливими домішками визначають з наважки 0,5 кг. Після промивання технічними мийними засобами і просушування стружку за допомогою постійного магніту відділяють від немагнітних домішок та зважують.

Значення засміченості (Х₂) у відсотках обчислюють за формулою:

Х₂ = 100 ∙ (m-m₁) / m (3)

де т — маса вихідної наважки, r ;

т₁ — маса наважки після промивання та відділення немагнітних домішок, r.

8.11 Засміченість пакетів та брикетів холодного пресування нешкідливими та шкідливими домішками приймають рівним вмісту цих домішок у вхідній сировині для пакетів та брикетів.

Вміст сталевої стружки у пакетах контролюють під час їх виготовляння зважуванням, а також розриванням п'яти контрольних пакетів або брикетів.

8.12 Щільність пакетів та брикетів визначають відношенням їх маси до об'єму.

8.13 Щоб визначити осипання брикетів проводять трьохкратне скидання їх (вільним паданням) з висоти 1,5 м на металеву або бетонну плиту. У разі цього ступінь осипання не повинен перевищувати 10 % за масою. Із п'яти брикетів або пакетів, що скидають, випробовування повинно витримати не менше чотирьох брикетів. Брикети, що розкололися під час третього скидання на куски масою не менше 1/5 маси брикета, визнають такими, що витримали випробовування.

Брикети з чавунної стружки, виготовлені для власного споживання, скидають з висоти 1,0 м. Такими, що витримали випробовування, визнають брикети, які розкололися під час третього скидання на куски масою не менше 0,5 кг.

8.14 Хімічний склад легованого металобрухту визначають за ГОСТ 2604.1 — ГОСТ 2604.11, ГОСТ 2604.13, ГОСТ 2604.14, ГОСТ 12344 — ГОСТ 12357, ГОСТ 12359 — ГОСТ 12362, ГОСТ 18895, ГОСТ 27611, ГОСТ 28473 або іншими методами, які не поступаються за точністю стандартизованим.

Експресне аналізування хімічного складу проводять за допомогою рентгенівських спектрометрів та аналізаторів, фотоелектричних установок тощо, які забезпечують похибку вимірювання, вказану в стандартах або інших нормативних документах на методи аналізування для відповідних діапазонів масової частки елементів.

8.15 У разі одержання незадовільних результатів випробування хоча б за одним з показників, за ним проводять повторне випробовування на подвоєній кількості проб, відібраних з тієї самої партії. Результати повторного випробування поширюють на всю партію.

9 ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ

9.1 Металобрухт транспортують усіма видами транспорту згідно з правилами перевезення вантажів, що чинні на кожному виді транспорту.

9.2 Металобрухт одного виду транспортують навалом.

9.3 За згодою сторін металобрухт високолегованої сталі та спеціальних сплавів потрібно транспортувати в упакованому вигляді або у спеціальних контейнерах за нормативними документами. У цьому випадку до партії металобрухту додають ярлик, де зазначають масу, вид відходів або марку металу.

Ярлик вкладають у захисний пристрій, виконаний за нормативними документами. Транспортне маркування — згідно з ГОСТ 14192.

9.4 Навантажування у вагони і розміщування у них металобрухту в межах габариту та нормах завантажування здійснюють згідно з технічними умовами навантажування і кріплення вантажів, які чинні на залізничному транспорті.

Забезпечення зберігання вагонів під час навантажування та вивантажування металобрухту — згідно з ГОСТ 22235.

9.5 Металобрухт потрібно зберігати окремо за видами та підвидами.

Під час зберігання металобрухт не повинен змішуватися з неметалевими матеріалами.

ДОДАТОК А (довідковий)

ЗАГАЛЬНОТЕХНІЧНІ ТЕРМІНИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ РОЗУМІННЯ ТЕКСТУ СТАНДАРТУ

Таблиця А.1

ДОДАТОК Б (довідковий)

РЕКОМЕНДОВАНА ПРИЗНАЧЕНІСТЬ ШИХТОВОГО ВУГЛЕЦЕВОГО МЕТАЛОБРУХТУ

Таблиця Б.1