| | пристроїв |
| | |
|------------------------------+---------------------------------|
| | |
| Значні тепловиділення | Верхня зона |
| | |
|------------------------------+---------------------------------|
| | |
| Значні вологовиділення | Верхня зона |
| | |
|------------------------------+---------------------------------|
| | |
| Значне виділення пару і газів| Верхня зона (2/3) об'єму повітря|
|при щільності їх меншій за щі-|і нижня зона (1/3) об'єму повітря|
|льності повітря | |
| | |
|------------------------------+---------------------------------|
| | |
| Те ж саме при більшій щільнос| Нижня зона (2/3) об'єму повітря |
|ті пару і газів за щільність |і верхня зона (1/3) об'єму повіт-|
|повітря |ря |
| | |
|------------------------------+---------------------------------|
| | |
| Значне пиловиділення | Нижня зона |
| | |
|------------------------------+---------------------------------|
| | |
| Поєднане виділення газів, пи-| Верхня зона |
|лу і тепла від високотемпера- | |
|турних джерел | |
| | |
|------------------------------+---------------------------------|
| | |
| Шкідливі виділення житлових, | Верхня зона |
|громадських та допоміжних бу- | |
|динків | |
| | |
------------------------------------------------------------------
2.4.6. Виробничі приміщення й склади закритого типу повинні мати природну, механічну і мішану вентиляцію, що забезпечує розбавлення шкідливих домішок у повітрі до рівня ГПК і нижче.
2.4.7. Витяжні вентиляційні канали від приміщень із шкідливими речовинами, пилом і т.п. повинні бути забезпечені пристроями для знешкодження й обезпилювання повітря.
2.4.8. Повітря, що викидається в атмосферу із систем місцевих відсмоктувачів і загальнообміжної вентиляції виробничих приміщень і містить забруднюючі шкідливі речовини, слід очищувати і передбачати розсіювання в атмосфері залишкової кількості шкідливих речовин. у відповідності до вимог ГНД-86 Держгідромету СРСР (80), концентрації шкідливих речовин від вентиляційних викидів даного об’єкту не повинні перевищувати гранично припустимих максимальних разових концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі населених місць, що встановлені МОЗ СРСР і 0,3 ГПК шкідливих речовин для робочої зони виробничих приміщень у повітрі, що надходить у приміщення виробничих і адміністративних будинків через проектні пристрої та відчиняємі прорізи, які використовуються для притоку повітря.
2.4.9. Подачу припливного повітря необхідно проектувати так, щоб повітря не надходило через зони із більшим забрудненням до зони з меншої забрудненості.
2.4.10. У виробничих приміщеннях СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ стіни яких конструктивно виконані зі скла, що займає велику поверхню із значним радіаційним охолодженням (нагріванням), необхідно проектувати опалювальні і вентиляційні системи, що підтримуватимуть метеорологічні умови там на рівні нормованих величин відповідно до БНіП 2.04.05-91 (14).
2.4.11. У районах із розрахунковою температурою теплого періоду року +25 град.С і вище у робочих, адміністративних приміщеннях СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, учбових кімнатах, бібліотеках, залах нарад і т.п. слід передбачати кондиціонування повітря, що забезпечує оптимальні температури, відносної вологості і швидкості руху повітря відповідно до ДСТ 12.1.005-88 (77). Настельні вентилятори необхідно передбачувати додатково до системи припливної вентиляції для періодичного підсилення швидкості руху повітря у теплий період року вище припустимої згідно додаткам 1; 2 і 4 глави 4 БНіП 2.04.05-91 (14).
2.4.12. Санітарні вимоги при експлуатації вентиляції приміщень СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні відповідати “Інструкції по санітарно-гігієнічному контролю систем вентиляції виробничих приміщень” N 4425-87 (81).
2.4.13. Повітряводи місцевої витягової вентиляції повинні розташовуватися вертикально або з кутом нахилу, що перевищує кут природного зносу материалу. При застосуванні повітряводів із меншим кутом швидкість руху повітря в їх перетині для запобігання осаду пилу повинна бути не менш за 15 м/с, а на горизонтальних ділянках не менш за 25 м/с. Повітряводи повинні бути приступними для очищення.
2.4.14. Повітря, що видаляється системами місцевої вентиляції, повинне піддаватися очищенню відповідно вимог БНіП 2.04.05-91 (14). Рекомендується застосовувати переважно двухступеневу систему очищення.
2.4.15. Пил із бункерів пиловідділювачів і фільтрів повинен збиратися у закриті ємкості, а шлам спрямовуватися у відстойники й очисні споруди системи каналізації підприємства.
2.4.16. Видалене витягнуте повітря повинно бути у повному об’ємі компенсоване організованим притоком незалежно від кратності повітряобміну. Подачу приточного повітря у приміщення слід проводити розсіючи його у верхню зону.
