– в приміщеннях допоміжних споруд, де можуть одночасно знаходитись більше 100 чоловік.
Евакуаційне освітлення повинне забезпечувати таку найменшу освітленість на підлозі основних проходів (або на землі) та на сходах:
– в приміщеннях — 0,5 лк;
– на відкритих територіях — 0,2 лк.
Світильники аварійного освітлення в приміщеннях можуть бути використані для евакуаційного освітлення.
6.4.2.3. Світильники робочого і аварійного освітлення у виробничих будівлях і зонах роботи на відкритому просторі повинні мати живлення від різних незалежних джерел. Допускається живлення робочого і аварійного освітлення від різних трансформаторів однієї двотрансформаторної підстанції при живленні трансформаторів від різних незалежних джерел.
Світильники евакуаційного освітлення у виробничих будівлях з природним освітленням повинні бути приєднані до мережі, незалежної від мережі робочого освітлення, починаючи від щита підстанції (розподільного пункту освітлення), або за наявності лише одного вводу, починаючи від цього вводу.
Світильники евакуаційного освітлення у виробничих будівлях без природного освітлення повинні бути приєднані до окремого незалежного джерела живлення або автоматично на нього перемикатись, якщо у нормальному режимі живлення евакуаційного освітлення передбачається від джерела, яке використовується для робочого освітлення.
6.4.2.4. Не допускається використання електросилових мереж для живлення загального робочого, аварійного і евакуаційного освітлення.
6.4.2.5. Світлові покажчики евакуаційних або запасних виходів будівель будь-якого призначення, споряджені автономними джерелами живлення, у нормальному режимі, можуть живитись від мереж будь-якого виду освітлення, яке не вимикається під час функціонування будівлі.
6.4.2.6. При технічній недоцільності живлення аварійного і евакуаційного освітлення у відповідності з п.6.4.2.3. ч.1 цих Правил замість улаштування стаціонарного аварійного і евакуаційного освітлення допускається застосування ручних освітлювальних приладів з акумуляторами або сухими елементами.
6.4.3. Освітлювальна арматура
6.4.3.1. У приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних на світильники повинні бути нанесені добре видимі розпізнавальні знаки з позначенням напруги живлення, що застосовується.
6.4.3.2. Електроосвітлення приміщень або майданчиків зберігання, приймання і відпуску ЛЗР повинно мати вибухозахищене виконання з вмиканням поза будівлею або територією майданчиків.
6.4.3.3. Переносні світильники в пожежонебезпечних зонах будьякого класу повинні мати ступінь захисту не менше IР54; скляний ковпак світильника повинен бути захищений металевою сіткою.
6.4.3.4. Вилки втичних з’єднань повинні бути виконані так, щоб їх було неможливо ввімкнути в розетки з номінальною напругою більш високою, ніж номінальна напруга вилки. Конструкція розеток і вилок повинна забезпечувати неможливість вмикання в розетку лише одного полюсу двополюсної вилки, а також одного або двох полюсів триполюсної вилки.
6.4.3.5. Вилки втичних з’єднань повинні мати таку конструкцію, щоб приєднані до них переносні проводи в місцях приєднання не натягались та не ламались.
6.5. Вимоги безпеки до обладнання сигналізації та зв’язку
6.5.1. Перелік виробничих приміщень, з якими встановлюється зв’язок, вид зв’язку визначаються розробниками проекту в залежності від особливостей технологічних процесів, умов виробництва, категорії його вибухопожежонебезпеки і інших факторів.
6.5.2. Підприємства повинні мати обладнання внутрішнього телефонного зв’язку і міської АТС.
6.5.3. Прямий телефонний зв’язок повинен бути між власником підприємства і керівниками цехів і служб.
6.5.4. Основні і підсобні виробничі приміщення (ремонтні приміщення, машинне відділення холодильного устаткування, парокотельня і інші дільниці) повинні мати телефонний зв’язок. Відділення, між якими підтримується постійний виробничий взаємозв’язок, повинні бути обладнані телефонним, диспетчерським або селекторним зв’язком в залежності від умов виробництва, розміщення споруд і виробничих дільниць на території підприємства.
6.5.5. Місця робіт, пов’язані послідовністю або одночасністю виконуваних операцій, повинні бути забезпечені двосторонньою звуковою або світловою сигналізацією (дзвінок, сирена, переговірна трубка, лампочка).
6.5.6. Розміщення систем зв’язку і сповіщення здійснюється у місцях, зручних і безпечних для обслуговування, де повинні бути виключені: вібрація, забруднення продуктами технології, механічні та інші діяння, що впливають на точність, надійність і швидкість дії.
Сигнальні пристрої повинні бути розміщені так, щоб забезпечувалась видимість і чутність сигналу за умов праці цієї дільниці.
