Таблиця 5 – Вимоги до внутрішніх піщано-цементних покриттів водопровідних труб
Назва показника |
Значення |
Метод випробування |
1 Товщина, мм: для труб діаметром, мм: |
|
Штангенциркулем у чотирьох діаметрально протилежних точках на кінцях труби |
до 200 |
4,0 ± 1,0 |
|
від 200 до 700 включно |
8,0 ± 1,0 |
|
від 800 до 900 включно |
10,0 ± 1,5 |
|
від 1000 до 1100 включно |
12,0 ± 2,0 |
|
від 1200 до 1400 включно |
14,0 ± 2,0 |
|
понад 1400 |
||
2 Водопоглинання за 24 год за температури (20 2)°С, %, не більше |
10 |
Згідно з ГОСТ 12730.3 |
7.3.6.8 Для підвищення тріщиностійкості піщано-цементних покриттів допускається введення латексу СКС-65 ГП згідно з ГОСТ 10564 у кількості 2 % від маси цементу, а також фібри з полімерних ниток, полімерів і полімерних композицій, дозволених для використання МОЗ України та чинними НД.
Труби з внутрішнім піщано-цементним покриттям слід з'єднувати зварюванням. Додаткового захисту внутрішньої поверхні стикових з'єднань труб діаметром до 1000 мм не потрібно, при діаметрах більше 1000 мм зварні стики треба ізолювати піщано-цементним розчином вручну.
Покриття піщано-цементним розчином повинно копіювати внутрішню поверхню трубопроводу
При відновленні і санації сталевих трубопроводів діаметром від 100 мм
до 300 мм допускається нанесення піщано-цементно-полімерного покриття методом протягування.
7.3.6.12 При ремонті трубопроводів діаметром до 300 мм з використанням внутрішніх полімерних труб і піщано-цементно-полімерних розчинів допустима товщина розчину між трубами становить від 2,0 мм до 4,0 мм.
7.3.7 Вимоги до цинкових покриттів водопровідних труб
Труби з цинковим захисним покриттям рекомендується застосовувати для вод з вмістом хлоридів не більше 100 мг/дм3, сульфатів – не більше 150 мг/дм3, індексом стабільності і за температури води не вище плюс 55°С.
Товщина цинкових покриттів на трубах згідно з ГОСТ 3262 повинна бути не менше 30 мкм. На поверхні оцинкованих труб не допускаються пухирчатість і сторонні включення (гартцинк, окисли, шихта, що спеклася), відшаровування покриття від основного металу. Допускаються окремі флюсові плями і сліди захватів труб піднімальними пристроями, шорсткість і місцеві напливи цинку.
При монтажі систем слід виключати чередування ділянок з оцинкованих і чорних труб і застосовувати мінімальну кількість стиків.
7.3.8 Вимоги до силікатноемалевих покриттів
Силікатноемалеві покриття рекомендується використовувати для захисту ТПГВ від внутрішньої та зовнішньої корозії при будь-яких способах прокладання і видах теплової ізоляції.
Для силікатноемалевих покриттів внутрішніх та зовнішніх поверхонь труб для холодного і гарячого водопостачання слід застосовувати безґрунтові корозійностійкі силікатні емалі.
Покриття повинні мати суцільну, рівномірно оплавлену, гладку, блискучу поверхню.
Допускається рябизна і хвилястість силікатноемалевого покриття, обумовлена рельєфом металу. Не допускається наявність тріщин, пор, пухирів і інших дефектів, що оголюють метал і видимі неозброєним оком.
7.3.8.4 Технічні вимоги до силікатноемалевих покриттів наведені в таблиці 6.
Таблиця 6 – Вимоги до силікатноемалевих покриттів для захисту внутрішніх поверхонь трубопроводів
Назва показника |
Значення |
Метод випробувань |
1 Товщина одного шару покриття, мм, не менше |
0,2 |
Згідно з НД та 7.1.3.4 |
2 Міцність за удару, Дж (кгс.см), не менше |
2,0 (20,0) |
Додаток К |
3 Втрата маси покриття при кип'ятінні в дистильованій воді протягом 48 год, мг/см2, не більше |
0,08 |
Згідно з НД |
4 Швидкість розчинення покриття в агресивних середовищах з рН від 4 до 11 за температур до плюс 50 °С, мм/рік, не більше |
0,02 |
Згідно з НД |
5 Термостійкість при перепаді температур від (260 10) °С до (21 3) °С |
Не повинно бути відколів і тріщин |
Згідно з НД |
7.3.8.5 Силікатноемалеве покриття повинне забезпечувати можливість зварювання труб у польових умовах без порушення його суцільності і захист зварних з'єднань трубопроводів від корозії.
7.3.8.6 При роботах з емальованими трубами слід враховувати невисоку міцність силікатних емалей за удару і вживати спеціальні заходи для їх захисту від пошкоджень при навантажуванні, транспортуванні тощо.
7.3.9 Вимоги до лакофарбових покриттів
При виборі типу лакофарбового покриття слід враховувати корозійну агресивність води, що транспортується, фізико-механічні і захисні характеристики покриття і технологічні особливості його нанесення.
Для захисту від корозії внутрішньої поверхні труб рекомендується застосовувати епоксидні, вінілові, поліуретанові, цинкнаповнені та інші матеріали, які відповідають умовам роботи в системах холодного та гарячого водопостачання і дозволені установами МОЗ України.
Для збільшення стійкості і запобігання пористості покриттів рекомендується застосовувати багатошарові покриття на основі лакофарбових матеріалів.
7.3.10 Контроль якості покриттів на внутрішніх поверхнях труб слід виконувати відповідно до НД на труби з покриттям.
8.1 Вимоги до електрохімічного захисту при відсутності небезпечного впливу постійних блукаючих і змінних струмів
8.1.1 Катодна поляризація ТПХВ і ТПГВ безканального прокладання, які не мають теплоізоляції, а також в біокорозійно-агресивних ґрунтах при відсутності шкідливого впливу блукаючих струмів повинна виконуватись таким чином, щоб значення поляризаційних потенціалів металу знаходились в межах між мінімальним і максимальним згідно з
таблицею 7.
Таблиця 7 – Поляризаційні захисні потенціали металу по відношенню до
насиченого МЕП
Трубопровід сталевий |
Захисний потенціал 1) |
|
мінімальний, В |
максимальний, В |
|
холодного водопостачання |
-0,85 |
-1,15 |
гарячого водопостачання |
-0,95 |
-1,15 |
1) Під мінімальним та максимальним захисними потенціалами маються на увазі їх абсолютні значення |
8.1.2 На діючих ТПХВ при неможливості вимірювання поляризаційних потенціалів допускається виконувати катодну поляризацію таким чином, щоб значення різниці потенціалів, яке включає поляризаційну та омічну складові, між трубою та МЕП знаходилось в межах від мінус 0,9 В до мінус 2,5 В для трубопроводів з мастиковим і стрічковим покриттями і від мінус 0,95 В до мінус 3,5 В для трубопроводів з покриттям з екструдованого поліетилену. Вимірювання сумарного потенціалу слід проводити згідно з додатком В.
8.1.3 Катодна поляризація ТПГВ канального прокладання повинна виконуватись в разі наявності води в каналі або заносу каналу ґрунтом. При застосуванні УКЗ для електрохімічного захисту ТПГВ канального прокладання їх анодні заземлювачі можуть розташовуватися як в каналах, так і за їх межами.
8.1.4 Катодну поляризацію трубопроводів з теплоізоляцією, в тому числі ТПГВ безканального прокладання, а також канального прокладання при розташуванні анодного заземлення за межами каналу проводять таким чином, щоб сумарний потенціал трубопроводу був від мінус 1,1 В до мінус 2,5 В відносно МЕП.
При відсутності протикорозійного покриття на зовнішній поверхні трубопроводів сумарний потенціал трубопроводу може бути від мінус 1,1 В до мінус 3,5 В.
8.1.5 У разі розташування анодних заземлень в каналі потенціал трубопроводу, виміряний відносно встановленого біля поверхні труби допоміжного сталевого електрода, повинен бути на значення від 0,3 В до 0,8 В негативніше потенціалу труби відносно цього електрода, виміряного при відсутності катодної поляризації труби.
Вимірювання потенціалу трубопроводу при розташуванні анодного заземлення в каналі слід виконувати згідно з додатком В.
8.1.6 Для ТПГВ з пінополіуретановою ізоляцією і трубою-оболонкою із жорсткого поліетилену (система "труба в трубі") і аналогічною конструкцією ізоляції на стиках труб, відводах, кутах поворотів ЕХЗ не застосовується.
8.2 Вимоги до електрохімічного захисту при наявності небезпечного впливу блукаючих постійних струмів
Катодна поляризація ТПХВ і ТПГВ при наявності небезпечного впливу блукаючих постійних струмів повинна здійснюватися таким чином, щоб на них забезпечувалася відсутність анодних і знакозмінних зон та підтримувався мінімальний захисний потенціал за умови забезпечення захищеності трубопроводу в часі.
