---

И.1.5 Проведення випробувань

И.1.5.1 На вільному кінці смуги, підготовленої згідно з И.1.4.3, закріплюють затиск і встановлюють адгезіметр таким чином, щоб відшарована смуга покриття на основі екструдованого поліетилену і термоусадочних стрічок знаходилася під кутом 90° до поверхні труби, а смуга покриття на основі липких полімерних стрічок – під кутом 180° до поверхні труби.

И.1.5.2 Відзначають ділянки довжиною (1001) мм на прорізаній до металу смузі.

За допомогою пристрою роблять відшаровування ділянки покриття зі швидкістю від 10 мм/хв до 20 мм/хв і через кожні (605) с реєструють зусилля відшаровування.

Візуально визначають характер руйнування:

• адгезійний – оголення до металу;

• когезійний – відшаровування по підклеюючому шару чи по ґрунтовці;

• змішаний – суміщення адгезійного і когезійного характеру руйнувань.

И.1.6 Обробка результатів

И.1.6.1 Адгезію захисного покриття А_і, Н/см (кгс/см), для кожної ділянки смуги при відшаровуванні визначають за формулою:

(И.1)

де F – середнє зусилля відшаровування на і-тій ділянці, Н (кгс), яке обчислюють за формулою:

(И.2)

де F_і – зусилля відшаровування, фіксоване через кожні (605) с вимірювання, Н (кгс);

n – кількість отриманих значень зусилля відшаровування в ході випробування;

b – середнє арифметичне значення ширини смуги, см.

За результат випробувань приймають середнє арифметичне значення А_сер, Н/см (кгс/см), трьох паралельних вимірювань, розбіжність між якими не повинна перевищувати 10%.

И.1.6.2 Адгезію для кожної випробовуваної труби оцінюють як задовільну, якщо

, (И.3)

де А_нд – величина адгезії, Н/см (кгс/см), нормована НД.

Якщо , випробування повторюють на подвоєній кількості місць трубопроводу. Якщо повторно одержують , то покриття оцінюють як таке, що не задовольняє вимогам НД за показником адгезії.

И.2 Метод Б. Контроль адгезії захисних покриттів на основі бітумних мастик

И.2.1 Сутність методу

Метод призначений для вимірювання адгезії мастикових бітумних покриттів на нових трубах і покладених у ґрунт трубопроводах і встановлює її відповідність вимогам НД. Сутність методу полягає у визначенні навантаження, при якому зрушується адгезіметром ділянка площею 1см².

И.2.2 Вимоги до зразків

Зразки для випробувань і їхня кількість згідно з И.1.2.

И.2.3 Засоби контролю і допоміжні пристрої

Адгезіметр типу АБ-1 (рисунок И.2)

Інструменти і пристосування для прорізання і зняття бітумного покриття з поверхні труби

Лінійка вимірювальна металева – згідно з ГОСТ 427

И.2.4 Підготовка до випробувань

И.2.4.1 На кожній відшурфованій ділянці трубопроводу або на трубі розмічають і вручну роблять надріз до металу у випробовуваному покритті (рисунок И.3) розміром
10 мм х 10 мм.

И.2.4.2 Навколо надрізу знімають покриття на ділянці розміром 30 мм х 35 мм для вимірювання зусилля зсуву з застосуванням адгезіметра (рисунок И.3).

И.2.5 Проведення випробувань

И.2.5.1 Установлюють прилад на захисне покриття так, щоб пересувна грань ножа 1 знаходилася навпроти торцевої площини вирізаного зразка і проводять випробування згідно з НД на пристрій.

И.2.5.2 Фіксують максимальне значення показника індикатора в міліметрах і за шкалою 18 визначають зусилля зсуву зразка захисного покриття. Візуально визначають характер руйнування згідно з И.1.5.2.

И.2.6 Обробка результатів

И.2.6.1 Адгезію захисного покриття характеризують зусиллям зсуву зразка ізоляції площею 1 см².

И.2.6.2 За значення адгезії захисного покриття приймають середнє арифметичне трьох вимірювань з похибкою не більше 0,01 МПа (0,1 кгс/см²), в трьох точках, що знаходяться одна від одної на відстані не менше ніж 0,5 м.

И.3 Метод В. Контроль адгезії захисних покриттів на основі термореактивних полімерів і лакофарбових матеріалів

И.3.1 Засоби контролю і допоміжні пристрої

Для визначення адгезії захисних покриттів на основі термореактивних полімерів, товстошарових лакофарбових і інших покриттів використовується зображений на рисунку И.4 механічний датчик-адгезіметр "Константа-А" з похибкою не більше 0,5 МПа (5 кгс/см²).

И.3.2 Підготовка до випробувань

И.3.2.1 Контроль величини адгезії (сили зчеплення при нормальному відриві) покриттів з металевою основою може проводитися на дослідних зразках і на реальних виробах (труби, ємності тощо).

И.3.2.2 Принцип методу полягає в тому, що до захисного покриття спеціальним клеєм приклеюється металевий грибок, до якого у свою чергу приєднується натискний поворотний механізм, і обертанням ручки адгезіметра створюється необхідне зусилля відриву, величина якого фіксується по шкалі. Поверхня грибка і випробуваної частини покриття повинні бути відшліфовані і вільні від мастил, вологи і пилу для гарантування якісного з'єднання.

И.3.2.3 Контроль адгезії на трубі проводять у трьох точках, що розташовані одна від одної на відстані не менше 0,5 м, або на трьох зразках-пластинах із захисними покриттями розміром 150 мм х 150 мм х 3 мм.

И.3.2.4 Приклеюють грибок до захисного покриття і старанно прорізають до металу покриття навколо основи грибка спеціальним трубчастим ножем.

