---

К.4.3 У місці удару іскровим дефектоскопом контролюють суцільність покриття згідно з додатком П.

К.5 Обробка результатів

Захисне покриття вважають таким, що витримало контроль, якщо після випробувань в 10 точках не менше ніж у 9 точках покриття не зруйноване, тобто при падінні вантажу з висоти, що визначена в залежності від ударної міцності покриття, в місцях удару відсутні пори, тріщини, електричний пробій.

К.6 Оформлення результатів випробувань

Запис результатів проводять за формою К.1.

Форма К.1

назва приймальної організації

АКТ

визначення міцності захисних покриттів за удару

Тип і конструкція захисного покриття

Діаметр труби (трубопроводу), мм

Кількість випробуваних труб, шт

Напруга на щупі дефектоскопа, кВ

Необхідна міцність за удару
(за таблицею 3 цього стандарту), Дж (кгс^.см)

Міцність за удару партії труб (ділянки трубопроводу)

Додаток Л

(довідковий)

Метод визначення пенетрації (глибини вдавлювання)

Л.1 Сутність методу

Л.1.1 Методика призначена для проведення випробування полімерних та мастикових матеріалів і покриттів на їх основі за показником пенетрації і дозволяє установити їх відповідність вимогам НД.

Л.1.2 Сутність методу полягає у визначенні глибини вдавлювання у випробуваний зразок пресованого матеріалу або покриття стандартного металевого стрижня при навантаженні 10 Н/мм² (рисунок Л.1).

Л.2 Зразки для випробувань

Зразками для випробувань є пластини матеріалу, пресованого згідно з ГОСТ 16336, розміром 150 мм х 150 мм, товщиною не менше 2 мм чи зразки покриття (свідки) за технічними умовами на ці матеріали. Зразки повинні мати гладку рівну поверхню без здуттів, відколів, тріщин, раковин і інших дефектів.

Л.3 Засоби контролю і допоміжні пристрої

Товщиномір з похибкою вимірювань не більше 10%

Пенетрометр – згідно з ГОСТ 5346 з індикатором годинникового типу ИЧ10МД із ціною поділки 0,01 мм

Стрижень металевий діаметром (1,8 0,1) мм загальною масою (250 20) г

Вантаж додатковий масою (2250 50) г

Підкладка металева розміром 150 мм х 150 мм (розміри жорстко не нормуються) або зразок покриття на сталевій підкладці

Електрошафа сушильна лабораторного типу СНОЛ 3,5.3,5.3,5/3-ИЗ або аналогічна з точністю регулювання температури 2 °С (чи водяний термостат з терморегулятором)

Годинник механічний

Термометр метеорологічний – згідно з ГОСТ 112

Лінійка вимірювальна металева – згідно з ГОСТ 427

Л.4 Підготовка до випробувань

Л.4.1 Зразки випробують не раніше ніж через 16 год після пресування або виготовлення покриття.

Л.4.2 Установлюють зразок 2 на металеву підкладку 1 і витримують за температури (20 2) °С протягом не менше 60 хв.

Л.5 Проведення випробувань

Л.5.1 На випробуваний зразок 2 установлюють металевий стрижень 3 і через 5 с на індикаторі 4 встановлюють нульове значення, після чого додають вантаж 5 масою 2250 г.

Л.5.2 Через 24 год знімають зі шкали індикатора покази глибини вдавлювання в покриття металевого стрижня з точністю до 0,01 мм.

Л.5.3 Випробування проводять у трьох точках зразка, відстань між якими повинна бути не менше 30 мм.

Л.6 Обробка результатів випробувань

Л.6.1 Пенетрацію Р_сер, мм або в % (для мастикового покриття), для кожного зразка визначають за формулою:

(Л.1)

де Р_і – значення пенетрації для і-ої точки, мм;

n – кількість випробуваних точок.

Л.6.2 Пенетрацію оцінюють як задовільну, якщо

, (Л.2)

де Р_н – нормоване значення пенетрації за таблицею 3 цього стандарту.

Л.6.3 Якщо Р_сер > Р_н, випробування проводять на подвоєній кількості зразків.

Результати повторних випробувань вважають остаточними.

Л.7 Оформлення результатів випробувань

Запис результатів проводять за формою Л.1.

Форма Л.1

назва приймальної організації

АКТ

визначення пенетрації захисного покриття

Конструкція захисного покриття

Товщина покриття, мм

Кількість випробовуваних зразків, шт.

Температура навколишнього повітря, К (°С)

Необхідне значення пенетрації покриття
(за таблицею 3 цього стандарту), мм (%)

Середнє значення пенетрації

Додаток М

(довідковий)

Визначення площі відшаровування захисних покриттів при катодній поляризації

М.1 Вимоги до зразків

М.1.1 Зразками є покриття, нанесені на сталеву поверхню відповідно до НД на ці покриття в лабораторних або промислових умовах. Випробування проводять на зразках двох видів:

• у вигляді трубок;

• у вигляді пластин або карт з ізольованих труб (використовується, як правило, для нестрічкових покриттів).

