Норми радіаційної безпеки України

Додаток 3

Числові значення допустимих рівнів для дистанційного

та контактного бета-випромінювання та забруднення

шкіри та робочих поверхонь

Д.3.1. Для осіб категорій А, Б референтний час опромінення

прийнятий рівним 1700 годин у рік, а для осіб категорії В - 8760

годин у рік.

Якщо час опромінення у приміщеннях установи та на території

санітарно-захисної зони відрізняється від референтного, числові

значення допустимої потужності дози (ДПД) визначаються за

формулою:

ДПД = ЛД А.Б.t в ступені -1 мкГр/год в ступені -1. (Д.3.1)

При поєднаному зовнішньому та внутрішньому опроміненні

числове значення ДПД зовнішнього опромінення встановлюється з

врахуванням п.п.5,1.9, 5.1.10. При цьому за ЛД беруться ліміти

еквівалентних доз зовнішнього опромінення для кришталика ока,

шкіри та кистей і стіп із таблиці 5.1. Ліміт еквівалентної дози

зовнішнього опромінення шкіри встановлюється, як середнє значення

у шарі товщиною 5 мг/см в ступені -2 під покривним шаром товщиною

5 мг/см в ступені -2. На долонях товщина покривного шару - 40

мг/см в ступені -2.

При проектуванні захисту від зовнішнього опромінення числові

значення ДПД та ДЩП встановлюються з коефіцієнтом запасу 2, тобто

проектні ДПД та ДЩП повинні бути у два рази менші за прийняті у

цьому документі значення ДПД та ДЩП.

Д.3.2. В таблицях Д.3.1 і Д.3.2 наведені допустимі рівні

опромінення шкіри осіб з персоналу моноенергетичними електронами

та бета-частками (допустима щільність потоку ДЩП і питома

максимальна еквівалентна доза hм.

Д.3.3. Допустима щільність потоку ДЩП зовнішнього іонізуючого

випромінювання моноенергетичних часток (фотонів) обчислювалась за

формулою

ДЩП = ДПД.hм в ступені -1, (Д.3.2)

де ДЩП - допустима щільність потоку для осіб категорії А (ДЩП А)

або категорії Б (ДЩП Б) для зовнішнього бета-випромінювання з

даною енергією, частка/см в ступені -2/с в ступені -1; допустима

потужність дози для відповідної категорії осіб (ДПД А або ДПД Б) з

урахуванням конкретних умов опромінення, визначених у

відповідності з п.1, мкГр/год в ступені -1; hм - (максимальна -

для бета-часток) еквівалентна доза на одиничний флюенс,

Зв/см в ступені 2/частка.

Таблиця Д.3.1 - Допустимі рівні опромінювання шкіри осіб з

персоналу моноенергетичними електронами

Таблиця Д.3.2 - Долустимі рівні опромінення шкіри осіб з

персоналу бета-частинками

Д.3.4. В таблиці Д.3.3 наведені значення допустимого

радіоактивного забруднення робочих поверхонь, шкіри, спецодягу,

спецвзуття, засобів індивідуального захисту персоналу. Для шкіри,

спецодягу, спецвзуття, засобів індивідуального захисту персоналу

нормується загальне (те, що знімається та не знімається)

радіоактивне забруднення.

Рівні загального радіоактивного забруднення шкіри визначені з

врахуванням проникання частини забруднення через непошкоджену

шкіру з відповідним коефіцієнтом всмоктування радіонукліду в шкіру

та в організм. Розрахунок проведено в припущенні, що загальна

площа забруднення не повинна перевищувати 300 кв.см шкіри.

Допустимі рівні забруднення шкіри, спецодягу, внутрішньої

поверхні лицьових частин засобів індивідуального захисту для

90Sr+90Y, 144Ce+144Pr, 106Ru+106Rh встановлюються у 5 разів

меншими: 40.част.хв в ступені -1.см в ступені -2. Забруднення

шкіри тритієм не нормується, оскільки контролюється його вміст у

повітрі робочих приміщень та в організмі.

Таблиця Д.З.З Допустимі рівні загального радіоактивного

забруднення робочих поверхонь, шкіри (на протязі

робочої зміни), спецодягу та засобів індивідуального

захисту, част.хв в ступені -1.см в ступені -2

------------------------------------------------------------------

Об'єкт забруднення |Альфа-активні |Бета-актив- |

| нукліди |ні** нукліди |

* До окремих відносяться альфа-випромінюючі радіонукліди,

середньорічна допустима об'ємна активність яких у повітрі

робочих приміщень ДОА менша 0,3 Бк/куб.м.