6.5.7. Виробничі приміщення, в яких може виникнути небезпека для працюючих, що там перебувають, внаслідок виділення газів або підвищення тиску в апаратах і посудинах понад допустимий, повинні бути обладнані аварійною звуковою і світловою сигналізацією, що вмикається від відповідних газоаналізаторів, манометрів і термометрів.
При цьому всі випадки загазованості повинні фіксуватися.
6.5.8. У вибухонебезпечних зонах електрообладнання зв’язку і засобів автоматичної сигналізації повинно бути у вибухозахищеному виконанні.
6.5.9. Вибухонебезпечні технологічні об’єкти обладнуються системами двостороннього гучномовного і телефонного зв’язку, а взаємопов’язані технологічні об’єкти, в необхідних випадках,–сигналізацією про роботу пов’язаних між собою агрегатів.
6.5.10. Системи зв’язку і сповіщення маркуються з нанесенням відповідних написів, що чітко відображають їх функціональне призначення.
6.5.11. Роботи з монтажу, налагодження, ремонту, регулювання і випробування систем зв’язку і сповіщення у вибухонебезпечних приміщеннях повинні виключати іскроутворення.
На проведення таких робіт у вибухонебезпечних зонах оформляється наряд-допуск, розробляються заходи, що гарантують безпеку організації і виконання робіт.
6.5.12. При знятті засобів зв’язку і сповіщення для ремонту, налагодження або повірки повинна виконуватись негайна заміна знятих засобів на ідентичні з усіх параметрів.
6.6. Опалення, вентиляція і кондиціювання повітря
6.6.1. Загальні положення
6.6.1.1. Вентиляція, опалення і кондиціювання повітря виробничих, побутових і адміністративних приміщень, споруд і будівель повинні забезпечувати на постійних робочих місцях і в робочій зоні під час проведення основних і ремонтних (допоміжних) робіт метеорологічні умови (температуру, відносну вологість і швидкість руху повітря), а також концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони у відповідності з додатками 1,2.
6.6.1.2. Водопостачання камер зрошення, зволоження і дозволоження, які використовуються для обробки припливного та рециркуляційного повітря, необхідно здійснювати водою питної якості за ГОСТ 2874–82.
Воду, яка циркулює в камерах зрошення і інших апаратах систем вентиляції і кондиціювання повітря, слід фільтрувати, а при підвищених санітарних вимогах — передбачати бактеріцидне очищення.
Мокрі пилоуловлювачі витяжних систем (окрім рециркуляційних) постачаються водою технічної якості.
6.6.2. Опалення
6.6.2.1. Системи опалення, опалювальні прилади, теплоносій і його граничні показники температури слід приймати згідно з вимогами СНиП 2.04.05–91. Для систем опалення і внутрішнього теплопостачання необхідно застосовувати в якості теплоносія, як правило, воду.
6.6.2.2. Опалення електричною енергією з безпосередньою трансформацією її в теплову або за допомогою теплових насосів допускається застосовувати при техніко-економічному обгрунтуванні.
6.6.2.3. Пічне опалення приміщень категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою А, Б і В не допускається.
В приміщеннях категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою А і Б слід, як правило, влаштовувати повітряне опалення. Допускається застосування систем водяного або парового опалення з місцевими опалювальними приладами, за винятком приміщень, в яких зберігаються або застосовуються речовини, які створюють при контакті з водою або водяними парами вибухонебезпечні суміші або речовини, здатні до самозаймання або вибуху у взаємодії з водою.
6.6.2.4. Прокладання транзитних трубопроводів систем опалення не допускається через приміщення сховищ, електротехнічні приміщення, пішохідні галереї і тунелі.
6.6.2.5. Відстань (в просвіті) від поверхні трубопроводів, опалювальних приладів і повітронагрівачів з теплоносієм температурою понад 105¦ С до поверхні конструкцій з горючих матеріалів необхідно приймати не менше 0.1 м; при меншій відстані слід передбачати теплову ізоляцію цих конструкцій з негорючих матеріалів.
6.6.2.6. Трубопроводи в місцях перетинань з перекриттями, внутрішніми стінами і перегородками слід прокладати в гільзах з негорючих матеріалів; кінці гільз повинні бути на одному рівні з поверхнею стін, перегородок і стель, але на 0.03 м вище поверхні чистої підлоги. Закладання зазорів і отворів в місцях прокладання трубопроводів слід передбачати негорючими матеріалами, що забезпечують нормовану межу вогнестійкості огорожень.
6.6.2.7. Прокладання або перехрещення в одному каналі трубопроводів опалення з трубопроводами горючих рідин, парів і газів з температурою спалаху парів 170 оС і менше або агресивних парів і газів не допускається.
