12
ЗАТВЕРДЖЕНО
наказ Держнаглядохоронпраці України
від 26.10.2004р. № 236
(?НПАОП 10.0-5.35-04)
ІНСТРУКЦІЯ
ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ШУМОВОЇ ТА ВІБРАЦІЙНОЇ
БЕЗПЕКИ ПРАЦІ У ВУГІЛЬНИХ ШАХТАХ
До п. 8.1.11 Правил безпеки у вугільних шахтах
1.1. Основним завданням і метою забезпечення шумової та вібраційної безпеки праці є усунення шкідливого впливу шуму та вібрації на організм шахтарів, запобігання професійним захворюванням.
1.2. Рівні шуму та вібрації на робочих місцях залежать від шумових та вібраційних характеристик гірничо-шахтного обладнання (далі – ГШО), його технічного стану, розташування робочих місць стосовно джерел шуму та вібрації, характеристик робочого простору, інших діючих шкідливих виробничих факторів (далі – ШВФ).
1.3. Дотримання встановленого шумового та вібраційного навантаження на робітника повинне обґрунтовуватися розрахунками очікуваних рівнів або вимірами ШВФ безпосередньо на робочому місці.
1.4. Під час розробки технологічних процесів, проектування, виготовлення та експлуатації машин, виробничих будівель та споруд, розміщення та організації робочого місця повинні бути вжиті заходи щодо зменшення шуму та вібрації на робочому місці до гранично допустимих значень.
Зменшення шуму та вібрації досягається шляхом розробки шумовібробезпечної техніки, використання засобів та методів колективного (що зменшує шум та вібрацію в джерелі виникнення та на шляху їх розповсюдження до об’єкта, який підлягає захисту) та індивідуального захисту (протишумових вкладишів, касок, віброзахисних рукавиць та ін.).
2. Вимоги до шумових та вібраційних характеристик
гірничих машин та устаткування
2.1. У стандартах або технічних умовах (далі – ТУ) на ГШО розроблювач повинен зазначити граничні показники шумових та вібраційних характеристик. Технічна норма повинна заноситися до ТУ на конкретні машини або до стандартів на групи машин.
2.2. У нормативно-технічній документації (далі – НТД) на ГШО повинні зазначатися умови, для яких визначені граничні значення та методи контролю шумових та вібраційних характеристик.
При встановленні граничних значень повинні враховуватися та фіксуватися технічна характеристика машини та інші чинники, які впливають на характер та рівень несприятливого впливу шуму та вібрації (зусилля натискання, коефіцієнт внутрішньозмінного використання).
2.3. Для шумовібробезпечних машин нормою є допустимі шумова та вібраційна характеристики.
Для шумовібронебезпечних машин повинні встановлюватися технічно досяжні вібраційні та шумові характеристики.
Вимоги санітарних норм при цьому забезпечуються використанням засобів та методів колективного та індивідуального захисту.
2.4. Технічно досяжні вібраційні та шумові характеристики ГШО повинні обґрунтовуватися:
– порівнянням досягнутих шумових та вібраційних характеристик із кращими виробами-аналогами;
– експертними оцінками використованих у ГШО засобів шумовіброзахисту;
– принциповою можливістю забезпечення шумовібробезпечних умов праці при експлуатації машин за рахунок допоміжних засобів захисту оператора (які не входять до комплекту поставки машини, але включені до НТД на машину);
– результатами вимірювань шумових та вібраційних характеристик представницької кількості машин.
2.5. Під час внесення до НТД технічно досяжних характеристик повинен розроблятися план заходів щодо зменшення шуму та (або) вібрації або переходу до допустимих значень шумових та вібраційних характеристик протягом терміну дії документа.
3. Контроль шумових та вібраційних характеристик ГШО
та місць знаходження людей
3.1. Для гірничо-шахтного устаткування встановлюються наступні шумові характеристики за ГОСТ 23941–79:
– коректований рівень звукової потужності в децибелах за шкалою А приладу, дБА;
– рівень звукової потужності, дБ, в октавних смугах із середньогеометричними частотами 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц.
