5. Щитки та рубильники повинні встановлюватися в глухих металевих кожухах, які зачинені на замок, та мати запис про робочу напругу.

6. Електропривод повинен негайно відключатися від мережі в випадках:

появи диму або вогню з електродвигуна або пускорегулювальної апаратури;

нещасного випадку з працівником, який потребує негайної зупинки електродвигуна;

вібрації понад допустимі норми, яка загрожує цілісності електродвигуна;

поломки приводного механізму;

суттєвого зниження числа обертів, яке супроводжується швидким нагрівом електродвигуна.

7. Використання відкритих рубильників, які мають кожухи з прорізом для руху ручки, не дозволяється.

8. Усе електроустаткування, а також устаткування і механізми, які можуть опинитися під напругою (корпус електродвигуна, захисні кожухи рубильників та реостатів, металева броня кабеля та ін.), повинні мати надійне заземлення.

Заземлення повинно бути видимим.

9. Машини ручні електричні повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.013.0-91 "Система стандартов безопасности труда. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний" (далі - ГОСТ 12.2.013.0-91), а також стандартам та технічним умовам на конкретні види машин.

10. Металеві частини переносних електричних печей та електроінструмент класу I повинні бути заземлені згідно з ГОСТ 12.2.013.0-91. Електропроводка та арматура силових та освітлювальних мереж повинні бути надійно ізольовані та захищені від впливу високої температури, механічних ушкоджень та хімічного впливу.

11. Роботи з ремонту устаткування та механізмів повинні виконуватися тільки після відключення від мережі електроживлення з обов'язковим вивішенням у місцях відключення попереджувальних плакатів.

Відключення і підключення електропроводів повинно виконуватися черговим електриком.

12. Перевірка справності електроінструмента до видачі його в роботу повинна виконуватися згідно з ГОСТ 12.2.013-0-91 та вимогами стандартів або технічними умовами на конкретні види машин.

13. Напруга переносного електроінструмента повинна бути:

не вище 220 В у приміщеннях без підвищеної небезпеки;

не вище 42 В у приміщеннях підвищеної небезпеки;

не вище 12 В у приміщеннях особливо небезпечних та поза приміщень.

Виконувати роботи електроінструментом напругою 220 В слід з обов'язковим використанням електрозахисних засобів (коврики, калоші, рукавички та ін.).

14. Штепсельні з'єднання, які призначені для підключення ручного електроінструмента, повинні бути з недоступними струмоведучими частинами. Штепсельні з'єднання (розетки, вилки), які використовуються на напругу до 42 В, за конструктивним виконанням та кольором повинні відрізнятися від звичайних штепсельних з'єднань на напругу 220 В та унеможливлювати включення вилок до 42 В у штепсельні розетки 220 В.

15. Для безпечного виконання робіт в умовах недостатньої освітленості конструкція переносних ручних світильників повинна відповідати таким вимогам:

корпуси та рукоятки ручних світильників повинні бути виконані з теплостійких і вологостійких ізолювальних матеріалів великої механічної міцності, їх струмоведучі частини повинні бути закриті міцним захисним покриттям від випадкового дотику;

дріт у місцях з'єднання не повинен мати надмірного натягу;

увід дроту повинен бути влаштований так, щоб унеможливлювати його злам у місцях уводу;

металеві захисні сітки, рефлектори, гачки або дужки для підвішування повинні кріпитися на ізолювальних частинах ручних світильників;

конструкція патрона повинна унеможливлювати дотик до струмоведучих частин під час заміни ламп.

16. Переносні ручні світильники та ручний інструмент для електромонтажних робіт повинні проходити перевірку на справність 2 рази на рік.

17. Ручний інструмент, який використовується для електромонтажних робіт (викрутки, плоскогубці, кусачки та ін.), повинен мати ізольовані рукоятки.

18. Працівник, який здійснює технологічне обслуговування електроустаткування та працює з електроінструментом, повинен дотримуватися вимог Інструкції з охорони праці під час виконання монтажних робіт інструментами і пристроями.

На робочих місцях параметри електромагнітних полів повинні відповідати вимогам Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524 (далі - ДСН 3.3.096-2002).

19. Електричні випробування дроту та кабелів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.019-80 "Система стандартов безопасности труда. Испытания и измерения электрические. Общие требования безопасности" (далі- ГОСТ 12.3.019-80).


