2.6.6 Граничні відхили розміру між нижньою крайкою прорізу упору для напружування арматури і робочою поверхнею піддона не повинні перевищувати ±2 мм.

Відхили від перпендикулярності опорної поверхні упору до робочої поверхні піддона не повинні перевищувати 1/50 розміру за висотою ділянки обпирання анкера арматурного стрижня, що попередньо напружується.

2.6.4-2.6.6 (Змінена редакція, Зміна № 1).

2.6.7 Відхили від перпендикулярності робочих поверхонь бортів до площини піддона не повинні перевищувати зазначених нижче, мм:

При висоті бортів понад 500 мм відхили від перпендикулярності їх робочої поверхні до площини піддона не регламентуються; за наявності такої вимоги до виготовленого у формі залізобетонному виробу допускається відхили призначати на один клас вище в порівнянні з виробом.

2.6.8 Відхили від прямолінійності робочих поверхонь піддона, бортів і роздільників не повинні перевищувати 2 мм на довжині 2 м, по всій довжині - зазначених нижче, мм:

Для форм із попередньо заданим вигином (прогином), зазначеним у технічній документації на форму, регламентується відхил від прямолінійності робочої поверхні піддона тільки на довжині 2 м.

2.6.9 Відхили від площинності робочої поверхні піддона форми не повинні перевищувати зазначених у таблиці 3.

Таблиця 3

У мм

Для піддонів із попередньо заданим вигином (прогином) відхил від площинності робочої поверхні не регламентується. Величина вигину (прогину) не повинна виходити за межі номінального інтервалу вигину (прогину), зазначеного в технічній документації на форму.

Робочі поверхні піддонів форм однієї партії для плитних виробів (плит перекриттів і покриттів будинків різного призначення, дорожніх і аеродромних плит тощо) повинні мати початкове (до завантаження) скривлення в одну сторону (нагору або вниз).

2.6.7-2.6.9 (Змінена редакція, Зміни № 1, 2).

2.6.9а Зазначені в 2.6.8 і 2.6.9 вимоги до відхилів, що допускаються, від прямолінійності й площинності робочої поверхні піддона не поширюються на поверхні (кесони піддона), що утворюють виїмки в ребристих плитах покриттів і перекриттів. Відхили від прямолінійності й площинності зазначених поверхонь не регламентуються.

(Уведений додатково, Зміна № 2).

10. (Виключений, Зміна № 2).

11. Плити для електромагнітного кріплення форми до віброплощадки слід виконувати зі сталі товщиною 40 мм. Відхили, що допускаються, за товщиною плит не повинні перевищувати від плюс 2 до мінус 3 мм.

У технічно обґрунтованих випадках, підтверджених розрахунком, допускається застосування плит товщиною менше 40 мм.

(Змінена редакція, Зміна № 2).

2.6.12 Відхил від площинності встановлених на піддоні плит для електромагнітного кріплення форми до віброплощадки не повинен перевищувати 2 мм при числі плит на одній формі до 4 шт. І 4 мм при числі плит більше 4 шт. Для форм із попередньо заданим вигином (прогином) відхил від площинності плит не повинен перевищувати зазначений вище з урахуванням величини вигину (прогину).

Відхил від площинності кожної плити не повинен перевищувати 2 мм.

(Змінена редакція, Зміна № 1).

2.6.13 Відхил від площинності місць обпирання на рейки коліс у формах-вагонетках не повинен перевищувати 2 мм.

(Змінена редакція, Зміна № 2).

14. Відхил від площинності опорних плит, призначених для установки форм у камері теплової обробки, не повинен перевищувати 2 мм.

15. Борта форми повинні щільно прилягати один до одного, піддону й роздільникам. Зазори в окремих місцях примикання не повинні перевищувати 1,5 мм, при цьому загальна довжина місцевих зазорів не повинна перевищувати однієї третини довжини примикання.

(Змінена редакція, Зміна № 2).

2.6.16 Граничні відхили від номінального положення елементів форми, а також граничні відхили від номінальних розмірів елементів, за винятком зазначених у цьому стандарті й у стандартах на елементи форм, наведені в додатках З і 4.

