---

Цей стандарт замінює ENV 1994-1-2:1994.

Згідно з внутрішніми постановами CEN-CENELEC цей стандарт зобов’язані впровадити національні організації зі стандартизації таких країн: Австрії, Бельгії, Кіпру, Республіки Чехія, Данії, Естонії, Фінляндії, Франції, Німеччини, Греції, Угорщини, Ісландії, Ірландії, Італії, Латвії, Литви, Люксембургу, Мальти, Нідерландів, Норвегії, Польщі, Португалії, Словаччини, Словенії, Іспанії, Швеції, Швейцарії та Об’єд-наного Королівства.

Foreword

This European Standard EN 1994-1-2:2005, Eurocode 4: Design of composite steel and concrete structures: Part 1-2: General rules – Structural fire design, has been prepared by Technical Committee CEN/TC250 «Structural Eurocodes», the Secretariat of which is held by BSI.

CEN/TC250 is responsible for all Structural Eurocodes.

This European Standard shall be given the status of a National Standard, either by publication of an identical text or by endorsement, at the latest by February 2006, and conflicting National Standards shall be withdrawn at latest by March 2010.

This Eurocode supersedes ENV 1994-1-2:1994.

According to the CEN-CENELEC Internal Regulations, the National Standard Organizations of the following countries are bound to implement this European Standard: Austria, Belgium, Cyprus, Czech Republic, Denmark, Estonia, Finland, France, Germany, Greece, Hungary, Iceland, Ireland, Italy, Latvia, Lithuania, Luxembourg, Malta, Netherlands, Norway, Poland, Portugal, Slovakia, Slovenia, Spain, Sweden, Switzerland and United Kingdom.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Основи програми Єврокодів

В 1975 році Комісія Європейської спільноти прийняла рішення щодо плану дій у сфері будівництва на підставі статті 95 Угоди. Метою плану дій було усунення технічних перешкод для торгівлі та узгодження технічних умов.

В межах цього плану дій Комісія почала впроваджувати систему узгоджених технічних правил для проектування будівель та споруд, що на першому етапі мали стати альтернативою чинним державним нормам держав-членів, а зрештою мали замінити їх.

Протягом п'ятнадцяти років Комісія за допомогою Постійного комітету, до складу якого входили представники держав-членів, розробляла програму Єврокодів, результатом чого стала публікація першого покоління Європейських норм у 80-х роках.

В 1989 році Комісія та держави-члени ЕU (Європейської спільноти) і ЕFТА (Європейської асоціації вільної торгівлі), на підставі угоди¹ між Комісією та СЕN (Європейським комітетом зі стандартизації), вирішили передати підготовку та публікацію Єврокодів до СЕN за допомогою серії Мандатів, щоб у майбутньому надати

¹ Угода між Комісією Європейських Спільнот і Європейським комітетом стандартизації (СЕN) щодо роботи над Єврокодами для проектування будівель та споруд (BС/CEN/03/89).

Чинний від 201Х-ХХ-ХХ

Background of the Eurocode programme

In 1975, the Commission of the European Community decided on an action programme in the field of construction, based on article 95 of the Treaty. The objective of the programme was the elimination of technical obstacles to trade and the harmonization of technical specifications.

Within this action programme, the Commission took the initiative to establish a set of harmonized technical rules for the design of construction works which, in a first stage, would serve as an alternative to the national rules in force in the Member States and, ultimately, would replace them.

For fifteen years, the Commission, with the help of a Steering Committee with Representatives of Member States, conducted the development of the Eurocodes programme, which led to the first generation of European codes in the 1980’s.

In 1989, the Commission and the Member States of the EU and EFTA decided, on the basis of an agreement¹ between the Commission and CEN, to transfer the preparation and the publication of the Eurocodes to CEN through a series of Mandates, in order to provide them with

¹ Agreement between the Commission of the European Communities and the European Committee for Standardisation (CEN) concerning the work on EUROCODES for the design of building and civil engineering works (BC/CEN/03/89).

Єврокодам статус Європейського стандарту (ЕN). Це фактично пов'язує Єврокоди з положеннями Директив Ради та/або рішень Комісії стосовно Європейських стандартів (наприклад, Директива Ради 89 / 106 / ЕЕС щодо будівельних виробів – СРО – та Директиви Ради 93/37/ЕЕС, 92/50/ЕЕС і 89/440/ЕЕС щодо громадських проектів та комунальних послуг і рівноцінних Директив ЕFТА, що започатковані з метою становлення внутрішнього ринку).

