Видалення відходів і відпрацьованої рідини з обладнання в процесах оброблення шкіряної тканини зі шкур (міздріння, платинування шкур і обрізання крайки овчин) повинно бути постійним і проводитись механізованим способом.
Заточування і правка ножів на валкових міздрильних машинах повинні проводитись заточувальним апаратом і тільки на самій машині.
2.4. Процеси облагородження шкур овчини.
Процес намазування овчини повинен проводитись при роботі витяжного пристрою.
Пролежка шкур після намазування повинна проводитись у витяжних шафах або камерах, обладнаних системою витяжної вентиляції.
Міжопераційне транспортування шкур після формалінового намазування повинно проводитись за допомогою транспортерів, які обладнані укриттям з витяжним пристроєм, або здійснюватись іншим закритим способом.
2.5. Процеси оздоблення волосяного покриву шкур.
Процеси оздоблення волосяного покриву шкур, які пов’язані з виділенням пилу і волосу, повинні проводитись при роботі місцевого витяжного пристрою.
Заточування і правка ножів шерстерізальних машин повинні проводитись заточувальним апаратом і тільки на самій машині.
2.6. Процеси відкочувальних і оздоблювальних операцій у барабанах.
Подання шкур до барабанів і вивантаження шкур з барабанів повинні виконуватись механізованим способом або за допомогою засобів малої механізації.
Подання тирси до барабанів та їх завантаження повинні проводитись за допомогою засобів малої механізації. Видалення тирси з барабанів повинно бути механізовано.
2.7. Процеси виправляння, сушіння головних уборів.
Процеси виправляння і сушіння головних уборів на агрегатах електроформ повинні проводитись при роботі місцевого витяжного пристрою.
2.8. Розкрій і пошиття виробів.
Видалення відходів з кожного робочого місця в процесі розкрою і пошиття повинно проводитись постійно. Видалення відходів у процесі розкрою повинно проводитись механізованим способом.
Видалення волосу і пилу в процесі розкрою хутрових шкур повинно бути постійним і здійснюватись за допомогою місцевого витяжного пристрою, обладнаного в зоні розкрою.
Зберігання і перенесення кушнірських і стрічкових ножів повинні здійснюватись у футлярах або в інших спеціальних пристосуваннях, що унеможливлюють травмування рук.
2.9. Процеси з’єднування деталей крою клейовим способом (з використанням бензину).
Процес з’єднування деталей крою хутрового одягу клейовим способом повинен проводитись на пресах або спеціальних столах при роботі місцевого витяжного пристрою.
Пролежка склеєних деталей повинна проводитись у спеціальних камерах або на столах, обладнаних системою місцевої витяжної вентиляції.
2.10. Остаточне оздоблення виробів.
Процеси розчісування і підстригання волосяного покриву повинні проводитись на столах, обладнаних місцевим витяжним пристроєм.
Процес чищення виробів повинен здійснюватись за допомогою спеціальної механізованої щітки або на спеціальних машинах для чищення хутрових виробів, обладнаних місцевим витяжним пристроєм.
V. Вимоги до технологічного обладнання
1. Загальні вимоги
1.1. Усе обладнання, що використовується, модернізується та встановлюється у виробничому процесі, повинно відповідати вимогам ДСТУ ГОСТу 12.2.061:2009 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 22 грудня 2008 року № 495, та цим Правилам.
1.2. Виробниче обладнання повинно бути розміщене раціонально, щоб його експлуатація, ремонт та обслуговування були зручними і безпечними, забезпечували безперервність технологічного процесу.
1.3. На все діюче та нове обладнання, що надходить, повинні бути паспорти з технічними характеристиками. Усі зміни, що вносяться до конструкції обладнання в процесі його експлуатації, ремонту і модернізації, мають фіксуватись у паспорті згідно з вимогами ГОСТу 12.2.003-91 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности», затвердженого постановою Державного комітету з управління якістю продукції СРСР від 06 червня 1991 року № 807.
1.4. Облаштування і експлуатація електроприводів, пускорегулювальної апаратури, контрольно-вимірювальних електроприладів і пристроїв захисту обладнання повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-01 та НПАОП 40.1-1.21.98.
