---

12.2 Маркування, що характеризує упаковану продукцію, повинне бути чітким і містити:

- найменування й адресу підприємства-виробника і (або) його товарний знак;

- умовне позначення добавки згідно з вимогами нормативного документа на добавку, а за відсутності цих вимог – повне найменування;

- позначення нормативного документа, за яким поставляють добавку;

- середню масу нетто добавки в паюванні;

- знак відповідності при поставці сертифікованої продукції.

12.3 Позначення добавок

Умовне позначення добавки повинне включати:

- повне найменування типу добавки мовою країни-виробника або мовою країни, в якій буде застосовуватися добавка;

- позначення цього стандарту;

- номер таблиці цього стандарту, яка надає додаткові відомості про функціональні характеристики даного типу добавки. Якщо вимоги функціональних характеристик знаходяться в двох таблицях, необхідно включати номери обох таблиць.

Приклад умовного позначення суперпластифікуючої/суперводоредукую-чої добавки для бетонів і розчинів, функціональні характеристики якої наведені у таблицях 2 і 3 цього стандарту:

Суперпластифікуюча/суперводоредукуюча добавка для бетонів і розчинів – ДСТУ Б В.2.7-171:2008 Т 2/3.

12.4 При дрібному розфасуванні добавок маркування наносять безпосередньо на паковання або на етикетку, яку наклеюють на паковання-пакет чи банку. Допускається вкладати етикетку в пакет між прозорим зовнішнім і внутрішнім шарами пакета.

12.5 При поставці добавки у дрібному розфасуванні, крім етикетки на кожній упаковці, наклеюють етикетку також на тару, в яку укладають окремі упаковки для поставки. На цій етикетці додатково зазначають кількість упаковок у тарі.

Кожне паковання з добавкою повинне мати додаткову інформацію, яку наводять безпосередньо на пакованні або до нього додають:

- номер партії;

- відомості, що містять вимоги до зберігання, у тому числі будь-які спеціальні вимоги, що стосуються точного терміну придатності при зберіганні. Наприклад, ця добавка не буде відповідати ДСТУ Б В.2.7-171 після "дати";

- інструкції з гомогенізації до застосування, якщо в цьому є необхідність;

- інструкції з застосування, а також будь-яку інформацію, що стосується запобіжних заходів, наприклад, запобіжного заходу при застосуванні каустичної соди, токсичних речовин, при впливі корозії;

- рекомендації виробника, що стосуються діапазонів дозування.

12.6 Маркування добавки в мішках виконують на кожному мішку в будь-якій частині його зовнішньої поверхні. При пакуванні добавки у м'які контейнери або інші паковання маркування наносять на етикетку, яку вкладають у спеціальний карман (на м'якому контейнері) або наклеюють на паковання. Допускається наносити маркування незмивною фарбою безпосередньо на поверхню паковання.

12.7 При пакетуванні мішків із добавкою верхній ряд мішків у кожному пакеті укладають так, щоб було чітко видно маркування на мішках. Додатково на мішки верхнього ряду пакета наносять транспортне маркування згідно з ГОСТ 14192.

12.8 Маркування добавки, що поставляється без паковання, виконують на ярлику, який прикріплюють до транспортного засобу будь-яким способом, що забезпечує його зберігання при транспортуванні. На ярлику зазначають дані, наведені в 12.2, і додатково зазначають номер партії добавки і дату відвантаження.

12.9 Вимоги до транспортного маркування і маркування транспортної тари викладено в розділі 13.

13 ТРАНСПОРТУВАННЯ

131.1 Правила транспортування і зберігання добавок встановлені з урахуванням ДБН Г.1-4.

13.2 Добавки для бетонів і розчинів транспортують транспортом будь-якого виду згідно з ДСТУ 3445, ДСТУ ГОСТ 10935 та ГОСТ 21398, що забезпечує цілість тари від механічних ушкоджень, згідно з правилами перевезення вантажів, що діють на відповідних видах транспорту.

13.3 Добавки транспортують у вигляді водних розчинів і емульсій, маслоподібних продуктів, паст, аморфних і кристалічних порошків, монолітної маси з захистом від атмосферних впливів.

13.4 Тара, що призначена для транспортування добавок, повинна бути чистою і сухою. При повторному використанні, за необхідності, її пропарюють, миють і висушують.

13.5 Транспортну тару маркують відповідно до ГОСТ 14192.

13.6 Тара повинна бути опломбована пломбою технічного контролю підприємства-виробника згідно з ГОСТ 18677.

13.7 Транспортне маркування повинне відповідати вимогам ГОСТ 14192.

13.8 Транспортне маркування (основні, додаткові, інформаційні написи і маніпуляційні знаки) має бути нанесене на паперові, картонні, фанерні, металеві та інші ярлики, а також безпосередньо на тару.

