---

Б.2.2 Засоби контролю і допоміжні пристрої

Міліамперметр чи мультиметр (клас точності 1,5 або нижче) реєструючого типу з фіксацією мінімальних і максимальних значень і шкалою вимірювань постійного струму в границях від 0,01 мА до 320,0 мА.

Допоміжний електрод у вигляді прямокутної пластини зі сталі Ст3 чи такої, що відповідає матеріалу сталевої труби, розмірами 100 мм х 100 мм і товщиною від 1,5 мм до 2,0 мм. Одна поверхня електрода та струмовідвід від нього повинні бути ізольовані. Допоміжний електрод може бути у вигляді сталевого загостреного стрижня довжиною від 350 мм до 400 мм і діаметром від 15 мм до 20 мм. Робоча поверхня допоміжного електрода повинна мати площу 100 см² та відповідну позначку

Комплект з'єднувальних проводів перетином від 1,5 мм² до 2,5 мм²

Б.2.3 Підготовка до вимірювань

Б.2.3.1 Збирають установку за схемою, наведеною на рисунку Б.2.

Б.2.3.2 До клеми "+" вимірювального приладу в режимі вимірювань постійного струму (шкала мА) підключають допоміжний електрод 2, а до клеми "-" чи нейтральної підключають трубопровід 1 (робочий електрод), на якому проводяться вимірювання.

Б.2.3.3 Перед встановленням допоміжного електроду на місце вимірювань знімають верхній шар ґрунту на глибину від 5 см до 15 см. Пластинчатий електрод укладають на розкритий ґрунт робочою поверхнею до низу, засипають вибраним ґрунтом та ущільнюють. Стрижневий електрод забивають в землю на глибину до позначки, що відповідає поверхні контакту електрода з ґрунтом, рівній 0,01 м². Електрод розміщують безпосередньо над подовжньою віссю трубопроводу.

Б.2.4. Проведення вимірювань

Б.2.4.1 Допоміжний електрод, встановлений в ґрунт, витримують протягом від 10 хв до 15 хв до включення вимірювального приладу. Після цього в режимі реєстрації мінімальних і максимальних показів міліамперметром (мультиметром) проводять вимірювання.

Час вимірювань встановлюється програмою вишукувальних робіт, але не менше 10 хв в кожному місці вимірювань. Якщо зафіксовані приладом мінімальні і максимальні значення продовжують змінюватись, час вимірювань треба збільшити до моменту стабілізації зафіксованих приладом показів.

Б.2.5. Обробка результатів

Б.2.5.1 Знак "+", зафіксованих приладом показів, вказує на те, що струм натікає на зовнішню поверхню підземного трубопроводу (і допоміжного електрода), а трубопровід є катодом відносно навколишнього середовища (землі). Знак "-", зафіксованих приладом показів, вказує на те, що струм стікає із зовнішньої поверхні підземного трубопроводу (і допоміжного електрода), а трубопровід є анодом відносно навколишнього середовища (землі) і наражається на корозійну небезпеку (рисунок Б.3).

Б.2.5.2 Густину виміряного струму j_вим, мА/м², обчислюють за формулою:

(Б.2)

Де (,) – виміряна (максимальна чи мінімальна) сила електричного струму, мА, зафіксована реєструючим приладом під час вимірювань з відповідним знаком;

S – площа поверхні допоміжного електроду, що дорівнює 0,01 м².

Б.2.5.3. Оцінку стану захисту трубопроводу від корозії проводять за густиною катодного струму. Задовільним вважається стан, при якому мінімальна величина густини катодного струму становить:

• не менше 0,05А/м² при низькій корозійній агресивності ґрунтів, в яких проходить трубопровід;

• від 0,05 А/м² до 0,2 А/м² при середній корозійній агресивності ґрунтів;

• більше 0,2 А/м² при високій корозійній агресивності ґрунтів.

Величина максимальної густини катодного струму трубопроводу, що захищається, залежить від необхідності забезпечення певної зони захисту та межі захисного потенціалу і економічної доцільності.

Форма Б.1

Протокол
результатів десятихвилинних вимірювань
різниці потенціалів на трубопроводі

Вимірювання виконали:

Додаток В

(довідковий)

Вимірювання поляризаційних потенціалів підземних трубопроводів та різниці потенціалів "трубопровід – земля" і "рейка – земля"

В.1 Вимірювання поляризаційних потенціалів підземних трубопроводів

В.1.1 Сутність методу

В.1.1.1 Метод полягає у вимірюванні різниці потенціалів між підземним трубопроводом і землею. Методика застосовується при прокладанні трубопроводів в ґрунтах з питомим електричним опором не більше 150 Ом^.м.

В.1.1.2 Поляризаційний потенціал трубопроводу вимірюють у спеціальних контрольно-вимірювальних пунктах, обладнаних мідносульфатним електродом тривалої дії з датчиком потенціалу – допоміжним сталевим електродом, або на нестаціонарних контрольно-вимірювальних пунктах за допомогою переносного мідносульфатного електрода порівняння з датчиком потенціалу – допоміжним сталевим електродом.