12. Вимоги до контрольно-вимірювальних приладів

1. Контрольно-вимірювальні прилади, які використовуються для контролю параметрів технологічних процесів при виробництві кабельної продукції, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.019-80, ГОСТ 12.1.006-84 "Система стандартов безопасности труда. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля", НПАОП 40.1-1.21-98 та ДСН 3.3.096-2002.

2. Контрольно-вимірювальні прилади повинні бути перевіреними відповідними органами стандартизації, метрології та сертифікації.

3. На шкалі контрольно-вимірювальних приладів повинна бути забезпечена чітка видимість поділок.


III. Вимоги безпеки до технологічних процесів

1. Вимоги безпеки в прокатно-волочильному виробництві

1. Прокатування мідних і алюмінієвих зливків повинно відповідати таким вимогам:

1.1. З метою забезпечення належних аерацій будівель у покрівлях прокатних цехів повинні бути улаштовані витяжні фонарі. Приплив повітря забезпечується природною або механічною вентиляцією.

1.2. Настил підлоги прокатних цехів у місцях руху металу виконується з металевих плит з щільними стиками. У місцях перебування працівників металеві плити повинні бути рифленими.

1.3. Температура нагрітих поверхонь устаткування та огороджень на робочих місцях не повинна перевищувати 43 град.С згідно з ДСТУ EN 563-2001 "Безпечність машин. Температури поверхонь, доступних для дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих поверхонь" (далі - ДСТУ EN 563-2001). У разі відсутності можливості виконання цієї вимоги бічні поверхні устаткування повинні огороджуватися спеціальними екранами, які охолоджуються зсередини проточною водою.

1.4. Завантажувальні вікна нагрівальних печей повинні зачинятися дверцятами, футерованими вогнетривкими матеріалами або залізоазбестовими захисними екранами. Металеві дверцята повинні мати водяне охолодження. Можуть використовуватися водяні завіси.

1.5. На всі фіксовані робочі місця біля нагрівальних печей повинно подаватися зосереджено чисте кондиціоноване повітря за допомогою повітряного душування, а біля завантажувальних та вихідних вікон повинні улаштовуватися витяжні зонти згідно з вимогами ДСН 3.3.6.042-99 та ДСН 3.3.1.038-99 "Підприємства чорної металургії. Державні санітарні правила", затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 38 (далі - ДСН 3.3.1.038-99).

Температура нагрітих поверхонь обладнання не повинна перевищувати 43 град.С згідно з ДСТУ EN 563-2001.

1.6. Під час роботи нагрівальних печей на газовому паливі слід дотримуватися вимог Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.10.97 N 254, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 318/2758 (далі - НПАОП 0.00-1.20-98).

1.7. Подача мідних і алюмінієвих зливків до нагрівальних печей, навантаження зливків на електрокари, автонавантажувачі, електронавантажувачі та ін. та їх розвантаження повинні бути механізованими. Під час подачі зливків металу в піч за допомогою штовхателю повинно бути забезпечено правильне та точне їх укладання перед входом у піч.

1.8. Відстань між нагрівальною піччю та обтискувальною кліттю повинна бути не менше 4 м.

1.9. Під час переходу з нагріву в печі зливків одного металу на нагрів зливків іншого металу піч необхідно очистити від окалини та металевого пилу.

Очищення слід виконувати в захисних окулярах.

1.10. До форсунок подачі палива повинен бути зручний доступ для обслуговування та ремонту.

1.11. Перед запалюванням форсунок та подачею палива слід спочатку відкрити димовий шибер і ретельно провітрити піч.

1.12. Розпалювання нагрівальної печі повинно виконуватися працівником в захисних окулярах з світлофільтрами або захисних щитках за допомогою факела на ручці довжиною не менше одного метра з захисним щитком.

1.13. Розпалювання полуменевої печі повинно виконуватися відповідно до вимог технологічної інструкції.

1.14. Припинення роботи форсунок повинно забезпечуватися шляхом перекриття подачі палива, а потім припинення подачі повітря або пару.

1.15. В випадках припинення подачі мазуту у топку слід перекрити вентиль мазутопроводу. Відкривати вентиль слід після усунення причин припинення подачі мазуту.

1.16. Натискні витратні баки з паливом повинні розміщуватися зовні будівель або в ізольованих приміщеннях. Допускається розташування витратних баків ємністю не більш 5 куб.м в одному приміщенні з печами за умовами встановлення їх на металевих площадках на відстані не менше 3 м від печей.

1.17. Витратні баки з нафтою та мазутом повинні мати підігрів паром або гарячою водою до температури, яка установлена для даної марки нафти (мазуту). Для контролю температури та рівня палива у баках повинні бути установлені необхідні прилади.

