---

7.1.5. Головна водовідливна установка повинна бути обладнана

не менше ніж двома напірними трубопроводами, один із яких є

резервним. Якщо кількість робочих трубопроводів не перевищує

трьох, то повинен бути один резервний трубопровід, більше трьох -

два трубопроводи.

Для дільничних водовідливних установок дозволяється мати один

трубопровід.

7.1.6. Комутація напірних трубопроводів у насосній камері

повинна забезпечувати відкачування максимального добового припливу

під час ремонту будь-якого їхнього елемента.

7.1.7. На гідрошахтах, які будуються, для аварійних випадків

необхідно мати водовідливну установку, що складається з двох

агрегатів (груп агрегатів). Подача кожного агрегату (групи

агрегатів) повинна відповідати вимогам пункту 7.1.4 Правил.

Водозбірник водовідливної установки повинен відповідати

вимогам пункту 7.1.1 Правил та проводитися таким чином, щоб до

нього потрапляла вода тільки в разі досягнення аварійного рівня у

пульповодозбірнику.

Водовідливні агрегати можуть установлюватися в одній камері з

вуглесосами.

У діючих гідрошахтах, де гідропідйом вугілля здійснюється

вуглесосами і шахтний приплив потрапляє до приймального

пульповодозбірника, додаткові водовідливні агрегати можуть бути

відсутніми. У таких випадках окрім приймального пульповодозбірника

повинні влаштовуватись аварійні пульповодозбірники місткістю,

розрахованою на 8-годинний нормальний приплив шахтних вод та на

об'єм технічної води і пульпи, який може бути в усіх

пульпопроводах шахти (згідно з проектом).

Пульповодозбірники повинні очищуватися після кожного

аварійного спускання до них пульпи.

7.1.8. Для шахт, які проектуються та будуються, не

допускається прокладання в стволах шахт трубопроводів з тиском

понад 6,4 МПа навпроти торцевих боків кліті.

На діючих шахтах експлуатація трубопроводів під тиском понад

6,4 МПа, розташованих навпроти торцевих боків кліті, дозволяється

за умови виконання суцільної огорожі трубопроводу протягом усієї

довжини високого тиску.

7.1.9. Напірні трубопроводи головних водовідливних установок

після монтажу та через кожні 5 років експлуатації повинні після

діагностики проходити гідравлічне випробовування на тиск, який

становить 1,25 (125%) робочого тиску.

7.1.10. Усі автоматизовані водовідливні установки повинні

щодоби оглядатися особами, призначеними наказом керівника

підприємства.

Головна водовідливна установка повинна оглядатися не рідше

одного разу на тиждень механіком і не рідше одного разу на місяць

- головним механіком шахти. Результати огляду повинні фіксуватися

в Книзі огляду та обліку роботи водовідливних установок (додаток

10).

Не рідше одного разу на рік проводиться ревізія та

налагодження головної водовідливної установки і складається акт у

двох примірниках.

Акт ревізії та налагодження складається у двох примірниках і

затверджується головним інженером шахти.

Один примірник акта зберігається у головного інженера шахти,

інший - у головного механіка.

7.2. Запобігання проривам води та газу із затоплених виробок

та водних об'єктів

7.2.1. Визначення меж зон, небезпечних щодо проривів води із

затоплених виробок, проектування, підготовка та ведення будь-яких

гірничих та бурових робіт у цих зонах мають здійснюватися згідно з

вимогами "Инструкции по безопасному ведению горных работ у

затопленных выработок", затвердженої наказом Міністра вугільної

промисловості СРСР від 02.10.84 N 378

(далі - НАОП 1.1.30-5.08-84), та Указаниями о порядке и контроле

безопасного ведения горных работ в опасных зонах, затвердженими

Держгіртехнаглядом СРСР 16.05.86 для:

а) затоплених виробок;

б) будь-яких інших виробок до встановлення відсутності в них

води, глинястого розчину чи пульпи;

в) розривних тектонічних порушень або зон перем'ятих порід,

що перетинають затоплені виробки, обводнених і в разі якщо

відсутня інформація щодо їх обводненості;

г) бурових свердловин, що перетинають затоплені виробки або

водоносні горизонти, та свердловин неякісного затампонування;

ґ) масивів, що залягають під та над затопленими гірничими

виробками.

7.2.2. У пластах з достовірним контуром затоплених виробок

небезпечною щодо проривів води є зона бар'єрного цілика, а коли

контур затоплених виробок є недостовірний, - зона між цим контуром

та межею безпечного ведення гірничих робіт. У пластах, що

залягають під та над пластом із затопленими виробками,

небезпечними щодо проривів води є зони запобіжних ціликів.