1.5. Усі види обладнання або його частини, що працюють під тиском, повинні мати повірені манометри із зазначенням граничнодопустимого тиску. Манометри повинні мати клеймо про повірку, бути справними і встановлюватись на видному для обслуговуючого персоналу та добре освітленому місці. Запобіжні клапани повинні мати запірні кожухи або ковпаки, які унеможливлюють збільшення навантаження клапана, і повинні бути освітлені й доступні.
1.6. Машини, апарати та різного роду пристрої в небезпечних зонах повинні мати надійну огорожу, яка забезпечує безпеку роботи і відповідає вимогам ГОСТу 12.2.062-81 «ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 30 жовтня 1981 року № 4772.
1.7. Небезпечні зазори між рухомими і нерухомими частинами повинні бути огороджені.
1.8. Огородження повинні мати достатньо жорстку конструкцію, яка б витримувала випадкові навантаження з боку обслуговуючого персоналу. Огородження, що закривають деталі і частини обладнання, при поломці яких можуть вилітати осколки й окремі деталі, повинні мати міцність, яка забезпечує затримку цих осколків та деталей без пошкодження самого огородження.
1.9. Огородження, їх кришки і дверцята повинні надійно фіксуватись у закритому положенні, а огородження (кришки), які відкриваються вверх, повинні фіксуватись також у відкритому положенні.
Сполучення огороджень у притворах кришок і дверцят повинні бути щільними, а зусилля для відкриття або зняття кожного огородження вручну не повинно перевищувати 4 кг при частому використанні в процесі обслуговування і 12 кг при ремонті обладнання.
1.10. Огороджувальні пристрої на обладнанні, де проводяться процеси рідинної обробки хутрової сировини напівфабрикату (відмочування, промивання, фарбування, пікель-дублення тощо), повинні бути виготовлені з корозійностійких матеріалів або інших матеріалів із захисним покриттям.
1.11. Органи управління обладнанням повинні бути поза огородженнями і забезпечувати можливість швидкого і зручного користування ними. Органи управління (кнопки, рукоятки та ін.) необхідно розміщувати на висоті 0,8-1,6 м при роботі стоячи і 0,6-1,2 м при роботі сидячи та забезпечувати легкий доступ до них. Конструкція і розташування аварійних вимикачів і кнопок дистанційного управління обладнанням та іншими пристроями повинні забезпечувати можливість користування ними з будь-якої робочої позиції згідно з вимогами ГОСТу 12.2.032-78 «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 26 квітня 1978 року № 1102, ГОСТу 12.2.033-78 «ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 26 квітня 1978 року № 1100.
1.12. Обслуговування високо розташованих частин обладнання та установок повинно проводитись з майданчиків або драбин до них з перилами заввишки не менше 1 м із суцільною обшивкою їх нижньої частини на висоту не менше 0, 15 м.
1.13. Апарати, машини, транспортери та інше обладнання, які обслуговуються декількома працівниками або мають значну довжину, повинні мати пусковий пристрій тільки в одному місці на пульті управління. Машини, агрегати, апарати, які мають декілька робочих місць, повинні мати звукову і світлову сигналізацію, яка попереджає про пуск обладнання. Пристрої для зупинення обладнання повинні бути на всіх робочих місцях.
1.14. Управління машинами, апаратами і агрегатами повинно бути механізованим і, як правило, кнопковим. Допускається педальне управління за умови забезпечення зручної пози працівника.
1.15. Обладнання повинно мати органи управління, які виключають можливість їх мимовільного пуску і забезпечують легку та зручну зупинку згідно з вимогами ГОСТу 12.4.040-78 «ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Обозначения», затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 05 квітня 1978 року № 950.
1.16. Обладнання, під час роботи якого викидаються шкідливі речовини (гази, пил та ін.), повинно мати укриття та пристрої для підключення до місцевої або загальної системи вентиляції або мати вмонтовані пилозбірники.
1.17. Очищення місцевих пилоочисних пристроїв повинно проводитись регулярно за графіком, який забезпечує нормальну роботу вентиляції.
1.18. Обладнання зі значним теплоутворенням повинно забезпечуватись пристроями, які обмежують виділення конвекційного і променевого тепла в робоче приміщення (герметизація, теплоізоляція, екранування, відведення тепла тощо), згідно з вимогами ДСТУ 2894-94 «Пристрої екранувальні для захисту від інфрачервоного випромінювання. Параметри та загальні технічні вимоги», затвердженого наказом Держстандарту України від 27 грудня 2007 року № 394. При цьому поверхня ізоляції не повинна перевищувати 43°С згідно з ДСТУ ЕN 13202-2002.
1.19. Гарячі неробочі поверхні обладнання, а також паро- та трубопроводи, доторкання до яких може спричинити опіки, повинні бути покриті теплоізоляцією, температура на поверхні якої не повинна перевищувати 43°С.
1.20. Постійні робочі місця, де проводяться процеси рідинної обробки хутрової, овчинно-шубної сировини і напівфабрикату, повинні бути обладнані настилами і решітками, які запобігають охолодженню ніг працівників.
1.21. Високі баки, баркаси повинні бути обладнані спеціальними майданчиками для обслуговування.
1.22. Кріплення шлангів до пульверизаторів і трубопроводів повинно виключати зривання шлангів.
1.23. Рівень шуму при роботі обладнання не повинен перевищувати допустимі величини і має відповідати вимогам ГОСТу 12.1.003-83 та ДСН 3.3.6.037-99.
1.24. Обладнання, яке може передавати вібрацію на робочі місця, повинно забезпечуватись віброізоляцією і відповідати вимогам ДСТУ ГОСТу 12.1.012:2008 «Вібраційна безпека. Загальні вимоги», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11 листопада 2008 року № 322, та ДСН 3.3.6.039-99.
1.25. Зовнішнє оформлення обладнання та пристроїв повинно відповідати вимогам технічної естетики із забезпеченням безпеки і зручності в роботі.
1.26. Рухомі частини обладнання необхідно виділяти іншим кольором, ніж основний колір обладнання.
1.27. Кольорове оздоблення елементів обладнання повинно відповідати кольорам безпеки (червоний - сигнал про небезпеку, жовтий і помаранчевий - про можливу небезпеку, зелений - про наявність умов безпеки).
1.28. Використання у складі виробничого обладнання та/або контрольно-вимірювальних приладів джерел іонізуючого випромінювання повинно здійснюватись за умови наявності ліцензії на провадження діяльності щодо використання джерел іонізуючого випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійних умов) провадження діяльності з використанням джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02 грудня 2002 року № 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2002 року за № 978/7266, та Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02 лютого 2005 року № 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 року за № 552/10832.
2. Вимоги до окремих видів обладнання
2.1. Обладнання для рідинного оброблення шкур.
Кришки баркасів повинні мати запірні пристрої, які фіксують кришки у відкритому положенні.
Кришки люків для вивантаження шкур повинні мати запірні пристрої, які легко відкриваються.
Баркаси повинні бути обладнані приямками, які з’єднані зі стоковою системою для унеможливлення розливання рідини по підлозі під час вивантаження.
Приямок повинен мати борт по краю висотою не менше 0,2 м.
Приставні драбини, які використовуються для спуску шкур у чани, повинні мати спеціальні гачки на верхніх кінцях для надійного кріплення їх до бортів чана.
2.2. Машини для віджимання вологи зі шкур.
Віджимні машини повинні мати пристрої для запобігання попаданню рідини, що віджимається зі шкур, на робоче місце.
Кришки центрифуг повинні бути обладнані блокуванням, що виключає пуск центрифуги при відкритій кришці або відкриття кришки під час роботи центрифуги.
Центрифуги повинні бути обладнані упором для фіксування кришки у відкритому стані.
Центрифуги повинні не менше 2 разів на рік підлягати технічному огляду і випробуванням для встановлення придатності до експлуатації.
При цьому огляду підлягають вся установка, стінки корзинки кожуха, перевіряються міцність місць з’єднання, справність гальмівних пристроїв, проводиться випробування центрифуг на полуторне навантаження при максимальному числі обертів протягом 5 хвилин.
Максимальне навантаження і число обертів ротора при випробуваннях центрифуг не повинні перевищувати зазначених у документах з експлуатації.
Центрифуги визнаються придатними до роботи, якщо в період випробування не сталося деформації корзини, порушення міцності швів та окремих частин установки, порушення дії гальмівних та запірних пристроїв.