3.2. Для машин, які монтуються лише на підприємстві-споживачі (про що повинно бути вказано в стандарті або технічних умовах на машину), у ролі шумової характеристики дозволяється використання рівнів звукового тиску, дБ, в октавних смугах діапазону частот 31,5–8000 Гц у контрольних точках. До числа контрольних точок повинне входити робоче місце оператора (машиніста). У НТД повинні зазначатися координати контрольних точок та умови вимірювань.
3.3. Вібраційна характеристика встановлюється у вигляді:
а) середніх квадратичних значень віброприскорення (віброшвидкості) або їх логарифмічних рівнів у децибелах (дБ) в октавних смугах із середньогеометричними частотами:
– для локальної вібрації – 8; 16; 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000 Гц;
– для загальної – 1; 2; 4; 8; 16; 31,5; 63 Гц;
б) коригованого за частотою значення віброприскорення (віброшвидкості).
3.4. Вимірювання шумових характеристик повинні проводитися у приміщеннях, де встановлене випробовуване устаткування або на відкритих майданчиках над звуковідображальною площиною технічним методом за ГОСТ 12.1.026–80 або орієнтовним методом за ГОСТ 12.1.028–80.
3.5. Вимірювання вібрації здійснюють у точках, для яких визначені санітарні та технічні норми (у місці контакту працюючого з вібруючим елементом).
3.6. Контроль шумових та вібраційних характеристик ГШО повинен здійснюватись під час контрольних та сертифікаційних випробувань, а також після капітального ремонту. Контроль ручних машин, крім того, повинен здійснюватися періодично, не рідше одного разу на рік.
3.7. Контроль шумових та вібраційних характеристик місць знаходження людей повинен здійснюватися під час атестації робочих місць та періодично, не рідше одного разу на рік.
4. Визначення очікуваних рівнів шуму на робочих місцях
4.1. Розрахунок очікуваних рівнів шуму здійснюється експрес-методом за параметрами рівня звуку в дБА за наступною методикою (табл. 1). Вихідними даними під час розрахунку виступають:
технічні дані, шумові та вібраційні характеристики ГШО (приймаються за НТД на ГШО);
характеристики природного середовища (акустичні властивості приміщень, гірничого кріплення, звуковідображувальних або звукопоглинальних поверхонь, їх розміри, наявність ШВФ, їх інтенсивність) – приймаються за спеціальними літературними джерелами.
Таблиця 1
Методика розрахунку очікуваних рівнів шуму на робочих місцях
|
Розташування робочого місця |
Вихідні дані |
Методика розрахунку очікуваних рівнів шуму |
|
1 |
2 |
3 |
|
1. У гірничих виробках, виробничому приміщенні, на території шахтної поверхні |
Фактичні (виміряні) рівні шуму на робочих місцях, L |
За відсутності інших ШВФLi = L За наявності інших ШВФLi = L+3 |
|
2. Те ж саме |
Шумові характеристики ГШО, виміряні в місцях його експлуатації (Lрш) |
Li=Lpш – 1, 1 – поправка, приймається за табл. 2 цієї Инструкції |
|
3. Те ж саме |
Шумові характеристики (далі – ШХ) ГШО неві-домі |
За ШХ ГШО приймається відома ШХ аналогічної машини з подібними технічними даними (продуктивность, потужность, габаритні розміри) Очікувані рівні шуму визначаються аналогічно п. 2 табл. 1 цієї Инструкції |
|
4. У гірничих виробках |
Шумові характеристики, визначені в заводських умовах Lрз, |
Lі= Lрз – Аі, де Аі – поправка на вимірювання ШХ у шахтних умовах. Для очисних комбайнів та скребкових конвеєрів Аі = 5; для прохідницьких комбайнів, навантажувальних машин, бурильних установок та бурових станків Аі= 20; для ручних машин, вентиляторів місцевого провітрювання та іншого підземного ГШО Аі=10 |
За умови розташування робочого місця на відстані r 1 м від джерела шуму необхідно від рівнів, визначених за табл. 1, відняти значення поправки 2, наведене в табл. 3.
Таблиця 2
Значення 1, дБА
|
Найменування ГШО |
1 |
|
1 |
2 |
|
1. Очисний комбайн для крутого падіння, відбійні молотки, гірничі свердла, перфоратори типу ПП |
6–8 |
|
2. Вентилятори місцевого провітрювання, насосні станції, перфоратори типу П16; П6,2; П9–12, стругові установки |
12–14 |
|
3. Бурильні установки, конвеєри скребкові (приводні головки), щитові агрегати, комбайни очисні для тонких пластів |
15–16 |
|
4. Комбайни очисні для середніх та потужних пластів, навантажувальні машини періодичної дії |
18–20 |
|
5. Прохідницькі комбайни, навантажувальні машини безперервної дії |
22–24 |
Таблиця 3
Значення 2 =f(r), дБА
|
Місце розміщення джерела шуму |
Значення поправки 2 у розрахунковій точці на відстані r від джерела, м |
|||||||||
|
|
1 |
3 |
5 |
10 |
20 |
50 |
100 |
200 |
500 |
1000 |
|
Очисний вибій |
1 |
2 |
6 |
16 |
23 |
42 |
– |
– |
– |
– |
|
Підготовча виробка |
1 |
2 |
3 |
7 |
15 |
43 |
– |
– |
– |
– |
|
Приміщення шахтної поверхні об’ємом, м3: меншим за 200 від 200 до 1000 понад 1000 |
6 |
6 |
6 |
6 |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
|
9 |
9 |
9 |
9 |
9 |
– |
– |
– |
– |
– |
|
|
8 |
15 |
18 |
21 |
24 |
– |
– |
– |
– |
– |
|
|
Територія шахтної поверхні |
8 |
15 |
19 |
23 |
27 |
35 |
40 |
47 |
53 |
61 |
Параметри вібрації на робочому місці або в місцях контакту приймаються за результатами вимірювань на корпусах ГШО.
4.2. Еквівалентні (з урахуванням часу впливу чинника за робочу зміну) рівні шуму та вібрації Le:
Le= Lі + 10 lg t/T, дБ, дБА
де t – час впливу (контакту) шкідливого чинника за робочу зміну, хв.;
Т – тривалість зміни, хв.
Значення 10 lg t/T можна прийняти за табл. 4
Таблиця 4
|
Тривалість зміни Т, хв. |
10 lg t/T для часу дії шкідливого чинника, хв. |
|||||||||
|
480 |
360 |
300 |
240 |
180 |
120 |
60 |
30 |
15 |
5 |
|
|
360 |
– |
0 |
-1 |
-2 |
-3 |
-5 |
-8 |
-11 |
-14 |
-18 |
|
480 |
0 |
-1 |
-2 |
-3 |
-4 |
-6 |
-9 |
-12 |
-15 |
-20 |
4.3. Відповідність фактичних рівнів шуму та вібрації нормативним оцінюється за формулою:
Lі – Ln,
де Ln – допустимий рівень шуму (вібрації);
у разі Lі – Ln 0 вимагається покращення умов праці шахтарів;
у разі Lі – Ln 0 застосування заходів щодо шумозахисту та віброзахисту не вимагається.
4.4. Потрібна ефективність засобів та способів шумовіброзахисту визначається за співвідношенням:
Lтр = Lі – Ln + 5
5. Засоби та методи захисту від шуму та вібрації
5.1. У процесі розробки шумовібробезпечної техніки повинні використовуватися засоби, що знижують шум та вібрацію:
а) точна обробка деталей;
б) балансування елементів та вузлів машини;
в) засоби, що знижують шум механічного, аеродинамічного, електромагнітного, гідромеханічного походження (залежно від характеру шумоутворення);
г) малозвучні, композитні матеріали та ін.
5.2. Засоби та методи колективного захисту поділяються на:
а) акустичні;
б) архітектурно-планувальні;
в) технічні;
г) організаційні.
5.3. Акустичні засоби захисту поділяються на засоби звукоізоляції, звукопоглинання, віброізоляції, демпфірування.
5.4. Архітектурно-планувальні методи включають:
а) раціональні акустичні вирішення планувань будівель та генеральних планів об’єктів;
б) раціональне розміщення технологічного обладнання, машин та механізмів, раціональне розміщення робочих місць.
5.5. Організаційно-технічні методи захисту включають:
а) застосування малошумних технологічних процесів (зміна технології виробництва, способу обробки та транспортування матеріалів та ін.);
б) застосування засобів дистанційного керування та автоматичного контролю;