13.9 При транспортуванні вантажів відкритим рухомим составом, змішаним залізнично-водним транспортом або водним транспортом, а також дрібними і малотоннажними відправленнями при зберіганні вантажу понад один рік транспортне маркування повинне бути нанесено безпосередньо на тару або ярлики, міцно прикріплені і захищені або виготовлені з матеріалів, що забезпечують цілісність маркування.

13.10 Порошкоподібні добавки належить транспортувати в поліетиленових мішках згідно з ГОСТ 17811 або паперових згідно з ГОСТ 2226; металевих бочках згідно з ГОСТ 6247, ГОСТ 13950, ГОСТ 21029; металевих барабанах згідно з ГОСТ 5044 і ГОСТ 18896 або фанерних згідно з ГОСТ 9338; металевих банках згідно з ГОСТ 6128.

13.11 Пастоподібні добавки транспортують у поліетиленових мішках, металевих банках за вимогами ГОСТ 6128 або поліетиленових бочках.

13.12 Добавки у вигляді моноліт-глиби транспортують у поліетиленових або паперових мішках.

13.13 Водні розчини добавок транспортують у залізничних цистернах, автоцистернах, полімерних і металевих банках, бідонах, каністрах. Тара з рідкими добавками повинна бути герметично закрита.

13.14 Маслоподібні кремнійорганічні добавки і їх водні емульсії упаковують згідно з ГОСТ 9980.3, ГОСТ 5799 у тару, що призначена для кремнійорганічних лаків, і транспортують за вимогами ГОСТ 9980.5.

Упаковка повинна забезпечувати повну герметичність ємності на період транспортування і строку зберігання продукту.

13.15 Каністри, бідони, банки при транспортуванні розміщують у ящиках згідно з ГОСТ 2991 і ГОСТ 18573, скляні бутилі – у дощаті захисні решітки згідно з ГОСТ 12082.

13.16 Добавки, корозійно-активні щодо сталей звичайних марок, транспортують у поліетиленовій тарі або бочках із корозійностійкої сталі згідно з ГОСТ 26155.

13.17 При транспортуванні добавок, що належать до 2-го і 3-го класів небезпеки відповідно до ГОСТ 12.1.007, слід виключити вільне переміщення і механічне ушкодження тари.

13.18 При обчисленні рівня наливання рідких добавок ураховують максимальне використання місткості тари і коефіцієнт об'ємного розширення продукту за можливого перепаду температури під час транспортування.

14 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА ДОБАВОК

14.1 Підприємство-виробник (постачальник) гарантує відповідність добавок вимогам цього стандарту і технічних вимог, відповідно до яких виготовляються добавки, протягом гарантійного строку за умови дотримання споживачем правил транспортування і зберігання продукції згідно з нормативним документом на конкретний вид добавки.

14.2 Гарантійний строк установлюється в нормативному документі на конкретний вид добавки.

15 ПРАВИЛА ЗАСТОСУВАННЯ ХІМІЧНИХ ДОБАВОК

15.1 Хімічні добавки для бетонів і будівельних розчинів застосовуються для виготовлення важких, дрібнозернистих згідно з ДСТУ Б В.2.7-43 і легких бетонів (ДСТУ Б В.2.7-18) на цементних в'яжучих, призначених для бетонних та залізобетонних виробів і конструкцій, а також для будівельних цементних розчинів (ДСТУ Б В.2.7-23). Зазначені бетони і розчини використовуються в житлово-цивільному, промисловому, енергетичному, транспортному, сільському, водогосподарському та інших видах будівництва.

Правила застосування добавок у бетонах і будівельних розчинах мають відповідати вимогам ДСТУ-Н Б В.2.7-175.

15.2 Добавки для ніздрюватих бетонів повинні призначатися та застосовуватися відповідно до СН 277.

15.3 Правила застосування добавок у бетонах і будівельних розчинах згідно з ДСТУ-Н Б В.2.7-175 визначають вибір добавок і встановлюють їх кількісні співвідношення при призначенні складу бетону або будівельного розчину залежно від мети застосування і умов тверднення, коротку характеристику добавок для бетонів і будівельних розчинів тощо.

16 ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДОБАВОК У ВИРОБНИЧИХ УМОВАХ

16.1 Добавки повинні забезпечувати приготування бетонних/розчинових сумішей і бетонів/розчинів з показниками якості, що відповідають вимогам проектної та нормативної документації на дані види виробів та конструкцій.