2.4.17. Робочі місця розташовані поблизу джерел тепловиділення повинні оснащуватися пристроями для захисту від теплового опромінення й обладнуватися повітряною завісою.
2.4.18. Для опалення будинків і споруджень повинні передбачуватися системи, прилади й теплоносії, що не виділяють додаткових виробничих шкідливостей.
2.4.19. Опалювальні прилади газового опалення припустимо застосовувати за умов замкнутого усунення продуктів згорання безпосередньо від газових пальників назовні.
2.4.20. Застосування підпідлогових каналів, які можуть спричинитися місцем накопичення вибухонебезпечних, отруйних і пожежонебезпечних випарів, не припустиме.
2.4.21. У приміщеннях для наповнення й зберігання балонів із зтионеним або зрідженим газом, а також у приміщеннях складів категорії А, Б, В і комор пальних материалів, або у місцях, відведених у цехах для складування пальних материалів, опалювальні прилади слід огороджувати екранами із матеріалів, що не горять.
2.4.22. Системи місцевих відсосів шкідливих речовин або вибухонебезпечних сумішів слід проектувати окремими від систем загальнообмінної вентиляції.
2.4.23. Системи місцевих відсосів від технологічного обладнання слід передбачувати окремими для речовин, яких може створювати вибухонебезпечну суміш і створювати більш небезпечні і шкідливі речовини, а також, коли можливі осадження або конденсація пальних речовин у повітряводах або вентиляційному (при відсосах від фарбувальних камер і т.п.).
2.4.24. Подавання приточного повітря до приміщень, що вентилюються за природної вентиляції слід передбачати у теплий період року на рівні не більш, як 1,8 м, а в холодний період — не нижче, як 3,2 м від підлоги до низу вентиляційних отворів.
2.4.25. Аварійну вентиляцію слід передбачати відповідно до вимог технологічної частини проекту і вимог відомчих нормативних документів, затверджених у установленому порядку у виробничих приміщеннях, у яких можливе раптове подходження у великій кількості шкідливих або пальних газів, випарувань, чи аерозолей. Проектувати аварійну вентиляцію слід зважаючи на вимоги відповідної глави БНіП 2.04.05-91 (14), а також іншими нормитивними документами, що затверджені в установленому порядку. Витрата повітря для аварійної вентиляції слід приймати за даними технологічної частини проекту.
2.4.26. Устя отворів (отвори труб, шахт та інші) для випуску повітря, що видаляється системами аварійної вентиляції в атмосферу, не припустимо розміщувати у місцях постійного перебування або постійного проходження людей.
Устя отворів необхідно розміщувати на висоті не менше 3 м від рівня прилеглої території, не ближче 20 м або на 6 м вище (за горизонтального розташування менше 20 м) приймальних пристроїв системи припливної вентиляції, а також вище робочих площадок відкрито розташованих виробничих установок, якщо площадки розміщуються ближче ніж 20 м від місць викиду повітря.
Устя для викиду в атмосферу повітря системами аварійної вентиляції, який вміщує пальні гази і випаровування, не слід розміщувати ближче ніж 20 м від можливих джерел спалахування (від вогневих печей, димових труб та інші).
2.4.27. При проектуванні відпливних вентиляційних установок слід передбачити заходи, що запобігають проникненню всмоктуваного повітря до припливних вентиляційні установки, кондиціонери, до приміщень, що призначені для вентиляційного устаткування, та виробничі приміщення.
2.4.28. Система місцевих відсосів шкідливих речовин 1-го і 2-го класу небезпеки і системи відпливної загальнообмінної вентиляції із штучним спонуканням для приміщень категорії А і Б слід передбачати з одним резервним вентилятором для кожної системи, якщо при зупиненні вентилятора не можна зупинити технологічне устаткування, а також згідно з БНіП 2.04.05-91 (14).
2.5.1. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинно бути передбачено спорудження водопроводу, конструкція, набір споруд і умови експлуатації якого забезпечували б повну потребу всіх видів господарсько-питного водоспоживання як об’єктів, території СБЗ, СРЗ, так і суден, що будуються й реконструюються.
2.5.2. При виборі водопостачання СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ (автономного або введення із централізованого господарсько-питного водопроводу чи змішаного) слід керуватися вимогами ДСТ 12.1.03 -77 (СТ РЕВ 1924-79) “Правила вибору і оцінки якості джерел господарчо-питного водопостачання” (82). Перевага повинна надаватися постачанню СБЗ, СРЗ водою з централізованого міського або селищного водопроводу.