Програма будівельних Єврокодів включає такі стандарти, що в основному складаються з декількох частин:

ЕN 1990 Єврокод: Основи проектування конструкцій

ЕN 1991 Єврокод 1: Дії на конструкції

ЕN 1992 Єврокод 2: Проектування залізобетонних конструкцій

ЕN 1993 Єврокод 3: Проектування сталевих конструкцій

ЕN 1994 Єврокод 4: Проектування сталезалізобетонних конструкцій

ЕN 1995 Єврокод 5: Проектування дерев'яних конструкцій

ЕN 1996 Єврокод 6: Проектування кам'яних конструкцій

ЕN 1997 Єврокод 7: Геотехнічне проектування

ЕN 1998 Єврокод 8: Проектування сейсмостійких конструкцій

ЕN 1999 Єврокод 9: Проектування алюмінієвих конструкцій

Єврокоди визначають відповідальність розпорядчих органів держав-членів та захищають їх право визначати величини, що стосуються питань регулювання безпеки на національному рівні, якщо ці величини відрізняються для всіх держав-членів.

Статус та сфера застосування Єврокодів

Держави-члени ЕU та ЕFТА визнають, що Єврокоди служать основоположними документами для таких цілей:

- як засоби забезпечення відповідності будівель та споруд основним вимогам Директиви Ради

a future status of European Standard (EN). This links de facto the Eurocodes with the provisions of all the Council’s Directives and/or Commission’s Decisions dealing with European standards (e.g. the Council Directive 89/106/EEC on construction products - CPD - and Council Directives 93/37/EEC, 92/50/EEC and 89/440/EEC on public works and services and equivalent EFTA Directives initiated in pursuit of setting up the internal market).

The Structural Eurocode programme comprises the following standards generally consisting of a number of Parts:

EN 1990, Eurocode 0: Basis of structural design

EN 1991, Eurocode 1: Actions on structures

EN 1992, Eurocode 2: Design of concrete structures

EN 1993, Eurocode 3: Design of steel structures

EN 1994, Eurocode 4: Design of composite steel and concrete structures

EN 1995, Eurocode 5: Design of timber structures

EN 1996, Eurocode 6: Design of masonry structures

EN 1997, Eurocode 7: Geotechnical design

EN 1998, Eurocode 8: Design of structures for earthquake resistance

EN 1999, Eurocode 9: Design of aluminium structures

Eurocode standards recognize the responsibility of regulatory authorities in each Member State and have safeguarded their right to determine values related to regulatory safety matters at national level where these continue to vary from State to State.

Status and field of application of Eurocodes

The Member States of the EU and EFTA recognize that Eurocodes serve as reference documents for the following purposes:

– as a means to prove compliance of building and civil engineering works with the essential requirements of Council

89/106/ЕЕС, зокрема основній вимозі №1 - Механічний опір та стійкість - та основній вимозі №2 - Пожежна безпека;

- як основа для укладання угод на будівельні роботи та супутні інженерні послуги;

- як основа для розроблення узгоджених технічних умов на будівельні вироби (ЕNи та ЕТАи).

Оскільки Єврокоди безпосередньо стосуються будівельних робіт, вони мають пряме відношення до Тлумачних документів², що посилаються на статтю 12 СРD, хоча відрізняються від гармонізованих стандартів на вироби³. Таким чином, технічні аспекти, що виникають при застосуванні Єврокодів, мають бути відповідно розглянуті Технічними комітетами СЕN та/або робочими групами ЕОТА, що розробляють стандарти на будівельні вироби, для досягнення повної відповідності технічних умов Єврокодам.

Єврокоди встановлюють загальні правила проектування для повсяк-денного застосування як для проектування будівель в цілому, так і їх складових частин, як традиційних, так і нових. У випадках нетипової форми конструкції або умов проектування, що конкретно не розглядаються, є необхідним додаткова експертна оцінка для проектувальника.

² Відповідно до cт. 3.3 СРD основні вимоги (ЕRи) набудуть чіткої форми у тлумачних документах для створення необхідних зв'язків між основними вимогами та мандатами на гармонізовані ЕNи та ETAGи/ЕТАи.

³ Відповідно до cт. 12 CPD тлумачні документи мають:

а) надати чітку форму основним вимогам, узгодивши термінологію та технічні засади, і вказавши класи або рівні для кожної вимоги, де це необхідно;

b) вказати методи співставлення цих класів або рівнів вимог з технічними умовами, наприклад, методами розрахунку та перевірки, технічними правилами проектування тощо;

с) слугувати рекомендацією для впровадження узгоджених стандартів та настанов для європейського технічного ухвалення.

Єврокоди фактично відіграють подібну роль у сфері ЕR 1 та частини ЕR 2.

Directive 89/106/EEC, particularly Essential Requirement №1 – Mechanical resistance and stability – and Essential Requirement №2 – Safety in case of fire;

– as a basis for specifying contracts for construction works and related engineering services;

– as a framework for drawing up harmonized technical specifications for construction products (ENs and ETAs).

