---

Додаток Д
(довідковий)

Правила

розроблення ресурсних кошторисних норм експлуатації будівельних машин та механізмів на 1 машино-годину експлуатації

Д.1 Структура ресурсних кошторисних норм експлуатації будівельних машин та механізмів* (РКНЕМ) повинна відповідати ДСТУ Б Д.2.7-1.

Д.2 Порядок надання шифру машинам та механізмам (8.5 цього стандарту).

У нормах наводиться найменування машин та механізмів, що відображає їх основні експлуатаційні характеристики (вантажопідйомність, потужність, місткість ковша тощо).

РКНЕМ містять такі показники:

– середній розряд ланки робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні машин;

– витрати труда:

– машиністів, люд.год;

– робітників, зайнятих на ремонті та технічному обслуговуванні, люд.год;

– робітників, зайнятих на перебазуванні, люд.год;

– витрати енергоносіїв (фізичні одиниці виміру);

– витрати мастильних матеріалів, кг;

– витрати гідравлічної та охолоджувальної рідин, кг.

Д.3 Середній розряд ланки робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні машин, визначається відповідно до 7.2.4.3.2 цього стандарту.

Д.4 Визначення витрат труда робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні машин

Д.4.1 Витрати труда та кількість машиністів визначають виходячи з технологічної необхідності, необхідності дотримання вимог нормативних документів з охорони праці та на основі таких нормативних джерел (у порядку черговості застосування):

– паспортних даних;

– інструкції з експлуатації машини;

– рекомендацій заводів та підприємств-виробників.

Д.4.2 Витрати труда робітників, зайнятих на ремонті та технічному обслуговуванні ( ВТ_р ), визначають за формулою (Д.1):

Т_ТО-1х N_ТО-1+ Т_ТО-2х N_ТО-2+ Т_Пх N_П+ Т_К2 х Т_соТ_що

ВТ_Р= ———————————————————— х К_П+ ——— + ——— , (Д.1)

Ц_РТ_н.рТ_зм

_________________________

* Будівельні машини та механізми надалі іменуються «машини».

де Т_що, Т_ТО-1, Т_ТО-2, Т_со, Т_П, Т_К – трудомісткість відповідно щозмінного обслуговування – ЩО, технічного обслуговування ТО-1 і ТО-2, сезонного обслуговування – СО, поточного – П та капітального – К ремонту;

N_ТО-1, N_ТО-2, N_П – кількість відповідно технічного обслуговування ТО-1 і ТО-2, поточного ремонту в повному ремонтному циклі;

Ц_Р – повний ремонтний цикл, мото-год;

К_П – коефіцієнт внутрішньозмінного використання машин, що враховує перехід від середньорічного наробітку машин в мото-годинах до середньорічного наробітку машин в машино-годинах (річний режим роботи), приймається за ДСТУ-Н Б Д.1.1-4;

Т_н.р – річний нормативний наробіток машини, маш.год, приймається за ДСТУ-Н Б Д.1.1-4;

Т_зм – тривалість зміни, год.

Д.4.3 Витрати труда робітників, зайнятих на перебазуванні, визначають виходячи з повного технологічного завантаження машини протягом її річного наробітку.

Витрати труда робітників, зайнятих на перебазуванні машини на 1 маш.год експлуатації ( ВТ_П ), визначають за формулою (Д.2):

T_пер+ Т_М

ВТ_П= —————— х N_М, (Д.2)

Т_н.р

де T_пер – середня тривалість перебазування машини, год., визначається за формулою (Д.3):

T_пер= L х N_пер/ V , (Д.3)

де L – середня відстань транспортування з одного будівельного майданчика (бази механізації) на інший і назад, км. До норм, як правило, включається перебазування на відстань до 30 км (з бази механізації на будівельний майданчик і назад). Перебазування на відстань понад 30 км визначається розрахунком по конкретному будівництву;

N_пер – кількість перебазувань протягом року в режимі повного технологічного завантаження машини;

V – середня швидкість перебазувань, км/год;

Т_М – тривалість монтажу, демонтажу, навантаження та розвантаження машини, маш.год. Приймається за довідковими даними або нормативними спостереженнями;

N_М – кількісний склад бригади робітників, зайнятих на монтажі, демонтажі та перевезенні машини, включно з машиністом. Визначається виходячи з технологічної необхідності з урахуванням вимог нормативних документів з охорони праці.