У межах бар'єрних та запобіжних ціликів очисні роботи

допустимі тільки після спуску води із затоплених виробок.

7.2.3. Гірничі роботи в зонах, небезпечних щодо проривів

води, повинні проводитися згідно з проектом, що передбачає заходи

щодо попередження прориву води та шкідливих газів до діючих

виробок.

7.2.4. Проведення підготовчих виробок у межах міжшахтного

бар'єрного цілика, часткова або повна його відробка, підробка та

надробка дозволяються за спільним проектом шахт, узгодженим з

територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.

7.2.5. Очисні роботи в зоні, небезпечній щодо проривів води,

з недостовірним контуром затоплених виробок дозволяються після

попереднього оконтурювання дільниці, призначеної для очисної

виїмки, підготовчими та нарізними виробками, оформлення якого

повинне здійснюватися відповідно до вимог, передбачених пунктом

7.2.6 Правил.

7.2.6. У разі проведення виробок для спускання води пластом

або породою в межах небезпечної зони повинні витримуватися такі

умови:

а) виробки повинні проводитися вузькими вибоями з бурінням

випереджальних свердловин;

б) на пластах із кутом падіння 25 град. та більше необхідно

проводити парні виробки;

в) діаметр випереджальних свердловин не повинен перевищувати

76 мм.

Пропускання води з верхніх горизонтів до водовідливної

системи діючих виробок повинне здійснюватися за проектом,

узгодженим з органом Держнаглядохоронпраці України.

7.2.7. У разі ліквідації бурових свердловин обов'язкове їх

тампонування. Тампонаж повинен забезпечувати надійну ізоляцію

водоносних горизонтів. Висновок про тампонаж свердловин повинен

видаватися геологорозвідувальною організацією, що пробурила

свердловину.

7.2.8. Розкриття гірничими виробками обсаджених технічних

свердловин та розробка сполучень здійснюються за проектом,

погодженим з УкрНДМІ та організацією, що пробурила свердловину.

7.2.9. Головний маркшейдер шахти зобов'язаний нанести на

плани гірничих виробок затверджені межі небезпечних зон і за

місяць письмово повідомити головного інженера шахти та керівника

дільниці про підхід гірничих виробок до цих зон, а також про

початок та закінчення гірничих робіт у небезпечній зоні.

7.2.10. З проектом проведення гірничих робіт у небезпечній

зоні головний інженер шахти зобов'язаний ознайомити під розписку

державного інспектора з охорони праці і всіх осіб, причетних до

виконання цих робіт та контролю за забезпеченням їх безпеки.

7.2.11. Якщо у вибої, що наближається до зони, небезпечної

щодо проривів води, з'являються ознаки можливого прориву води

(потіння вибою, посилення протікання та ін.), то ланковий

(бригадир) або керівник робіт у зміні повинен терміново вивести

людей із цієї та з усіх інших виробок, яким загрожує затоплення,

та доповісти про появу вказаних ознак гірничому диспетчеру.

7.2.12. Відкачування води із затоплених виробок проводиться

за проектом, затвердженим головним інженером шахти. Під час

відкачування води особлива увага повинна бути приділена перевірці

складу повітря вище дзеркала води та заходам щодо запобігання

прориву газів у місця перебування людей та електроустаткування.

Перевірка складу повітря на вміст у ньому CO, CO , CH , H S,

2 4 2

SO та O повинна здійснюватися працівниками ДАРС /ДВГРС/.

2 2

7.2.13. Плановане затоплення гірничих виробок допускається

тільки згідно з проектом, складеним у чотирьох примірниках,

погодженим з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України

та профспілками.

У разі затоплення виробок, які знаходяться на відстані меншій

за 200 м від технічної межі із суміжною шахтою, головний інженер

шахти зобов'язаний письмово сповістити про це головного інженера

суміжної шахти і передати йому один примірник проекту.

7.2.14. Можливість безпечного виймання вугілля під

водотоками, водоймами, водоносними горизонтами та обводненими

зонами визначається згідно з чинним законодавством. Провалини на

поверхні землі в балках, ярах та ін., які утворилися внаслідок

гірничих розробок, повинні бути засипані глиною, утрамбовані та

оснащені жолобами, прокладеними річищем можливого водотоку.

Висохлі річища річок, якими можуть іти потоки зливової води,

прирівнюються до річок.