6.6.2.8. В приміщеннях категорій А, Б і В опалювальні прилади систем водяного і парового опалення слід застосовувати з гладкою поверхнею, яка допускає легке очищення: радіатори секційні або панельні одинарні, опалювальні прилади з гладких сталевих труб; для приміщень категорій В, в яких відсутнє виділення горючого пилу, можливе застосування конвекторів.
6.6.2.9. Опалювальні прилади в приміщеннях категорій А, Б і В слід розміщувати на відстані (в просвіті) не менше 0.1 м від поверхні стін; розміщувати опалювальні прилади у нішах не допускається.
6.6.2.10. Опалювальні прилади слід розміщувати, як правило, під світловими прорізами в місцях, доступних для огляду, ремонту та очищення.
6.6.2.11. Опалювальні прилади у виробничих приміщеннях з постійними робочими місцями на відстані 2 м або менше від вікон в місцях з розрахунковою температурою зовнішнього повітря у холодну пору року мінус 150 С і нижче (параметри Б) слід розміщувати під світловими прорізами (вікнами) для захисту працюючих від холодних потоків.
6.6.2.12. В приміщеннях для наповнення та зберігання балонів зі стисненим і зрідженим газами, а також в приміщеннях складів категорій А, Б і В і коморах горючих матеріалів або в місцях, відведених в цехах для складування горючих матеріалів, опалювальні прилади слід огороджувати екранами з негорючих матеріалів, забезпечуючи доступ до опалювальних приладів для їх очищення. Екрани слід встановлювати на відстані не менше 0,1 м (в просвіті) від приладів опалення. Конвектори з кожухом огороджувати екранами не слід.
6.6.3. Вентиляція та кондиціювання повітря
6.6.3.1. У виробничих, громадських, адміністративних і побутових приміщеннях без виділення шкідливих речовин і речовин з різко вираженими неприємними запахами, у приміщеннях технічних поверхів, тунелів, складів тощо, призначених для періодичної роботи або пересування людей, періодично діючу вентиляцію (провітрювання) з природним збуджуванням за рахунок вікон і прорізів, які відчиняються, або зі штучним збуджуванням допускається передбачати зовнішнім повітрям, що не підігрівається холодної пори року, забезпечуючи при періодичній роботі або переміщенні людей температуру повітря в робочій зоні не нижче 50 С і не вище 320 С.
6.6.3.2. Вентиляцію зі штучним збуджуванням слід передбачати для приміщень і зон без природного провітрювання, якщо мікрокліматичні умови і чистота повітря не можуть бути забезпечені вентиляцією з природним збуджуванням або періодичним провітрюванням.
Допускається передбачати змішану вентиляцію з частковим використанням природного збуджування для припливу або видалення повітря.
6.6.3.3. Припливно-витяжну або витяжну вентиляцію зі штучним збуджуванням слід передбачати для приямків глибиною 0,5 м і більше, а також оглядових канав, що потребують щоденного обслуговування і розташовані у приміщеннях категорій А і Б або в приміщеннях, в яких виділяються шкідливі гази, пари або аерозолі, питома вага яких більша питомої ваги повітря.
6.6.3.4. В тамбур-шлюзи приміщень категорій А і Б, а також приміщень з виділенням шкідливих газів і парів 1-го і 2-го класів небезпеки слід передбачати подачу зовнішнього повітря від окремої установки з резервним вентилятором, розрахунково, але не менше ніж 250 куб.м/г.
6.6.3.5. Концентрація горючих газів, парів, аерозолей і пилу у повітрі, яке видаляється системами місцевих відсмоктувачів, не повинна перевищувати 50 % нижньої концентраційної межі розповсюдження полум’я при температурі суміші, що видаляється.
6.6.3.6. Системи витяжної загальнообмінної вентиляції зі штучним збуджуванням для приміщень категорій А та Б, а також системи місцевих відсмоктувачів вибухонебезпечних сумішей необхідно передбачати з одним резервним вентилятором, якщо у разі зупинки вентилятора не може бути зупинене технологічне устаткування та припинене виділення шкідливих або горючих газів, парів та аерозолей.
6.6.3.7. Аварійну вентиляцію виробничих приміщень, до яких можливе раптове надходження значних кількостей шкідливих або горючих газів, парів та аєрозолей, необхідно передбачати на вимоги технологічної частини проекту, враховуючи несумістність часу аварії технологічного та вентиляційного устаткування.
За відсутності таких даних аварійна вентиляція повинна забезпечувати в приміщеннях видалення не менше 50 куб.м/г на 1 кв. м площі підлоги приміщення та робочих площадок, окрім приміщень насосних та компресорних станцій категорій А та Б, для котрих витрата повітря — 60 куб.м/г на 1 кв. м.
У приміщеннях насосних та компресорних станцій категорій А та Б аварійна вентиляція повинна забезпечувати вказаний повітрообмін додатково до повітрообміну, що створюється основними системами.