16.2 Випробування добавок слід проводити в лабораторії підприємства на його матеріалах, складах бетонів/розчинів відповідно до конкретної технології виготовлення виробів та конструкцій згідно з розділом 9 ДСТУ Б В.2.7-69

ДОДАТОК А

(довідковий)

ЕТАЛОННА БЕТОННА СУМІШ ТА СУМІШ ЕТАЛОННОГО БУДІВЕЛЬНОГО РОЗЧИНУ ДЛЯ ВИПРОБУВАННЯ ДОБАВОК

Визначення експлуатаційних характеристик добавок різного функціонального призначення здійснюється з використанням еталонних бетонних та еталонних розчинних сумішей.

У цьому додатку згідно з ДСТУ Б В.2.7-69, ГОСТ 30459 [7] та EN 480-1 [11] наведено опис компонувальних матеріалів, складів і методів приготування та перемішування еталонних бетонних сумішей і еталонних будівельних розчинів для перевіряння ефективності і взаємного змішування добавок.

А.1 Вимоги до матеріалів

А. 1.1 Добавки

Якість добавок для бетонних/розчинових сумішей, бетонів і розчинів повинна відповідати вимогам нормативної і технічної документації, підтверджуватися документом про якість і контролюватися за методиками, що наводяться в нормативній документації на добавки конкретного виду, за якою виробляється та застосовується добавка.

Добавки, що застосовуються у вигляді водних розчинів, емульсій і суспензій, слід вводити у суміші основних складів із водою замішування. Безпосередньо перед використанням добавки повинні бути перемішані.

Нерозчинні у воді добавки у вигляді порошку вводять в основні склади у сухому стані.

Воду, що входить до складу рідинних добавок, враховують при розрахуванні кількості води в основному складі суміші.

А.1.2 В'яжучі, заповнювачі, вода

А.1.2.1 Мінеральні в'яжучі матеріали, заповнювачі та наповнювачі повинні відповідати нормативним документам і мати документ про якість.

А.1.2.2 В якості в'яжучого матеріалу для виготовлення еталонної бетонної/розчинової суміші необхідно використовувати цемент на основі портландцементного клінкеру типу І за міцністю марки 400 або марки 500 із звичайною міцністю в ранньому віці з вмістом мінеральних добавок від 0 до 5 % включно згідно з ДСТУ Б В.2.7-46 та вмістом трикальцієвого алюмінату С₃А не більше ніж 8 % за масою. Тонкість помелу цементу повинна відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.7-46.

А.1.2.3 В якості заповнювачів для еталонних сумішей слід застосовувати:

- у важких, дрібнозернистих і легких бетонах, будівельних розчинах – піски з модулем крупності 2,0 ≤ Мкр ≤ 2,5 згідно з ДСТУ Б В.2.7-32 або ДСТУ Б В.2.7-17, крупні заповнювачі щільні природні з низьким водопоглинанням (менше ніж 2 % за масою) згідно з ДСТУ Б В.2.7-75 або пористі згідно з ДСТУ Б В.2.7-17. Слід використовувати дві фракції крупного заповнювача (5 мм – 10 мм та 10 мм – 20 мм). Співвідношення фракцій повинно бути підібрано з урахуванням умов мінімальної пустотності суміші. Ці вимоги стосуються як подрібненого, так і неподрібненого заповнювачів. Різниця в кількісному проходженні через отвори кожного сита вибраної градації для обох сумішей (контрольної і основної) не повинна перевищувати ±2 % за масою;

- у ніздрюватих бетонах слід використовувати заповнювачі згідно з ДСТУ Б В.2.7-45.

А.1.2.4 Вода замішування повинна відповідати вимогам ГОСТ 23732. В особливих випадках може бути використана дистильована або деіонізована вода. Не дозволяється використовувати воду промивання бетонного виробництва.

A.2 Еталонні бетонні та еталонні розчинові суміші

А.2.1 Якщо не обумовлено окремо, випробування еталонної суміші здійснюються як порівняльні випробування. А саме, експлуатаційні характеристики добавок визначають шляхом порівняння показників якості еталонної суміші, що містить добавку (основна суміш), з показниками якості еталонної суміші, виготовленої без добавки (контрольна суміш).

Суміш основного складу виготовляють шляхом введення до суміші контрольного складу оптимальної кількості добавки згідно з ДСТУ Б В.2.7-69 з однаковим для обох сумішей співвідношенням заповнювач: в'яжуче і компонувальними матеріалами з однієї поставки (відвантаження).

Підбирання еталонних сумішей слід виконувати відповідно до ГОСТ 27006 з урахуванням додаткових умов, викладених у таблиці А.1.

Вміст повітря в контрольній суміші не повинен перевищувати 2 % за об'ємом.

Вимоги до еталонних сумішей наведено у таблиці А.1.

Таблиця А.1 – Вимоги до еталонних сумішей