(Уведений додатково, Зміна № 1).

2.6.17 У технічно обґрунтованих випадках рекомендується робити відпалення форми в зборі або її елементів окремо.

(Уведений додатково, Зміна № 2).

2.7 Вимоги до деформативності

2.7.1 Прогин (вигин) форми в завантаженому стані не повинен перевищувати половини допуску на скривлення нижньої (у положенні формування) площини виробу й бути не більше 1/1500 довжини форми.

2. (Виключений, Зміна № 1).

3. Зближення упорів при послідовному натягу арматури на них не повинне перевищувати 0,0004 номінального розміру між упорами. При груповому натягуванні й груповому відпусканні одночасно всієї арматури допускаються поздовжні деформації до 0,0006 номінального розміру.

4. Прогин вільного кута форми при діагональному обпиранні, що характеризує жорсткість форми на крутіння, регламентується у випадку, якщо устаткування технологічної лінії не обмежує ці деформації. Прогин вільного кута форми при цьому не повинен перевищувати граничних відхилів, зазначених у технічній документації на форму.

(Змінена редакція, Зміна № 1).

5. (Виключений, Зміна № 1).

6. Вигин борта в завантаженому стані (у середині прогону на рівні його верху) не повинен перевищувати 0,25 від позитивного значення граничного відхилу виробу за шириною (довжиною).

(Уведений додатково, Зміна № 1).

2.8 Вимоги до захисних покриттів

2.8.1 Всі неробочі поверхні форм, змінних елементів і запасних частин повинні бути пофарбовані лакофарбовими матеріалами, що задовольняють умови експлуатації:

8_100ºС - для форм, виготовлених для внутрішнього ринку у всіх кліматичних виконаннях, і для поставки на експорт у кліматичних виконаннях В, ХЛ, ТС згідно з ГОСТ 15150;

4/1_100ºС - для форм, що поставляються на експорт у кліматичному виконанні ТВ відповідно до ГОСТ 15150.

Лакофарбове покриття за показниками зовнішнього вигляду - не нижче VII класу згідно з ГОСТ 9.032.

Поверхні, підготовлені під фарбування, повинні бути очищені за третім або четвертим ступенем очищення від окислів (залежно від ступеня окисленості поверхні) згідно з ГОСТ 9.402. При цьому фарбування поверхонь, покритих міцно зчепленої з металом іржею, не допускається.

За узгодженням із замовником допускається фарбування поверхонь форм при 4-му ступені очищення поверхні від оксидів.

(Змінена редакція, Зміни № 1, 2).

2.8.2 Робочі й терті поверхні форм, змінних елементів і запасних деталей повинні бути піддані консервації відповідно до ГОСТ 9.014.

2.9 Середній ресурс форм до капітального ремонту повинен бути не менше 550 циклів; установлений ресурс - не менше 320 циклів.

Примітка. Величина ресурсу підтверджується на основі відгуків споживачів форм.

(Змінена редакція, Зміна № 2).

10. (Виключений, Зміна № 1).

11. Номенклатура показників якості в цьому стандарті прийнята відповідно до ГОСТ 4.217.

3 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

1. Конструкція форм повинна забезпечувати безпеку їх експлуатації, технічного обслуговування й ремонту.

2. У силових формах повинні бути передбачені пристрої, що обгороджують, для захисту обслуговуючого персоналу у випадку обриву арматури.

3. Форми повинні мати пристрої для підйому й транспортування. Підйом форми дозволяється робити тільки за ці пристрої.

(Змінена редакція, Зміна № 1).

3.4 Зварювання пристроїв для стропування форми повинен робити зварювальник, атестований відповідно до Правил атестації зварювальників, затверджених Держгірпромнаглядом СРСР.

3.5 Конструкція замків повинна виключати мимовільне відкривання бортів.

(Змінена редакція, Зміна № 1).

6. У формах з відкидними бортами повинні бути передбачені пристрої, що обмежують кут відкривання бортів.

7. Конструкція форми повинна виключати мимовільне переміщення бортів при відкритих замках.

