3.3 Вимоги до цементів

3.3.1 Для приготування бетонних сумішей використовують цементи лужні згідно з ДСТУ Б В.2.7-181.

2. Тип і марку цементу треба вибирати у відповідності з призначенням та умовами експлуатації конструкцій згідно з ДСТУ Б В.2.7-91, прийнятою технологією виготовлення, потрібним класом бетону за міцністю, маркою за морозостійкістю.

3. 3 метою регулювання та поліпшення властивостей бетонної суміші, підвищення якості бетонів, зниження витрат цементу та енергетичних затрат треба використовувати хімічні добавки, які задовольняють вимоги ДСТУ Б В.2.7-171.

Вид та об'єм (масу) добавок, що вводяться, встановлюють дослідним шляхом залежно від застосованої технології виготовлення бетонної суміші і режимів тверднення бетону.

Допускається застосування інших хімічних добавок після безпосереднього випробування їх у бетоні, в тому числі і на морозостійкість, за наявності нормативного документа на них.

3.4 Вимоги до заповнювачів

1. Як крупні заповнювачі для бетонів використовують щебінь та гравій із щільних гірських порід згідно з ДСТУ Б В.2.7-75, щебінь із шлаків чорної та кольорової металургії згідно з ДСТУ Б В.2.7-39.

2. Крупний заповнювач у залежності від вимог до бетону вибирають за такими показниками: зерновим складом та найбільшою крупністю, вмістом пиловидних та глинистих часток, шкідливих домішок, формою зерен, міцністю, вмістом зерен слабких порід, петрографічним складом та радіаційно-гігієнічною характеристикою. При підборі складу бетону враховують також густину, пористість, водопоглинання, порожнистість. Крупні заповнювачі повинні мати середню густину зерен від 2,0 г/см³ до 2,8 г/см³.

3. Крупний заповнювач рекомендується застосовувати у вигляді окремих дозованих фракцій. Найбільша крупність заповнювача повинна визначатись у нормативних документах або робочих кресленнях на бетонні та залізобетонні вироби,

3.4.4 Вміст окремих фракцій у крупному заповнювачі в складі бетону повинен відповідати зазначеному в таблиці 3.

3.4.5 Вміст зерен пластинчастої (лещадної) та голчастої форм у крупному заповнювачі не повинен перевищувати 35 % за масою.

3.4.6 Марка щебеню з природного каменю за міцністю повинна бути не нижче:

300 - для бетону класу С 12/15 і нижче;

400 - » » » С16/20;

800 - » » » С 20/25, С 25/30;

1000 - » » » С 30/37, С 35/45;

1200 - » » » С 40/50 і вище.

Таблиця 3

Марки гравію та щебеню з гравію повинні бути не нижче:

600 - для бетону класу С 16/20 і нижче;

800 - » » » С 20/25;

1000 - » » » С 25/30 і вище.

3.4.7 Вміст зерен слабких порід у щебені з природного каменю не повинен перевищувати, % за масою:

5 - для бетону класу С 30/37 і вище;

10 - » » » С 16/20, С 20/25, С 25/30;

15 - » » » С12/15 і нижче.

Вміст зерен слабких порід у гравії та щебені з гравію не повинен перевищувати 10 % за масою для бетонів всіх класів.

8. Вміст у заповнювачах аморфних різновидів діоксиду кремнію, розчинного у лугах (халцедон, опал, кремній та інші), не повинен перевищувати 50 ммоль/л.

9. Як дрібний заповнювач для бетонів застосовують природний пісок, пісок із відсівів дроблення вивержених гірських порід, із порід, що попутно видобуваються, та їх суміші з модулем крупності від 1,5 до 3,25, які задовольняють вимоги ДСТУ Б В.2.7-32, пісок із шлаків чорної та кольорової металургії згідно з ДСТУ Б В.2.7-39, а також золи-винесення теплових електростанцій згідно з ДСТУ Б В.2.7-205.

10. Дрібний заповнювач для бетону підбирають за зерновим складом, вмістом пиловидних та глинистих часток, петрографічним складом, радіаційно-гігієнічною характеристикою. При підборі складу бетону враховують густину, водопоглинання (для пісків із відсівів дроблення), порожнистість, а також міцність вихідної гірської породи на стиск у насиченому водою стані (для пісків із відсівів дроблення).

Дрібні заповнювачі повинні мати середню густину зерен від 2,0 г/см³ до 2,8 г/см³ відповідно до ДСТУ Б В.2.7-29.

11. Допускається після відповідних випробувань та техніко-економічного обґрунтування як дрібний заповнювач застосовувати піски та відходи промисловості з М_кр = 0,6-1,3.