При захисті ТПХВ і ТПГВ у ґрунтах високої корозійної агресивності, з одночасним небезпечним впливом блукаючих постійних струмів середні значення поляризаційних потенціалів (різниці потенціалів) повинні відповідати встановленим у 8.1. При цьому миттєві значення потенціалів (за абсолютною величиною) повинні бути не менше значення стаціонарного потенціалу.
Примітка. При відсутності можливості визначення стаціонарного потенціалу його значення приймають рівним мінус 0,7 В.
8.3 Вимоги до електрохімічного захисту при наявності небезпечного впливу змінних струмів
Захист ТПХВ та ТПГВ від корозії під дією блукаючих струмів електрифікованого транспорту, а також змінних струмів, які індуковані від високовольтних ліній електропередач, забезпечують у небезпечних зонах незалежно від корозійної агресивності ґрунтів методом катодної поляризації.
Катодна поляризація ТПХВ при захисті від впливу змінного струму повинна здійснюватися таким чином, щоб середні значення поляризаційних потенціалів знаходилися в межах від мінус 0,90 В до мінус 1,15 В чи сумарних потенціалів – від мінус 0,95 В до мінус 2,5 В для трубопроводів з мастиковими і стрічковими покриттями і від мінус 0,95 В до мінус 3,5 В для трубопроводів з покриттям з екструдованого поліетилену.
8.3.3 Катодну поляризацію ТПГВ проводять згідно з 8.1.4 та 8.1.5.
8.4 Катодна поляризація ТПХВ та ТПГВ повинна виконуватися так, щоб виключити шкідливий вплив її на суміжні підземні металеві споруди і комунікації, який визначається згідно з методикою додатка Г.
Шкідливим впливом катодної поляризації підземного трубопроводу, що захищається, на суміжні споруди вважається:
- зменшення за абсолютним значенням мінімального чи збільшення за абсолютним значенням максимального захисного потенціалу на суміжних підземних металевих спорудах і комунікаціях, які забезпечені ЕХЗ;
поява небезпеки електрохімічної корозії на суміжних підземних металевих спорудах чи комунікаціях, які раніше не потребували захисту від неї;
зміщення більше ніж на 0,04 В в який завгодно бік стаціонарного потенціалу на кабелях зв'язку, які не мають катодної поляризації, або поява на оболонці чи броні кабеля електричного струму, якого раніше не було.
У випадках, коли при здійсненні катодної поляризації з'являється шкідливий вплив на суміжні металеві споруди і комунікації, необхідно вжити заходи по запобіганню шкідливому впливу або використати сумісний ЕХЗ з цими спорудами.
8.5 Можливість і необхідність використання ТПХВ та ТПГВ, які тривалий час експлуатувалися в корозійно-небезпечних умовах і мають корозійні пошкодження, вирішується після проведення робіт з оцінки їх технічного і корозійного стану на підставі техніко-економічного обґрунтування.
8.6 ЕХЗ сталевих вставок довжиною не більше 10 м на лінійній частині поліетиленових трубопроводів і на ділянці з'єднання поліетиленового трубопроводу із сталевим вводом в будинок (при наявності на вводі ізолювальних з'єднань), сталевих футлярів з ізоляцією дуже посиленого типу довжиною не більше 10 м допускається не передбачати. При цьому засипку траншеї в тій її частині, де прокладена сталева вставка, за всією глибиною замінюють на піщану.
8.7 Сталеві трубопроводи, які реконструюються методом санування (облицьовування внутрішньої поверхні труби) за допомогою полімерних матеріалів підлягають захисту згідно з 8.1.1 та 8.1.2.
Сталеві трубопроводи, які реконструюються методом протягування поліетиленових труб, підлягають захисту на тих ділянках, де сталева труба необхідна як захисний футляр (під автомобільними дорогами, залізницями тощо.).
Сталеві футляри трубопроводів під автомобільними дорогами, коліями залізниці та трамвая при безтраншейному прокладанні (прокол, продавлювання та інші технології, дозволені до застосування) повинні бути, як правило, захищені засобами ЕХЗ, при прокладанні відкритим способом – ізоляційними покриттями та ЕХЗ відповідно до 5.2, 8.1.1 та 8.1.2. Як футляри рекомендується використовувати труби з внутрішнім захисним покриттям. При захисті труби і футляра засобами ЕХЗ трубу і футляр з'єднують через регулювальну перемичку.
8.8 Якщо при здійсненні ЕХЗ ТПХВ забезпечення захисних потенціалів відповідно до вимог 8.1.1 та 8.1.2 є технічно неможливим чи економічно недоцільним, особливо для трубопроводів з тривалим терміном експлуатації, допускається за рішенням проектної і експлуатаційної організацій застосування "пом'якшеного" критерію захищеності – мінімального захисного потенціалу , рівного: