юстиції України 09.07.2007 за № 784/14051.

    1. Перед початком роботи необхідно перевірити вантажопідійма­льні механізми на холостому ходу, провести візуальний огляд цілісності та справності пристосувань.

    2. Вантажно-розвантажувальні роботи із застосуванням вантажо­підіймальних механізмів і пристосувань повинні виконуватися у суворій від­повідності до схеми стропування. Перед підніманням вантажу необхідно пе­реконатися в надійності й правильності кріплення його із вантажозахоплю- вальними пристроями шляхом підняття вантажу на висоту 200-300 мм.

    3. Вантажопідіймальні механізми повинні мати блокувальні при­строї з підключення та повної їх зупинки.

    4. Гаки вантажопідіймальних механізмів і пристосувань повинні бути виготовлені з матеріалу, що не дає іскри під час удару, або бути вилу­джені чи обміднені.

    5. Вантажопідіймальні механізми повинні мати паспорт, креслен­ня, інвентарний номер та інструкцію з експлуатації.

    6. Вантажопідіймальні механізми з електроприводом повинні мати заземлювальні пристрої й бути постійно заземлені.

    7. Не дозволяється допускати до експлуатації й обслуговування вантажопідіймальних механізмів і пристосувань персонал, який не пройшов навчання й перевірку знань у встановленому порядку.

    8. Не допускається залишати без догляду вантажопідіймальні ме­ханізми, що працюють.

  1. Вимоги до приладів контролю

    1. Технологічні процеси, які мають параметри контролю (тиск, темпе­ратуру, вологість), повинні бути оснащені КВПіА, що дає змогу з необхідною точністю витримувати задану їх величину.

    2. На приладах КВП має бути позначено граничнодопустиме значен­ня параметрів, що вимірюються червоною рискою або стрілкою. На діаграмі ав­томатичних приладів повинні бути позначені відмітки часу в масштабі.

    3. До експлуатації допускаються прилади контролю, що пройшли державну, відомчу (заводську) та метрологічну перевірку і визнані придатними до експлуатації.

    4. Не дозволяється експлуатувати прилади контролю, які не пройшли державної перевірки.

    5. Прилади контролю повинні мати паспорти, методики перевірки, ін­струкції з експлуатації.

    6. Улаштування, експлуатація й ремонт приладів контролю повинні здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства.

  2. Вимоги до захисних споруд, пристроїв, будівель

    1. Захисні споруди й пристрої повинні відповідати проектам і кре­сленням, бути розраховані й випробувані на міцність. Номер креслення захи­сної споруди та пристрою повинен бути внесений у технологічну документа­цію.

    2. Обов'язковому захисту (обвалуванню) підлягають будівлі, спо­руди й об'єкти категорії “А” (згідно з Правилами будови підприємств по ви­готовленню порохів, ракетного твердого палива, вибухових речовин, піроте­хнічних сумішей, засобів ініціювання і виробів військової техніки на їх ос­нові, затвердженими наказом Міністерства машинобудування СРСР від 28.03.89 № 109с) з нормою завантаження 400 кг і більше за тротиловим ек­вівалентом.

    3. Усі частини устаткування й механізмів, що обертаються, повин­ні мати захисні пристрої.

    4. Не дозволяється починати роботу без установки захисного при­строю або в разі його несправності.

    5. Знімати захисний пристрій у разі ремонту устаткування й меха­нізмів дозволяється тільки після їхньої повної зупинки.

    6. Кожні будівля, споруда, площадка, призначені для проведення технологічного процесу утилізації боєприпасів і їх елементів, повинні мати проект і прийняті в експлуатацію комісійно в установленому порядку. Участь представника органів Держгірпромнагляду обов'язкова.

    7. Не дозволяється пуск в експлуатацію нових та реконструйова­них будівель, споруд і об'єктів без акта приймальної комісії.

    8. Основні й запасні виходи в будівлях повинні бути вільні.

    9. Фарбування евакуаційних виходів повинно відрізнятися від ін­ших дверей будівель і споруд. Евакуаційні двері повинні відкриватися назо­вні під час руху. Їхня кількість повинна бути розрахована й унесена в техно­логічну документацію.

    10. Стіни, стелі не повинні мати виступів та западин і бути пофар­бовані олійною фарбою, що відрізняється від кольору продукту.

    11. Підлога в приміщеннях з технологічним устаткуванням у міс­цях зберігання боєприпасів не повинна мати тріщин і вибоїв. Двері не по­винні мати порогів.

    12. Приямки, жолоби, люки для виробничих стоків повинні бути постійно закриті кришками або штахетами, зробленими з матеріалу, що ви­ключає накопичення продукту й не дає іскри під час удару.

    13. Для кожної будівлі, площадки утилізації боєприпасів і їх еле­ментів повинні бути розроблені й затверджені технологічні плани й розраху­нкова норма навантаження. Розрахункові норми можуть бути продубльовані й нанесені фарбою на стінах будівлі, на робочих місцях і місцях зберігання боєприпасів і їх елементів.

