---

| 1,0 | 1,5 | 1,25 | 1,0 | 1,0 |

|-------------------+---------+-----------+-----------+----------|

| 2,0 | 3,0 | 2,4 | 2,0 | 1,5 |

|-------------------+---------+-----------+-----------+----------|

| 3,0 | 4,0 | 3,6 | 3,25 | 1,75 |

|-------------------+---------+-----------+-----------+----------|

| 4,0 | 5,0 | 4,4 | 4,0 | 3,0 |

|-------------------+---------+-----------+-----------+----------|

| 5,0 | 6,0 | 5,3 | 4,75 | 3,5 |

------------------------------------------------------------------

12. Під час експлуатації знімні вантажозахоплювальні
пристосування і тара повинні піддаватися їх власником періодичному
огляду в строки, визначені підприємством-виробником. Результати
оглядів необхідно заносити в журнал.

13. У кожному цеху, на будівельному майданчику або іншій
дільниці роботи вантажопідіймальної машини в кожній зміні повинна
бути призначена особа з числа посадових осіб, відповідальна за
безпечне виконання робіт з переміщення вантажів кранами.

14. Під час використання вантажопідіймальних машин повинен
бути визначений порядок обміну умовними сигналами між машиністом
вантажопідіймальної машини та особою, яка керує підйомом. У разі
значної відстані між ними повинен бути обладнаний телефонний або
гучномовний зв'язок.

15. Місця встановлення машин і зону підйому вантажів
необхідно огороджувати попереджувальними плакатами.

16. Вантажопідіймальне устаткування, що не підлягає
реєстрації в органах державного нагляду, та монтажне оснащення
необхідно реєструвати в журналі реєстрації особою з нагляду за
вантажопідіймальними машинами.

Місце встановлення, спосіб кріплення монтажних електричних
лебідок, а також розташування блоків повинні бути зазначені в ПОР.

Місце встановлення повинно відповідати таким вимогам:

лебідка повинна розміщуватись поза зоною проведення робіт з
підйому та переміщення вантажів на відстані від границі зони,
рівної 1,35 найбільшої висоти підйому вантажу, або засобів
такелажу;

місце встановлення лебідки повинно обиратися так, щоб
обслуговувальному персоналу забезпечити спостереження за вантажем,
що піднімається;

канат, що йде до лебідки, не повинен перетинати доріг і
проходів для людей.

Якщо лебідку встановлено в будівлі, її рама повинна бути
закріплена за колону будівлі, за залізобетонний або металевий
ригель її перекриття або за цегляну стіну сталевим канатом.
Міцність каната перевіряється розрахунком.

Якщо лебідку встановлено на землі, її необхідно прикріпити за
якір або розкріпити між упором і противагою. Стійкість лебідки
повинна перевірятися розрахунком.

17. Відстань від лебідки до найближчого відвідного блока
повинна бути не менша 20 діаметрів барабана. Спосіб і розрахунок
кріплення блоків необхідно зазначати в технологічній документації.
Канат повинен намотуватися на барабан лебідки знизу рівними
щільними рядами. Кут між площиною опорної рами лебідки та канатом,
що намотується, у вертикальній площині не повинен перевищувати
5 град., крім випадків, спеціально розроблених ПОР, і не більше
2 град. відхилятися від площини, перпендикулярної до осі барабана.

18. Лебідки, що використовуються для підйому вантажу масою
понад 30 т, повинні бути обладнані канатоукладачами.

19. Ручні лебідки повинні мати пристрій для запобігання
зворотному ходу.

20. Під час експлуатації домкратів їх не дозволяється
встановлювати на промаслену поверхню. Опорна поверхня головки
домкрата повинна бути такою, щоб виключалося зісковзування
вантажу. Використовувати металеві підкладки між опорною головкою
домкрата та вантажем не дозволяється.

21. Гідравлічні домкрати повинні мати щільні з'єднання, що
виключають витік рідини з циліндрів, і дроселі для забезпечення
повільного опускання штока поршня у разі пошкодження шлангів, що
підводять рідину.

22. Гвинтові та рейкові домкрати повинні мати пристрої, що
виключають самовільне опускання вантажу в разі зняття навантаження
на його важіль.

23. Монтаж і експлуатацію будівельних підйомників і ліфтів
необхідно проводити відповідно до вимог чинних нормативно-правових
актів.

24. Шахта підйомника повинна бути огороджена на висоту не
менше 2 м від рівня нижнього завантажувального майданчика.

25. Розвантажувальні майданчики підйомника повинні бути
обладнані відкидними поручнями.

