---

А.3 Приготування еталонної бетонної суміші

А.3.1 Склад суміші

Вміст цементу має відповідати вимогам таблиці А.1.

У лабораторних умовах слід використовувати заповнювачі, висушені у сушильній шафі.

Якщо заповнювачі не висушували у сушильній шафі, при дозуванні матеріалів необхідно враховувати наявну в них вологу.

У спірних випадках необхідно використовувати висушені у сушильній шафі заповнювачі.

В основному і контрольному складах суміші необхідно мати однакове співвідношення – заповнювач: цемент.

Кількість води у суміші складається з води замішування та води, яка міститься у добавках та заповнювачах.

Похибка дозування цементу, заповнювачів, води та добавок не повинна перевищувати ±1 %.

А.3.2 Порядок перемішування

Перед перемішуванням необхідно кожний компонент витримати у приміщенні за температури (20 ±2) °С або, якщо потрібно за умови методу випробування, – за температури (5 ±1) °С до набуття матеріалами температури приміщення. Відразу після завершення перемішування температура свіжовиготовленої бетонної суміші повинна бути (20 ±2) °С або (5 ±1 ) °С.

Для гарантування повторюваності результатів випробування і усунення впливу початкового водовбирання заповнювачів на консистенцію суміші необхідно використовувати наступну методику перемішування.

Перемішують еталонну бетонну суміш у лопатевому змішувачі примусової дії.

Внутрішню поверхню змішувача зволожують вологою тканиною, якщо ця поверхня суха.

Завантажують весь заповнювач у лопатевий змішувач і заливають половиною води замішування. Перемішують протягом 2 хв і дають відстоятися 2 хв. Під час відстоювання закривають лопатевий змішувач кришкою, аби запобігти випаровуванню.

Вдруге включають змішувач на 30 с після або під час додавання цементу. Додають воду, що залишилася (плюс добавку до основної суміші), протягом наступних 30 с. Перемішують протягом 2 хв.

При застосуванні порошкової добавки цю добавку необхідно додавати у сухі компоненти бетонної суміші, якщо немає особливих вказівок від виробника.

Протягом 5 хв після завершення перемішування визначають консистенцію суміші.

Якщо консистенція відповідає вимогам, вимірюють вміст повітря у суміші згідно з ДСТУ Б В.2.7-114 та виготовляють зразки протягом 30 хв після завершення перемішування.

А.4 Приготування еталонного будівельного розчину

А.4.1 Склад суміші

Співвідношення цементу і піску має бути згідно з таблицею А.1.

Кількість води, що додається у контрольну та основну суміші, повинна відповідати вимогам методу випробування.

А.4.2 Порядок перемішування

Вимоги до температурних режимів перед і після перемішування матеріалів повинні відповідати А.3.2.

Перемішувати суміші еталонного будівельного розчину необхідно у лопатевому змішувачі відповідно до вимог Зміни № 5 ГОСТ 310.4.

Протягом 30 с перемішують сухий пісок і цемент у лопатевому змішувачі на низькій швидкості відповідно до Зміни № 5 ГОСТ 310.4.

Додають всю воду (плюс добавку до основної суміші) протягом наступних 30 с при низькій швидкості.

При використанні порошкової добавки, що не розчиняється у воді, цю добавку необхідно додавати у сухі компоненти будівельного розчину, якщо немає особливих вказівок від виробника.

Продовжують перемішування протягом 60 с на низькій швидкості.

Припиняють перемішування і видаляють будь-який неперемішаний матеріал із краю і днища чаші змішувача, використовуючи змішувальну лопать протягом 30 с.

Повторюють перемішування і продовжують його протягом наступних 60 с на високій швидкості. Загальний час перемішування має складати 3,5 хв.

Визначають консистенцію суміші будівельного розчину згідно з ГОСТ 5802 через 5 хв після завершення перемішування.

За досягнення необхідної консистенції визначають вміст повітря у суміші згідно з ДСТУ Б В.2.7-114 та виготовлюють зразки протягом 30 хв після завершення перемішування.

А.5 Звіт про виконання випробування

Звіт про виконання випробування має включати інформацію, що стосується еталонної бетонної суміші та суміші еталонного будівельного розчину:

для контрольної і основної еталонної бетонної суміші:

- заповнювач:

джерело;

дроблений або не дроблений;

тип;

гранулометричний склад;

- цемент:

підприємство-виробник;

хімічний склад;

вміст С₃А;

тонкість помелу;

- консистенція бетонної суміші;

- середня густина свіжовиготовленої бетонної суміші;

- вміст повітря у бетонній суміші;

для контрольної і основної суміші еталонного будівельного розчину:

- цемент:

підприємство-виробник;

марки;

міцність;

- консистенція будівельного розчину;

- середня густина розчинової суміші;

- вміст повітря у розчиновій суміші.