The Eurocodes, as far as they concern the construction works themselves, have a direct relationship with the Interpretative Documents² referred to in Article 12 of the CPD, although they are of a different nature from harmonized product standards³. Therefore, technical aspects arising from the Eurocodes work need to be adequately considered by CEN Technical Committees and/or EOTA Working Groups working on product standards with a view to achieving full compatibility of these technical specifications with the Eurocodes.

The Eurocode standards provide common structural design rules for everyday use for the design of whole structures and component products of both a traditional and an innovative nature. Unusual forms of construction or design conditions are not specifically covered and additional expert consideration will be required by the designer in such cases.

² According to Art. 3.3 of the CPD, the essential requirements (ERs) shall be given concrete form in interpretative documents for the creation of the necessary links between the essential requirements and the mandates for harmonized ENs and ETAGs/ETAs.

³ According to Art. 12 of the CPD the interpretative documents shall :

a) give concrete form to the essential requirements by harmonizing the terminology and the technical bases and indicating classes or levels for each requirement where necessary ;

b) indicate methods of correlating these classes or levels of requirement with the technical specifications, e.g. methods of calculation and of proof, technical rules for project design, etc. ;

c) serve as a reference for the establishment of harmonized standards and guidelines for European technical approvals.

The Eurocodes, de facto, play a similar role in the field of the ER 1 and a part of ER 2.

Національні стандарти, що впровад-жують Єврокоди

Національні стандарти, що впроваджують Єврокоди, містять повний текст Єврокоду (включно з усіма додатками), що виданий СЕN, який може доповнювати Національний титульний аркуш та Національний вступ на початку, а також Національний додаток в кінці.

Національний додаток може містити інформацію лише стосовно тих параметрів, що залишені відкритими в Єврокодах для національного вибору, так звані Національно визначені параметри, та застосовуються для проектування та будівництва у цій країні, а саме:

• значення та/або класи, які в Єврокоді даються на вибір;

• значення, для яких у Єврокоді дано лише позначення;

• особливі дані країни (географічні, кліматичні тощо), наприклад, карта снігового покриву;

• методика, для якої в Єврокоді дано альтернативні методики.

може також містити:

- рішення щодо застосування довідкових додатків;

- посилання на додаткову не супереч-ливу інформацію, що допомагає користувачеві застосовувати Єврокод.

Зв’язок між Єврокодами і гармонізованими технічними умовами (ENи і ETAи) для виробів

Необхідно узгодити гармонізовані технічні умови для будівельних виробів та технічні норми для будівельних робіт споруд⁴. Крім того, повна інформація, що супроводжує СЕ маркування будівельних виробів, де є посилання на Єврокоди, має чітко зазначати, які Національно визначені параметри були враховані.

National Standards implementing Eurocodes

The National Standards implementing Eurocodes will comprise the full text of the Eurocode (including any annexes), as published by CEN, which may be preceded by a National title page and National foreword, and may be followed by a National annex.

The National annex may only contain information on those parameters which are left open in the Eurocode for national choice, known as Nationally Determined Parameters, to be used for the design of buildings and civil engineering works to be constructed in the country concerned, i.e.:

– values and/or classes where alternatives are given in the Eurocode,

– values to be used where a symbol only is given in the Eurocode,

– country specific data (geographical, climatic, etc.), e.g. snow map,

– the procedure to be used where alternative procedures are given in the Eurocode;

it may contain

– decisions on the application of informative annexes, and

– references to non-contradictory complementary information to assist the user to apply the Eurocode.

Links between Eurocodes and harmonized technical specifications (ENs and ETAs) for products

There is a need for consistency between the harmonized technical specifications for construction products and the technical rules for works⁴. Furthermore, all the information accompanying the CE Marking of the construction products which refer to Eurocodes should clearly mention which Nationally Determined Parameters have been taken into account.

Додаткова інформація стосовно ЕN 1994-1-2

ЕN 1994-1-2 містить принципи, вимоги та правила проектування будівель та споруд, що зазнали вогневого впливу, враховуючи такі аспекти.

Вимоги безпеки

ЕN 1994-1-2 призначені для замовників (наприклад, для викладення їх особливих вимог), проектувальників, підрядників та органів державної самоврядування.

Основною метою захисту від пожежі є обмеження ризику для людини та групи людей, їх майна та, у разі потреби, навколишнього середовища або майна, що безпосередньо зазнає впливу вогню у разі пожежі.

Директива 89/106/EEC встановлює такі основні вимоги для обмеження пожежних ризиків:

“Будівлі та споруди проектують і зводять так, щоб у разі виникнення пожежі:

• забезпечувалася несуча здатність конструктивної системи протягом певного проміжку часу;

• обмежувалося виникнення та поширення вогню і диму в будівлях;

• обмежувалося поширення вогню на сусідні будівлі;

• мешканці могли самостійно залишити будівлі або врятуватися іншими способами;

• враховувалася безпека пожежно-рятувальних підрозділів”.