И.3.3 Проведення випробувань

И.3.3.1 Над грибком поміщають захисне кільце, що гарантує його плоске положення.

И.3.3.2 Повертаючи ручку адгезіметра, досягають відриву грибка від покриття і знімають покази за шкалою адгезіметра. Візуально оцінюють характер відриву.

И.3.3.3 Послабляють пружину адгезіметра поворотом ручки у зворотному напрямку і встановлюють індикатор показів на нуль.

И.3.4 Обробка результатів

За значення адгезії захисного покриття приймають середнє арифметичне трьох вимірювань з похибкою не більше 0,5 МПа (5 кгс/см²).

И.3.5 Після проведення випробувань усі дефекти захисного покриття повинні бути відремонтовані згідно з НД на покриття та 7.1.3.7 даного стандарту.

И.4 Метод Г. Визначення адгезії покриття до сталі після витримки у воді

И.4.1 Сутність методу

Метод призначений для проведення випробувань щодо зміни адгезії покриття до сталі після витримки у водопровідній воді протягом 1000 год і дозволяє установити її відповідність вимогам НД.

И.4.2 Вимоги до зразків

Для проведення випробувань відбирають котушки довжиною 150 мм із труб з покриттям.

И.4.3 Засоби контролю і допоміжні пристрої

Ніж

Папір фільтрувальний згідно з ГОСТ 12026

Скоба затискна

Адгезіметр типу АП-1 чи інший з ціною поділки 0,1 кгс

Термостат марки ТС-16А

Ємність сталева з внутрішнім протикорозійним покриттям (наприклад, емалевим) чи з нержавіючої сталі з робочим об'ємом не менше 5 дм³

И.4.4 Проведення випробувань

И.4.4.1 Умови проведення випробувань:

• час випробувань – 1000 год;

• температура – (20 2) °С.

И.4.4.2 На кожній котушці покриття надрізають до металу по всьому периметру труби у вигляді трьох смуг шириною 20 мм. Кожну смугу покриття поперечно надрізають і від неї відшаровують кінець довжиною, достатній для зачеплення затискної скоби.

И.4.4.3 На одній смузі адгезіметром вимірюють міцність зв'язку покриття з поверхнею сталевої труби.

И.4.4.4 У ємність заливають водопровідну воду, поміщають котушки труб і витримують протягом 1000 год за температури (20 2) °С, підтримуючи рівень води вище прорізаних смуг.

Потім котушки витягають з води, видаляють з їх поверхні фільтрувальним папером вологу, витримують за кімнатної температури протягом 24 год, і методом А визначають міцність зв'язку покриття з поверхнею сталевої труби.

И.4.5 Обробка результатів вимірювань – згідно з И.1.6.

И.4.6 Якщо адгезію визначають іншими методами, контроль її після витримки у воді проводять згідно з НД на покриття.

И.5 Оформлення результатів випробувань

Запис результатів проводять за формою И.1.

Форма И.1

назва приймальної організації

АКТ

визначення адгезії захисного покриття

Тип і конструкція захисного покриття

Діаметр труби (трубопроводу), мм

Необхідне значення адгезії (за таблицею 3 цього стандарту)
Н/см (кгс/см), МПа (кгс/см²)

Адгезія захисного покриття партії труб (ділянки трубопроводу)

Додаток К

(довідковий)

Контроль захисних покриттів за заданою міцністю при ударі

К.1 Сутність методу

Визначення міцності покриття при ударі проводять під впливом вільно падаючого вантажу.

К.2 Вимоги до зразків

Вимірювання проводять на 2% труб із захисним покриттям у 10 точках, що знаходяться одна від одної на відстані не менше 0,5 м, а також у місцях, що викликають сумніви. В точках проведення випробувань на ударну міцність попередньо визначають суцільність покриття іскровим дефектоскопом.

К.3 Засоби контролю і допоміжні пристрої

Ударний пристрій типу У-1, виконаний за схемою, що наведена на рисунку К.1

Основа 1 – сталева трикутна плита товщиною 5 мм, споряджена рівнем (індикатором горизонтальності) 2 для встановлення її в горизонтальному положенні на трубі з захисним покриттям 5 і гвинтами-ніжками 4 розміром М5 х 50 і відстанню між ними 100 мм, що дозволяє встановлювати ударний пристрій на трубі будь-якого діаметра

Напрямна 3 зі шкалою від 0 см до 50 см – сталева труба, закріплена під прямим кутом до основи, висотою 700 мм, внутрішнім діаметром 60 мм, товщиною стінки 5 мм з подовжнім розміром 600 мм х 5 мм

Вільно падаючий вантаж 7 з постійною масою, що дорівнює (1 0,001) кг, містить у собі:

а) сталевий стакан з зовнішнім діаметром 59 мм, висотою 150 мм, товщиною стінки 1 мм;

б) сталевий бойок 6 сферичної форми твердістю HRC 60, радіусом 8 мм, закріплений біля основи стакана

Маса вільно падаючого вантажу може бути збільшена за допомогою дозованих навантажувачів масою по 0,25 кг

Іскровий дефектоскоп регульованої високої напруги зі світловим чи звуковим сигналом

К.4 Проведення випробувань

К.4.1 Ударний пристрій установлюють на поверхні покриття в точках проведення випробувань за допомогою гвинтів-ніжок і рівня 2.

К.4.2 Вільно падаючий вантаж піднімають на висоту Н, м, що визначається за формулою:

H = U/m^.g , (К.1)

де U – міцність покриття за удару, Дж (кгс^.см);

m – вага вантажу, що скидають на поверхню захисного покриття, кг;

g – прискорення вільного падіння (9,8 м/с²).