Ущільнювальні пристрої повинні забезпечувати збирання інтервалу ущільнення необхідної довжини відповідно до 4.5.

При застосуванні пневматичних тампонів з еластичними оболонками довжина кожної секції повинна бути не менше ніж 1 м, а їх конструкція - забезпечувати складання інтервалу ущільнення необхідної довжини (згідно з 4.5).

5.5.4 Спуск ущільнювальних пристроїв і подачу повітря в пусковий інтервал свердловини виконують за допомогою труб (замкового, муфтового або ніпельного з'єднання), внутрішній прохідний переріз яких повинен бути не менше ніж 200 мм².

З'єднання нагнітальних труб між собою та з ущільнювальними пристроями, а також з'єднання останніх повинні забезпечувати вільний прохід (спуск) датчика пристрою для вимірювання температури повітря в пусковому інтервалі центральної свердловини.

5.5.5 Шпаруватість сполучних фільтрів, що встановлюються між ущільнювальними пристроями (при застосуванні подвійних ущільнювальних пристроїв), повинна бути не менше:

для пускових інтервалів центральних свердловин - 5 %;

для спостережних свердловин - 1 %.

При застосуванні з'єднувальних фільтрів датчик тиску встановлюють на зовнішній поверхні з'єднувального фільтра.

При застосуванні в якості ущільнювальних пристроїв пневматичних тампонів тиск розтиснення останніх визначають на тарувальному стенді.

Для поточного контролю тиску розтиснення пневматичних тампонів магістралі підключають до відповідних вимірювачів тиску.

6 МЕТОДИ ВИПРОБУВАННЯ

6.1 Метод відкачування води зі свердловин

6.1.1 Умови проведення випробування

6.1.1.1 Визначення проникності методом відкачування води зі свердловин виконують за наступними технологічними схемами випробувань:

кущова - у складних гідрогеологічних умовах і для відповідальних об'єктів;

одиночна - у простих гідрогеологічних умовах і переважно на ранніх стадіях вишукувань.

Місце розташування пунктів випробувань, кількість відкачувань і технологія їх проведення (кількість і розташування спостережних свердловин, тривалість відкачування) визначають у проекті проведення робіт залежно від цільового призначення випробувань з урахуванням інженерно-геологічних і гідрогеологічних умов (згідно з 4.3).

При кущовій схемі випробувань кількість та розташування спостережних свердловин і глибину закладення фільтрів приймають залежно від зміни в просторі фільтраційних властивостей пласта і прийнятої розрахункової схеми.

Відстані між центральною й спостережною свердловинами встановлюють на основі попередніх розрахунків за умови, щоб різниця величин зниження рівня води в сусідніх спостережних свердловинах і величина зниження рівня на кінець відкачування в дальній спостережній свердловині перевищувала абсолютну величину можливої помилки вимірювання рівня не менше ніж у десять разів.

6.1.1.4 Тривалість випробувань за кущовою схемою визначають на основі попередніх розрахунків за умови, що при обраній тривалості відкачування води мають бути отримані репрезентативні залежності зміни зниження рівня води в часі й за площею, а спостережні свердловини повинні бути розташовані в зоні квазісталого режиму.

6.1.1.5. Тривалість випробувань при кущовій схемі має бути не менше ніж 3 доби (з обов'язковим відкачуванням води в умовах квазісталого режиму не менше ніж 1 доба), при одиночній схемі -не менше ніж 0,5 доби.

6.1.2 Підготовка до випробування

6.1.2.1 Підготовку до випробування проводять у наступному порядку:

чищення свердловин від шламу;

вимірювання рівня води в свердловинах;

установка фільтрів або тампонів і заміри глибини їх установлення;

повторне чищення свердловин після установлення фільтрів (за необхідності);

установка водомірної рейки в близько розташованій водоймі за наявності гідравлічного зв'язку випробовуваного горизонту з водоймою (рікою);

закріплення й нівелювання нульових точок (точок заміру);

перевірка, установка й підготовка вимірювальної апаратури;

вимірювання рівня води в свердловинах;

монтаж устаткування водопідйомника й пристрою для відведення відкачуваної води;

спостереження після прокачування за відновленням рівня води до статичного.

6.1.2.2 Буріння свердловин виконують ударно-канатним або обертальним (колонковим, роторним) способами. При бурінні свердловин на ділянках будівництва житлових, громадських, промислових, гідротехнічних і меліоративних споруд застосування глинистих розчинів забороняється. Промивання вибою свердловин виконують тільки чистою водою.