1.18. Пульт керування прокатним станом повинен бути розташований на висоті не менше 2 м та має забезпечувати повний огляд місця роботи.

Робоче місце навантаження та вивантаження зливків металу із нагрівальної печі та пульт керування прокатним станом повинні бути зв'язані двобічною сигналізацією.

1.19. Зливки, що подаються на обтискувальну кліть, повинні бути нагріті до температури, яка встановлюється технологічною інструкцією (картою технологічного процесу).

1.20. Передача металу по переділам прокатного стана (обтискувальна, проміжна та оздоблювальна кліті) повинна виконуватися за допомогою жорстко закріпленого жолоба, який має гладку внутрішню поверхню без виступів. Місця з'єднання жолобів не повинні мати перекосів та зазорів більше 2 мм.

1.21. Робоче місце вальцювальника на оздоблювальній лінії лінійних прокатних станів повинно бути захищено надійною стійкою, гребінкою.

1.22. У разі затримки штаби металу у валках проміжної кліті або оздолблювальної лінії повинна бути забезпечена подача сигналу для припинення прокатки наступної заготовки.

1.23. Під час використання напрямних трубок для приймання катанки на намотувальні машини необхідно жорстко закріпляти трубки для унеможливлення виходу катанки з валків мимо трубки.

1.24. Намотувальні машини для приймання катанки повинні бути механізовані.

1.25. Горизонтальні намотувальні машини для приймання катанки повинні бути обладнані пристроєм для уловлювання кінця катанки.

1.26. Намотувальні машини для намотування сортового прокату в бухти повинні бути обладнані пристроєм плавного пуску і зупинки та швидкодіючими гальмами.

1.27. Робота ножиць для різання сортового прокату без огороджень не дозволяється.

1.28. Кліті прокатного стана повинні бути установлені так, щоб були відсутні зворотні та перехресні потоки металу.

1.29. Муфти, шпинделі та валки прокатних станів повинні мати суцільні огородження з отворами для проходження металу. Чистові кліті безперервних прокатних станів повинні мати огородження з висувними дверцятами та замками.

1.30. Змазування підшипників робочих клітей прокатного стана повинно бути автоматичним.

1.31. Поверхня прокатного поля повинна бути металевою та гладкою.

1.32. Під час роботи на прокатному полі, карманах та ін. не повинні бути захолоджені штаби та кінці металу.

1.33. Кармани повинні забезпечувати вільний прохід петлі штаби металу, яка прокочується.

1.34. Для безпечного переходу працівників через рольганги, конвеєри і транспортери в необхідних місцях повинні бути перехідні містки з рифленими поверхнями та поруччям.

У місцях переходу через гарячий метал містки повинні мати теплоізолювальний настил та бути огороджені з боків металевими суцільними або сітчатими щитками висотою не менше 1,8 м.

1.35. Конструкція перехідних містків прокатних станів і рольгангів повинна забезпечувати безпечний прохід під час роботи стана.

1.36. Біля робочих місць прокатчиків та вальцювальників повинні розміщуватися баки з проточною водою температурою не вище 43 град.С для охолодження інструмента.

1.37. Відстань між клітями прокатного стана при ручному обслуговуванні його повинна бути не менше 1 м.

1.38. Зміна валків на прокатному стані повинна бути механізована.

1.39. Прокатний стан повинен бути забезпечений двобічною сигналізацією з машинним відділенням. Сигнали про пуск стана повинні бути видними та чутними всім працівникам на прокатному стані та допоміжних дільницях.

1.40. Процес прокату металу повинен бути повністю механізований.

1.41. Пневматичні пристрої прокатних станів повинні мати глушники.

1.42. Прокатний стан повинен мати кнопку "СТОП" на всіх робочих місцях для аварійного відключення стана.

2. Травління мідної катанки та сортового металу повинно відповідати таким вимогам:

2.1. Травильні баки повинні бути облицьовані кислототривким матеріалом та встановлюватися в ізольованому приміщенні з припливно-витяжною вентиляцією. У приміщенні травління повинні бути засоби індивідуального захисту (чоботи гумові, фартух кислотозахисний, рукавички кислотозахисні, захисні окуляри). Металоконструкції повинні мати антикорозійне покриття. Висота борту травильного бака від підлоги повинна бути не менше 0,75 м.

2.2. Подача води та пару повинна здійснюватися зверху: води - через водопровідний кран, а пару - через вентиль з пристроєм для подачі пару безпосередньо у розчин або воду.