- транспортування бетонної суміші рекомендовано на малих обертах барабана міксера.
4.6.3 В зимових умовах при приготуванні та транспортуванні бетонних сумішей слід враховувати такі вимоги:
пластифікуюча та суперпластифікуюча добавки не повинні збільшувати строків тужавлення;
доцільним є використання комплексної добавки – пластифікатор (суперпластифікатор) + прискорювач тверднення;
максимальне зменшення кількості води в суміші за рахунок раціонального використання водоредукуючих властивостей добавок за умови збереження легкоукладальності.
4.6.4 Міцність бетону з протиморозними добавками монолітних і збірномо-нолітних конструкцій до моменту замерзання повинна бути зазначена у проекті виконання робіт або в технологічній карті і має бути не нижче ЗО % проектної міцності.
5 НАСТАНОВА ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ДОБАВОК У БУДІВЕЛЬНИХ РОЗЧИНАХ
5.1 Визначення складу будівельного розчину
Хімічні добавки застосовуються під час приготування цементних та цементно-вапняних будівельних розчинів марок 25-200.
Матеріали, що застосовуються при приготуванні розчинів (цемент, пісок, вода, вапно, хімічні добавки тощо), повинні відповідати вимогам чинних нормативних документів.
Застосування цементів М 300 і нижче, а також цементів із вмістом у клінкері С3А більше 8 % допускається за умови проведення попереднього експериментального перевіряння легкоукладальності і швидкості тверднення розчинів.
Хімічні добавки застосовуються для:
підвищення легкоукладальності, нерозшаровуваності розчинових сумішей;
забезпечення водоутримуючої здатності будівельного розчину, необхідної при інтенсивному відсмоктуванні води з розчину пористою основою в процесі мурувальних робіт;
повної або часткової заміни вапна в суміші при збереженні її легкоукладальності; - уповільнення тужавлення, підвищення часу використання;
підвищення міцності розчину, його зчеплення з основою;
проведення робіт при від'ємних температурах.
5.1.5 Рухомість розчинових сумішей, см, залежно від їх призначення, треба визначати з урахуванням таких вимог:
- для заповнення горизонтальних швів та розшивання горизонтальних
або вертикальних швів при монтажі стін із панелей та крупних блоків - 5-7;
- для зведення стін із керамічної повнотілої цегли - 9-13;
для зведення стін із керамічної порожнистої цегли - 7-8;
для звичайного бутового мурування - 4-6;
для облицювальних робіт: набризкування, ґрунтування - 8-10;
для зимового мурування з керамічної повнотілої цегли - 9-13.
При визначенні складу розчинової суміші з добавкою з подовженим терміном використання витрату води замішування необхідно зменшити на 8-10 % у порівнянні з розчиновою сумішшю без добавки.
Визначення складу будівельного розчину з добавками полягає в коригуванні складу розчину без добавки шляхом введення до його рецептури добавки згідно з вимогами СН 290 з урахуванням потрібної рухомості розчинової суміші і марки розчину.
Оптимальна кількість добавки залежить від виду і вмісту в'яжучого, що застосовується в розчині, та тривалості перемішування суміші в розчинозмішувачі.
Для визначення оптимальної кількості добавки при визначенні складу розчину повинно виготовлятися не менше трьох серій контрольних зразків із різною її витратою.
Потрібна кількість добавки визначається за результатами випробування контрольних зразків, виготовлених згідно з вимогами ГОСТ 5802.
Визначення складу розчину для зимових робіт виконується за методикою СН 290. Вибір виду та призначення кількості протиморозної добавки для будівельних розчинів виконується залежно від очікуваної температури повітря, потрібної міцності розчину, швидкості його тверднення, умов експлуатації будинків та обмежень щодо застосування цих добавок відповідно до інструкції виробника. Кількість протиморозних добавок рекомендується призначати, виходячи з середньодобової температури за прогнозами на декаду.
Для підвищення легкоукладальності розчинових сумішей із протиморозними добавками доцільно введення пластифікуючих добавок, глиняного, вапняного тіста.
У зв'язку з різною швидкістю тверднення на морозі розчинів на основі різних в'яжучих показники міцності, що встановлені при визначенні складу розчину, уточнюються пробними замісами.
Повна заміна вапна повітровтягувальними добавками в цементно-вапняному будівельному розчині може призвести до зниження на 10 % розрахункового опору зведених стін, тому повинні враховуватися вимоги СН 290 і нормативних документів із проектування кам'яних та армокам'яних конструкцій.
