---

здійснюватись згідно з ГОСТ 12.1.019.

Устаткування, комунікації і ємкості повинні бути заземлені від

статичної електрики згідно з ГОСТ 12.1.018 і ПУЭ-76.

5.8. Плити з пінополістиролу згідно з вимогами ГОСТ 12.1.044

належать до групи горючих матеріалів середньої займистості.

5.9. Плити типу ПСБ-С здатні до самостійного горіння не більше

4 с.

5.10. Температура займання плит - (74 +- 10) оС.

5.11. При займанні плит їх гасять розпиленою водою зі змочува-

чами. Гасіння пожежі в приміщеннях проводять в ізолюючих протига-

зах.

5.12. За пожежною безпекою виробничі приміщення повинні від-

повідати вимогам ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.3.030.

5.13. Викиди в атмосферу, охорона навколишнього середовища

повинні відповідати вимогам ГОСТ 17.2.3.02, Сан ПиН 4630-88 і

Сан ПиН 4946-89.

5.14. Оцінка радіологічної активності сировини і плит, а та-

кож методи радіаційного контролю проводяться за РСН 356-91 "Поло-

жение о радиационном контроле на обЬектах строительства и предпри-

ятиях стройиндустрии и стройматериалов Украины".

5.15. Сумарна питома активність радіонуклідів не повинна пере-

- 10 -

вищувати 370 Бк/кг (І клас).

5.16. Особи, зайняті на виробництві плит, повинні бути забез-

печені засобами індивідуального захисту: спецодягом за ГОСТ 27574,

ГОСТ 27575, протипиловими респіраторами ШБ-1 "Лепесток" за ГОСТ

12.4.028 і за галузевими нормами.

6. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

6.1. Плити приймаються партіями. Партією вважається добовий

виробіток плит одного типу, марки, однакових номінальних розмірів

із сировини однієї марки, одночасно поданих для здавання-приймання

і оформлених документом про якість встановленої форми, в якому за-

значають:

- найменування підприємства-виготівника і його товарний знак;

- дату виготовлення;

- найменування продукції і номер партії;

- марку і тип плит;

- кількість плит в партії;

- позначення цього стандарту;

- штамп ВТК;

- результати випробувань.

6.2. Для перевірки якості плит повинні проводитися приймально-

здавальні й періодичні випробування.

6.3. Приймально-здавальні випробування проводяться за такими

показниками: лінійними розмірами, правильністю геометричної форми

(прямолінійність, різниця довжин діагоналей), зовнішнім виглядом

(випуклості або западини, притуплення ребер і кутів, скоси по сто-

ронах притуплених кутів), густиною, міцністю на стиск при 10% дефо-

рмації, границею міцності на згін, вологістю.

Періодичні випробування плит на водопоглинання і визначення

часу самостійного горіння слід проводити один раз на тиждень і при

зміні сировини.

- 11 -

Теплопровідність плит визначають периодично при зміні

технології виробництва або викоритовуваної сировини, але не рідше

одного разу за 6 місяців.

6.4. Для перевірки відповідності плит вимогам цього стандарту

за лінійними розмірами, правильністю геометричної форми і зовнішнім

виглядом від партії об'ємом до 200 м3 відбирають 10 плит, від пар-

тії об'ємом більше 200 м3- 20 плит.

6.5. Для перевірки фізико-механічних показників відбирають 3

плити з 10 або 5 із 20 плит, які пройшли перевірку за пунктом 6.4.

6.6. При незадовільних результатах випробувань плит хоча б по

одному показнику проводять повторну перевірку по цьому показнику

подвійної кількості плит, відібраних від тієї ж партії.

Результати повторних випробувань є остаточними.

Для партії плит, не прийнятої за результатами контролю ліній-

них розмірів, правильності геометричної форми і зовнішнього вигля-

ду, допускається застосовувати суцільний контроль за показником,

що не відповідає вимогам стандарту.

7. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

7.1. Плити перед виготовленням зразків для випробувань повинні

бути витримані не менше 3 год. при температурі (22 +- 5) оС.

7.2. Довжину і ширину плит вимірюють лінійкою за ГОСТ 427 в

трьох місцях: на відстані 50 мм від краю і середини плити.

Похибка вимірювання - не більше 1,0 мм.

За довжину і ширину плити приймають середнє арифметичне зна-

чення вимірів плити.

7.3. Товщину плит вимірюють штангенциркулем за ГОСТ 166 в 9

місцях: по три виміри з кожної сторони на відстані 50 мм від краю

плити і посередині грані.

Похибка вимірювання - не більше 0,1 мм.

За товщину плит приймають середнє арифметичне значення вимірів

плити.

- 12 -

7.4. Відхилення від прямолінійності плит визначають за ГОСТ

26433.1.

7.5. Для визначення різниці довжин діагоналей вимірюють довжи-

ни двох діагоналей на найбільшій грані плити рулеткою за ГОСТ 7502.

За результат виміру приймається значення різниці довжин діаго-

налей плити.

7.6. Довжину, ширину, висоту (глибину) випуклостей і западин

плит вимірюють двустороннім штангенциркулем з глибиноміром за

ГОСТ 162.