26. Технічне обслуговування механізмів підйомника необхідно
проводити в його нижньому положенні та якщо його відключено від
електромережі.

27. Місця встановлення конвеєрів і підйомників під час
проведення ремонтних робіт, способи їх встановлення та кріплення
необхідно визначати відповідно до технологічної документації.

28. Секції конвеєрів необхідно встановлювати на спеціальні
підставки. Конвеєри, встановлені на висоті, необхідно захищати
знизу сітками.

29. Конвеєр повинен бути обладнаний пристроєм аварійної
зупинки у вигляді троса, що протягнутий по всій його довжині.

30. Вертикальний стрічковий підйомник необхідно встановлювати
в шахті, що закрита сіткою.

31. Якщо пульти керування підйомником встановлено на
декількох майданчиках, повинно бути обладнано блокування, що
забезпечує роботу тільки одного пульта.

32. Між пультами керування підйомником повинна бути обладнана
сигналізація.

33. Система конвеєрів, у тому числі і стрічкових підйомників,
повинна вмикатися з єдиного пульта, при цьому стрічковий підйомник
повинен вмикатися першим, потім вмикається конвеєрна траса.
Пускову апаратуру необхідно встановлювати в безпосередній
близькості від траси з урахуванням її оглядовості.

34. Місця навантаження та розвантаження матеріалів повинні
мати світлову та звукову сигналізацію з пультом керування
конвеєром за попередньо обумовленою формою.

35. Прибирання матеріалів, що просипалися, з-під конвеєрів
під час роботи повинно бути механізовано. Технічне обслуговування
конвеєрів та прибирання матеріалів вручну дозволяється тільки
після зупинки конвеєра та дотримання биркової системи.

10. Випробування відремонтованого
технологічного устаткування та трубопроводів

1. Випробування технологічного устаткування, апаратури та
трубопроводів необхідно проводити у присутності представника
замовника під безпосереднім керівництвом спеціально призначеної
особи з числа керівників та спеціалістів персоналу монтажної
організації.

2. Індивідуальні випробування устаткування, тривалість і
порядок обкатки проводять з дотриманням вимог ТУ, технічної
документації заводів-виробників і проектних організацій та інших
чинних нормативно-правових актів.

3. Устаткування, підконтрольне органам державного нагляду,
необхідно випробовувати відповідно до правил, затверджених цими
органами.

4. Змонтоване устаткування необхідно випробовувати на
герметичність і міцність (посудини, апарати, трубопроводи, системи
змащування, гідро- та пневмосистеми тощо).

5. Машини, механізми та апарати необхідно випробовувати на
холостому ходу та під навантаженням; агрегати, технологічні
(автоматичні) лінії, установки, верстати тощо піддавати
комплексному випробуванню та під навантаженням. У тих випадках,
коли індивідуальні випробування під навантаженням неможливо
провести окремо від випробувань комплексу суміжного устаткування,
їх необхідно проводити під час комплексного випробування всього
устаткування.

6. До індивідуального випробування вхолосту повинні бути
змонтовані трубопроводи пари, води, повітря, газу, гідравлічна та
пневматична системи, системи охолодження та змащування;
електроустаткування повинно бути обладнано захисним заземленням;
мають бути встановлені контрольно-вимірювальні прилади.

7. Перед випробуванням окремих видів устаткування
(компресорів повітродувок, насосів, турбін) повинна бути
перевірена чистота фільтрів і ділянок всмоктувальних трубопроводів
від найближчого апарата, а самі трубопроводи продуті стисненим
повітрям.

8. Перед індивідуальною обкаткою машин і механізмів вхолосту
необхідно перевірити комплектність і готовність механічної та
електричної частин, правильність встановлення устаткування
(відповідно до проекту), наявність огорож та інших пристроїв для
безпечного ведення робіт, відсутність дефектів і неузгоджених
відступів від проекту. Необхідно контролювати параметри
електромагнітних випромінювань, параметри шуму, вібрації,
температуру поверхонь обладнання на робочих місцях згідно з
вимогами чинних нормативно-правових актів.

9. До початку випробувань необхідно перевірити наявність
мастила у вузлах зчеплення та в підшипникових опорах, легкість
обертання вузлів і деталей машин і механізмів, міцність і
надійність кріплення устаткування, надходження масла у всі
змащувальні точки, ущільнення манжетів та інші ущільнення.