ДОДАТОК Б

(обов'язковий)

ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ СУХОЇ РЕЧОВИНИ ДОБАВКИ

Б.1 У цьому додатку наведена методика визначення вмісту сухої речовини добавки.

Б.2 Зразок добавки висушують у сушильній шафі за температури (105 ±3) °С протягом 4 год.

За використання рідкої добавки цей метод необхідно застосовувати для визначення вмісту сухої речовини.

Якщо використовують порошкоподібну добавку, цей метод застосовують для визначення фактичної маси висушеного порошку.

Б.3 Для визначення складу добавки застосовують наступне устаткування і допоміжне обладнання:

- випаровувальна чашка з пласким дном повітряного охолодження діаметром 75 мм, глибиною 45 мм;

- ексикатор;

- сушильна шафа з примусовою вентиляцією¹⁾, що термостатично контролюється за (105 + 3) °С та має вмонтований пристрій для індикації температури. Необхідний діапазон температур підтримується в усіх ділянках шафи, що використовуються у цьому випробуванні;

- ваги з похибкою зважування до 0,0005 г.

Б.4 Порядок виконання робіт

Випробувальну чашку без наважки проби необхідно нагрівати протягом щонайменше 1 год. у сушильній шафі за температури (105 ±3) °С. Після охолодження протягом 30 хв в ексикаторі чашку необхідно зважити. Потім цю процедуру слід повторити для перевіряння чи є маса чашки постійною у діапазоні 0,001 г.

Рідку добавку масою mв приблизно 2 г або порошкоподібну добавку масою приблизно 1 г необхідно зважити у чашці з похибкою 0,0012 г²⁾.

Після цього зразок слід помістити у сушильну шафу, що була попередньо розігріта до (105 ±3) °С. Зазначений зразок необхідно витримати у шафі протягом 4 год. за температури (105 ±3) °С і відразу ж після цього охолодити в ексикаторі³⁾. Цей зразок потім зважити з похибкою 0,001 г, і масу залишку позначити літерою m_с.

Таке випробування слід виконати двічі.

Б.5 Для обчислювання результатів випробувань необхідно використовувати формулу

Для середнього значення вмісту сухої речовини добавки, що не перевищує 20 % або менше, різниця між двома результатами не повинна перевищувати середнього значення вмісту сухої речовини добавки, помноженого на множник 0,04. Для середнього значення вмісту сухої речовини більше 20 % різниця між двома результатами не повинна перевищувати 0,80 % за масою.

Якщо ці різниці будуть перевищені, випробування необхідно повторювати доти, поки результати не будуть відповідати максимально дозволеній різниці.

Б.6 Вміст сухої речовини зразка добавки необхідно розраховувати як середнє значення результатів паралельних випробувань із точністю до 0,1 % за масою.

1) Циркуляція повітря за допомогою вентилятора необхідна для забезпечення рівномірного розподілення температури по всій шафі.

2) Для отримання відтворюваних результатів важливо, щоб маса висушеного залишку або висушеного порошку була достатньою відносно розмірів і маси випаровувальної чашки і маси зразка.

3) Якщо рідку добавку неможливо висушити за допомогою наведеного методу, допускається застосувати альтернативний метод.

ДОДАТОК В

(обов'язковий)

ВИЗНАЧЕННЯ ВОДНЕВОГО ПОКАЗНИКА ВОДНИХ РОЗЧИНІВ ДОБАВОК

В.1 Вимірювання активності іонів водню рН здійснюють за допомогою рН-метра-мілівольтметра (рН-метра). Робота рН-метра заснована на використанні потенціометричного методу вимірювання рН водного розчину.

Визначення величини рН розчинів здійснюється вимірювальним високоомним перетворювачем автокомпенсаційного типу з набором електродів – вимірювального та допоміжного згідно з інструкцією щодо експлуатації рН-метра.

В.2 рН-метр призначено для роботи у таких умовах експлуатації:

- температура оточуючого повітря – від 5 °С до 40 °С;

- відносна вологість повітря при постачанні енергії від електричної мережі – від 30 % до 80 % при 20 °С;

- атмосферний тиск – від 84 до 106,7 кПа;

- механічні впливи відсутні.

В.3 Параметри середовища, що контролюють:

- водні розчини неорганічних і органічних сполук, технологічні розчини;

- температуру від мінус 10 °С до плюс 100 °С;

- утворення плівок і осадів;

- пожежо- і вибухобезпечність, радіоактивність, токсичність.

В.4 Межі допустимих значень основної абсолютної похибки при вимірюванні активності іонів водню рН перетворювача становлять ±0,02 рН, рН-метра – ±0,05 рН.

В.5 При вимірюванні величини рН відлік показань необхідно здійснювати після їх установлення, час якого залежить від буферної ємності розчину.