7.7. Притуплення ребер і кутів, скоси по сторонах притуплених

кутів визначають за ГОСТ 26433.1.

7.8. Визначення густини

Суть методу полягає у визначенні маси одиниці об'єму плити.

7.8.1. Обладнання

Ваги з похибкою зважування не більше 5 г.

Лінійка за ГОСТ 427 для вимірювання довжини і ширини.

Штангенциркуль за ГОСТ 166 для вимірювання товщини.

7.8.2. Проведення випробувань

Плити, вибрані за п.6.5, зважують з похибкою не більше 0,5%,

потім визначають геометричні розміри плит у відповідності з

п.п. 7.2 і 7.3.

7.8.3. Густину плити (р) в кілограмах на кубічний метр обчис-

люють за формулою:

м

р = ----------- ,

v (1+0,01w)

де м - маса плити, кг;

v - об'єм плити, м3;

- 13 -

w - вологість плити, %

За результат випробувань приймають середнє арифметичне значен-

ня всіх визначень, округлене до 0,1 кг/м3.

7.9. Визначення вологості

Суть методу полягає у визначенні різниці маси зразка до і піс-

ля висушування при заданій температурі.

7.9.1. Відбір зразків

Для визначення вологості із плит, відібраних за п.6.5, випи-

люють по три зразки: один із середини і два на відстані 50 мм від

краю плити. Розміри зразків повинні бути

(50мм х 50мм х 50мм) +- 0,1)мм.

Якщо товщина плити, з якої виготовляють зразки, менша 50 мм,

то висота зразка приймається рівною товщині плити.

7.9.2. Устаткування

Ваги з похибкою зважування не більше 0,01 г.

Сушильна шафа або термостат, які забезпечують температуру наг-

рівання не менше (60 +- 2) оС і підтримують її з похибкою не більше

2 оС.

Ексикатор за ГОСТ 25336.

Хлористий безводний кальцій за ТУ 6-09-4711.

7.9.3. Проведення випробувань

Зразки зважують з похибкою не більше 0,01 г, висушують в су-

шільній шафі або в термостаті при температурі (60 +- 2) оС протя-

гом 3 годин, потім охолоджують в ексикаторі з хлористим кальцієм

протягом 0,5 годин, після чого зразки зважують з тією ж точністю.

- 14 -

7.9.4. Обробка результатів

Вологість (w) зразка у відсотках обчислюють за формулою:

м - м1

w = -------- 100,

м1

де м - маса зразка до висушування, г;

м1- маса зразка після висушування, г.

За результат випробувань приймають середнє арифметичне значен-

ня паралельних визначень вологості, округлене до 1%.

7.10. Визначення міцності на стиск при 10% лінійній деформа-

ції.

7.10.1. Відбір зразків

Для визначення міцності на стиск при 10% лінійній деформа-

ції із плит, відібраних за п.6.5, випилюють по три зразки розмірім

(50мм х 50мм х 50мм) +- 1,0)мм - один із середини і два на відстані

50 мм від краю плити.

Якщо товщина плити, із якої виготовляють зразки, менша 50 мм,

то висота зразків приймається рівною товщині плити.

Допускається для випробування на стиск використовувати зразки,

на яких визначалася вологість плит.

7.10.2. Устаткування

Випробувальна машина, яка забезпечує вимірювання навантаження

з похибкою, що не перевищує 1% від величини стискуючого зусилля, і

постійну швидкість навантажування зразка (5-10) мм/хв. Випробуваль-

на машина повинна мати опору, яка самовстановлюється, і систему ви-

мірювання переміщень затискачів, яка забезпечує вимірювання дефор-

мації з похибкою не більше 0,2 мм.

Металева лінійка за ГОСТ 427.

Секундомір за ТУ 25-1819-0021.

- 15 -

7.10.3. Проведення випробувань

Вимірюють лінійні розміри зразка. Потім зразок ставлять на опо-

рну плиту машини таким чином, щоб стискуюче зусилля діяло по осі

зразка. Навантажувати зразок слід до досягнення навантаження, яке

відповідає 10% лінійній деформації, причому навантаження зразка ве-

дуть в напрямі товщини плити, з якої він був випиляний.

7.10.4. Обробка результатів

Міцність на стиск при 10% лінійній деформації (Rст.) в МПа обчи-

слюють за формулою:

Р -6

Rст. = --- 10 ,

lb

де Р - навантаження при 10% лінійній деформації, Н;

l - довжина зразка, м;

b - ширина зразка, м.

За результат випробувань приймають середнє арифметичне значен-

ня паралельних визначень міцності плит на стиск, округлене до

0,01 МПа.

7.11. Визначення границі міцності при згині

Суть методу полягає у визначенні величини зусилля при згині

зразка, від дії якого він руйнується при заданих умовах випробу-

вань.

7.11.1. Відбір зразків

Для визначення границі міцності при згині плит, відібраних

за п.6.5, випилюють по два зразки розмірім

(250мм х 40мм х 40мм) +- 1,0мм) - один із середини і один на відс-

тані 50 мм від краю плити. Якщо відібрані плити мають товщину меншу

ніж 40 мм, то висота зразка повинна бути рівною товщині плити.