10. У процесі обкатки відремонтованого обладнання необхідно
перевірити:

подачу змащувального матеріалу на підшипники, поверхні
ковзання, зубці шестерень тощо;

взаємодію рухомих частин;

роботу підшипників;

герметичність роз'ємів і ущільнень;

биття валів, муфт, зубчастих коліс, маховиків тощо;

правильність зчеплень;

роботу блокувальних пристроїв;

дію захоплювальних, утримувальних та інших пристроїв;

обмеження руху деталей і вузлів;

роботу гальм, натяжних ланцюгів, контрвантажів тощо;

покази контрольних приладів.

11. Випробування механізмів необхідно починати при малій
частоті обертання. Попередньо необхідно зробити короткочасне
включення. У міру припрацювання підшипників і зчеплень частоту
обертання доводять до норми.

12. Випробування необхідно вважати задовільним, якщо після
закінчення наміченого періоду обкатки машину не зупиняли, а вузли,
що перевірялися, працювали без відхилень від норми.

13. У разі виявлення протікання масла, надмірного нагрівання
корпуса, неприпустимих шумів, стуків, вібрацій випробування
необхідно припинити та з'ясувати причину цих явищ, дефектів.
Виявлені в процесі індивідуального випробування дефекти монтажу
повинна усувати монтажна організація, а дефекти устаткування -
завод-виробник.

14. Обкатку устаткування необхідно проводити за умови подачі
електричної напруги за постійною схемою. За неможливості подати
напругу за постійною схемою дозволяється подавати напругу за
тимчасовою схемою від переносних пускових станцій.

15. Після закінчення індивідуального випробування
устаткування на холостому ходу генеральний підрядник і субпідрядні
організації повинні показати його робочій комісії, яка складає акт
передачі устаткування від монтажників замовнику. З моменту
підписання та затвердження сторонами такого акта відповідальність
за стан устаткування несе замовник.

16. Після закінчення ремонту та монтажу всі трубопроводи,
посудини та апарати, що працюють під тиском, повинні бути
випробувані на міцність і щільність. Гідравлічне та пневматичне
випробування трубопроводів повинне проводитися під безпосереднім
керівництвом виконавця робіт за наявності письмового дозволу
замовника, який зобов'язаний вивести із зони всіх працівників, не
зайнятих випробуванням. На проведення випробування повинна бути
розроблена програма випробування, узгоджена із замовником.

17. Випробуванню піддають тільки трубопроводи, які повністю
відремонтовано, змонтовано і які остаточно закріплені на своїх
опорах.

18. Вся територія, на якій розташовано трубопровід, який
випробовують, повинна бути достатньо освітлена (не менше 50 лк)
згідно з ДБН В.2.5-28-2006 Інженерне обладнання будинків і споруд.
Природне і штучне освітлення, прибрана від сторонніх предметів та
сміття і перевірено наявність захисних пристроїв і
контрольно-вимірювальних приладів на трубопроводі.

Для спостереження за зоною, що охороняється, повинні бути
обладнані відповідні пости з розрахунку один пост на 200 м
трубопроводу. Чергові, які охороняють зону, повинні перебувати в
безпечних місцях.

19. Перед випробуванням керівнику робіт необхідно:

ознайомити персонал, який бере участь у випробуванні, з
порядком проведення цих робіт та із заходами щодо безпечного їх
виконання;

попередити працівників на суміжних дільницях (ремонтний і
експлуатаційний персонал) про час проведення випробування;

перевірити відсутність усередині і зовні устаткування
сторонніх предметів;

закрити доступ стороннім особам у зону випробувань;

облаштувати, за необхідності, аварійну сигналізацію;

переконатися в справності манометрів, правильному та
надійному встановленні заглушок.

20. Контрольні манометри повинні установлюватися на початку
та в кінці ділянки трубопроводу, що випробовується, в місцях,
зручних і безпечних для спостереження за їх показаннями. Крім
манометрів на трубопроводі, що випробується, необхідно
встановлювати запобіжний клапан для скидання надмірного тиску.

21. Тиск у змонтованій системі необхідно збільшувати
поступово без поштовхів і ударів, з постійним контролем за
показаннями приладів і роботою системи, що випробовується.

Під час підйому тиску в трубопроводі та при досягненні в
ньому випробувального тиску на міцність оглядати та перебувати в
охоронній зоні не дозволяється. Трубопроводи необхідно оглядати
після зниження випробувального тиску до робочого.

Обстукувати зварні шви безпосередньо під час випробувань
трубопроводів не дозволяється.

22. Усунення дефектів, виявлених під час пробного
випробування необхідно проводити після зниження тиску до
атмосферного та відключення системи від насосної станції.