8. У формах із замкнутими порожнинами або регістрами з'єднання патрубків форми з магістральними паро- і конденсатопроводами повинні виключати виділення пари або протікання конденсату.

(Змінена редакція, Зміна № 2).

3.9 Стендові форми, у яких ущільнення бетонної суміші виконується вібраційними механізмами, повинні оснащуватися віброізолюючими опорами.

10. Форми, у яких передбачається електропрогрівання бетонної суміші, повинні оснащуватися заземлюючими пристроями.

11. При виготовленні й експлуатації форм повинні виконуватися вимоги системи стандартів ССБП, інструкцій і документів, розроблених і затверджених у встановленому порядку.

4 КОМПЛЕКТНІСТЬ

1. Форми повинні поставлятися укомплектованими відповідно до відомості комплекту поставки, що входить до складу паспорта згідно з ГОСТ 2.601.

2. Кожна форма повинна бути укомплектована супровідною документацією, до складу якої входять паспорт і складальне креслення форми. Опалубні креслення виробів, виготовлених у даній формі, включають до складу складального креслення форми на розсуд організації-розробника технічної документації на форму. Карту змащення на форми (піддони) не складають. Місця змащення, вид мастильного матеріалу й періодичність змащення вказують у паспорті на форму або її елементи.

Відомість запасних частин, інструмента, приналежностей і матеріалів, а також креслення швидкозношуваних деталей включають до складу супровідної документації у випадках, обумовлених конструкторською документацією.

Допускається партію однотипних форм або форм одного виду й призначення для кожного конкретного споживача комплектувати одним паспортом, при цьому відомість комплекту поставки, свідчення про приймання й гарантійне зобов'язання, що входять до складу паспорта, складають на кожну форму.

Супровідна документація на форми, що поставляються на експорт, - за замовленням-нарядом зовнішньоторговельної організації.

(Змінена редакція, Зміни № 1, 2).

5 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

5.1 Форми повинні бути прийняті відділом технічного контролю (ВТК) підприємства-виробника поштучно відповідно до вимог цього стандарту.

(Змінена редакція, Зміна № 1).

5.2 У процесі виготовлення форм здійснюють вхідний, операційний і приймальний контроль.

5.2.1 При вхідному контролі за даними документів, що засвідчують якість застосовуваних матеріалів і комплектуючих виробів, установлюють відповідність вимогам, що визначають можливість їх використання у виробництві.

За відсутності документів на застосовувані матеріали й комплектуючі вироби підприємст-во-виробник робить безпосередню перевірку їх якості й на основі цього контролю встановлює можливість їх застосування для виготовлення форм.

2. При операційному контролі під час виконання або після завершення певної технологічної операції встановлюють відповідність виготовлених елементів форм вимогам нормативно-технічної, конструкторської й технологічної документації.

3. При приймальному контролі здійснюють приймання готових форм за якістю, установлюючи їх відповідність вимогам нормативно-технічної, конструкторської й технологічної документації на підставі даних вхідного й операційного контролю. При цьому проводять суцільний контроль внутрішніх розмірів форм, що визначають розміри й конфігурацію виробів, що формуються, відхилів форми й розташування поверхонь (за винятком відхилів від площинності), габаритних розмірів і розмірів елемента форм, взаємодіючих із технологічним устаткуванням, працездатності, а також якості швів зварних з'єднань, герметичності форм із паровими порожнинами, зовнішнього вигляду форми та її комплектності.

5.3 Спробні (головні) зразки форм піддають попереднім і приймальним випробуванням згідно з ГОСТ 15.001 відповідно до програми й методики випробувань, що складається розробником технічної документації з урахуванням вимог ГОСТ 2.106.

Випробування форм індивідуального й одиничного виробництва проводять тільки у випадку технічної необхідності, обумовленої розробником технічної документації.

Програма й методика випробувань повинні передбачати визначення деформативності, відхилів від площинності, пробне виготовлення виробів з арматурою й закладними деталями й визначення їх відповідності вимогам чинних стандартів на вироби в частині їх розмірів і якості поверхонь (виконується при приймальних випробуваннях).