Національний відхил

Замінити "EN 1363-1" на "ДСТУ Б В.1.1-4"

6 ЗРАЗКИ ДЛЯ ВИПРОБУВАННЯ

6.1 Тип і кількість зразків для випробування

6.1.1 Тип зразків для випробування

Тип бетонних конструкцій, що використовується у зразку, визначається з урахуванням типу конструкції та практичної ситуації, в якій має використовуватись система вогнезахисту, а саме:

1. системи вогнезахисту, що мають застосовуватись тільки на плоских двомірних залізобетонних конструкціях, таких як плити і стіни, оцінюються шляхом проведення випробування на великих бетонних плитах;

2. системи вогнезахисту, що мають застосовуватись для захисту балок і колон за умови вогневого впливу з трьох або чотирьох сторін, оцінюються шляхом проведення випробування на залізобетонних балках;

3. системи вогнезахисту, що мають застосовуватись на плитах, стінах, балках і колонах, оцінюються шляхом проведення випробування як на залізобетонних плитах, так і на балках, згідно з вищенаведеними пунктами а) і b);

4. для отримання додаткових результатів стосовно вогнезахисної здатності системи вогнезахисту, випробування можуть проводитись на малих залізобетонних плитах як доповнення до випробувань великих залізобетонних зразків, у разі коли:

• система вогнезахисту має застосовуватись на залізобетонних конструкціях, товщина яких менша за ту, що вказана в цьому методі випробування;

• система вогнезахисту має застосовуватись з проміжним значенням товщини між максимальною і мінімальною товщиною засобу вогнезахисту;

• випробування проводиться у температурному режимі пожежі, яка повільно розвивається (додаток А).

6.1.2 Кількість зразків

Мають випробовуватись дві великі (повнорозмірні) залізобетонні конструкції (плити або балки, залежно від призначеного використання, як вказано в 6.1.1а) і 6.1.1b).

На одному зразку має бути система вогнезахисту з мінімальною товщиною, на іншому - з максимальною товщиною. Якщо існує система вогнезахисту тільки з одним значенням товщини, то має проводитись тільки одне випробування на одному типі конструкції з цією товщиною, а сфера застосування результату обмежується.

На додаток до обов'язкових випробувань повнорозмірних зразків, можуть проводитись випробування малих зразків для отримання додаткових даних, відповідно до 6.1.1d). Одне таке випробування має проводитись для кожної і перемінної товщини бетону або проміжної товщини вогнезахисту, що випробовується. Використання плити малих розмірів під час випробувань у температурному режимі пожежі, яка повільно розвивається, наведено в додатку А.

6.2 Розміри зразків

6.2.1 Залізобетонні плити

Залізобетонні плити у зразку повинні мати розміри, вказані в таблиці 1 і представлені на рисунку 1 (малий зразок) і на рисунку 2 (великий зразок).

Таблиця 1 - Розміри залізобетонних плит

6.2.2 Залізобетонні балки

Залізобетонні балки мають бути такого розміру, щоб довжина L_exp, яка піддається вогневому впливу, була не менше ніж 4000 мм. Прогін L_sup не повинен бути довше за довжину, яка піддається вогневому впливу, більше ніж на 200 мм з кожного краю.

Загальна довжина зразка L_spec не повинна бути довшою за довжину, яка піддається вогневому впливу, більше ніж на 350 мм з кожного краю.

Залізобетонна балка повинна мати висоту (450±10) мм і ширину (150±10) мм.

Розміщення точок навантаження l_sup має бути на відстані (1000 ± 10) мм від центрів спирання. Конструкція балки показана на рисунку 3.

6.3 Конструкція зразків

6.3.1 Залізобетонні плити

Залізобетонна плита повинна мати підсилювальну (арматурну) сітку, яка може складатися з окремих арматурних стержнів з необхідним анкеруванням, або бути готовим виробом заводського виготовлення.

Сітка (розташована з боку вогневого впливу на поверхні зразка і захищена вогнезахисним матеріалом) повинна складатись з ребристих стержнів діаметром 10 мм для великих плит і ребристих стержнів діаметром 8 мм для малих плит. Допустимі відхили від розмірів арматурних стержнів наведено в ENV 10080.

Для великих плит на поверхні, яка протилежна вогневому впливу, має використовуватись верхня сітка з арматурними стержнями періодичного профілю діаметром 6,0 мм.