  3. Транспортні роботи та вимоги до транспортних засобів під час пе­ревезення вибухо-, пожежонебезпечної продукції

    1. Міжфазні внутрішньозаводські переміщення боєприпасів, продук­тів та елементів їх утилізації повинні виконуватися відповідно до вимог Пра­вил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міні­стерства внутрішніх справ України від 26.07.2004 № 822, зареєстрованих у Міні­стерстві юстиції України 20.08.2004 за № 1040/9639.

    2. Швидкість руху залізничного рухомого складу з вибухо-, поже- жонебезпечним вантажем на території підприємства не повинна перевищува­ти 15 км/г. Швидкість під час маневрування або руху вагонами вперед повинна бути не більше ніж 10 км/г.

Пересування вагонів з такими вантажами повинне бути без поштовхів і різких зупинок.

  1. Для внутрішньозаводського транспортування можуть застосовува­тися криті вагони, піввагони або бортові платформи, на яких вантаж повинен бути прикритий брезентом або спеціальними кожухами.

Розміщувати упакування з виробами, вибуховими матеріалами треба рівномірно по всій підлозі вагона і надійно закріпляти їх так, щоб при по­штовхах або хитанні ящики або інша тара не могли переміщатися, ударятися один об одного або об стінки вагона. У разі недовантаження вагона повинні бу­ти вжиті заходи, що запобігають зрушенню або падінню вантажу, який розмі­щений у вагоні.

Під час перевезення продукції, що підлягає частковому розванта­женню на шляху прямування, кожна партія повинна бути укріплена окремо від інших так, щоб вантаж, що залишається, під час подальшого прямування не зрушувався зі свого місця.

  1. Під час внутрішньозаводського транспортування між локомотивом і завантаженими вагонами повинне бути прикриття з порожніх вагонів або пла­тформ. Використовувати як прикриття цистерни не дозволяється. У наванта­женого вагона і вагона, що йде перед навантаженим, гальмові колодки повинні бути відключені.

  2. Пересування вагонів дозволяється тільки із закритими і за­мкненими накладкою дверима.

Під час навантаження і вивантаження визначається порядок, за якого повинно унеможливлюватися зіткнення працівників або зачіпання їх ванта­жем.

Не дозволяється перебування на вантажно-розвантажувальній площадці осіб, що не мають відношення до навантаження (вивантаження) вибухо-, по- жежонебезпечних вантажів.

Після розвантаження (навантаження) вагони, кузови автомобілів, пла­тформи, приміщення, де були вибухо-, пожежонебезпечні вантажі, наванта­жувальна площадка, транспортні засоби повинні бути очищені.

  1. На підприємстві, що виконує роботи з перевезення боєприпасів і їх елементів, повинен бути розроблений маршрут руху, затверджений керів­ником підприємства. Швидкість руху автомобільного транспорту по терито­рії підприємства не повинна перевищувати 20 км/год.

  2. Транспортні засоби з перевезення боєприпасів і їх елементів по­винні відповідати таким вимогам:

кузов автомобіля повинен бути покритий деревом або матеріалом, що не дає іскри під час удару;

під час перевезення боєприпасів і їх елементів у ящиках з метою на­дійного їх кріплення в кузові необхідно застосовувати схему розшивки;

вихлопна труба повинна мати іскрогасник і виведена вперед автомобі­ля під бампер.

    1. За перевезенням боєприпасів і їх елементів на підприємстві по­винен бути постійний контроль як водія, так і особи, яка супроводжує ван­таж.

    2. Не дозволяється перевозити боєприпаси і їх елементи на не­справному автомобілі, у відкритій тарі, насипом. Зупиняти автомобіль під повітряними лініями електропередач, напроти дверей споруд і споруджень. Перевозити сторонніх осіб в автомобілі разом з вантажем. Не дозволяється палити в автомобілі.

  1. Електропостачання та електробезпека

Електротехнічні установки на підприємствах, що здійснюють утилізацію і збереження боєприпасів, повинні відповідати вимогам:

НПАОП 29.6-7.06-89 Правила будови підприємств по виготовленню по- рохів, ракетного твердого палива, вибухових речовин, піротехнічних засобів і сумішей, засобів ініціювання і виробів військової техніки на їх основі;

НПАОП 29.6-7.07-76 Правила захисту від статичної електрики у виробни­цтвах галузі;

НПАОП 29.6-7.05-91 Правила експлуатації підприємств з виготовлення порохів, ракетного твердого палива, вибухових речовин і сумішей, засобів ініці­ювання і виробів військової техніки на їх основі;

НПАОП 29.6-7.04-95 ВНД 02-95 Керівний документ з електростатичної іскробезпеки (РДЕСІБ) виробництв розбирання і утилізації боєприпасів.