В.1.2 Засоби контролю і допоміжні пристрої

Вольтметр з внутрішнім опором не менше 20 кОм на 1В шкали

Переривач з запам'ятовуючою ємністю (типу ПТ-1) або вольтметр з переривачем струму типу 43313

Переривач струму повинен забезпечувати поперемінну комутацію електричних кіл "датчик – трубопровід" і "датчик – електрод порівняння". Час комутації "датчик – електрод порівняння" повинен бути в межах від 0,2 мс до 0,5 мс, а "датчик – трубопровід" у межах від 5 мс до 10 мс

МЕП стаціонарний тривалої дії з датчиком електрохімічного потенціалу

Датчик потенціалу – сталева пластина розміром 25 мм х 25 мм, ізольована з однієї сторони і закріплена цією стороною на електроді порівняння

В.1.3 Підготовка до вимірювань

Стаціонарний електрод з датчиком потенціалу встановлюють на КВП таким чином, щоб дно корпуса і датчик знаходилися на рівні нижньої утворюючої трубопроводу і на відстані від 50 мм до 100 мм від його бокової поверхні, при цьому площина датчика повинна бути перпендикулярна осі трубопроводу.

В.1.4 Проведення вимірювань

В.1.4.1 Вимірювання поляризаційних потенціалів за допомогою переривача струму (рисунок В.1) виконують у такій послідовності:

• до відповідних клем переривача струму 4 приєднують з'єднувальні провідники 2 від трубопроводу 1, датчика 6, електрода порівняння 5 і вольтметра постійного струму 3;

• вмикають переривач струму;

• через 10 хв після вмикання переривача виконують вимірювання поляризаційних потенціалів з інтервалом 5 с.

В.1.4.2 Вимірювання поляризаційних потенціалів за допомогою приладу типу 43313 (рисунок В.2) виконують у такій послідовності:

• до клем приладу 3 підключають з'єднувальні провідники 2 від трубопроводу 1, датчика 5 і електрода порівняння 4;

• вмикають прилад;

• через 10 хв після вмикання приладу виконують вимірювання поляризаційного потенціалу з інтервалом 10 с.

В.1.5 Обробка результатів

Середнє значення поляризаційного потенціалу Е_сер., В, визначають як середнє арифметичне миттєвих значень потенціалу Е_і за весь час вимірювання:

(В.1)

де Е_і – миттєві значення поляризаційного потенціалу, В;

n – кількість вимірювань миттєвих значень поляризаційного потенціалу.

В.2 Вимірювання різниці потенціалів „трубопровід-земля" (сумарного потенціалу підземного трубопроводу)

В.2.1 Сутність методу

В.2.1.1 Метод полягає у вимірюванні різниці потенціалів між підземним трубопроводом і землею.

В.2.1.2 Різницю потенціалів „трубопровід-земля" вимірюють у спеціальних КВП, обладнаних МЕП тривалої дії або на КВП, в колодязях, шурфах тощо за допомогою переносного МЕП.

В.2.2 Засоби контролю і допоміжні пристрої

Вольтметр з внутрішнім опором не менше 20 кОм на 1В шкали, показуючий, цифровий або реєструючий типу "ИРПЦ-100", "FLUKE"

Самописи реєструючі типу "ПРИМА-2000", "RAMLOG Е19000"

МЕП стаціонарний або переносний

В.2.3 Підготовка до вимірювань

Електрод порівняння встановлюють на мінімальній відстані від трубопроводу та над його віссю. Якщо ґрунт сухий, його необхідно зволожити чистою водою. Позитивну клему вимірювального приладу приєднують до трубопроводу або контактного пристрою, встановленого на трубопроводі. Негативну клему приладу – до МЕП.

При використанні реєструючих самописів в пам'ять приладу заносять такі дані:

• назва комунікації та тиск трубопроводу;

• адреса пункту вимірювання;

• дата і час початку запису;

• шкала та одиниця вимірювань, В.

В.2.4 Проведення вимірювань

Тривалість вимірювань визначають згідно з додатком Г.2 (але не менше ніж 10 хв). Показуючий прилад встановлюють в режимі реєстрації максимальних та мінімальних значень потенціалів за визначений період часу. Самопис працює в поточному режимі.

В.2.5 Обробка результатів

Визначають максимальне та мінімальне значення різниці потенціалів в точці вимірювання за період вимірювання і заносять до протоколу (форма Б.1).

Розшифровування запису самопису виконується на комп'ютері за допомогою програмного забезпечення.

В.3 Вимірювання різниці потенціалів „рейка-земля"

В.3.1 Сутність методу

В.3.1.1 Метод полягає у вимірюванні різниці потенціалів між рейковою колією електрифікованого транспорту і землею.

В.3.1.2 Різницю потенціалів „рейка-земля" вимірюють за допомогою переносного сталевого електрода уздовж колії через кожні 100 м та в контрольних точках:

• пунктах приєднання негативної лінії живлення;

• під секційними ізоляторами;

• в кінці консольних ділянок;

• в місцях приєднання електродренажів тощо.

В.3.2 Засоби контролю і допоміжні пристрої

Вольтметр з внутрішнім опором не менше 20 кОм на 1В шкали, показуючий, цифровий або реєструючий типу "ИРПЦ-100", "FLUKE"

Самописи реєструючі типу "ПРИМА-2000", "RAMLOG Е19000"

Стрижень сталевий довжиною від 350 мм до 400 мм і діаметром від 15 мм до 20 мм (вимірювальний електрод)

В.3.3 Підготовка до вимірювань

Електрод забивають в ґрунт на глибину від 10 см до 15 см, при цьому мінімальна відстань від найближчої колії до місця установлення електроду – 20 м. Якщо ґрунт сухий, його необхідно зволожити чистою водою. Позитивну клему вимірювального приладу приєднують до рейки або контактного пристрою ПП НЛЖ. Негативну клему приладу – до сталевого електроду.

При використанні реєструючих самописів в пам'ять приладу заносять:

• найменування рейки електрифікованого транспорту;

• адресу пункту вимірювання;

• дату і час початку запису;