Арматурні стержні мають розташовуватись на відстані (150±10) мм від центра в обох напрямках. Позиція основних арматурних стержнів стосовно необігрівної поверхні та поверхні з боку вогневого впливу має забезпечуватись використанням фіксаторів з пластику або бетону так, щоб захисний шар бетону становив (20,0±0,5) мм.

Фактичне розташування основних стержнів на необігрівній поверхні залізобетонної конструкції та на її поверхні з боку вогневого впливу після випробування має точно вимірюватись і реєструватись у місцях розташування термопар, указаних у 9.3. Це має досягатись шляхом розрізання бетонної плити принаймні на дві частини через ці місця або близько до них.

6.3.2 Залізобетонні балки

Кожна конструкція залізобетонної балки повинна містити чотири ребристі арматурні стержні діаметром 12 мм, закріплені хомутами діаметром 8,0 мм з відстанню між центрами (200±10) мм. Допустимі допуски на розміри арматурних стержнів наведені в ENV 10080.

Місця розташування арматурних стержнів діаметром 12 мм відносно бетонної поверхні має забезпечуватись використанням фіксаторів з пластику або бетону, так, щоб захисний шар бетону становив (25±0,5) мм.

Фактичне розташування стержнів на поверхні залізобетонної конструкції після випробування має точно вимірюватись і реєструватись у місцях розташування термопар, указаних у 9.3. Це має досягатись шляхом розрізання залізобетонної балки принаймні на дві частини через ці місця або близько до них.

Національний відхил

Замінити в 6.3.1 та 6.3.2 "ENV 10080" на "ДСТУ ENV 1080"

6.3.3 Виготовлення залізобетонних конструкцій

Залізобетонні (бетонні) плити і балки для зразків мають готуватись у формах з гладкою поверхнею, які виготовлені зі сталі або дерева. Для того, щоб полегшити видалення плити або балки із каркаса, мають використовуватись розчинні олії або емульсії. Фактичний матеріал, що використовується для цієї цілі, має бути наведений у звіті про випробування.

Для цього можуть використовуватись речовини на основі воску, нерозчинні олії або інші змащувачі форм, але їх використання має відповідати вимогам 15.10 і кожний змащувальний матеріал, призначений для цих цілей, повинен окремо оцінюватись.

6.3.4 Застосування вогнезахисного матеріалу на залізобетонній конструкції

Вогнезахисний матеріал має рівномірно наноситись на бетонну поверхню так, як це робиться на реальному об'єкті, включаючи будь-які засоби кріплення, наприклад, піни, сітки і дроти або клейкі з'єднувальні матеріали, одним способом як для максимальної так і мінімальної товщини вогнезахисного покриття.

Вогнезахисний матеріал має покривати всю поверхню плити або балки з боку вогневого впливу та має бути нанесений на поверхню до прикладання випробувального навантаження.

Якщо система вогнезахисту створює невелику порожнину між бетоном і вогнезахисним матеріалом, кінці мають герметизуватись вогнезахисним матеріалом для запобігання виходу гарячих газів із цих порожнин.

Профілі кріплення для плитних вогнезахисних систем можуть бути зорієнтовані як у поздовжньому так і поперечному напрямках зразка. Профілі кріплення, орієнтовані в поздовжньому напрямку, для кожної лінії профілю кріплення мають містити з'єднання в середній частині прогону. Профілі кріплення, зорієнтовані в поперечному напрямку, мають містити з'єднання згідно з наступним:

• плити великих розмірів - принаймні одне поперечне з'єднання, розташоване на відстані не більше 500 мм від поперечної осі;

• плити малих розмірів - принаймні одне поперечне з'єднання, розташоване на відстані не більше 500 мм від поперечної осі;

• балки - принаймні одне з'єднання має бути посередині прогону або якомога ближче до середнього проміжку з обох сторін і на основі балки.

Національний відхил

Долучити до підрозділу 6.3 пункт "6.3.5 Зразок виготовляє замовник випробувань відповідно до вимог технічної документації на зразок за технологією, яка відповідає такій, що використовується для виготовлення реальної конструкції з вогнезахистом. Зразки та технічна документація на них надаються у випробувальну лабораторію за "Актом приймання зразка до вогневих випробувань"

6.4 Склад матеріалів у зразку для випробування

6.4.1 Бетон

Зазвичай у зразку використовують бетон типу від 25/30 до 30/37 [LC/C/HC] (легкий, нормальний або важкий) згідно з EN 206-1 і EN 1992-1-1, хоча можуть використовуватись інші класи в межах діапазону міцності від 20/25 до 50/60 (див. розділ 1).