7.11.2. Устаткування, інструменти

Випробувальна машина, яка забезпечує швидкість навантаження

зразка (5-10)мм/хв. і оснащена пристроєм з навантажуючим

- 16 -

індикатором і опорами, що мають радіус заокруглення (6,0 +- 0,1)мм.

Відстань між осями опор повинна бути (200,0 +- 1,0)мм.

Штангенциркуль за ГОСТ 166 або металева лінійка за ГОСТ 427.

7.11.3. Проведення випробувань

Перед випробуваннями вимірюють не менше ніж в трьох точках

ширину і товщину зразка з похибкою не більше 0,1 мм.

Зразок розміщують на опорах так, щоб площина його дотикалася

до опор по всій його ширині, а кінці зразка виходили за осі опор не

менше ніж на 20 мм. При цьому висота зразка повинна зберігатися з

напрямком його навантаження.

У момент руйнування зразка фіксують руйнівне навантаження.

7.11.4. Обробка результатів

Границю міцності при згині зразка (Rзг.) в МПа обчислюють за

формулою:

3Pl -6

Rзг. = ------ 10 ,

2bh

де Р - руйнівне навантаження, Н;

l - відстань між осями опор, м;

b - ширина зразка, м;

h - товщина зразка, м.

За результат випробування приймають середнє арифметичне значе-

ння паралельних визначень міцності, округлене до 0,01 МПа.

7.12. Визначення теплопровідності

Теплопровідність плит визначають за ГОСТ 7076 на зразках, ви-

пиляних по одному із середини плит, відібраних за п.6.5.

7.13. Визначення водопоглинання

Суть методу полягає у визначенні маси води, поглинутої зразка-

ми сухого матеріалу після повного занурення їх у воду і витримуван-

- 17 -

ня в ній протягом заданого часу.

7.13.1. Устаткування і матеріали

Технічні ваги з похибкою не більше 0,01 г.

Сушильна шафа або термостат з температурою нагрівання не менше

(60 +- 2) оС, які забезпечують підтримування заданої температури з

похибкою не більше 2 оС.

Ексикатор за ГОСТ 25336.

Хлористий кальцій безводний за ТУ 6-09-4711.

Вода за ГОСТ 2874.

Штангенциркуль за ГОСТ 166.

7.13.2. Відбір зразків.

Для визначення водопоглинання з плит, відібраних за п.6.5,

випилюють по одному зразку розміром

(50мм х 50мм х 50мм) +- 1,0мм.

Якщо висота зразка менша 50мм, то висота його приймається рів-

ною товщині плити. Довжину, ширину і товщину зразків вимірюють не

менше ніж в трьох точках з похибкою не більше 0,1мм.

7.13.3. Перед проведенням випробувань зразки висушують при те-

мпературі (60 +- 2) оС не менше 3 годин, потім охолоджують в екси-

каторі не менше 0,5 години і зважують з погрішністю 0,01 г.

Зразки розміщують у ванні на сітчастій підставці і фіксують

їх положення сітчастим вантажем. Потім у ванну наливають воду з

температурою (22 +- 5) оС так, щоб рівень її був вищим сітчаcтого

вантажу не менше ніж на 20 мм.

Через 24 години після заливання зразки виймають, витирають

фільтрувальним папером і зважують з похибкою не більше 0,01 г.

- 18 -

7.13.4. Обробка результатів випробування

Водопоглинання (w) у відсотках по об'єкту обчислюють за форму-

лою:

m - m0

w = -------- 100, (5)

vy

в

де m - маса зразка після витримування у воді, г;

m0- маса зразка до занурення у воду, г;

v - об'єм зразка, см3;

y - густина води, г/см3.

в

За результат випробувань приймають середнє арифметичне значен-

ня паралельних визначень водопоглинання плит, округлене до 0,1%.

7.14. Визначення часу самостійного горіння

Суть метода полягає у визначенні часу, протягом якого триває

горіння зразка після усунення джерела вогню.

7.14.1. Відбір зразків

Для визначення часу самостійного горіння із середини плит,

відібраних за п.6.5, випилюють по одному зразку. Розміри зразка по-

винні бути (140мм х 30мм х 10мм) +- 1,0мм).

7.14.2. Устаткування і матеріали

Сушильна шафа або термостат, які забезпечують температуру

нагрівання не менше (60 +- 2) оС і підтримують її з похибкою не

більше 2оС.

Ексикатор за ГОСТ 25336.

Хлористий безводний кальцій за ТУ 6-09-4711.

Газовий або спиртовий пальник за ГОСТ 21204.

Секундомір 2-го класу точності за ТУ 25-1819-0021.

- 19 -

Штангенциркуль за ГОСТ 166 або металева лінійка за ГОСТ 427.

7.14.3. Проведення випробувань

Перед випробуванням зразки висушують у сушильній шафі при тем-

пературі (60 +- 2) оС протягом 3 годин, потім охолоджують в ексика-

торі з хлористим кальцієм протягом 0,5 години. Після цього зразок

закріплюють у вертикальному положенні на штативі і витримують у