При перебазуванні машин своїм ходом витрати труда машиніста ( ВТ_П ) у розрахунку на 1 машино-годину експлуатації машини визначаються виходячи з часу переміщення машини з бази механізації на будівельний майданчик і назад за формулою (Д.4):

L х N_пер

ВТ_П= —————— (Д.4)

V х Т_н.р

Д.5 Визначення норм витрат енергоносіїв

Д.5.1 Норми витрат бензину та дизельного палива визначаються для роботи машини в технологічному режимі як середньорічні.

Д.5.1.1 Витрати бензину та дизельного палива для експлуатації машин приймається на основі таких джерел (у рекомендованому порядку черговості застосування):

– паспортних даних;

– результатів виробничого (дослідного) визначення витрат палива.

Д.5.1.2 На підставі паспортних даних визначаються розрахункові норми витрат палива на 1 машино-годину роботи відповідної машини.

Д.5.1.2.1 Якщо в паспортних даних наведено витрати палива для роботи машини в режимі номінальної потужності на 1 мото-годину роботи, витрати палива на 1 машино-годину визначаються за формулою (Д.5):

q = Н х K_Пх К_ПЗх К_Р , (Д.5)

де q – норма витрат палива, кг/маш.год;

Н – норма витрат палива при роботі машини в режимі номінальної потужності, кг/мото-год;

К_ПЗ – коефіцієнт, що враховує витрати палива на запуск та регулювання роботи двигуна, а також щозмінне технічне обслуговування машин на початку зміни (К_ПЗ = 1,03 для всіх машин);

К_Р – коефіцієнт приведення витрат палива до середньорічного. Враховує роботу машин у зимовий період (К_Р = 1,02).

Д.5.1.2.2 Якщо в паспортних даних наведено питомі витрати палива, то витрати палива на 1 машино-годину визначаються за формулою (Д.6):

q = q₀х N_eх K_Пх К_ПЗх К_Рх 0,001 , (Д.6)

де q₀ – питомі витрати палива при номінальній потужності двигуна, г/кВт·год, приймається за даними інструкції з експлуатації двигуна;

N_e – номінальна потужність двигуна машини, кВт, приймається за даними інструкції з експлуатації машини;

0,001 – перевідний коефіцієнт грамів у кілограми.

Д.5.1.2.3 Визначення витрат палива виробничим (дослідним) методом здійснюють у тих випадках, коли відсутні необхідні дані для розрахунку норм, шляхом контрольних вимірів витрат палива на обсяг робіт, що виконується машиною в технологічному режимі протягом зміни.

Виміри здійснюють на технічно справній машині, яка попередньо пройшла технічне обслуговування та регулювання паливної апаратури відповідно до вимог інструкції з експлуатації і технічного обслуговування.

Д.5.2 Норми витрат електроенергії та стисненого повітря визначаються на основі їх споживання з урахуванням використання машин за часом і потужністю двигуна.

Д.5.2.1 Для машин з електроприводом норми витрат електроенергії ( Е_Е ) визначаються за формулою (Д.7):

Е_Е= 1,1 х П_Пх К_Пх К_Ч , (Д.7)

де 1,1 – коефіцієнт, що враховує пусковий момент електродвигуна;

П_П – сумарна паспортна потужність електродвигунів, встановлених на машині, кВт;

К_П – коефіцієнт використання електродвигунів за потужністю (відношення використовуваної потужності до сумарної паспортної потужності електродвигунів);

К_Ч – коефіцієнт використання електродвигунів за часом (відношення часу роботи електродвигунів у зміну до нормативної тривалості робочої зміни).