Прийнятність результатів оцінки, що випливає з випробування конструкції з бетону конкретної густини, міцності або товщини має обмежуватись вимогами, наведеними у 15.1 - 15.3 і 15.5.

Бетон має готуватись із кварцовим заповнювачем з максимальним розміром матеріалу заповнювача 20 мм і портландцементу. Склад і властивості бетону, що використовуються, мають відповідати тим, що вказані в EN 206-1 і ENV 1992-1-1.

Допускається використання інших некварцових заповнювачів і заповнювачів з меншою густиною, але прийнятність результатів оцінювання буде обмежуватись згідно з 15.4. Густина свіжого бетону повинна давати достатнє ущільнення і рівну поверхню. Густина повинна бути типу S3 або F3, що визначається відповідно до EN 206-1.

Національний відхил

Замінити "бетон типу від 25/30 до 30/37 [LC/C/HC] (легкий, нормальний або важкий) згідно з EN 206-1 і ENV 1992-1-1, хоча можуть використовуватись інші класи в межах діапазону міцності від 20/25 до 50/60 (див. розділ 1)" на "легкий та важкий бетон класів міцності з максимальним значенням 50/60 (LC/C) згідно з ДСТУ Б B.2.7-176 (EN 206-1:2008, NEQ) та прДСТУ Н П Б В.2.6-ХХ:2011 (ENV 1992-1-2, MOD)"

Замінити "Густина повинна бути типу S3 або F3, що визначається відповідно до EN 206-1" на "Густина повинна бути типу S3 або F3, що визначається відповідно до ДСТУ Б В.2.7-176 (EN 206-1:2008, NEQ)"

6.4.2 Сталева арматура

Сталеві арматурні підсилювальні стержні мають бути ребристими і мати клас В 500 (згідно з ENV 10080) або клас подібного європейського стандарту з = 500 Н /мм².

Національний відхил

Замінити "клас В500 (згідно з ENV 10080) або клас подібного європейського стандарту з = 500 Н/мм²" на "клас В500 (згідно з ДСТУ ENV 1080) або клас подібного стандарту з= 500 Н/мм²"

6.4.3 Система вогнезахисту

Склад системи вогнезахисту має вказуватись замовником і мають бути визначені, принаймні, очікувана номінальна густина та товщина вогнезахисту і вміст вологи. За умови конфіденційності, у звіті про випробування можуть не надаватись деталі щодо приготування або складу вогнезахисту. Проте, такі дані мають надаватись замовником і утримуватись у матеріалах лабораторії за умов збереження конфіденційності.

6.5 Властивості матеріалів у складі зразка

Згідно з EN 1363-1 мають бути визначені фактичні властивості матеріалів з використанням відповідних стандартів на методи випробувань на матеріалах або зразках матеріалів, конди-ціонованих згідно з вимогами розділу 8.

6.5.1 Бетон

Міцність усіх проб (замісів) бетону, що використовується, має вимірюватись з інтервалами в період кондиціювання (див. розділ 8) і в день випробування на вогнестійкість відповідно до одного з методів, указаних в EN 206-1.

Густина і вміст вологи всіх проб (замісів) бетону, що використовуються, мають вимірюватись з інтервалами протягом кондиціонування і в день вогневого випробування з використанням невеликих зразків, виготовлених з однією товщиною і в один і той же час з одних і тих же матеріалів, що і залізобетонна конструкція, що випробовується. Ці невеликі зразки розміром (200 х 200 х товщина зразка) мм після виготовлення необхідно покривати з п'яти сторін водонепроникною мембраною, при цьому верхню поверхню піддають впливу і кондиціонують із залізобетонною (бетонною) конструкцією зразка, як указано в розділі 8. Метод, що використовується для приготування і кондиціонування цих зразків матеріалів має вказуватись у звіті.

Розміри залізобетонної конструкції, виміряні перед застосуванням вогнезахисного матеріалу разом з вагою арматури і кінцевим значенням густини бетону, можуть використовуватись для розрахунку повної ваги бетону під час розрахунку навантаження.