Густина розчину при застосуванні повітровтягувальних добавок може знижуватися не більше ніж на 6 %.
При зведенні будинків безобігрівним способом повинні застосовуватися будівельні розчини марок не нижче 50.
Протиморозні добавки, що вміщують іони хлору, можуть застосовуватися лише в неармованому муруванні.
Застосування протиморозних добавок у будівельних розчинах не допускається:
при будуванні цехів, пральних та інших приміщень із підвищеною (більше 60 %) вологістю повітря, гарячих (з температурою більше 40 °С) хімічних цехів, а також конструкцій, що розташовані в зоні перемінного рівня води або підлягають зволоженню в період експлуатації;
при застосуванні у будівельних розчинах заповнювачів, що містять реакційно здатний кремнезем;
при муруванні стін із силікатної цегли з добавкою поташу у кількості більше 10 % від маси цементу. При застосуванні поташу до 10 % марка цегли повинна бути не нижче 100;
при безпосередньому контакті будівельного розчину з протиморозними добавками із закладними деталями з алюмінію, цинку або захисними покриттями з них;
у зоні дії блукаючих струмів.
5.1.15 Використання у процесі мурування та монтажу будинків замерзлої розчинової суміші, а також суміші, яка відігріта гарячою водою, забороняється.
5.2 Особливості приготування суміші розчинової з добавками
5.2.1 Будівельні розчини з хімічними добавками повинні готуватися на розчинних вузлах, спеціально обладнаних для зберігання, приготування і подавання водних розчинів добавок. До технологічних ліній подавання та дозування розчинів добавок повинні пред'являтися вимоги,
зазначені у розділі 4.3 цього стандарту.
Приготування і застосування будівельного розчину з добавками має виконуватись відповідно до СН 290.
Хімічні добавки вводяться під час приготування розчинової суміші з водою замішування у вигляді водних розчинів. Водні розчини добавок належить зберігати за температури на 3-5 °С вище ніж температура їх замерзання.
Розчинові суміші підвищеного часу використання повинні транспортуватися на будівельні об'єкти у розчиновозах. На об'єкті розчинові суміші у процесі зберігання необхідно через кожні 1,5-3 години перемішувати протягом 3-5 хв.
Режим перемішування розчинової суміші залежить від конкретних умов: температури навколишнього середовища, характеристик матеріалів, що застосовуються, тощо.
5.2.4 При приготуванні будівельних розчинів із протиморозними добавками треба дотримуватись вимог цього стандарту.
6 КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ БЕТОННОЇ ТА РОЗЧИНОВОЇ СУМІШЕЙ З ДОБАВКАМИ
Контроль якості бетонної і розчинової сумішей та бетонів і розчинів на їх основі з добавками здійснюється відповідно до вимог чинних національних стандартів, нормативної та проектно-технологічної документації.
Якість вхідних матеріалів і добавок, що застосовуються при приготуванні бетонних сумішей і будівельних розчинів, повинна відповідати вимогам національних стандартів, технічних умов, наведених у розділі 2 цього стандарту.
Добавки належить зберігати в умовах, що виключають попадання в них сторонніх речовин і атмосферних опадів.
Добавки, що піддаються температурним впливам, після їх усунення повинні зберігати свою ефективність і не погіршувати властивостей бетонної, розчинової сумішей та бетону і розчину на їх основі.
6.5 Придатність добавки до застосування визначається за результатами пробних замісів згідно з ДСТУ Б В.2.7-23 та ДСТУ Б В.2.7-69 (ГОСТ 30459), ДСТУ Б В.2.7-171.
Контроль якості водних розчинів добавок при приготуванні полягає у перевірянні їх густини і температури.
При зберіганні добавок понад гарантований термін, при утворенні осаду, а також при заморожуванні і подальшому відтаванні розчин добавки старанно перемішується з наступним перевірянням густини і властивостей добавки на пробних замісах згідно з ДСТУ Б В.2.7-23 та ДСТУ Б В.2.7-69 (ГОСТ 30459).
Рухомість бетонної суміші з добавками повинна контролюватися не менше двох разів за зміну.
При приготуванні і застосуванні бетонних сумішей із добавками, що укладають засобами бетононасосної техніки, рухомість бетонної суміші повинна визначатися при завантаженні в приймальний бункер бетононасоса, автобетононасоса і при виході її з бетоновода (не менше двох разів за зміну). Для визначення фізико-механічних характеристик бетону проби бетонної суміші повинні відбиратися на виході з бетоновода.