7.2.15. Устя вертикальних та похилих шахтних стволів, шурфів,

штолень та технічних свердловин повинні влаштовуватися таким

чином, щоб поверхневі води не мали змоги ними потрапити до

гірничих виробок.

У тих випадках, коли внаслідок осідання земної поверхні під

впливом підземних розробок устя погашених вертикальних або похилих

виробок, які мають зв'язок із діючими гірничими виробками, можуть

затоплюватися поверхневими водами, навколо небезпечних ділянок

біля усть погашених виробок, але не більше ніж 20 м від них,

повинні зводитися водозахисні дамби або застосовуватися інші

заходи, що унеможливлюють проникнення води крізь погашені виробки

до діючих.

7.3. Запобігання проривам глини та пульпи до діючих гірничих

виробок

7.3.1. Замулені ділянки прирівнюються до затоплених виробок.

Перед початком очисних робіт під замуленими ділянками,

розташованими в тому ж або у вищележачому пласті, що знаходиться

від нього на відстані за нормаллю, меншій за п'ятикратну

потужність нижчележачого пласта, головний інженер шахти

зобов'язаний забезпечити розвідку замуленої ділянки, що

підробляється, включаючи огляд перемичок, що ізолюють цю ділянку,

а також земної поверхні над нею, для визначення ступеня

обводненості ділянки та кількості води в провалах, що виникають

унаслідок її відробки.

Розвідка здійснюється бурінням свердловин діаметром 75-100 мм

з виробок вентиляційного горизонту розроблюваної ділянки або із

сусідніх пластів. Результати розвідки оформлюються актом.

Розвідка підроблюваної ділянки, що супроводжується розкриттям

ізолювальних її перемичок, повинна проводитися згідно з проектом,

погодженим з командиром загону ДАРС /ДВГРС/ і затвердженим

головним інженером шахти.

7.3.2. Зарахування новопідготовлених ділянок до небезпечних

за проривами глини здійснюється комісією спеціалістів під

головуванням головного інженера шахти за участю представника

територіального органу Держнаглядохоронпраці України на підставі

геолого-маркшейдерської документації, що включає дані про

потужність наносів, обсяги замулювальних робіт, стійкість бокових

порід, вологість глинистих порід у наносах, а також про наявність

місць, у яких відбулося зволоження порід у виробленому просторі за

рахунок припливів поверхневих або підземних вод та місць, де на

вищележачому горизонті мали місце прориви глини або осередки

погашених ендогенних пожеж.

Розробка ділянок, небезпечних за проривами глини, підробка

цих ділянок пластами, що залягають нижче, а також підривання

камерних та свердловинних зарядів, як захід щодо запобігання

проривам глини, здійснюються за паспортами виїмкових дільниць,

погодженими з територіальним органом Держнаглядохоронпраці

України.

7.3.3. У разі появи в очисному вибої або в прилеглих до нього

виробках ознак, що є вісниками можливого прориву глини

(протікання, різке посилення гірничого тиску, деформація

ізоляційних перемичок, виявлення глини під час розвідки за

перемичками), а також у разі проникнення глини до діючого вибою

ланковий (бригадир) або гірничий майстер повинен терміново вивести

всіх людей із цього вибою та прилеглих виробок до безпечного місця

і доповісти гірничому диспетчерові.

8. ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ ТА ЕКОЛОГІЯ

8.1. Загальні вимоги

8.1.1. На кожній шахті повинен здійснюватися комплекс

технічних та санітарно-гігієнічних заходів, що забезпечують

належні умови праці та запобігають професійним захворюванням.

8.1.2. Шахта повинна мати паспорт санітарно-технічного стану

умов праці.

У проектних документах та паспортах виїмкової дільниці

проведення та кріплення підземних виробок повинні передбачатися

заходи щодо запобігання небезпечним та шкідливим виробничим

факторам, а також засоби колективного та індивідуального захисту

від їхньої дії.

8.1.3. Для всіх технологічних процесів необхідно передбачати

застосування засобів механізації не тільки основних, а й

допоміжних робіт, що унеможливлюють або зводять до мінімуму важку

ручну працю.

8.1.4. На діючих шахтах та шахтах, що будуються, перевезення

людей обов'язкове, якщо відстань до місця роботи 1 км та більше в

горизонтальних, а в вертикальних та похилих підготовчих виробках -

якщо різниця між помітками кінцевих пунктів виробок перевищує

25 м.

8.1.5. Біля шахтних стволів, якими здійснюється спускання та

піднімання людей, повинні влаштовуватися приміщення або камери