2.5.3. Проектування і будівництво водопроводу на СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинно здійснюватись відповідно до вимог БНіП 2.04.02-84 “Водопостачання. Зовнішні мережі і споруди” (83), БНіП 2.04.01-85 “Внутрішній водопровід і каналізація будинків” (84), а також із урахуванням особливостей водорозподілу, водокористування, що властиві СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ.
2.5.4. Незалежно від виду водопостачання якість води, що використовується для господарсько-питних потреб на об’єктах СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, а також подається на судно, повинна відповідати вимогам ДСТ 2874-82 “Вода питна. Гігієнічні вимоги і контроль за якістю” (85).
На вимогу місцевих установ СЕС у водопровідну мережу СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ можуть бути включені засоби кондиціонування води з метою її додаткового знезараження, аерації та дезодорування.
2.5.5. Водорозбірні колонки (гідранти) і пункти для заправки суден питною водою повинні розташовуватися вздовж причального фронту, безпосередньо біля кордону з розрахунку 1 гідрант на 2 судна, що стоять поруч.
У разі влаштування спеціальних колодязів, їх конструкція повинна виключати можливість вторинного забруднення води при бункеровці та води самих колодязів.
2.5.6. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, що слугують джерелом господарсько-питного водопостачання суден, повинно бути обладнане шлангове господарство із спеціальним приміщенням для зберігання та сушіння шлангів.
2.5.7. Ділянки миття автомобілів і автонавантажувачів повинні обладнуватись системою зворотного водозабезпечення.
2.6.1. СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні бути облаштовані системою каналізації для відводу стічних вод, господарчо-побутових, виробничих та атмосферних стоків. Причали повинні бути оснащені засобами збору й подальшої передачі стоків до плавучих збирачів або берегових споруд.
2.6.2. Проектування і будівництво системи каналізації СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні здійснюватися у відповідності до вимог БНіП 2.04.03-85 “Каналізація. Зовнішні мережі та спорудження” (86), СанПіН N 4630-88 (8), СанПіН N 4631-88 “Охорона поверхневих вод від забруднення у місцях водокористування” N 4631-88 (87) з урахуванням необхідності відводу стоків як від об’єктів, що розташовані на території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, так і від суден, що ремонтуються або будуються.
2.6.3. За відсутності умов для організації відводу господарчо-побутових стоків у міську каналізацію, за домовленістю з органами держсанепідслужби та регіональним управлінням з охорони й раціонального використовування природного середовища, слід передбачати будівництво заводських очисних споруд.
2.6.4. Баластові й льяльні нафтомісні води у каналізаційну мережу не зливають. Для них повинні використовуватися берегові або плавучі зачисні станції. Очищені води зливають у море, ріку, озеро. При скиданні кількість шкідливих речовин не повинна перевищувати ГПК у стіних водоскидах за наявності відповідного узгодження з органами держсанепідслужби та регіонального управління з охорони й раціонального використовування природного середовища.
2.6.5. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ, де немає приймально-зачисних споруджень повинні бути плавзбирачі льяльних вод від суден, обладнані засобами очистки, або плавзбирачі та плавзасоби для транспортування й здавання зібраних льяльних вод на приймально-очисні споруди.
2.7.1. При проектуванні СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ необхідно передбачити влаштування по збиранню, видаленню відходів виробництва і сміття, а також спеціальний транспорт для вивозу їх з території СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ у будь-який час року.
2.7.2. Система збирання і видалення повинна задовольняти вимогам санітарних правил “Порядок накопичення, транспортування, знешкодження і поховання токсичних промислових відходів” N 3183-84 (88).
2.7.3. Майданчики під сміттєзбірники повинні бути забетоновані або заасфальтовані з виступаючими краями не менш, як 1,5 м від сміттєзбірника і мати нахили до лотків для відводу атмосферних вод. Над сміттєзбірниками повинні встановлюватися навіси. Місця розташування майданчиків слід обсажувати дерево-кущевою рослинністю.
2.7.4. Кількість і об’єм сміттєзбірників, а також транспорту повинні бути достатніми для щоденного приймання й вивозу сміття на міські звалища як з території, так і з суден, що будуються або ремонтуються.
2.7.5. На СБЗ, СРЗ, РЕБФ і РМФ повинні бути обладнані спеціальні установи (термопечі) для знешкодження промаслених відходів (віхоті, обтирочного матеріалу і т.п.). Організація заводських сміттєспалювачів і утилізаційних станцій здійснюється за особливим проектом, який узгоджується з органами держсаннагляду.
2.7.6. Кількість накопичення токсичних промислових відходів та їх граничний зміст регламентується відповідно за вимогами ГПК “Гранична кількість накопичення токсичних промислових відходів на території підприємств (установ)” N 3209-85 (89) і ГПК “Граничний зміст токсичних сполук у промислових відходах в накопичувачах, розміщених поза територією підприємства” N 4015-85 (90).