При приготуванні бетонних сумішей з подовженим терміном використання додатково повинні контролюватися рухомість, розшаровуваність, відповідність заданому терміну використання (проміжку часу з моменту приготування бетонної суміші до її укладання).
При приготуванні розчинових сумішей із подовженим терміном використання їх рухомість повинна визначатися після приготування (початкова) та перед укладанням (кінцева).
Контроль якості приготування бетонної суміші з протиморозними добавками, крім виконання систематичної перевірки даних, зазначених у проектно-технологічній документації, повинен включати замірювання температури: зовнішнього повітря для своєчасного коригування кількості протиморозної добавки, температури бетонної суміші при виході з бетонозмішувача; бетону в конструкції протягом 15 діб після укладання для визначення необхідності укривання бетону.
Контроль якості приготування розчинової суміші з протиморозними добавками повинен включати визначення міцності будівельного розчину з протиморозними добавками при зведенні будинків у зимових умовах протягом всього зимового періоду. З цією метою повинні виготовлятися 12 зразків-кубів із розміром сторін 7,07 см на обсяг мурування, що виконується протягом не більше трьох діб, або для кожного поверху однієї секції при зведенні будинків.
Зразки випробовуються на стиск так: 9 зразків з 12 – для контролю міцності у терміни, необхідні для визначення можливості подальшого зведення будинків (з них 3 зразки – через 28 діб перебування на морозі); останні 3 зразки – після витримування їх протягом зимового періоду, але не менше одного місяця при позитивній температурі.
Випробування зразків має виконуватись після відтавання протягом 4 год за температури 18-20 °С.
7 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ, ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
При виконанні робіт із застосуванням добавок необхідно дотримуватися вимог безпеки праці, викладених у нормативній документації на добавку, вимог цього стандарту.
Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у сировинних матеріалах і, відповідно, в бетонах і розчинах не повинна перевищувати 370 Бк/кг (1-й клас використання) згідно з ДБН В.1.4-1.
Радіологічний контроль сировинних матеріалів здійснюється згідно з ДБН В.1.4-2.
Під час виробництва добавок повинні дотримуватися вимоги санітарних правил ДСП 201.
До виробництва добавок допускаються особи не молодше 18 років, що пройшли поперед ній медичний огляд відповідно до вимог Міністерства охорони здоров'я України, а також професійну підготовку, вступний інструктаж із безпеки праці, виробничої санітарії та електробезпеки.
Працівники, зайняті у виробництві добавок, повинні бути забезпечені спецодягом та індивідуальними засобами захисту відповідно до Типових галузевих норм, ГОСТ 12.4.011, ГОСТ 12.4.099 та ГОСТ 12.4.100.
Необхідно виключити можливість попадання добавок на шкіру, очі, в їжу. Вимоги спецзахисту шкіри повинні відповідати ГОСТ 12.4.068.
У приміщеннях, де проводяться роботи з добавками, повинні бути вивішені правила безпеки праці.
Забороняється приймати їжу в приміщеннях, де зберігаються добавки або готуються їх розчини.
Всі роботи, пов'язані з добавками, повинні виконуватись у приміщеннях, обладнаних вентиляцією згідно зі СНиП 2.04.05 і ГОСТ 12.4.021. Стан повітря робочої зони повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005.
Приміщення для зберігання і приготування вибухонебезпечних добавок (нітрити, нітрати тощо) за вибухобезпекою повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02, пожежобезпекою – ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.3.030.
7.10 У приміщеннях для зберігання добавок та приготування їх розчинів забороняється куріння, застосування відкритого вогню (газо-, електрозварювання тощо), а також повинна бути виключена можливість іскріння і короткого замикання електроустаткування. Приміщення повинні бути забезпечені відповідними засобами пожежогасіння.
Добавки не повинні виділяти в зовнішнє середовище шкідливих речовин у кількостях, що перевищують гранично-допустимі концентрації (ГДК).
Під час виробництва бетону повинні дотримуватися вимоги ГОСТ 17. 2.3.02.
Технологічне устаткування для приготування та дозування добавок повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.2.061.
Устаткування, трубопроводи та ємкості повинні бути заземлені згідно з ГОСТ 12.1.018, СНиП ІІІ-4.
Параметри повітря у виробничих приміщеннях повинні відповідати ГОСТ 12.1.005.