Звичайно час установлення показань не перевищує 3 хв. Але в деяких розчинах слабкої концентрації, а також при вимірюванні рН сильно кислих і сильно лужних розчинів за температури, близької до 0 °С, час установлення показань може досягти 10 хв.

В.6 Використання рН-метра для вимірювання активності іонів водню (рН) потребує ґрунтовних знань щодо правил експлуатації електричних приладів і правил роботи з хімічними реактивами.

В.7 Підготовку приладу до роботи, його перевіряння і настроювання, проведення робіт із вимірювання показань рН необхідно виконувати згідно з вимогами інструкції, що додається до рН-метра.

ДОДАТОК Г

(обов'язковий)

ВИЗНАЧЕННЯ СТРОКІВ ТУЖАВЛЕННЯ ЕТАЛОННОЇ РОЗЧИНОВОЇ СУМІШІ

Г.1 У цьому додатку наведена методика визначення строків тужавлення еталонної розчинової суміші з застосуванням і без застосування добавок. Дана методика є адаптованою до вимог цього стандарту методикою визначення строків тужавлення цементного тіста згідно з ГОСТ 310.3.

Г.2 Строки тужавлення визначають шляхом спостереження за проникненням голки приладу Віка в еталонну розчинову суміш до тих пір, поки значення проникнення голки у суміш не досягне необхідної величини.

Еталонна розчинова суміш із добавкою (основна суміш) повинна мати таку ж консистенцію, що і розчинова суміш без добавки (контрольна суміш), що відповідає вимогам додатка А та EN 480-1 [11].

З цією метою необхідно заздалегідь визначити, яка кількість води замішування забезпечить отримання стандартної консистенції розчинової суміші.

Перелік і характеристика устаткування та вихідних матеріалів, склад еталонної розчинової суміші та порядок проведення випробувань для одержання стандартної консистенції суміші наведені у ДСТУ Б В.2.7-124.

Г.3 Основні вимоги, що стосуються випробувань:

1) у лабораторії, де виготовляють та випробовують зразки, необхідно підтримувати температуру (20 ±2) °С та відносну вологість повітря не менше ніж 65 %. Після виготовлення та між випробуваннями зразки необхідно зберігати в кімнаті або камері вологості, де відносна вологість повітря становить не менше ніж 90 %, а температура повітря – (5 ±1) °С або (20 ±2) °С, якщо це відповідає вимогам випробувань;

2) для проведення випробувань застосовують таке устаткування:

- прилад Віка з голкою і кільцем (формою), що відповідають вимогам ГОСТ 310.3;

- ваги з точністю зважування до 1 г;

- градуйований циліндр або бюретка з точністю до 1 % вимірюваного об'єму;

- змішувач і допоміжне обладнання – згідно зі Зміною № 5 ГОСТ 310.4;

3) для приготування еталонної розчинової суміші використовують:

- стандартний поліфракційний пісок для випробування цементів, що відповідає вимогам ГОСТ 6139;

- цемент відповідно до вимог додатка А цього стандарту;

- воду замішування згідно з ГОСТ 23732¹⁾;

4) перед приготуванням еталонної розчинної суміші цемент, пісок, воду, добавку та устаткування, призначені для виготовлення зразків, необхідно витримувати за температури, що відповідає вимогам випробування, (5 ± 1) °С або (20 ±2) °С протягом щонайменше 12 год.

Г.4 Доповнення до вимог ГОСТ 310.3 щодо конструкції приладу Віка.

Голка приладу Віка повинна бути із нержавіючого металу з діючою висотою (50 ±1) мм і діаметром (1,13 ± 0,05) мм.

Для запобігання зіткненню голки приладу Віка з пластинкою, на яку встановлюють кільце (форму), рекомендовано застосовувати стопорний пристрій. Такий пристрій прикріплюють до верхньої частини центрального плунжера (циліндричного металевого стрижня) приладу так, щоб голка могла зупинитися приблизно за 2 мм від пластинки, на яку поставлена форма. Цьому пристрою надають форму розрізного хомута, який можна фіксувати в будь-якому положенні, що відповідає вимогам до приладу, і при ослабленні має не передавати плунжеру будь-яке тертя.

¹⁾ Допускається використовувати дистильовану та деіонізовану воду.

Загальна маса елементів, що переміщуються, включаючи розрізний хомут, повинна складати (1000 ±2) г. Переміщення зазначених елементів повинно здійснюватись точно за вертикаллю і без значного тертя, а їх осі повинні збігатися з віссю голки.

Для збільшення маси елементів приладу, що переміщуються, на верхню частину центрального плунжера замість пестика згідно з ГОСТ 310.3 встановлюють площадку для коригування навантаження або заздалегідь визначену додаткову вагу.

Прилади для автоматичного визначення строків тужавлення дозволяється використовувати за умови, що вони покажуть однакові результати з результатами випробувань, що одержані при застосуванні зазначених приладів і за використання зазначеного методу.