Показники К_П та К_Ч встановлюються (у рекомендованому порядку черговості застосування):

– виробничим способом з урахуванням встановлених технологічних схем виконання будівельних робіт (за лічильниками витрат);

– за рекомендаціями, що наводяться у нормативних (технічних) джерелах.

Д.5.3 Витрати стисненого повітря (м³/маш.год) визначаються (у рекомендованому порядку черговості застосування):

– за інструкцією заводу-виготовлювача на експлуатацію машини;

– за даними, що наводяться у нормативній технічній літературі;

– виробничим способом з урахуванням встановлених технологічних схем виконання будівельних робіт.

Для машин, що працюють на стисненому повітрі, витрати стисненого повітря слід враховувати тільки в тому випадку, якщо в розробленій на комплексний процес нормі не враховано роботу пересувної компресорної установки.

Д.6 Визначення норм витрат мастильних матеріалів для експлуатації машин

Д.6.1 Норми витрат мастильних матеріалів визначаються :

– для машин з дизельними двигунами – застосуванням коефіцієнтів 0,044; 0,004 і 0,015 до норм витрат дизельного палива відповідно на моторне масло, пластичні мастила і трансмісійне масло;

– для машин з бензиновими двигунами – застосуванням коефіцієнтів 0,035; 0,004 і 0,015 до норм витрат бензину відповідно на моторні масла, пластичні мастила і трансмісійні масла;

Д.7 Визначення норм витрат гідравлічної та охолоджувальної рідин

Д.7.1 Витрати гідравлічної рідини ( Г ) визначаються на основі паспортних даних виходячи з місткості гідравлічної системи, періодичності заміни рідини, що встановлена інструкцією з експлуатації машини, необхідності доливань, їх об’єму і частоти за формулою (Д.8):

О х Д_Гх К_Дх П_Г

Г = ————————— , (Д.8)

Т_н.р

де О – середньозважений показник місткості гідравлічної системи машин даної типорозмірної групи, встановлюється за паспортними даними машини, л;

Д_Г – щільність гідравлічної рідини – 0,87 кг/л;

К_Д – коефіцієнт доливань гідравлічної рідини, що враховує об’єм гідравлічної рідини, необхідний для поповнення системи через витікання рідини при роботі машини. Для машин вітчизняного виробництва цей показник приймається на основі вимірів об’ємів фактичного витікання гідравлічної рідини.

За відсутності необхідних даних показник К_Д приймається у розмірі до 1,25.

П_Г – періодичність повної заміни гідравлічної рідини для машин даної типорозмірної групи, раз/рік, приймається (у рекомендованому порядку черговості застосування) за:

– паспортними даними;

– інструкціями з експлуатації машин;

– рекомендаціями, що наводяться у технічній літературі.

Показник ( П_Г ) приймається рівним 2, що означає перехід протягом року з літнього сорту гідравлічної рідини на зимовий сорт і навпаки (якщо інше не передбачено інструкцією з експлуатації машини).

Якщо інструкцією з експлуатації машини даної типорозмірної групи періодичність заміни гідравлічної рідини встановлена в маш.год, формула (Д.8) розрахунку нормативних витрат гідравлічної рідини ( Г ) приймає такий вигляд (Д.9):

О х Д_Гх К_Д

Г = ———————— , (Д.9)

П_{Г. Р}

де П_{Г. Р} – періодичність заміни гідравлічної рідини, маш.год.

Д. 7.2 Витрати охолоджувальної рідини визначаються в аналогічному порядку.

Додаток Е
(довідковий)

Усереднені показники періодичності і трудомісткості технічного обслуговування та ремонту будівельних машин та механізмів

Таблиця Е.1 – Екскаватори одноковшеві

Періодичність у мото-годинах: ТО-1 – 50, ТО-2 – 250, П – 1000; СО – два рази на рік