  1. Вантажно-розвантажувальні роботи

    1. Вантажно-розвантажувальні роботи із вибухо-, пожежонебезпеч- ною продукцією повинні виконуватися відповідно до вимог:

цих Правил;

НПАОП 0.00-1.03-07 Правила будови і безпечної експлуатації вантажо­підіймальних кранів;

технологічної документації, технологічних карт, інструкцій з охорони праці, що містять вимоги безпечного виконання робіт до кожної категорії про­дукту та виду виробу.

  1. Усі вантажно-розвантажувальні роботи з боєприпасами, продук­тами й елементами їх утилізації повинні проводитися відповідно до схем стро- пувань, затверджених у встановленому порядку.

Усі вантажопідіймальні механізми повинні мати паспорти, бути прома- ркіровані із зазначенням: номера креслення, реєстраційного номера, вантажо­підіймальності, дати випробування, дати наступного випробування. Вантажо­підіймальні механізми повинні бути прийняті інженером з технагляду.

  1. Вантажопідіймальні механізми та пристосування до них повинні згідно з установленими графіками оглядатися й ремонтуватися відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.03-07.

  2. До роботи з вантажопідіймальними механізмами і вантажопідій­мальними пристосуваннями повинні допускатися особи, не молодші 18 років, що пройшли медичний огляд, навчання, перевірку знань і мають посвідчення на право ведення вантажно-розвантажувальних робіт.

  3. Вантажно-розвантажувальні роботи з небезпечними вантажами масою більше ніж 20 кг повинні бути механізовані.

  4. Вантажопідіймальні механізми та допоміжні пристрої, що засто­совуються у вибухо-, пожежонебезпечних приміщеннях і зовнішніх установ­ках для роботи з вибухо-, пожежонебезпечними вантажами, повинні відповіда­ти таким спеціальним вимогам:

повинен виключатися вплив електричних іскр і розрядів, іскр від тертя і зіткнення на навколишнє устаткування, вибухонебезпечне середовище і ван­таж, що транспортується;

повинна виключатися взаємодія продукту, що транспортується, з масти­льними матеріалами, робочими рідинами гідросистем, якщо така взаємодія призведе до загоряння або вибуху;

з метою запобігання застоїв, залежування і защемлення продукту повинні виключатися місця, не доступні для очищення;

матеріали, що застосовуються для виготовлення елементів конструкцій машин, повинні враховувати характер агресивного впливу речовин, що транс­портуються, особливостей технологічних процесів.

    1. Електроустаткування, пускова апаратура, засоби керування, авто­матизації та інші електротехнічні пристрої, що установлюються на вантажопі­діймальних механізмах і допоміжних пристроях, повинні відповідати класам вибухо-, пожежонебезпеки приміщень і зовнішніх установок відповідно до вимог ПУЕ і ДНАОП 0.00-1.32-01.

    2. Підйомно-транспортні операції у виробничих, складських при­міщеннях, на вантажно-розвантажувальних площадках, у залізничних вагонах з вибухо-, пожежонебезпечними виробами (матеріалами), які містяться в упа­ковці, корпусах, оболонках, що запобігають виділенню в навколишнє середо­вище волокон, пилу та пари вибухонебезпечних речовин, допускається прово­дити за допомогою серійних підйомно -транспортних машин і допоміжних пристроїв загального призначення за умови дотримання вимог пункту 2.21.7 цих Правил.

    3. Механізми підіймання вантажу у вантажопідіймальних машин, які застосовуються для транспортування вибухових речовин і вогненебезпеч­них вантажів, повинні бути обладнані двома гальмами і мати коефіцієнт запа­су міцності вантажних канатів не менше шести.

    4. Апарати керування вантажопідіймальними механізмами, що вико­ристовуються для переміщення вибухо-, пожежонебезпечних вантажів, повинні бути наземними.

    5. Кнопки або рукоятки апаратів для керування електротельферів і мостових кранів повинні бути обладнані “ключами-марками” або механічними блокуваннями з метою виключення доступу стороннього персоналу.

    6. Місця стоянок вагонів, автомашин, що перебувають під нава­нтаженням і вивантаженням виробів боєприпасів, повинні бути обладнані засо­бами пожежного захисту згідно з вимогами цих Правил. У місцях навантажен­ня у вагони і розвантаження з вагонів вибухо-, пожежонебезпечної продукції повинна бути достатня кількість справних містків, які не пружинять з гачками для кріплення за раму вагона . Ширина містків повинна бути не менш ніж 1 м, сходень -1,0 - 1,5 м за товщини дощок 60 мм. Для особливо важких вантажів сходні і містки повинні мати товщину, визначену розрахунком. Місця наванта­ження і вивантаження, а також містки та сходні повинні, особливо взимку, по­сипатися піском, тирсою тощо, щоб уникнути ковзання.

  1. Під час вантажно-розвантажувальних робіт під колеса вагонів і платформ повинні бути підкладені колодки або “башмаки”.НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