На ділянках будівництва водозабору підземних вод буріння свердловин у пухкому або нестійкому скельному фунті, що містить напірну воду, допускається із застосуванням глинистих розчинів і наступною (перед випробуванням) ретельною їх розглинизацією.

3. Якщо стійкість стінок стовбура свердловини не забезпечується, слід установлювати фільтри.

4. При спуску тампона, фільтра, затрубного п'єзометра в свердловину повинна бути забезпечена герметичність з'єднань труб.

5. Башмак колони обсадних труб повинен бути розташований не вище ніж 1 м над верхом фільтра.

6. При розташуванні фільтра із гравійною обсипкою фільтр оголюють поступово, піднімаючи щораз колону обсадних труб на 0,5 м або 0,6 м після засипки в свердловину шару гравію заввишки від 0,8 м до 1 м. Верхня межа обсипки має бути вище верху водоприймальної частини фільтра.

7. Свердловина повинна бути забезпечена надійною ізоляцією від поверхневих вод і атмосферних опадів.

8. Прокачування свердловин проводять не менше ніж 2 год до повного освітлення відкачуваної води з наступним спостереженням за відновленням рівня води до статичного. Прокачування свердловин у пухких ґрунтах проводять з поступовим збільшенням витрат води.

9. Перед початком випробування заповнюють журнал відкачування води (відповідно до додатків А, Б).

6.1.3 Проведення випробування

6.1.3.1 При проведенні випробування виконують наступні основні операції:

включення водопідйомника;

відкачування води з фіксацією початку робіт у журналі випробувань;

вимірювання витрат і рівня води в центральній свердловині;

вимірювання рівнів води в спостережних свердловинах і в річці (водоймі) водомірною рейкою;

контроль за роботою вимірювальної апаратури і ведення журналу випробування;

фіксація в журналі випробування змін природної обстановки, що впливає на режим рівня підземних вод (дощ, паводок, танення снігу, зміна атмосферного тиску, температури тощо);

припинення відкачування;

спостереження за відновленням рівня води в свердловинах і за необхідності нівелювання нульових точок;

замірювання глибини центральної свердловини.

2. Випробування проводять при одній постійній величині витрат або зниження рівня води.

2. При відкачуванні безперервно відводять відкачувану воду на відстань, яка б виключала можливість впливу цієї води на рівень (напір) води в свердловинах на період відкачування і наступного відновлення рівня.

3. Відкачування необхідно проводити безупинно; нетривалі перерви з технічних причин не повинні перевищувати сумарно від 10 % до 15 % тривалості випробування і не повинні викривляти графік (загальний вид) зміни рівня води в часі.

4. Частота вимірювання витрат і динамічних рівнів води в процесі випробування визначається проектом проведення робіт в залежності від цільового призначення і тривалості відкачування і має бути достатньою для побудови тимчасових графіків простежування зниження (підвищення при відновленні) рівня води. Вимірювання витрат води проводять у ті самі строки, що й заміри рівнів.

2. Спостереження за рівнем води у свердловинах куща (при виконанні дискретних вимірювань) виконують у тій же послідовності, щоб проміжки часу між вимірюваннями в тих самих свердловинах були за можливості рівними.

3. Не допускається у період паводків відкачувати воду зі свердловин, що розташовані на прибережних ділянках; з водоносного горизонту, гідравлічно пов'язаного з поверхневими водотоками й водоймами; зі свердловин, що розташовані поблизу великих карстових джерел зі значними коливаннями витрат в часі.

4. Після закінчення відкачування спостерігають за відновленням рівнів води в свердловинах; при цьому частота спостережень має забезпечувати одержання репрезентативних графіків простежування.

5. Ліквідацію свердловин, передбачену проектом проведення робіт, виконують після польової обробки результатів випробувань і перевірки всіх отриманих даних.

6.1.3.10 Для контролю відкачування води й поточної інтерпретації результатів будують графіки:

• зміни величин зниження рівнів води S у часі t за центральною (графік S = f(t)) та спостережними свердловинами (графік S = f(lg t));

• зміни величини витрат води Q у часі в центральній свердловині (графік Q = f(t));

• площадкового (графік S = f(lg r)) та комбінованого (графік S = ) простеження за даними кущового відкачування (за необхідності), де r є відстанню між центральною й спостережними свердловинами.