12. Допускається після відповідних випробувань застосовувати дрібні заповнювачі, в яких вміст пиловидних та глинистих часток в сумі складає не більше 25 %. При цьому вміст глинистих не повинен перевищувати 5 %.

11. Не допускається використовувати заповнювачі, що містять зерна гіпсу та ангідриту.

3.5 Вода для замішування бетонної суміші та приготування лужних розчинів та розчинів хімічних добавок повинна відповідати вимогам ГОСТ 23732.

4 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ, УТИЛІЗУВАННЯ

1. Виробничі процеси повинні відповідати вимогам безпеки згідно з ГОСТ 12.3.002.

2. Виробниче обладнання повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003.

3. При виготовленні бетонної суміші вміст шкідливих речовин у викидах не повинен призводити до їх концентрації в атмосфері вище допустимих величин відповідно до ДСП-201 [2].

4. Гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005.

При перевантаженні цементу гранично-допустимі концентрації цементного пилу в робочій зоні допускаються 6 мг/м³ і 0,3 мг/м³ для атмосфери населених місць. Цементний пил має фіброгенну дію, клас небезпеки - 4.

4.5 Виробничі приміщення повинні бути обладнані загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією, що забезпечує стан повітря робочої зони згідно з ГОСТ 12.1.005.

6. Для індивідуального захисту при виготовленні бетонних сумішей слід використовувати респіратори фільтруючі згідно з ДСТУ ГОСТ 12.4.041, захисні окуляри згідно з ГОСТ 12.4.013, спецодяг згідно з ГОСТ 12.4.103, а також виконувати правила особистої гігієни.

7. Усі роботи, пов'язані з виготовленням бетонів, слід проводити відповідно до вимог СНиП ІІІ-4 за дотримання вимог безпеки у будівництві.

8. Матеріали, які застосовуються при виготовленні бетонів, за сумарною питомою активністю природних радіонуклідів повинні відповідати вимогам ДБН В.1.4-1.01 для відповідної галузі використання в будівництві.

9. До роботи з хімічними речовинами допускаються особи, не молодше 18 років, що пройшли медичне обстеження, інструктаж із техніки безпеки.

10. До роботи з виготовлення бетонних сумішей забороняється допускати осіб, що мають пошкодження шкіри та ураження повік очей.

10. Відходи виробництва повинні повертатись у технологічний процес на повторну переробку.

10. Непридатні для повторного використання відходи складують у спеціально організованих місцях та утилізують відповідно до ДСанПіН 2.2.7.029.

5 ТРАНСПОРТУВАННЯ

1. Транспортування бетонних сумішей проводиться автомобільним транспортом згідно з ДСТУ Б В.2.7-96 та правилами, що діють на даному виді транспорту.

2. При транспортуванні бетонних сумішей не допускається попадання в них гіпсу, вапна, портландцементу та бетонних сумішей на їх основі.

3. При постачанні бетонної суміші її температура згідно з ДСТУ Б В.2.7-176 повинна бути не нижче 5 °С. Будь-які вимоги щодо штучного охолодження або підігрівання бетонної суміші перед її подаванням повинні бути погоджені між виробником та споживачем.

6 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

1. Міцність бетону на стиск та розтяг за контрольними зразками визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-214, ДСТУ Б В.2.7-223, ДСТУ Б В.2.7-224, неруйнівними методами - згідно з ДСТУ Б В.2.7-220, ДСТУ Б В.2.7-226 або прискореним методом згідно з ДСТУ Б В.2.7-219.

2. Морозостійкість бетону визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-47, ДСТУ Б В.2.7-48, ДСТУ Б В.2.7-49, ДСТУ Б В.2.7-50, ДСТУ Б В.2.7-51, водонепроникність - згідно з ДСТУ Б В.2.7-170.

3. Кількісне визначення вмісту потенційно реакційноспроможних різновидів кремнезему проводять згідно з ДСТУ Б В.2.7-72.