М.1.2 Три випробовувані зразки повинні бути перевірені на відсутність пор і наскрізних отворів з використанням іскрового дефектоскопа при випробувальній напрузі
5 кВ/мм товщини покриття.

М.2 Засоби контролю і допоміжні пристрої

Вольтметр постійного струму з внутрішнім опором не менше 10 МОм і діапазоном вимірювань від 0,01 В до 5 В

Електрод порівняння стандартний мідносульфатний чи хлорсрібний – згідно з ГОСТ 17792

Натрій хлористий (NaCl) – згідно з ГОСТ 4233

Проводи монтажні з ізоляцією для електроустановок або аналогічні згідно з ГОСТ 6323

Вимикач електричний

Електрошафа сушильна лабораторного типу СНОЛ 3,5.3,5.3,5/3-ИЗ або аналогічна з точністю регулювання температури 2 °С (чи водяний термостат з терморегулятором)

Анод активний – стрижень з магнію чистотою 99 % або анод інертний – платиновий дріт згідно з ГОСТ 10821 або графітовий стрижень

Джерело постійного струму або перетворювач змінного струму (для вимірювань за допомогою анода інертного)

Реостат (для вимірювань за допомогою анода інертного)

Резистор 1 Ом (для вимірювань за допомогою анода інертного)

Скальпель

Вода дистильована – згідно з ГОСТ 6709

Для випробувань на трубках:

- трубки сталеві з зовнішнім діаметром 38 мм, довжиною 180 мм, з покриттям на зовнішній поверхні;

• герметик струмонепровідний водостійкий, наприклад, бітумна мастика ізоляційна;

• ємність плоскодонна для електроліту відповідного об'єму.

Для випробування на пластинах або картах:

• пластини сталеві товщиною більше 1,5 мм із покриттям або карти з ізольованих труб розміром (100 0,5) мм x (100 0,5) мм;

• труба з поліетилену – згідно з ГОСТ 18599;

• пластилін.

М.3 Підготовка до випробувань

М.3.1 У центрі зразка в захисному покритті свердлять циліндричний отвір до утворення в металі конічного поглиблення. Метал при цьому не повинен бути перфорований. Діаметр отвору повинен бути в три рази більший товщини покриття, але не менше 6 мм. Поверхню металу в отворі знежирюють спиртом.

М.3.2 Готують 3 %-ний розчин NaCl на дистильованій воді.

М.3.3 Підготовка зразків для випробування на трубках

М.3.3.1 Торці трубок (рисунки М.1 і М.2) герметизують струмонепровідним герметиком так, щоб електроліт не проникав до внутрішньої незахищеної поверхні трубки. Попередньо до кінця кожної трубки прикріплюють провід для електричного контакту зі зразком.

М.3.3.2 Три випробуваних зразки 2 на трубках поміщають вертикально, симетрично центру в плоскодонну ємність 1 з електролітом 3. В центрі ємності розміщують анод 4.

М.3.3.3 Поверхня зразка покриття, що знаходиться в контакті з електролітом, повинна бути не менше 232 см². Відстань між зразками й анодом повинна бути не меншою за 38 мм.

М.3.3.4 Дефект у покритті повинен бути звернений у бік анода.

М.3.4 Підготовка зразків для випробування на пластинах або картах

М.3.4.1 На пластину (карту) 1 (рисунки М.3 і М.4) за допомогою пластиліну встановлюють трубу 2 з поліетилену таким чином, щоб вісь труби співпадала з центром висвердленого в покритті отвору. Якщо випробування проводять на картах, то торець труби з поліетилену обрізають так, щоб повторювалася кривизна карти.

М.3.4.2 В трубу 2 заливають електроліт 3 до рівня 50 мм від поверхні покриття.

М.3.4.3 У розчин поміщають анод 4 на відстані не менше за 38 мм від поверхні покриття.

М.4 Електричні схеми

М.4.1 Для проведення випробувань збирають електричні схеми згідно з рисунками М.1 і М.2 (М.3 і М.4).

М.4.2 Схема з магнієвим анодом

М.4.2.1 Зразок за допомогою проводів з'єднують з магнієвим анодом, як показано на рисунках М.1 і М.3. При цьому на зразку встановлюють потенціал від мінус 1,45 В до мінус 1,55 В за мідносульфатним електродом порівняння 9, що відповідає приблизно мінус 1,4 В за хлорсрібним електродом порівняння.

М.4.2.2 Вимірювання встановленого потенціалу на зразку проводять за допомогою електрода порівняння і високоомного вольтметра постійного струму 5 (рисунок М.1 або М.3).