6.2 Метод наливання води в шурфи

6.2.1 Умови проведення випробування

1. Місце розташування пунктів випробування, кількість наливань води в шурфи й методику їх проведення визначають у проекті проведення робіт з урахуванням умов, зазначених у 4.4, з наступним уточненням їх за даними польових досліджень і лабораторних випробувань ґрунтів.

2. До складу польових робіт входять: дослідження свердловинами або шурфами товщі ґрунту, геологічна документація товщі й відбір проб ґрунту з кожного виділеного шару, але не рідше ніж через 0,5 м.

За результатами лабораторних випробувань ґрунтів повинні бути визначені: щільність, пористість, вологість, повна вологоємність і гранулометричний склад (для пісків).

3. Випробування методом наливання води в шурфи виконують в однорідних за літологічним складом і щільністю ґрунтах.

4. Випробування проводять при постійному напорі води за технологічними схемами:

• усталеного руху води до стабілізації витрат води за умови, що глибина промочування в період проведення випробувань не досягне капілярної кайми ґрунтових вод або межі шару ґрунту з іншою водопроникністю;

• несталого руху води - без необхідності стабілізації витрат води й обмеження глибини промочування.

Проведення випробування за схемою несталого руху води допускається при вільному зниженні рівня та постійних витратах води.

6.2.1.5 Вода, що застосовується для випробувань, повинна бути без механічних і органічних домішок.

6.2.2 Підготовка до випробування

6.2.2.1 Підготовку до випробування проводять в наступному порядку:

• облаштування зумпфа у шурфі, зумпф має бути завглибшки не менше ніж 20 см із розрівняним дном і видаленим кольматуючим матеріалом;

• встановлення інфільтрометра вдавленням на глибину не більше ніж на 2,5 см;

облаштування на дні зумпфа подушки з піску, дрібного гравію або іншого добре проникного матеріалу шаром від 1 см до 2 см;

встановлення живильних і резервних ємностей з водою;

перевірка безпосередньо перед початком випробувань роботи системи живлення;

підготовка устаткування для буріння свердловини й засобів для відбору проб ґрунту на вологість.

2. Зазор між кільцем інфільтрометра і стінками зумпфа заповнюють ґрунтом, вийнятим у процесі проходки зумпфа, шарами від 2 см до 5 см із трамбуванням шарів до щільності, близької до щільності ґрунту в природному стані.

3. При використанні двокільцевого інфільтрометра кільця повинні бути встановлені концентрично, а рівні води в них однаковими.

6.2.2.4 Перед початком випробувань заповнюють журнал випробувань (відповідно до додатка В).

6.2.3 Проведення випробування

6.2.3.1 При проведенні випробування виконують наступні основні операції:

заповнення інфільтрометра водою шаром не менше ніж 10 см з фіксацією початку випробувань у журналі;

безперервна подача води для підтримки заданого рівня або витрати;

замір рівня й витрати води, що надходить до інфільтрометра;

контроль за роботою вимірювальної апаратури й ведення журналу випробувань із фіксацією змін природної обстановки;

припинення наливання;

буріння свердловин (після закінчення наливання) для відбору проб ґрунту на вологість та визначення глибини промочування.

2. Вимірювання витрат води проводять через 10 хв протягом першої години, через 20 хв - протягом другої години, через 30 хв - протягом третьої години й далі - через 60 хв до закінчення випробування.

3. Витрати води вважають сталими, якщо протягом останніх 6 год не спостерігаються зменшення та відхили значень вимірювань більше ніж 10 % від середньої величини.

4. Для визначення глибини промочування допускається використовувати радіометричні методи.

5. Для своєчасного контролю за ходом наливання й інтерпретації результатів у процесі випробувань будують графіки:

- при наливанні з постійним напором h = const - графіки υ = f(t) та υw = f(w), де υ = - поточна швидкість (Q - витрати) усмоктування води; w - сумарний (з початку випробувань до моменту виміру) об'єм води, що всмоктується (величини v та w слід приймати на один і той же момент часу); F- площа інфільтрометра;

- при наливанні з постійною витратою Q = const або з вільним зниженням рівня - графіки h = f(t) та и = f(t), де h - висота шару води в інфільтрометрі; и - швидкість підйому або зниження рівня води в інфільтрометрі.