** Для радіонуклідів з максимальною енергією електронів

(бета-частинок) меншою 50 кеВ допустимі рівні та порядок

радіаційного контролю забруднення робочих поверхонь

встановлюються окремими документами стосовно конкретного

виробництва.

Додаток 4

Д.4.1. Потенційні шляхи опромінення, фази аварії та

контрзаходи, для яких можуть бути встановлені рівні

втручання

------------------------------------------------------------------

* Радіаційний контроль об'єктів навколишнього середовища,

продуктів харчування та питної води проводиться на всіх фазах

аварії, але об'єм та структура цього контролю може бути різною.

Це визначається спеціальним методично-регламентуючим документом.

Д.4.2. Період ранньої фази включає наступні події:

(а) газо-аерозольні викиди і рідинні скиди радіоактивного

матеріалу із аварійного джерела,

(б) процеси повітряного переносу і інтенсивної наземної

міграції радіонуклідів;

(в) радіоактивні опади і формування радіоактивного сліду.

Усі види втручань в період ранньої фази аварії носять

терміновий характер.

Д.4.3. До особливостей середньої фази належать:

(а) порівняно швидке зниження потужності поглинутої у

повітрі дози зовнішнього гамма-випромінювання на місцевості (майже

у 10 разів за період тривалістю 1 рік після початку цієї фази);

(б) переважання кореневого (над поверхневим) типу забруднення

сільськогосподарської продукції (зелені овочі, злакові, ягоди,

молоко і м'ясо за рахунок кореневого переходу радіонуклідів у

траву пасовищ).

Усі види втручань в період середньої фази аварії, у більшості

випадків, відносяться до довгострокових.

Д.4.4. Пізня фаза починається через 1-2 роки після початку

аварії.

Втручання на пізній фазі аварії носять виключно

довгостроковий характер.

Д.4.5. Радіаційні аварії, при яких відсутні газо-аерозольні

викиди і рідинні скиди, але має місце забруднення навколишнього

середовища, викликане витіканнями радіонуклідів з об'єктів, де

проводяться роботи з радіоактивними речовинами у відкритому виді,

розвиваються за наступною трьохфазною схемою:

(а) рання фаза - фаза проникнення радіоактивних речовин у

навколишнє середовище, яка завершується формуванням

радіоактивно-забруднених приміщень і територій;

(б) середня фаза - період стабілізації радіоактивного

забруднення,

(в) пізня фаза - період зниження рівнів радіоактивного

забруднення (до "фонових") як за рахунок фізичних і екологічних

процесів, так і внаслідок контрзаходів.

Д.4.6. Умовно можна виділити три фази і для тих радіаційних

аварій, які не супроводжуються радіоактивним забрудненням

навколишнього середовища:*

______________

* Наприклад, втрати і крадіжки закритих джерел бета-,

гамма-випромінювання.

(а) до ранньої фази відноситься період (момент) встановлення

факту радіаційної аварії цього типу і час, необхідний для

планування і реалізації термінових контрзаходів;

(б) середня і пізня фази об'єднують весь період ліквідації

наслідків подібної аварії (видалення і знешкодження аварійного

джерела, відновлення нормальної життєдіяльності населення і

функціонування території).

Д.4.7. Характеристика фаз розвитку аварії ядерного реактору,

подібної аварії на ЧАЕС.

Д.4.7.1. Період ранньої фази тривалістю від декількох годин

до одного-двох місяців після початку аварії має наступні

особливості:

(а) присутність у навколишньому середовищі короткоживучих

радіонуклідів, включаючи радіоактивні благородні гази, які

обумовлюють високі інтенсивності і градієнти гамма-полів:

(б) при значних викидах радіоізотопів йоду в ранній фазі

аварії виділяється так званий йодний період, на протязі якого

існує серйозна загроза надходження в організм людини цих

радіонуклідів інгаляційно і з продуктами харчування і, як

наслідок, опромінення щитовидної залози осіб з населення, особливо

дітей;

(в) поверхневе забруднення пасовищ, сінокосів, а також

сільськогосподарської продукції;

Д.4.7.2. Середня фаза аварії починається через один-два

місяці і завершується через 1-2 роки після її початку. На цій фазі

аварії у навколишньому середовищі вже відсутні (через