6.4 Інші показники якості визначають у відповідності з вимогами, встановленими у стандартах та робочих кресленнях на вироби конкретних видів:

• середню густину - згідно з ДСТУ Б В.2.7-170 або ДСТУ Б В.2.7-222;

• вологість - згідно з ДСТУ Б В.2.7-170 або ГОСТ 21718, або ГОСТ 23422;

• водопоглинання - згідно з ДСТУ Б В.2.7-170;

• показники пористості - згідно з ДСТУ Б В.2.7-170;

• водонепроникність - згідно з ДСТУ Б В.2.7-170;

• міцність на стирання - згідно з ДСТУ Б В.2.7-212;

• призмову міцність, модуль пружності та коефіцієнт Пуассона - згідно з ДСТУ Б В.2.7-217;

• деформації усадки та повзучості - згідно з ДСТУ Б В.2.7-216;

• витривалість - згідно з ДСТУ Б В.2.7-218;

• тепловиділення - згідно з ДСТУ Б В.2.7-225;

• характеристику тріщиностійкості бетону - згідно з ДСТУ Б В.2.7-227;

• корозійну стійкість бетону - згідно з ДСТУ Б В.2.6-145.

4. Якість бетонної суміші визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-114.

5. Ефективну сумарну активність природних радіонуклідів у матеріалах, що застосовуються для виготовлення бетонів, визначають згідно з ДБН В.1.4-2.01.

6.6 Показники якості крупного заповнювача для бетону визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-71. У разі, якщо є підозра на чутливість заповнювача до лужної реакції, а бетони застосовують для будівництва масивних бетонних і залізобетонних споруд або споруд, що експлуатуються в вологому середовищі, необхідно провести додаткові випробування заповнювача на реакційну здатність його до лугів у бетонах згідно з 4.22.3 ДСТУ Б В.2.7-71.

Якщо за результатами випробувань буде встановлено підвищену реакційну здатність, необхідно вжити відповідних заходів, а саме: ввести до складу лужного цементу природні або дегідратовані глини (наприклад, метакаолін), золи теплових електростанцій тощо згідно з 4.2 ДСТУ Б В.2.7-181.

6.7 Показники якості дрібного заповнювача для бетону визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-232.

6.8 Показники якості добавок перевіряють згідно з ДСТУ Б В.2.7- 171, води - згідно з ГОСТ 23732. Ефективність дії добавок на властивості бетону визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-69.

6.9 Концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони визначають за діючими методиками згідно з ГОСТ 12.1.014.

6.10 Концентрацію пилу в атмосфері повітря населених місць визначають згідно з ГОСТ 17.2.3.02.

7 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

1. Вхідним контролем матеріалів (цементу лужного, заповнювачів, води, добавок), що застосовуються для виготовлення бетонних сумішей, встановлюють їх відповідність вимогам розділу 3.

1. Якість бетону в конструкціях контролюють при їх прийманні згідно з ДСТУ Б В.2.6-2.

2. Приймання бетону в монолітних конструкціях за міцністю, морозостійкістю, водонепроникністю та іншими нормативними показниками, встановленими проектом, проводиться відповідно до норм організації виробництва та приймання робіт.

3. Бетони за морозостійкістю, водонепроникністю, середньою густиною, водопоглинанням і стираністю оцінюють при підборі складу бетону.

У разі необхідності бетон за показниками вологості, деформації усадки, повзучості, витривалості, тепловиділення, призмової міцності, модуля пружності, коефіцієнта Пуассона, захисних властивостей бетону щодо арматури та іншими показниками, що нормуються, оцінюють відповідно до вимог нормативних документів та робочих креслень на конструкції конкретного виду.

Бетонну суміш приймають згідно з ДСТУ Б В.2.7-96.

7.5 Порядок проведення виробничого контролю при приготуванні бетонної суміші приймають згідно з ДСТУ Б В.2.7-176.

8 ВКАЗІВКИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ

8.1 При застосуванні бетонних сумішей із розчинними силікатами натрію необхідно використовувати метод подвійного замішування, суть якого полягає в наступному. Кількість розчину силікату натрію ділять на дві частини. Після дозування першої частини суміш перемішується впродовж 2-3 хв, потім дозується друга частина і проводиться остаточне перемішування бетонної суміші.

При цьому тепловологісну обробку необхідно проводити за скороченими режимами або в разі необхідності виключити її.

8.2 При застосуванні лужних важких бетонних сумішей для багатошарових конструкційних виробів необхідно використовувати в них лужний цемент одного типу.

3. Не допускається змішування лужних важких бетонних сумішей з бетонними сумішами на інших видах в'яжучих.

4. У процесі формування не допускається добетоновувати та офактурювати конструкційні вироби з лужних важких бетонів бетонними сумішами або розчинами на інших видах в'яжучих.

9 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

9.1 Виробник гарантує відповідність бетонів усім вимогам даного стандарту при дотриманні правил їх транспортування та застосування.

ДОДАТОК А

(довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ

[1] Руководство по подбору составов тяжелого бетона. НИИЖБ, изд. 1979

[2] ДСП-201 Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами)