7.4.20. Територія навколо гирла свердловини в межах відведеної ділянки землі повинна бути упорядкована, виконано її обвалування.
На кожній свердловині повинна бути змонтована площадка для монтажу підйомної установки КРС (ПРС).
7.4.21. При продуванні свердловин і періодичних дослідженнях необхідно керуватись програмою досліджень і інструкціями. Вказані роботи необхідно проводити з мінімальним випуском газу в атмосферу.
7.4.22. Оперативний контроль безпосередньо за експлуатаційними свердловинами повинен включати спостереження за:
технічним станом обладнання;
змінами в часі робочих дебітів, гирлових тисків і температур.
7.5. Експлуатація свердловин штанговими насосами
7.5.1. Гирло свердловини обладнується запірною арматурою та сальниковим пристроєм для герметизації штока. Схема обв’язки гирла свердловини повинна забезпечувати замірювання гирлового тиску, відбирання газу з затрубного простору, проведення досліджень.
7.5.2. Конструкція сальникового пристрою повинна дозволяти заміну сальникової набивки за наявності тиску в свердловині.
7.5.3. При виконанні робіт, пов’язаних з зупинкою верстата-качалки, електродвигун повинен бути вимкнутий, контрвантажі повинні бути опущені у нижнє положення і заблоковані гальмовим пристроєм, а на пусковому пристрої вивішений плакат: "Не включати, працюють люди".
7.5.4. На свердловинах з автоматичним і дистанційним керуванням верстатів-качалок на видному місці повинні бути укріплені плакати з написом: "Увага! Пуск автоматичний".
7.5.5. Кривошипно-шатунний механізм верстата-качалки, площадка для обслуговування електроприводу і пускового пристрою повинні мати огородження.
7.5.6. Верстат-качалка повинен бути змонтований так, щоб виключалося зіткнення частин, що рухаються, з фундаментом, ґрунтом чи огорожею.
7.5.7. Для обслуговування гальма верстата-качалки влаштовується площадка з огородженням.
7.5.8. При крайньому нижньому положенні головки балансира відстань між траверсою підвіски сальникового штока або штанготримачем і гирловим сальником повинна бути не менше 20 см.
7.5.9. Рама верстата-качалки повинна бути зв'язана з кондуктором (технічною колоною) не менше, ніж двома заземлюючими сталевими провідниками, привареними в різних місцях до кондуктора (технічної колони) і рами.
Переріз прямокутного провідника повинен бути не менше 48 мм2, товщина стінок кутової сталі не менше 4 мм, діаметр круглих заземлювачів - 10 мм.
Заземлюючі провідники, що з'єднують раму верстата-качалки з кондуктором (технічною колоною), повинні бути заглиблені у землю не менше, ніж на 0,5 м.
Як заземлюючі провідники може застосовуватися сталь: кругла, смугова, кутова або іншого профілю.
7.5.10. Верхній торець гирлового сальника повинен підноситись над рівнем площадки обслуговування не більше, ніж на 1 м.
7.6. Експлуатація свердловин відцентровими, гвинтовими,
діафрагмовими заглибними електронасосами
7.6.1. Прохідний отвір для силового кабелю в гирловій арматурі повинен мати герметичне ущільнення.
7.6.2. Свердловини, які експлуатуються з використанням заглибних насосів, можуть обладнуватись вибійними клапанами-відсікачами, що дозволяють заміняти свердловинне обладнання без глушіння.
У разі відсутності клапана-відсікача або його відмові свердловина перед ремонтом повинна бути заглушена розчином глушіння, який не містить твердих завислих частинок і не погіршує фільтраційні властивості привибійної зони.
7.6.3. Гирло свердловини обладнується фонтанною арматурою або спеціальним гирловим пристроєм, що забезпечує герметизацію трубного і затрубного просторів, можливість їх сполучення, проведення глибинних досліджень. Обв'язка викидних ліній трубного і затрубного просторів повинна дозволяти здійснювати демонтаж (розбирання) викидних ліній (як з боку глушіння, так і з шлейфового боку) з метою заміни засувок без зупинки роботи свердловини у шлейф, проводити розрядку свердловини, подачу газу в затрубний простір, проведення технологічних операцій, включаючи глушіння свердловини. Для цього всі з'єднання основних і допоміжних комунікацій повинні бути на фланцях.
7.6.4. Силовий кабель повинен бути прокладений від станції керування до гирла свердловини на естакаді. Допускається прокладка кабелю в трубах під землею.
7.6.5. Монтаж і демонтаж наземного електрообладнання електронасосів, їх огляд, ремонт і налагодження повинен виконувати електротехнічний персонал.
7.6.6. Кабельний ролик повинен підвішуватись на щоглі підйомного агрегату за допомогою ланцюга або на спеціальній підвісці. Цей пристрій повинен бути випробуваний на максимальну вантажопідйомність.
7.6.7. Кабель, пропущений через ролик, при спуско-підйомних операціях не повинен торкатися елементів конструкції вантажопідйомних механізмів та землі.
7.6.8. При згвинчуванні та розгвинчуванні труб кабель слід відводити за межі робочої зони з таким розрахунком, щоб він не перешкоджав працюючому персоналу.
7.6.9. Швидкість спуску (підйому) заглибного обладнання в свердловину не повинна перевищувати 0,25 м/с. У похило-спрямованих свердловинах з набором кривизни 1,5° на 10 м швидкість спуску не повинна перевищувати 0,1 м/с.
7.6.9. Стовбур свердловини, у яку заглибний електронасос спускається вперше, а також при зміні типорозміру насоса, повинен бути перевірений шаблоном відповідно до вимог інструкції з експлуатації заглибного електронасоса.
7.7. Експлуатація свердловин гідропоршневими
і струминними насосами
7.7.1. Приміщення технологічного блоку установки повинне мати:
постійну примусову вентиляцію, що забезпечує восьмикратний повітрообмін по повному внутрішньому об’єму приміщення протягом години;
температуру в блоках не нижче 5°С, рівень шуму не більше 80 дБ, швидкість вібрації не більше 2 мм/с.
7.7.2. Перед входом до приміщення технологічного блоку необхідно:
а) перевірити загазованість приміщення і стан системи вентиляції;
б) увімкнути освітлення;
в) переключити систему газового пожежогасіння з режиму автоматичного пуску на ручний.
7.7.3. При виникненні пожежі в блоці необхідно діяти відповідно до вимог інструкції з пожежної безпеки.
7.7.4. Перед спуском пакера експлуатаційна колона повинна бути прошаблонована, за необхідності, прорайбована, промита до вибою і опресована.
7.7.5. Витягування гідропоршневого насоса, шкребка та іншого обладнання повинно виконуватись із застосуванням спеціального лубрикатора, що входить в комплект установки.
7.7.6. Монтаж і демонтаж лубрикатора необхідно виконувати з використанням приставної драбини з площадкою для обслуговування при закритій центральній засувці з дотриманням інструкції на проведення цього виду робіт.
7.7.7. Кожна нагнітальна лінія повинна бути обладнана манометром і регулятором витрати робочої рідини.
7.7.8. Силові насоси повинні бути обладнані електроконтактними і показуючими манометрами, а також запобіжними клапанами. Відвід від запобіжного клапана силового насоса повинен бути з'єднаний із прийомом насоса.
7.7.9. Справність системи автоматики і запобіжних пристроїв перевіряється в терміни, встановлені інструкцією з експлуатації.
7.7.10. Силова установка запускається в роботу після перевірки справності системи автоматики при відкритих запірних пристроях на лініях всмоктування, нагнітання і перепуску робочої рідини силового насоса. Тиск у напірній системі створюється після встановлення нормального режиму роботи наземного обладнання.
7.7.11. При зупинці силового насоса тиск у нагнітальному трубопроводі повинен бути знижений до атмосферного.
7.7.12. Система виміру дебіту свердловин, показання роботи силових насосів повинні мати вихід на диспетчерський пункт (при автоматизації і телемеханізації промислів).
7.8. Експлуатація нагнітальних свердловин при розробці родовищ з підтриманням пластового тиску методом закачування в пласт сухого газу ( сайклінг-процес ) або води (заводнення)
7.8.1. Нагнітальні свердловини, через які в продуктивні пласти закачуються робочі агенти (вода, газ, повітря, пара, розчини поверхнево-активних речовин, кислоти та інші реагенти) з метою підтримання пластового тиску і підвищення нафтогазоконденсатовилучення, повинні обладнуватись наземним і внутрішньо-свердловинним (підземним) обладнанням.
7.8.2. На гирлі нагнітальних свердловин повинна встановлюватись фонтанна арматура, робочий тиск якої повинен бути не нижчим за максимально очікуваний тиск нагнітання.
До встановлення на гирло фонтанна арматура повинна випробовуватись на міцність та герметичність при тисках, передбачених паспортом і технічними умовами на її поставку.
7.8.3. Гирлова арматура повинна бути обладнана зворотним клапаном для запобігання перетіканню закачуваних агентів із свердловини при аварії на нагнітальному трубопроводі або тимчасовому припиненні їх нагнітання.
7.8.4. Закачування робочих агентів в нагнітальні свердловини повинно здійснюватись тільки через насосно-компресорні труби (НКТ).
Конструкція колони НКТ повинна визначатись на основі розрахунків, які проводяться відповідно до діючих інструкцій і методик. Низ колони НКТ обладнується воронкою для забезпечення безаварійного підняття глибинних замірних приладів при проведенні дослідних робіт.
7.8.5. Закачування робочих агентів у нагнітальні свердловини при тисках на гирлі більше тиску, на який опресована експлуатаційна колона, повинно здійснюватись через НКТ з пакером, який ізолює колону від впливу високих тисків і встановлюється над пластом (об'єктом), в який закачується робочий агент.
7.8.6. Для одночасно-роздільного закачування (ОРЗ) робочих агентів в два пласти (об'єкти) в нагнітальну свердловину повинно спускатись спеціальне обладнання.
Обладнання для одночасно-роздільного закачування повинно забезпечити надійну ізоляцію (розділення) між собою двох пластів (об'єктів) і диференційоване, за тисками і приймальністю, закачування робочих агентів, можливість проведення дослідних і ремонтних робіт в свердловинах.
7.8.7. Для контролю за технологічними режимами роботи свердловин і гирлового обладнання нагнітальні свердловини повинні бути обладнані манометрами і термометрами для контролю за тисками і температурою закачуваних агентів, пристроями для регулювання тиску і приймальності свердловин.
7.8.8. Обладнання для закачування робочих агентів в пласти (насосне, компресорне, парогенератори, водонагрівачі) за продуктивністю і тисками нагнітання повинні забезпечити закачування робочих агентів в нагнітальні свердловини в об'ємах, передбачених технологічними проектними документами.
7.8.9. Від обладнання для закачування робочих агентів або розподільних пунктів до кожної свердловини повинні прокладатись нагнітальні трубопроводи-шлейфи. Діаметри нагнітальних трубопроводів і їх довжини визначаються в залежності від об'єму (приймальності) свердловин, тиску нагнітання, розташування свердловин по відношенню до розподільних пунктів і обладнання для закачування робочих агентів. Робочий тиск трубопроводів-шлейфів нагнітальних свердловин повинен бути не меншим максимального тиску нагнітання.
7.8.10. При закачуванні води в нагнітальні свердловини водопроводи до свердловин повинні укладатись в траншеї на глибину, яка б запобігала замерзанню води на випадок припинення закачування води в зимовий період.
7.8.11. Для зменшення втрат тепла при закачуванні в пласти теплоносіїв (пари, гарячої води) трубопроводи від парогенераторних і водонагрівальних установок до нагнітальних свердловин, гирлова арматура і насосно-компресорні труби повинні бути теплоізольовані.
7.8.12. При закачуванні в пласти агресивних робочих агентів (високомінералізовані пластові і стічні води, CO2, H2S, кислоти та інші реагенти) для запобігання корозії повинно застосовуватись обладнання в антикорозійному виконанні, а система трубопроводів і НКТ повинні мати спеціальне покриття або інгібіторний захист.
7.8.13. На виході із компресорної установки високого тиску перед подачею сухого газу в шлейфи нагнітальних свердловин повинні бути установлені фільтр-сепаратори масла.
7.8.14. Під час розробки родовища з підтриманням пластового тиску методом закачування в пласт сухого газу (сайклінг-процес) або води (заводнення) повинні проводитись промислові дослідження і контролюватись наступні параметри:
а) склад газу, який поступає на установки комплексної підготовки газу;
б) час прориву сухого газу до вибою видобувних свердловин;
в) фізико-хімічні властивості (густина, молекулярна маса, фракційний склад) вилученого із газу конденсату;
г) кількість газу і конденсату, які видобуваються із кожної видобувної свердловини (за добу) і в цілому по родовищу (за добу, місяць, рік);
д) кількість сухого газу або води, які закачуються в кожну нагнітальну свердловину (за добу) і в цілому по родовищу (за добу, місяць, рік);
е) поточний пластовий тиск у пласті (поквартально);
ж) тиск газу на гирлі нагнітальних свердловин (щодобово);
з) зміна положення газоводяного контакту (ГВК) у часі.
7.9. Дослідження свердловин
7.9.1. Види, періодичність і обсяг досліджень експлуатаційних (видобувних і нагнітальних) свердловин встановлюється на підставі затверджених регламентів, розроблених відповідно до проекту розробки цього родовища.
7.9.2. Спуск глибинних приладів і пристроїв, що спускаються на канаті (дроті), повинен здійснюватись лише при встановленому на гирлі свердловини лубрикаторі з герметизуючим сальниковим пристроєм.
7.9.3. Спуско-підйомні операції слід проводити із застосуванням лебідки з приводом, який забезпечує обертання барабана з канатом у необхідних діапазонах швидкостей і направляючим роликом для дроту.
7.9.4. Перед встановленням на свердловині лубрикатор піддається гідравлічним випробуванням на тиск, що на 10% перевищує очікуваний на гирлі свердловини. Після встановлення і перед кожною операцією лубрикатор необхідно перевірити на герметичність поступовим підвищенням тиску продукції свердловини.
